Ухвала

від 16.02.2024 по справі 394/713/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 394/713/22

провадження № 61-1557ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання незаконними

та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення

на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 31 серпня 2011 року наказом № 179-к її призначено

на посаду завідуючої Новоархангельським дошкільним навчальним закладом № 1 (далі - Новоархангельське ДНЗ № 1) Новоархангельської селищної ради

з 01 вересня 2011 року.

Відповідно розпорядження Новоархангельського селищного голови від 25 жовтня 2022 року № 125-к вирішено звільнити ОСОБА_1 , директора ДНЗ № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області 03 листопада

2022 року у зв`язку з ліквідацією Новоархангельського ДНЗ № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області. Виплатити

ОСОБА_1 компенсацію за 24 дні невикористаної щорічної відпустки відповідно до чинного законодавства.

Зазначала, що 03 листопада 2022 року на її поштову адресу надійшов лист, який містив розпорядження від 25 жовтня 2022 року № 125-к про її звільнення з посади директора ДНЗ № 1 «Ромашка» 03 листопада 2022 року у зв`язку з ліквідацією Новоархангельського ДНЗ № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення в оскаржуваному розпорядженні вказано рішення тридцятої сесії 8 скликання Новоархангельської селищної ради від 28 липня 2022 року

№ 2627.

28 липня 2022 року Новоархангельська селищна рада на тридцятій сесії восьмого скликання прийняли рішення № 2627 «Про припинення юридичної особи Новоархангельського закладу дошкільної освіти № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області шляхом ліквідації».

Вважала своє звільнення незаконним та вказувала, що її персонально не було попереджено та не доведено до її відома розпорядження про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці, як того вимагають частини 1, 2 статті 49-2 КЗпП України.

Також звертала увагу суду, що відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 01 листопада 2022 року по 05 листопада 2022 року.

Вказувала, що за частиною третьою статті 40 КЗпП України визначена можливість звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності лише у випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Проте згідно з публічними даними станом на 18 листопада 2022 року Новоархангельський ДНЗ № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради

не ліквідований, а лише перебуває у стані припинення, що унеможливлює в цьому випадку застосувати частину третю статті 40 КЗпП| України.

Посилаючись на зазначені обставини, позивака просила визнати незаконним

та скасувати розпорядження від 25 жовтня 2022 року № 125-к про звільнення

її з посади директора Новоархангельського ДНЗ № 1 «Ромашка» 03 листопада

2022 року у зв`язку з ліквідацією Новоархангельського ДНЗ № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради на підставі пункту 1 частини першої статті

40 КЗпП України; поновити її з 04 листопада 2022 року на посаді директора закладу дошкільної освіти № 1 «Ромашка» Новоархангельської селищної ради; стягнути

з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період

з 04 листопада 2022 року по день ухвалення судом рішення про поновлення

на роботі; стягнути судові витрати.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 23 серпня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Новоархангельського селищного голови від 25 жовтня 2022 року № 125-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 04 листопада 2022 року до дня ухвалення рішення суду з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі

1 984,80 грн та витрати, понесені на правничу допомогу у сумі 18 500 грн, а всього стягнено 20 484,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку

за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня

2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

22 січня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року в указаній справі, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2023 року і залишити

в силі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 23 серпня 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Предметом позову у справі є вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа

не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно

до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі заявниця посилалася на те, що подана нею касаційна скарга

має виняткове значення, оскільки право на працю є одним з фундаментальних прав людини,встановлене міжнародно-правовими актами та визнане всіма державами світу. Це право належить до групи соціально-економічних прав. Воно забезпечує можливість доступу та забезпечення джерел для задоволення потреб себе та своєї сім`ї, самореалізації та самовираження. Її звільнення із займаної посади та ліквідація юридичної особи де вона працювала є не що інше

як порушення права на працю.

Щодо виняткового значення справи для заявниці, то у цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою,

що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявниці на положення підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявницею у касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа становить значний суспільний інтерес.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним

за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)

від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим не потребують окремого розгляду питання дотримання особою,

яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня

2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська