Рішення

від 20.02.2024 по справі 760/14091/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/14091/22

2/760/32/24

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Жовноватюк В.С.,

за участю секретаря Лопатюк А.В.,

представника позивача Кошарського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Одеської районної військової адміністрації Одеської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП», Державного підприємства «Сетам», Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акту про примусове відчуження або вилучення майна в частині і визнання права власності на транспортний засіб та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з вищезазначеним позовом, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати: наказ Військової частини НОМЕР_1 (далі - вч НОМЕР_1 ) №0804/3 від 08 квітня 2022 року про примусове відчуження майна в частині проведення примусового відчуження транспортного засобу, марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий; акт про примусове відчуження або вилучення майна від 12 квітня 2022 року;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб (далі - тз) марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий;

- витребувати даний тз з чужого незаконного володіння на користь позивача у вч НОМЕР_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він 10 листопада 2017 року з ФОП ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору комісії, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "БІАГРІС" (далі - ТОВ "БІАГРІС"), уклав договір купівлі-продажу вищезазначеного тз, який до листопада 2017 року належав на праві власності ТОВ "БІАГРІС".

Позивач стверджує, що зважаючи на те, що такий договір купівлі-продажу був укладений, грошові кошти за придбання тз передані ним продавцю, а сам тз відповідно переданий йому як покупцю разом із ключами і свідоцтвом про реєстрацію такого тз, то право власності на цей тз перейшло до позивача.

Факт фактичної передачі тз позивачу останній також підтверджує укладенням договору позички такого тз 01 березня 2018 року, відповідно до умов якого позивач передав ТОВ "ТАНДЕМ ТРАНС СЕРВІС" зазначений тз в тимчасоіве безоплатне користування, додатково засвідчивши такий факт актом прийому-передачі.

Та обставина, що не була здійснена одразу державна реєстрація такого тз саме за ним, позивач переконаний, що не свідчить про те, що зазначений тз не перейшов у його власність.

В свою чергу, позивач наводить обставини, які завадили йому здійснити відразу таку державну реєстрацію, а саме те, що виникла об`єктивна необхідність у дублюванні ідентифікаційфного номера автомобіля, оскільки 2-й, 4-й, 7-й, 8-й та 9-й знаки ідентифікаційного номера були пошкоджені корозією і візуально слабко визначалися.

Між тим, право власності позивача на цей тз оспорюється відповідачами, тому і заявлена, серед іншого, вимога про визнання права власності на цей тз в судовому порядку.

Так, продовжує позивач, як він дізнався згодом, колишній власник належного йому на праві власності тз ТОВ "БІАГРІС" був боржником в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 щодо стягнення з ТОВ "БІАГРІС" на користь АТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 535411,09 грн. В рамках такого виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника, серед якого і вищезазначений тз, який на праві власності належить позивачу. Позивач стверджує, що з отриманої відповіді Управління забезпечення виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було з`ясовано, що виконавцем накладений арешт, в тому числі, і на тз марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий, оскільки згідно із відповіддю МВС цей тз зареєстрований за боржником.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Солом`янського відділу Державної виконавчої службиу місті Києві із заявами та клопотаннями щодо зняття арешту з такого тз в рамках вищенаведеного виконавчого провадження, де він, позивач, боржником не виступає. Проте, продовжує позивач, орган, не визнаючи його право власності на цей тз, в такому знятті арешту відмовляв.

Далі, продовжив позивач, майно боржника ТОВ "БІАГРІС" в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 щодо стягнення з ТОВ "БІАГРІС" на користь АТ КБ "Приватбанк" боргу було передано до ДП "СЕТАМ" для проведення примусової реалізації.

Далі, зазначає позивач, наказом вч НОМЕР_1 проведено примусове відчуження переданого на зберігання ДП "СЕТАМ", серед іншого, і тз марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий, що засвідчено актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Позивач оспорює таке примусове відчуження, оформлене наказом командира вч НОМЕР_1 , стверджуючи, що воно порушує право власності саме позивача тим, що такий наказ не відповідає нормам діючого законодаства. Позивач переконаний, що такий наказ слід визнати незаконним та скасувати через те, що командир військової частини під час підписання і видачі оспорюваного наказу не врахував, що тз марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий, належить на праві власності позивачу, а не ТОВ "БІАГРІС".

Зважаючи на те, що даний тз був переданий від ДП "СЕТАМ" вч НОМЕР_1 на підставі, як позивач стверджує, незаконного наказу вч НОМЕР_1 , то слід ввитребувати такий тз з такого незаконного володіння і повернути тз позивачу, що позивач також просить суд зробити в судовому порядку, посилаючись на норми ЦПК України. З цих підстав просить позов задовольнити (Том 1 а.с.1-6).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 жовтня 2022 року визначено головуючого суддю ОСОБА_3 (Том 1 а.с.75).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження (Том 1 а.с.77-79).

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасовано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (Том 1 а.с.142-144).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу від 27 березня 2023 року визначено головуючого суддю ОСОБА_3 (Том 1 а.с.148).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (Том 1 а.с.149).

