Постанова

від 15.02.2024 по справі 824/146/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 824/146/23

провадження № 61-16591ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,

учасники справи:

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА?ПРОДТОВАРИ»,

боржник - KERNUNN LTD (Республіка Болгарія),

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у складі судді Приходько К. П. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року, ухваленого у складі арбітрів Крупка Петра, Чижикова Геннадія, Атаманової Юлії у справі № 58/2023 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» (далі - ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ») у листопаді 2023 року звернулося до суду із заявою, в якій просило визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 за позовом ТОВ «ХРИСТИНІВКА?ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості.

Відповідно до заяви та доданих до неї матеріалів адресою місцезнаходження боржника KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) є Республіка Болгарія, місто Бургас, вулиця Патріарха Евтимія, 1.

Обґрунтовуючи визначення підсудності заяви національному суду України, стягувач зазначав у заяві, що боржник має відкриті рахунки в банківських установах на території України, що свідчить про наявність у боржника майна на території України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року заяву представника ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» адвоката Горбенка К. О. про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 за позовом ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості повернено заявнику.

Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд виходив з того, що до заяви не надано доказів того, що боржник має місцезнаходження на території України.

Також вказав, що в матеріалах заяви відсутні будь-які відомості, підтверджені належними доказами, про наявність у боржника майна на території України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що оскільки заявник не надав належних та допустимих доказів знаходження на території України майна, належного на праві власності боржнику, яке у розумінні частини другої статті 475 ЦПК України може бути підставою для віднесення цього спору до юрисдикції судів України, заява ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України підлягає поверненню особі, яка її подала.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів, позиція іншого учасника справи

20 листопада 2023 року представник ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» адвокат Горбенко К. О. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції й направити справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а також допустив порушення норм процесуального права.

Вказує, що у заяві стягувач зазначав про наявність у боржника відкритих рахунків у банківських установах на території України, однак не має можливості надати детальну інформацію через її віднесення до банківської таємниці.

Також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 756/14404/15, про те, що грошові кошти на банківських рахунках є майном, що свідчить про правильність визначення ним підсудності заяви судам України на підставі частини третьої статті 475 ЦПК України.

Представник стягувача також вказує на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства, оскільки статтею 185 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав повернення заяви, при цьому розділ цього Кодексу, який регулює порядок визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, не передбачає додаткових підстав для повернення заяви.

Крім того зазначає, що є всі підстави вважати місцезнаходженням відповідача територію України, незважаючи на реєстрацію відповідача як юридичної особи на території Республіки Болгарія, оскільки статтею 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Посилається на те, що відповідно до інформації з «Комерційний реєстр неприбуткових юридичних осіб» Республіки Болгарія, яка є у відкритому доступі, керівником та єдиним учасником відповідача є ОСОБА_2 (Україна), що також узгоджується з інформацією зі Статуту відповідача від 17 січня 2023 року, оприлюдненого на вказаному вебресурсі, де власником статутного капіталу зазначений ОСОБА_2 .

У той же час, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) на території України зареєстровано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Кернунн» (код 40689043), одним із засновників якої є ОСОБА_3 , громадянство: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Також вказує, що відповідно до відомостей з ЄДР на території України зареєстровано юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСІМПЕРІАЛ?М» (код 37682027), а саме за адресою: Україна, 62495, Харківська область, Харківський район, селище Подольох, вулиця Лісна, 8, керівником якої є ОСОБА_3, а засновником є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

На думку представника стягувача, наведені обставини свідчать про те, що керівник KERNUNN LTD ОСОБА_2 знаходиться за адресою: 62495, Харківська область, Харківський район, селище Подольох, вулиця Лісна, 8, тому місцезнаходженням боржника KERNUNN LTD можна вважати територію України.

Заявник також просить апеляційний суд прийняти наведені вище докази, які в суді першої інстанції не надавались, оскільки були випадково виявлені після подання до суду першої інстанції заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у цій справі.

У січні 2024 року на адресу Верховного Суду від директора KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні скарги ТОВ «ХРИСТИНІВКА?ПРОДТОВАРИ» у повному обсязі.

Рух справи у Верховному Суді

Ухвалою від 04 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження, ухвалою від 01 лютого 2024 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Як убачається із заяви ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та доданих до неї матеріалів, рішенням Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 стягнено з KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) на користь ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» 158 378 євро заборгованості з оплати поставленого товару (основного боргу), 14 847,57 євро збитків, заподіяних простоєм автомобільного транспорту, та 8 339,03 євро на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього - 181 564,60 євро. Рішення є остаточним та оскарженню не підлягає.

Відповідно до вказаного рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 адресою боржника KERNUNN LTD є Республіка Болгарія, місто Бургас, вулиця Патріарха Евтимія, 1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України передбачають, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявних в ній і додатково поданих доказах та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заперечуючи проти оскаржуваної ухвали Київського апеляційного суду, заявник зазначив, що цей суд має повноваження на розгляд заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки на території України знаходиться майно боржника, а також місцезнаходженням боржника є територія України.

В оцінці доводів заявника Верховний Суд враховує таке.

Відповідно до статті III Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (ратифікованої Указом Президії ВР УРСР від 22 серпня 1960 року) кожна Договірна Держава взяла на себе зобов`язання визнавати арбітражні рішення як обов`язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил. Конвенція вказує, що визнання та виконання іноземних арбітражних рішень повинні здійснюватись шляхом звернення до «компетентної влади» держави - місця виконання арбітражного рішення.

Статтею 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).

При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна боржника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.

Частина друга статті 475 ЦПК України не встановлює обмежень видів майна, за місцем знаходження якого у випадках, встановлених цією правовою нормою, компетентний суд визначається за місцезнаходженням майна боржника.

Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв`язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника.

Отже, з огляду на положення частин першої, другої статті 475 ЦПК України з`ясування питання місцезнаходження боржника на території України або його майна є обов`язковим і має значення для вирішення питання можливості розгляду заяви визначеним законом судом.

ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» звернулося до Київського апеляційного суду (як суду першої інстанції) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі за позовом ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості.

Для розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Київським апеляційним судом стягувач повинен зазначити, на якій підставі ця заява підлягає розгляду судами України.

Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів убачається, що адресою місцезнаходження боржника KERNUNN LTD є Республіка Болгарія, місто Бургас, вулиця Патріарха Евтимія, 1.

Стягувач вказував, що вирішення заяви належить до юрисдикції національного суду України за правилами частини другої статті 475 ЦПК України - подання заяви за місцезнаходженням майна боржника в Україні, а саме відкритих в українських банках рахунків, які належить боржнику.

Разом з тим, на підтвердження наявності відкритих рахунків в українських банках, належних боржнику, стягувач не надав суду жодних доказів, зазначивши, що така інформація відноситься до банківської таємниці.

Колегія суддів вважає, що Київський апеляційний суд у цій справі зробив правильний висновок, що заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 за позовом ТОВ «ХРИСТИНІВКА?ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості не підлягає розгляду судом України відповідно до частини другої статті 475 ЦПК України, оскільки заявник не стверджував, що боржник знаходиться на території України та доказів про місцезнаходження на території України належного боржнику майна стягувач суду також не надав, тому така заява підлягає поверненню.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо безпідставного повернення заяви стягувачу, враховуючи таке.

Форма, зміст заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, документи, що до неї додаються, визначені статтею 476 ЦПК України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви додаються такі документи: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.

Відповідно до частини п`ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про повернення заяви стягувачу не у зв`язку з невідповідністю цієї заяви вимогами щодо її форми і змісту, а у зв`язку з ненаданням до суду належних та допустимих доказів, які у розумінні частини другої статті 475 ЦПК України дають підстави для визначення підсудності цієї заяви національному суду України.

Слід зазначити, що повернення заяви стягувачу не перешкоджає повторному зверненню з вказаною заявою до суду першої інстанції, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення заяви.

Водночас Верховний Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо місцезнаходження боржника на території України, на підтвердження чого стягувач надав нові докази, зокрема відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, які заявник просить врахувати під час розгляду його апеляційної скарги.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Порядок прийняття та оцінки доказів в суді апеляційної інстанції урегульовано положеннями частин другої, третьої зазначеної статті ЦПК України.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що стягувач у заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово?промисловій палаті України від 27 вересня 2023 року у справі № 58/2023 за позовом ТОВ «ХРИСТИНІВКА-ПРОДТОВАРИ» до KERNUNN LTD (Республіка Болгарія) про стягнення заборгованості посилався на визначення підсудності цієї заяви національному суду України з підстав наявності у боржника майна на території України (частина друга статті 475 ЦПК України), про місцезнаходження боржника на території України не зазначав, в апеляційній скарзі поважних причин неможливості подати ці докази до суду першої інстанції не навів, а вказівка на те, що про знаходження боржника на території України стягувачу стало відомо випадково, не є поважною причиною неподання цих доказів до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не вбачає правових підстав для їх прийняття.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час повернення заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат у вигляді сплаченого стягувачем судового збору відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 24, 259, 268, 351, 368, 369, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРИСТИНІВКА?ПРОДТОВАРИ» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк