Постанова

від 13.02.2024 по справі 924/1024/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1024/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (Маціщук А. В. - головуючий, судді Мельник О. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до Фермерського господарства "Еко-Земля",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки у комунальну власність,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Жванецької сільської ради до Фермерського господарства "Еко-Земля" про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0010, за адресою с. Межигір, Кам`янець - Подільського району, Хмельницької області.

Позов аргументовано тим, що перевіркою протоколу 46 позачергової сесії УІ скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822487900:03:002:0019 площею 2,0 га вибула з володіння територіальної громади поза її волею без прийняття рішення Сокільської сільської ради,

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, на підставі заяви ОСОБА_2 на сесії Сокільської сільської ради 27.12.2013 р. прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу сільської ради для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га громадянику ОСОБА_2 в межах с. Межигір, достовірність якого жодною стороною, в тому числі прокурором під сумнів не ставиться.

За зверненням ОСОБА_2 Приватним підприємством "Земля 2012" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , який погоджений відділом Держземагентства У Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області у порядку, передбаченому ст.186-1 ЗК України.

09.01.2014 акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами підписаний головою Сокільської сільської ради - І.В. Бешлей, ОСОБА_2 та представником ПП "Земля 2012" Т.В. Кушко, а також представниками суміжних користувачів.

Суду надана копія рішення 46 сесії VI скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 29.08.2014 № 23 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність", відповідно до якої затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 6822487900:03:002:0010 громадянину ОСОБА_2 у власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сокольської сільської ради, що розташовані у межах населеного пункту с. Межигір на території Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства. Рішення підписано головою Сокільської ради ОСОБА_3 . Суду повідомлено, що оригінал рішення залучений до кримінальної справи, порушеної прокуратурою за фактом незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 318210309 від 20.12.2022, 04.03.2015 відділом Держземагенства у Кам`янець-Подільському району здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, площею 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Межигір Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

В подальшому на підставі договору дарування від 29.06.2015 № 634 припинено право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .

19.08.2020 право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: Фермерське господарство "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_1 .

Рішенням першої організаційної сесії VII скликання Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області № 8 від 02.01.2018 р. розпочато процедуру реорганізації, в тому числі Сокільської сільської ради шляхом приєднання до Жванецької сільської ради. Жванецька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Сокільської сільської ради.

Листом від 07.10.2022 № 52-8214вих-22 керівник окружної прокуратури, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, звернувся в архівний відділ Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації щодо надання належним чином засвідчених копій протоколу сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району (з усіма наявними додатками) та усіх рішень відповідної сесії Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району, яка відбулась 29.08.2014.

У відповідь на вказаний лист архівний відділ надав витребувані прокурором належним чином завірені копії протоколу 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 з усіма рішеннями сесії.

Крім цього, листом від 12.10.2022 № 52-8290вих-22 керівник окружної прокуратури також звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання інформації: який правовий статус (форма власності, категорія земель, вид використання в межах категорії, склад угідь, площа, розташування в межах чи за межами населеного пункту) мали земельні ділянки з кадастровими номерами в т.ч. 6822487900:03:002:0010 до моменту їх передачі у приватну власність згідно з обліковими даними; розпорядник вказаних земельних ділянок станом на 29.08.2014 р.; чи підлягали вони передачі до комунальної власності Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району після завершення процесу інвентаризації земель.

18.10.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом повідомило прокуратуру, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822487900:03:002:0010 (2,0 га); 6822487900:03:002:0011 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0012 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0013 (площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0014 (площею 1,8 га); 6822487900:03:002:0015 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0016 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0017 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0018 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0019 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0020 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0021 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0022 (площею 2,0 га); 6822487900:03:002:0023 (площею 2,0 га) станом на 29.08.2014 р. мали такий правовий статус, зокрема:

- форма власності - комунальна;

- категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

- вид використання в межах категорії - особисте селянське господарство;

- склад угідь - рілля;

- місце розташування - в межах населеного пункту с. Межигір.

Запитувані земельні ділянки не підлягали передачі до комунальної власності Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області після завершення процесу їх інвентаризації.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.10.2022 р. прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за № 42022242230000034 за частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, за фактом незаконного вибуття з комунальної власності Сокільської (Жванецької) сільської ради земельних ділянок загальною прощею 15,6 га без відповідного рішення сесії сільської ради.

На запит керівника окружної прокуратури від 18.11.2022 до Жванецької сільської ради, остання 02.12.2022 надала відповідь, а саме: виконавчий комітет Жванецької сільської ради повідомив, що сільською радою не здійснювались заходи щодо повернення земельних ділянок за запитуваними кадастровими номерами у зв`язку з відсутністю інформації про їх незаконне вибуття з комунальної власності. Зазначено також, що не заперечується проти здійснення Кам`янець-Подільською окружною прокуратурою заходів державного впливу щодо вирішення даного питання.

Прокурором в грудні 2022 року надіслано на адресу Жванецької сільської ради повідомлення № 52-9828вих-22 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 у справі № 924/1024/22 позов задоволено.

Рішення аргументовано тим, що з наявних у матеріалах справи засвідчених архівних копій протоколу 46 позачергової сесії VI-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 року та усіх прийнятих рішень відповідної сесії, як документів постійного зберігання архівного фонду "Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області за 2014 рік", встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_2 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради №2 3від 29.08.2014, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 сільською радою не приймалось.

З огляду на викладене, наявні у матеріалах справи рішення Сокільської сільської ради №23 від 29.08.2014, яке слугувало підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010 судом оцінюються критично, оскільки суперечать нормам наведеного вище Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Оскільки, згідно з архівною копією Протоколу №1 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради від 29.08.2014 на сесії ради рішення №23 від 29.08.2014 не приймалося, твердження свідків ОСОБА_3 (як колишнього голови Сокільської сільської ради), ОСОБА_4 (колишнього секретаря Сокільської сільської ради), ОСОБА_5 (колишнього депутата Сокільської сільської ради) щодо фактичного винесення та прийняття питань про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 оцінюються критично, оскільки відповідні повноваження щодо ведення протоколу сесії сільської ради, його підписання входили до їх безпосередніх посадових обов`язків відповідно до займаних посад.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_2 рішення повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проекту землеустрою та передача у приватну власність) - Сокільської сільської ради - означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю на відчуження цих ділянок не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Спосіб, в який земельна ділянка, з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, вибула із комунальної власності, свідчить про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з комунальної власності земельної ділянки з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки.

Щодо заявленого клопотання про застосування позовної давності суд першої інстанції зазначив, що за виявленим фактом підробки та використання рішення органу місцевого самоврядування, що в подальшому стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, в тому числі з кадастровим номером 6822487900:03:002:0010, прокуратурою 18.10.2022 внесено відомості до ЄРДР за № 42022242230000034 (ч. 1 ст. 366 КК України) та розпочато досудове розслідування, яке на даний час триває. Саме з цією датою пов`язується момент обізнаності прокурора про незаконність вибуття з комунальної власності спірних земельних ділянок.

Прокурор не міг довідатися про таке порушення раніше лише шляхом моніторингу відкритих джерел інформації, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором як підставу реєстрації права власності на спірну земельну ділянку долучено рішення Сокільської сільської ради №23 від 29.08.2014, яке уповноваженим органом у встановленому законом порядку не приймалось.

Жванецькій сільській раді про порушення закону та порушення, у зв`язку з цим, прав і охоронюваних законом інтересів територіальної громади стало відомо лише у листопаді 2022 року, тобто з моменту отримання запитів прокурора.

Фермерське господарство "ЕКО-ЗЕМЛЯ" набуло право власності, поміж інших, на спірні земельні ділянки на підставі акта приимання-передачі земельних ділянок від 24.04.2020 року, переданих йому ОСОБА_1 в безоплатне користування. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 25.08.2020.

З урахуванням вищевикладеного, прокурором строк для звернення до суду не пропущено, оскільки вимога про витребування майна заявлена в межах трирічного строку для пред`явлення віндикаційного позову 29.12.2022.

3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 924/1024/22 рішення Господарського суду Хмельницької області від 23.05.2023 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова аргументована тим, що ОСОБА_2 як фізична особа, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, виконав всі взаємопов`язані, послідовні дії, спрямовані на досягнення результату відповідно до вищенаведених норм. Орган місцевого самоврядування також вчинив такі ж взаємопов`язані, послідовні дії, що передували передачі земельної ділянки у власність громадянину: так, сільською радою надано дозвіл і в подальшому за участі голови Сокольської ради відбулося погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Суду надана належним чином завірена копія рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 - як завершальний етап процедури, визначеної статті 118 ЗК України. Рішення від 29.08.2014 № 23 підписане головою Сокольської ради і містить необхідні реквізити. Чинність такого рішення не була предметом судового розгляду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії.

Стверджуючи про відсутність рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Натомість наявність порушеного кримінального провадження № 42022242230000034 за ч.1 ст. 366 КК України з огляду на ст.61 Конституції України щодо презумпції невинуватості та ст.75,76 ГПК України щодо підстав для звільнення від доказування та належності доказів, недостатньо для доведення підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23, як це доводить прокурор.

Досліджуючи зміст протоколу від 29.08.2014 № 1 сорок шостої позачергової сесії Сокольської сільської ради, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що в порядку денному питання № 3 і № 8 «про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» не є персоналізованими, натомість чинність наявного рішення № 23 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 - не зумовлює висновку про те, що радою не була затверджена технічна документація із землеустрою та не приймалось рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради і не залежить від волі заявника громадянина ОСОБА_2 , який, зі свого боку, вчинив відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, таким чином, - покладався на легітимність добросовісних дій державного органу/органу місцевого самоврядування.

Інформація про те, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади, знаходилась у відкритому доступі з березня 2015 року, що об`єктивно дозволяло Сокільській сільській раді дізнатись про можливу помилку та вжити необхідних заходів для виправлення такої помилки та повернення земельної ділянки у випадку її незаконного відчуження.

Оскільки державні органи і органи місцевого самоврядування повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, тому як Сокільська сільська рада так і її правонаступник - Жванецька сільська рада, мали об`єктивну можливість протягом тривалого періоду часу виявити можливу помилку або порушення, яке полягало у неправомірному, поза волевиявленням ради, відчуженням землі.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення Сокільською сільською радою будь-яких дій, направлених на повернення земельної ділянки протягом тривалого періоду часу - з моменту рішення ради 29.08.2014, з моменту державної реєстрації 04.03.2015 і до початку процедури реорганізації 02.01.2018. Так само не вчинялись подібні дії Жванецькою сільською радою.

На підставі договору дарування від 29.06.2015 № 634 припинено право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . 19.08.2020 право власності на земельну ділянку зареєстровано за Фермерським господарством "Еко-Земля" на підставі акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 та рішення від 24.02.2020 № 1, видавник: Фермерське господарству "Еко-Земля", засновником якого є ОСОБА_1 . Правомірність таких правочинів прокурором і позивачем не спростована.

Позовна давність у цій справі є очевидно пропущена, однак враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування позовної даності не була задоволена.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильного застосовано норми статей 13,14 Конституції України, статей 15, 16, 328, 330, 388 Цивільного кодексу України, статей 5, 12, 78, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, статей 26, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та порушено статті. 2, 18, 73, 74-79, 236 ГПК України внаслідок неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду у справах №914/3224/16 від 26.11.2019 та № 367/2022/15-ц від 29.05.2019, № 32/563 від 04.12.2018, № 35/390 від 17.01.2011, №362/44/17 від 17.10.2018 про те що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки на користь конкретної особи рішення повноважного органу місцевого самоврядування (про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність) означає, що орган місцевого самоврядування, як власник землі, волю на відчуження спірної ділянки не виявив, тому вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення (частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судом першої інстанції після дослідження доказів вірно встановлено, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_2 на відповідній сесії не розглядалось, рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23, яке було підставою для реєстрації його права власності сільською радою не приймалося.

Протоколи та рішення сесії ради є офіційними документами, які складаються, видаються та посвідчуються уповноваженою особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами, а зафіксована у них інформація має, юридично значущий характер, оскільки здатна спричинити відповідні наслідки правового характеру - у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків

Наявність рішення сесії Сокільської сільської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, подальше виготовлення та погодження такої документації із землеустрою без прийняття у порядку ст. 118 Земельного кодексу України рішення уповноваженого органу про її затвердження свідчить про недотримання передбаченої законом процедури набуття громадянами права власності на землю.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що бланк рішення 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 № 23, вилучений в межах кримінального провадження з реєстраційної справи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку, не відповідає бланкам архівних копій рішень, прийнятих сесією ради того дня та долучених до матеріалів позову. Наявність рішення, яке формально містить необхідні реквізити (назва організації, дата, підпис голови сільської ради, гербова печатка) не свідчить про його прийняття на пленарному засіданні сесії ради за результатами обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ФГ «Еко-Земля» критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). ФГ «Еко-Земля» не нестиме індивідуальний та надмірний тягар у зв`язку із таким втручанням, оскільки частиною першою статті 661 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Таким чином, законодавець визначив механізм захисту майнових прав покупця.

Прокурор зауважує, що ним в межах кримінального провадження встановлено факт реєстрації у 2015 році громадянами, не мешканцями територіальної громади, права власності на 14 земельних ділянок, одним з яких є ОСОБА_2 , на підставі рішення 46 позачергової сесії VI скликання Сокільської сільської ради №23 від 29.08.2014. Первинні набувачі земельних ділянок зареєструвавши речові права на земельні ділянки, в один період відчужили їх, 8 з них подарувавши ОСОБА_1 (у тому числі ОСОБА_2 ), а 6 - продавши іншій особі - ОСОБА_6 . На той час, ОСОБА_1 був директором ПП «Земля-2012», яке розробляло проекти землеустрою щодо відведення вище зазначених 14 земельних ділянок. У січні 2020 року припинивши діяльність приватного підприємства «Земля-2012», ОСОБА_1 в лютому того ж року одноосібно прийняв рішення про утворення ФГ «Еко-Земля». У березні 2020 року ФГ «Еко-Земля» набуло право користування на умовах оренди на 6 земельних ділянок загальною площею 12 га, власником яких була ОСОБА_6 , та в квітні 2020 року набуло право власності на 8 земельних ділянок загальною площею 15,6 га, переданих йому у безоплатне користування ОСОБА_1 .

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржену постанову. Прокурором не надано жодних належних доказів на підтвердження факту підроблення рішення 46 позачергової сесії 6-го скликання Сокільської сільської ради Кам`янець-Подільського району від 29.08.2014 № 23. У свою чергу відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Ця вимога стосується і порядку прийняття рішення радою, оскільки аналіз статей 26, 46, 47, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) свідчить, що виключно на пленарних засіданнях сільських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин шляхом прийняття рішення більшістю депутатів від загального складу ради після обговорення. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Порядок, зокрема, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях визначається відповідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктами 14 та 15 якої передбачено, що скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Отже, протоколи сесії поряд з рішенням ради є офіційними документами, які підписуються уповноваженими особами в межах їх повноважень, а зафіксована в них інформація має юридично значущий характер, оскільки здатні спричинити відповідні правові наслідки. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 287/203/19.

5.4. Суд апеляційної інстанції у цій справі, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів у підтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 р. № 23, у тому числі відсутність обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії, встановив факт прийняття рішення органом місцевого самоврядування, яке стало підставою вибуття земельної ділянки з комунальної власності, не надавши їм оцінки, зокрема щодо дотримання порядку їх прийняття у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування"

Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідне рішення підписане головою Сокільської ради і містять необхідні реквізити. Чинність таких рішень не була предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 86 ГПК України суди оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів в підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), повинен, під час розгляду справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи в силу імперативних приписів ст. 236 ГПК України, особливо тим, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Не вдаючись до оцінки чи переоцінки доказів колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи та не врахував зазначені висновки Верховного Суду, а також не надав оцінки посиланням прокурора на те, що питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та її передачу у власність на розгляд 46 позачергової сесії VI скликання колишньої Сокільської сільської ради 29.08.2014 не виносилися, не розглядалися та відповідні рішення нею не приймалися, а встановлення факту службового підроблення офіційного документа (події злочину) є предметом доказування у кримінальному судочинстві, тоді як предметом доказування в цьому спорі є недотримання процедури набуття громадянами права власності на землю без прийняття шляхом голосування депутатами сільської ради рішень на пленарному засіданні сесії ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення їм землі та передачу її у власність.

Висновки суду апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у позові, про непідтвердження підроблення рішення Сокільської сільської ради від 29.08.2014 № 23 внаслідок відсутності обвинувального вироку в межах кримінального провадження та висновку ескпертизи щодо підроблення підпису чи відбитку печатки на рішенні сесії Верховний Суд вважає передчасними, оскільки предметом доказування у цій справі є не підробка підпису голови сільської ради у рішеннях, а відсутність волевиявлення його власника, а саме сесії Сокільської сільської ради на прийняття такого рішення.

Дійсно, відображення процедури прийняття рішень на сесії ради у протоколі є прерогативою відповідних працівників ради, так само і належний документообіг, зберігання офіційних документів ради тощо не залежить від волі громадян/заявників, які зі свого боку вчинили відповідні дії, які передують прийняттю органом самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Водночас рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним із етапів процесу отримання такого права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим документом. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи користування є порушенням виключної компетенції органу місцевого самоврядування на розпорядження землею від імені народу України (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18), від 17.01.2011 у справі № 35/390 (провадження N 3-ббгІО), від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).

У свою чергу, вдавшись до оцінки питань № 3 і № 8 протоколу порядку денного сорок шостої позачергової сесії Сокольської сільської ради від 29.08.2014 № 1 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку», апеляційний господарський суд не врахував предмет доказування в межах справи яка розглядається і доводи прокурора щодо неприйняття Радою рішення № 23 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність" на вказаному засіданні.

Таким чином, апеляційна інстанція передчасно встановила обставини вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування, не оцінивши наявність або відсутність факту їх прийняття в порядку, передбаченому законодавством з урахуванням стандартів доказування.

5.5. Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, відповідно постановлення судового рішення про витребування спірного майна буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу", зокрема такий стосується територіальної громади Жванецької сільської ради.

У той же час втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Принцип "пропорційності", закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування Європейського Суду, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Одним із важливих елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна, що також є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України.

Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

З огляду на зазначене, судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України".

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина 3 статті 330 ЦК України).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України (пункт 69 постанови Верховного Суд від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 оку у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні. Аналогічний висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах справи яка розглядається суду необхідно було встановити чи є останній набувач спірної земельної ділянки добросовісним. Однак, узагальнено зазначивши, що прокурор і позивач не спростували правомірність договору дарування від 29.06.2015 № 634 акта приймання передачі нерухомого майна від 24.04.2020 та рішення від 24.02.2020 № 1, апеляційний господарський суд не надав оцінки доводам про те, що ОСОБА_1 був директором ПП «Земля-2012», яке розробляло проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яку він у подальшому отримав за договором дарування, так як і інші, отримані з посиланням на рішення, прийняті на цій же сесії та передав ФГ «Еко-земля», директором якого він є. Додатково у позові вказано на вчинення низки подібних дій щодо сусідніх земельних ділянок. Однак, суд апеляційної інстанції не оцінив такі доводи, не спростував/не погодився з твердженнями щодо можливої недобросовісності відповідача у розумінні приписів 388 ЦК України, що у свою чергу впливає на правильність застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до спірних правовідносин.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суд не зробив, фактично не дослідили в повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, є підстави констатувати, що під час розгляду справи допущено порушення норм матеріального і процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

5.6. Колегія суддів вважає, що доводи відзиву на касаційну скаргу побудовані на мотивах, з яких виходили суд апеляційної інстанції, а тому не спростовують необхідність надання оцінки обставинам, на яких акцентує Верховний Суд у цій постанові.

5.7. У зв`язку із викладеним, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 924/1024/22 і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на задоволення частково касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 924/1024/22 скасувати, передати справу на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