Ухвала

від 14.02.2024 по справі 569/1704/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/1704/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника заявниці Мартинова О.Ю.

представника ДВС Мельника В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Віталія Віталійовича,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою, поданою представником заявниці ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяви від 13 лютого 2024 року, просить зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника В.В. усунути порушення та поновити порушене право заявника.

В обгрунтування скарги покликається на те, що на підставі рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2012 року у справі № 1715/19018/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 18916,08 дол. США, що станом на день винесення рішення судом становить 151139,47 грн, 15000 грн неустойки, суми сплаченого судового збору у розмірі 3219 грн було видано виконавчий лист. 15 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 50845454 з виконання рішення суду. 12 липня 2023 року на підставі ухвали Рівненського міського суду від 03 липня 2023 року постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника В.В. було замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП 50845454 з ПАТ «Родовід Банк» на ОСОБА_5 10 жовтня 2023 року на підставі виконавчого листа № 1715/19018/12, виданого 16 січня 2013 року, винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Ухвалою Рівненського міського суду у справі № 1715/19018/12 від 23 листопада 2023 року визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. 28 грудня 2023 року скаржником на адресу органу стягнення було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження ВП 50845454, відкритого на підставі постанови від 10 жовтня 2023 року. 18 січня 2024 року листом № 12033 від 11 січня 2024 року начальником відділу було повідомлено заявника про неможливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 50845454 у зв`язку із тим, що 10 жовтня 2023 року стягувачу було повернуто виконавче провадження на підставі п.1 ч.І статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» і таке виконавче провадження є закінченим. Таким чином, державним виконавцем було відмовлено у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження. Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" не свідчить про закінчення виконавчого провадження, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, а тому повернення виконавчого документа стягувачеві не передбачає застосування наслідків закінчення виконавчого провадження, встановлених ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день коли державному виконавцю стало відомо, зокрема про прийняття судом рішення про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. В порушення приписів ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 50845454 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою від 29 січня 2024 року скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги. У встановлений судом строк недоліки скарги заявниця усунула.

Ухвалою від 01 лютого 2024 року скаргу ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду.

У відзиві на скаргу заступник начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельник В.В. просить відмовити в задоволенні скарги. Заперечення мотивує тим, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 50845454 з примусового виконання виконавчого листа № 1715/19018/12, виданного 16 січня 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області. 30 серпня 2023 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_6 з проханням повернути без подальшого виконання виконавчий лист № 1715/19018/12. 10 жовтня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». З наведеного вбачається, що виконавче провадження завершене і з 10 жовтня 2023 року на примусовому виконанні не перебуває. Після прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, враховуючи вимоги ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було знято арешт з майна та коштів, який було накладено під час виконання виконавчого листа № 1715/19018/12 в межах виконавчого провадження № 50845454. Всі заходи примусового виконання рішення, що були застосовані під час виконання виконавчого листа № 1715/19018/12 в межах виконавчого провадження № 50845454 припинені і не можуть бути припинені повторно через відсутність їх реєстрації у відповідних реєстрах. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено вчинення виконавчих дій у завершенному виконавчому провадженні. Відтак, закінчити виконавче провадження № 50845454 згідно п.5 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» неможливо, оскільки дане виконавче провадження завершене на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». На момент прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що відбулось 10 жовтня 2023 року, не існувало ухвали суду про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 1715/19018/12.

В судовому засідання представник заявниці скаргу підтримав. Пояснив, що ОСОБА_1 залишається боржником у Єдиному реєстрі боржників, оскільки виконавче провадження про стягнення виконавчого збору виокремлене в окреме провадження. Стягувач має право повторно звернутися до органу виконання у випадку повернення виконавчого листа, а не закінчення виконавчого провадження. Виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому державний виконавець, керуючись ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Поняття «завершене виконавче провадження» Закон України «Про виконавче провадження» не містить.

Державний виконавець Мельник В.В. заперечує щодо задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Стягувач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника заявниці та державного виконавця, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 50845454 з виконання виконавчого листа № 1715/19018/12, виданого 16 січня 2013 року Рівненським міським судом, про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 18916,08 дол. США, що станом на день винесення рішення судом становить 151139,47 грн., 15000 грн. неустойки, суми сплаченого судового збору у розмірі 3219 грн.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника В.В. від 10 жовтня 2023 року виконавчий лист № 1715/19018/12, виданий 16 січня 2013 року Рівненським міським судом, повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно цією ж постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, накладені в межах ВП № 50845454.

