Рішення

від 21.02.2024 по справі 260/8617/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 рокум. Ужгород№ 260/8617/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави (вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради (вул. Шевченка, буд. 27, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 43919849), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38629032), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Великоберезнянська селищна рада Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 21, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127), та Великоберезнянська школа мистецтв Великоберезнянської селищної ради (вул. Б.Хмельницького, буд. 6А, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 05462290), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти, науки, молоді спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної рад Ужгородського району Закарпатської області в частині приведення і належного стану захисної споруди - протирадіаційного укриття, №25009, що розташоване за адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б.Хмельницького, 6А, Ужгородського району Закарпатської області, з метою використання її призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатаї захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

2. Зобов`язати відділ освіти, науки, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №25009, що розташоване адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б.Хмельницького, 6А Ужгородського району Закарпатської області, з метою використання її за призначенням відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних спор; цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач, у позовній заяві зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану органами прокуратури ретельно опрацьовуються інформації та повідомлення щодо порушення вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд).

Ужгородською окружною прокуратурою здійснено вивчення стану додержання вимог законодавства в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) на території Ужгородського району Закарпатської області, за результатами чого виявлено факти порушень відповідачем законодавства у вказаній сфері, що призвело до надання укриттю пристосованому під протирадіаційне №25009 статусу «обмежено готове до використання за призначенням». Неготовність укриття пристосованого під протирадіаційне підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за №25009 від 29.08.2022 та від 28.03.2023.

Таким чином, незважаючи на збройну агресію російської федерації проти України та на виявлені органами контролю численні порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту щодо утримання захисної споруди цивільної оборони, Відділом освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради не вжито заходів, спрямованих на приведення споруди цивільного захисту №25009 у стан, придатний для його використання за призначенням з метою захисту населення. Вказане є підставою для зобов`язання Відділу освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради вжити відповідних заходів для приведення укриттю, пристосованому під протирадіаційне, у стан готовності до використання за призначенням.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області.

Ухвала суду від 30.10.2023 року була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та вручена такому 20 листопада 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п`ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 29 грудня 2023 року було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Великоберезнянську селищну раду Закарпатської області та Великоберезнянську школу мистецтв Великоберезнянської селищної ради.

Треті особи правом подання пояснень на позовну заяву не скористались.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації, наведеної в листі Ужгородського РУ ГУ ДСНС в Закарпатській області за №01-927/5227-01 від 06.07.2023 року на території смт. Великий Березний, вулиця Б. Хмельницького, 6А, (Великоберезнянська школа мистецтв) розміщено протирадіаційне укриття.

Згідно з наданого листа Ужгородського РУ ГУ ДСНС в Закарпатській області за №01-927/5227-01 від 06.07.2023 року акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за №25009 від 28.03.2023 року, встановлено, що дана будівля, відповідно до облікової картки перебуває на балансі Великоберезнянської селищної ради, загальна площа 161,6 кв.м., місткість до 100 осіб.

Вищезазначене протирадіаційне укриття, розміщене на території смт. Великий Березний, вулиця Б. Хмельницького, 6А, та відповідно до листа Великоберезнянської селищної ради від 05.07.2023 року №1039/03.1-14, є комунальною власністю, власник - Великоберезнянської селищної ради, балансоутримувач - відділ освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради.

Неготовність укриття пристосованого під протирадіаційне підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за №25003 від 29.08.2022 року та від 28.03.2023 року.

Так, актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №25009 від 28.03.2023 року встановлено відсутність наступного обладнання: повітрозабірні оголовки, металеві віконниці пошкоджені корозією, захисно - герметичні двері, противибухові пристрої, протипилові фільтри (ФЯР), фільтри - поглиначі (ФП), герметичні клапани (ГК), клапани надмірного тиску (КНТ), прилад для вимірювання підпору повітря, фільтри (ФГ-70), регенеративні патрони (РП-100), покажчики руху води, останні лабораторні дослідження питної води у баках, санвузли, вигрібні ями, пудр-клозети, виносні баки (ємності для нечистот), система заземлення електрообладнання, системи оповіщення та зв`язку.

Також не проведено навчання з обслуговування захисної споруди.

Відсутність вищевказаного обладнання також підтверджена актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №25009 від 29.08.2022 року.

Таким чином, виіценаведені порушення унеможливлюють належне функціонування - системи життєзабезпечення укриття пристосованого під протирадіаційне №25009, що розташоване за адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б. Хмельницького, 6А Ужгородського району Закарпатської області, та підтверджують обмежену готовність до експлуатації зазначеної захисної споруди.

Таким чином, відділ освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради не приведено сховище №25009 у належний стан, що не заперечується відповідачем по справі.