Розпорядженням т.в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва Іваницької А. від 16 травня 2023 року №130 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до п.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, оскільки суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку (рішення Вищої ради правосуддя №468/0/15-23 від 09 травня 2023 року) (Том 1 а.с.193).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2023 року визначено головуючого суддю Жовноватюк В.С. (Том 1 а.с.194).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 травня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження та продовжено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.196).

24.04.2023 до суду надійшов відзив представника вч НОМЕР_1 , у якому просить відмовити у задоволенні вимог. В обґрунтування зазначає, що примусове відчуження тз згідно з наказом командира вч НОМЕР_1 про примусове відчуження майна від 08 квітня 2022 року №0804/3, який погоджений Одеською районною військовою адміністрацією Одеської області та акту про примусове відчуження або вилучення майна від 12 квітня 2022 року, здійснено у суорвій відповідності до вимог законодавства, а саме до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Підстави для скасування наказу відсутні (Том 1 а.с.204-208).

01.05.2023 до суду надійшов відзив Одеської районної військової адміністрації Одеської області, у якому представник також просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що примусове відчуження тз на підставі наказу командира вч НОМЕР_1 про примусове відчуження майна від 08 квітня 2022 року №0804/3 та акту про примусове відчуження або вилучення майна від 12 квітня 2022 року, здійснено з дотриманням вимог діючого законодавства, а Одеська районна військова адміністрація діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (Том 1 а.с.222-226).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2023 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін (Том 2 а.с.14).

28.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення представника АТ КБ «Приватбанк», у яких останній просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Також позивач не зазначив, яким чином банк порушив його права у спірних правовідносинах (Том 2 а.с.27-41).

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених в позові.

Інші сторони у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 (коміссіонер) та ТОВ "Біагріс" (комітент) уклали договір комісії №393 від 10 листопада 2017 року, предметом якого стали зобов`язання коміссіонера за дорученням комітента та винагороду здійснити від свого імені угоду з продажу товару - тз марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий(Том 1 а.с.10).

10.11.2017 ФОП ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного договору комісії зобов`язався передати у власність покупцеві - ОСОБА_1 транспортний засіб: марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий, що сторони погодили підписанням договору купівлі-продажу тз №393 (Том 1 а.с.12)

Згідно з п.2.1. даного договору купівлі-продажу тз, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. Пунктом 2.2. даного договору передбачено, що покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами цього договору купівлі-продажу (а.с.12).

На підтвердження передачі тз від комісіонера покупцю свідчить акт огляду реалізованого тз №6983/17/000393 від 10 листопада 2017 року (Том 1 а.с.13).

17.01.2018 позивач звернувся із заявою про проведення спеціального дослідження сідлового тягача ЕDAF, модель XF 95.430, з реєстраційним номером НОМЕР_3 , до Приватного підприємства ЕНДЦ "Експертиза", в якій поставив питання перед експертом, чи є дійсним ідентифікаційний номер (номера шасі) сідлового тягача ЕDAF, модель XF 95.430(Том 1 а.с.14-15).

У Висновку спеціального дослідження сідлового тягача ЕDAF, модель XF 95.430 №12721 від 04 квітня 2018 року головного спеціаліста відділу організації реєстрації транспортних засобів та взаємодії з суб`єктами, що їх реалізують, управління організації реєстраційно-екзаменаційної роботи та взаємодії з суб`єктами господарювання ГСЦ МВС Отрішко М.О. зазначено, що наданий на дослідження автомобіль DAF XF 95.430, 2006 року виготовлення, білого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №393 від 10 листопада 2017 року, оформленого суб`єктом господарювання №6983. Експерт прийшов до висновку дозволити провести дублювання ідентифікаційного номера даного автомобіля і в подальшому здійснити реєстрацію (перереєстрацію) вказаного автомобіля у відповідності до вимог, визначених наказом МВС №379 від 11 серпня 2010 року (Том 1 а.с.16).

За договором позички транспортного засобу від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ "ТАНДЕМ ТРАНС СЕРВІС" прийняв в тимчасове безоплатне користування транспортний засіб марки DAF 2006 р. випуску, номерний знак НОМЕР_3 . У пункті 2 даного договору зазначено, що транспортний засіб є власністю позичкодавця згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу (Том 1 а.с.17).

На виконання договору позички транспортного засобу від 01 березня 2018 року ТОВ "ТАНДЕМ ТРАНС СЕРВІС" та ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі предмета позички (автомобіля) згідно з договором позички транспортного засобу від 01 березня 2018 року (Том 1 а.с.18).

Позивач стверджує, що його право власності на зазначений транспортний засіб, не визнають відповідачі у справі.

Так, зокрема, заступник начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. на запит представника позивача повідомив останнього про те, що Тягач DAF XF 95.430 - спеціалізований сідловий тягач-Е; VIN - НОМЕР_2 , об`єм двигуна 12583, білого кольору,д.н.з. НОМЕР_3 , згідно із відповіддю МВС зареєстрований на праві власності за ТОВ "БІАГРІС", який є боржником у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_5 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року №925/89418 про стягнення солідарно з ТОВ "БІАГРІС" та ПП "ЗУМ-1" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості у сумі 535411,09 грн. Зазначений наказ перебуває на примусовому виконанні у Солом`янському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві (Том 1 а.с.33-34).

Як зазначав представник АТ КБ "Приватбанк" в своїх поясненнях на адресу суду, банк також вважає, що зазначений автомобіль належить на праві власності не позивачу, а ТОВ "БІАГРІС".

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання урегульовано Законом України «Про дорожній рух».

У ч.1 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» (чинний на момент купівлі транспортного засобу) визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

У ч.9 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» (чинний на момент купівлі транспортного засобу) власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Із системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2021 року, справа № 161/19385/19.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі №761/22937/18 визначив момент виникнення в особи права власності на автомобіль. Так, положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

Враховуючи, що договором купівлі-продажу транспортного засобу визначено момент набуття права власності - з моменту підписання договору, крім того, позивач передавав транспортний засіб іншій особі за договором позички, відтак у частині визнання права власності на транспортний засіб позов підлягає задоволенню.

Щодо вимог про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акту про примусове відчуження або вилучення майна в частині, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом військової частини НОМЕР_1 про примусове відчуження майна від 08 квітня 2022 року №0804/3 проведено примусове відчуження майна, крім іншого: DAF X F 95430, рік випуску 2006, номер шасі НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , колір білий, відповідно до ч.3 ст.8, ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.ст.4, 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», з метою забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів України та інших складових сил оборони, враховуючи наявність погодження Одеської районної військової адміністрації Одеської області (Том 1 а.с.46).

Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 12 квітня 2023 року, у зв`язку з уведенням воєнного стану здійснено примусове відчуження майна: тягач сідельний DAF XF 95430, д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 , колір білий, 2006 р.в. (Том 1 а.с.48).

Право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції відповідного суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В основу визначення підвідомчості покладено три критерії: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірного правовідношення.

Юрисдикція адмінсудів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до п.п.1, 8 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, крім іншого, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; 2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

За умов ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Так, судом достовірно встановлено, що оскаржуваний наказ вч НОМЕР_1 виданий не в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, де ТОВ "БАГРІС" є боржником, і не на примусове виконання будь-якого рішення суду. Такий наказ командир військової частини видав реалізуючі свої владні повноваження відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Інших підстав позову, тобто інших обставин, якими позивач обгрунтовував би цю свою вимогу, він не навів.

Крім того, суд звертає увагу, що у даних правовідносинах специфічний суб`єктний склад, однією зі сторін яких є суб`єкт владних повноважень, рішення (акт індивідуальної дії), винесене на виконання владних (управлінських) функцій, спір не пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів позивача. Командир військової частини, який видав наказ, діяв як суб`єкт владних повноважень у правовому режимі воєнного стану.

Судом також враховано постанову Київського апеляційного суду по даній справі, у якій зазначено, що позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог вказував на те, що належний йому на праві власності транспортний засіб (тягач) було примусово відчужено у межах виконавчого провадження, за яким боржником він не є. Проте, останнє не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Так, судовим розглядом встановлено, що відчуження транспортного засобу відбулось не у межах виконавчого провадження, а внаслідок реалізації суб`єктом владних повноважень своїх владних (управлінських) функцій у період дії воєнного стану та на виконання Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відтак даний спір є публічно-правовим, у зв`язку з чим вирішення питання правомірності або неправомірності оскаржуваного наказу належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже провадження у цій частині підлягає закриттю.

Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі №522/14900/19 (провадження №61-10361св22) вказано, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому ст.400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

У той же час, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: 1) примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; 2) вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Нормами закону передбачено, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, крім іншого, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Враховуючи, що відчуження майна відбулось у період дії воєнного стану, у порядку реалізації Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», на підставі наказу командира військової частини, який не визнаний незаконним та не скасований в порядку адміністративного судочинства, відтак позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, провадження у частині вимог про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акту про примусове відчуження або вилучення майна в частині підлягає закриттю, у частині визнання права власності підлягає задоволенню, а в частині витребування майна з чужого незаконного володіння майна - відмові.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В частині вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Одеської районної військової адміністрації Одеської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП», Державного підприємства «Сетам», Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконним, скасування наказу військової частини та акту про примусове відчуження або вилучення майна в частині, - провадження у справі закрити.

Роз`яснити, що позов в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Одеської районної військової адміністрації Одеської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП», Державного підприємства «Сетам», Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на транспортний засіб , - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки DAF, модель XF 95.430, тип СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 2006, колір білий.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Одеської районної військової адміністрації Одеської області, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП», Державного підприємства «Сетам», Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 /.

Відповідачі: Військова частина НОМЕР_1 / код ЄДРПОУ НОМЕР_6, АДРЕСА_2

Одеська районна військова адміністрація Одеської області / код ЄДРПОУ 44010662, м. Одеса, просп. Шевченка, 4 /.

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» / код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д /.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС ЮРОП» / код ЄДРПОУ 38614749, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59 /.

Державне підприємство «Сетам» / код ЄДРПОУ 39958500, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6 /.

Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) / код ЄДРПОУ 35008087, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 76-Б /.

Суддя В.С. Жовноватюк

Повний текст виготовлено 20.02.2024