10 жовтня 2023 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельником В.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 73010478.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2023 року у справі № 1715/19018/12 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист по цивільній справі № 1715/19018/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 18916,08 дол. США, що станом на день винесення рішення судом становить 151139,47 грн., 15000 грн. неустойки, суми сплаченого судового збору у розмірі 3219 грн з підстав укладення 01 жовтня 2023 року між стягувачем ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договору про припинення зобов`язання переданням відступного.

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 50845454 з виконання рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2012 року у справі № 1715/19018/12 на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 11 січня 2024 року заявниці було повідомлено про неможливість закінчити виконавче провадження № ВП 50845454 згідно п.5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження завершене на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За положеннями ч.2, 3 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавцеь зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За положеннями ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч.4 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені в ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом (ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6частини першої статті 37 цього закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9(крім випадку, передбаченого частиною дев`ятоюстатті 27 цього закону), 11, 14, і 15частини першої статті 39 цього закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим законом (ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У справі встановлено, що виконавчий лист № 1715/19018/12, який з 15 квітня 2016 року перебував на виконання відділу ДВС (ВП № 50845454), повернутий стягувачу 10 жовтня 2023 року за його письмовою заявою на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 10 жовтня 2023 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

На підставі ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець припинив чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження про виконання банками постанови про повернення виконавчого документа стягувачу в частині зняття арешту з коштів.

Постанова проповернення виконавчогодокумента стягувачувід 10жовтня 2023року,винесена увиконавчому провадженні№ 50845454,незаконною судомне визнаната нескасована,виконавче провадженняне відновлювалося.Повторно виконавчийлист №1715/19018/12до виконанняне пред`являвся,виконавче провадженняне відкривалося. Ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлена 23 листопада 2023 року, тобто після повернення виконавчого листа стягувачу.

Враховуючи, що у виконавчому провадженні № 50845454 виконавчий документ повернутий стягувачу, повторно виконавчий лист до виконання не пред`явлений, виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1715/19018/12 станом на дату звернення заявниці із заявою про закінчення виконавчого провадження не було відкрите і не відкрите нині, правові підстави для закінчення цього виконавчого провадження у державного виконавця відсутні.

Покликання представника заявниці на обов`язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» в день коли виконавцю стало відомо про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не заслуговують на увагу, оскільки такий обов`язок у державного виконавця існує в разі, якщо виконавчий лист перебуває на його виконанні, тобто в межах відкритого виконавчого провадження.

Заявницею в скарзі жодним чином не обґрунтовано, які її права чи свободи порушено відмовою державного виконавця у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

Доводи представника заявниці про наявність у стягувача в разі повернення виконавчого документа права повторного пред`явлення його до виконання безпідставні.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Враховуючи, що виконавчий лист № 1715/19018/12 ухвалою суду визнаний таким, що не підлягає виконанню, стягував ОСОБА_5 позбавлений права повторно пред`явити цей виконавчий документ до виконання.

Згідно з ч.7 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11частини першої статті 37 цього закону або постанови, передбаченої частиною четвертоюстатті 40 цього закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Доказів наявності після повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 50845454 відомостей про боржника ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників суду не надано. Законність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не є предметом розгляду у цій справі.

Постанова Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 826/20120/14 та постанова Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі 364/1128/13-ц ухвалені у справах з іншими, відмінними від справи, яку розглядає суд, обставинами, а тому висновки, викладені в цих постановах, не можуть бути враховані судом. Так, у справі № 826/20120/14 суд надавав оцінку наявності підстав для зобов`язання державного виконавця зняти арешт з майна у разі повернення виконавчого документа без виконання стягувачу. У справі № 364/14128/13-ц бездіяльність державного виконавця полягала у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження у відкритому виконавчому провадженні.

Беручи до уваги, що, відмовляючи у закінченні виконавчого провадження № 50845454, посадова особа Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, факту порушення прав заявниці не доведено, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354, 447, 451 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельника Віталія Віталійовича.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повне судове рішення складене 20 лютого 2024 року.

Суддя