Враховуючи 24.02.2022 початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання укриття безпосередньо за призначенням для захисту цивільного населення, у зв`язку з чим з боку уповноважених органів проводиться відповідний контроль.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо приведення у стан готовності захисної споруди №25009 протиправною, керівник прокуратури звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що у прокурора є обґрунтовані підстави для пред`явлення позовної заяви в інтересах держави, у зв`язку із не вжиттям спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту, заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача з приведення захисної споруди (укриття) у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до покладених завдань ДСНС здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням; складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Аналіз вказаних приписів вказують на те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області є уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту.

Суд встановив, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області після складення актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №25009 від 14.06.2021 року, 29.08.2022 року та 28.03.2023 року, не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача привести захисну споруду (сховище) №25009 у стан, придатний для використання та захисту населення.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вказане свідчить, що бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах зумовлена об`єктивними чинниками та є виключним випадком для звернення прокурора до суду з вказаним позовом, оскільки позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави.

Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Згідно ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку затвердженого Постановою КМУ від 10.03.2017 №138 (далі Порядок №138), фонд захисних споруд створюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Відповідно до п. 10 Порядку №138, балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Згідно з п. 12 Порядку №138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі Вимоги), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ (пункт 6 Розділу VIII Вимог).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI Вимог для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено Кодексом цивільного захисту України та Порядком №138.

Суд акцентує на пункт 4 глави 1 розділу VII, який доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ №440 від 19.07.2022 (набрання чинності, відбулась 13.09.2022), а саме план приведення захисної споруди (споруди подвійного призначення, найпростішого укриття) у готовність складається завчасно з призначенням відповідальних осіб і затверджується балансоутримувачем. Роботи з підготовки виконує особовий склад формувань з обслуговування захисних споруд. У разі введення в Україні або її окремих місцевостях правового режиму воєнного стану першочергові заходи з приведення в готовність сховищ мають бути спрямовані на забезпечення можливості їх використання для укриття населення від звичайних засобів ураження.

Відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення вказаної захисної споруди цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров`ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд врахував, що в умовах військової агресії російської федерації проти України недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призвело до його обмеженої готовності до використання за призначенням, через що захисна споруда не здатна у належному обсязі забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).

Також, суд зауважує, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.01.2015 №47-р, що чинне на сьогодні, на територіях Донецької та Луганської областей було запроваджено режим надзвичайної ситуації, а на всій території України - режим підвищеної готовності згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту України - для Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя і Автономної Республіки Крим (з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), у зв`язку з чим, з 2015 року фактично урядом розпочато етап активної підготовки до захисту населення в разі можливої військової агресії.

Укриття пристосоване під протирадіаційне №25009, що розташоване за адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б. Хмельницького, 6А Ужгородського району Закарпатської області, знаходиться на території Великоберезнянської школи мистетцтв, майже центральній частині села та є стратегічно важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів здатне розмістити 100 осіб.

Суд також зазначає, що неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту відповідачем створюється реальна загроза життю та здоров`ю людей, які, почувши сигнал повітряної тривоги та знаходячись неподалік даного укриття, позбавлені можливості доступу до безпечного місця у зв`язку з його обмеженою готовністю та невжиттям відповідачем заходів, спрямованих на приведення його до використання за призначенням.

На підставі вищевикладеного, з огляду на наявність правових підстав для звернення прокурора із даним позовом та встановлену в ході розгляду даної справи протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зобов`язання Відділу освіти, науки, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №25009, що розташоване адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б.Хмельницького, 6А Ужгородського району Закарпатської області, з метою використання її за призначенням відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних спор; цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина 4 статті 159 КАС України).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також, зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави (вул. Небесної Сотні, буд. 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) до Відділу освіти, культури, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради (вул. Шевченка, буд. 27, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 43919849), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Закарпатській області (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38629032), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Великоберезнянська селищна рада Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 21, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127), та Великоберезнянська школа мистецтв Великоберезнянської селищної ради (вул. Б.Хмельницького, буд. 6А, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 05462290), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, науки, молоді спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області в частині приведення і належного стану захисної споруди - протирадіаційного укриття №25009, що розташоване за адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б.Хмельницького, 6А, Ужгородського району Закарпатської області, з метою використання її призначенням у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатаї захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Зобов`язати Відділ освіти, науки, молоді, спорту та соціального захисту населення Великоберезнянської селищної ради привести у стан готовності захисну споруду - протирадіаційне укриття №25009, що розташоване адресою: смт. Великий Березний, вулиця Б.Хмельницького, 6А Ужгородського району Закарпатської області, з метою використання її за призначенням відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних спор; цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич