Рішення

від 19.02.2024 по справі 340/10285/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10285/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Нафтова компанія Світловодськ" (вул. Яблунева, 6, с. Подорожнє, Світловодський район, Кіровоградська обл., 27622, ЄДРПОУ 32992015)

до відповідача: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника адвоката Усатенка Ю.Ю., звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2023 року №00067520704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2023 на АЗС, що належить позивачу, було проведено фактичну перевірку. Про факт складення Акту перевірки, за твердженням позивача, відповідач не повідомив, Акт позивачу не надавався та не направлявся. Згодом, 28.09.2023 позивач отримав спірне ППР, яким до позивача застосовано штраф на суму 76941 грн. Позивач 03.10.2023 оскаржив таке ППР в адміністративному порядку, водночас ДПС України спірне ППР залишило без змін.

Позивач зазначає, що ним не допущено жодних порушень, а спірна ППР є незаконною, оскільки податковий орган, приймаючи таку ППР, скористався необхідністю складання акцизної накладної, не врахував, що була відсутність документів лише на частину бензину А-95, а відтак діяв з метою перешкоджання підприємницькій діяльності, а не на виконання покладених на нього функцій.

Ухвалою суду від 20.12.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 27).

Від відповідача до суду 21.08.2023 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Вказав, що 31.08.2023 податковим органом було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення господарської діяльності позивача АЗС по вул. Колгоспна, 6 у с. Подорожнє, під час якої виявлено необлікований надлишок бензину А-95 у кількості 1438,15 л. на загальну суму 76941,00 грн. На вимогу перевіряючих оператором АЗС не було надано жодних облікових та/або інших документів, які б підтверджували походження виявленого надлишку ПММ. Зазначені факти свідчать про порушення з боку позивача вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що у подальшому стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Зазначає, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначених законом, а отже спірне ППР винесено правомірно та скасуванню не підлягає (а.с. 30-31).

05.01.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач на заявлених позовних вимогах наполягав, позов просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 53-55).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Нафтова компанія Світловодськ" з 09.09.2004 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид діяльності 47.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с. 59-61).

Також встановлено, що 31 серпня 2023 року, у період часу з 12 години 29 хвилин по 13 годину 50 хвилин, за адресою знаходження господарської одиниці АЗС по вул. Колгоспна, 6 у с. Подорожнє, ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за наслідками проведення якої податковим органом складено Акт від 31.08.2023, зареєстрований 04.09.2023 за №6158/11/28/РРО/32992015 (а.с. 35-36).

Перевірка проведена на підставі наказу №1075-п від 21.08.2023 (а.с. 42), направлень на перевірку №2086 від 30.08.2023 (а.с. 43), №2087 від 30.08.2023 (а.с. 44), №2085 від 30.08.2023 (а.с. 45). Зміст зазначених направлень на перевірку свідчить про те, що такі направлення перед початком проведення перевірки були пред`явлені посадовій особі позивача ( ОСОБА_1 ), якій також вручено копію наказу №1075-п від 21.08.2023, про що свідчить особистий підпис зазначеної особи.

Фактичній перевірці передувало проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг), під час якої перевіряючими на вищезазначеній АЗС, належній позивачу, було придбано 3 літри бензину А-95 за ціною 53,50 грн. за 1 літр, на загальну суму 160,50 грн., про що складено відповідний Акт (а.с. 34).

Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених а Акті №6158/11/28/РРО/32992015, податковим органом встановлено, що на зазначеній АЗС здійснюється торгівля виключно пальним А-95 по ціні 53,50 грн. за літр. Під час зняття фактичних залишків ПММ за допомогою метрштоку та порівняння їх з обліковими даними залишків ПММ (Х-звіту) встановлено надлишки бензину А-95 у кількості 1438,15 л., загальною вартістю 76941,00 грн. (за ціною реалізації 53,50 грн.). Водночас, в ході перевірки будь-які документи, що підтверджують походження або облік за місцем реалізації зазначеного пального не надано, тим самим допущено порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до п. 4.1. Акту №6158/11/28/РРО/32992015, зауваження до нього у позивача були відсутні, Акт підписано від суб`єкта господарювання оператором ОСОБА_1 , Акт містить позначку, що оператор ОСОБА_1 з Актом ознайомлена, один примірник Акту отримала (а.с. 36 зворот).

У Додатку 2 до вказаного Акту зазначено, що фактичні залишки пального А-95 з урахуванням похибки складають 3864 літри, обліковий залишок по Х-звіту 2425,85 літрів, розбіжність за межами похибки 1438,15 літрів. Вказаний додаток містить підписи перевіряючих та оператора-касира ОСОБА_1 (а.с. 37).

Зі змісту пояснення оператора-касира ОСОБА_1 від 31.08.2023, яке надано останньою під час проведення фактичної перевірки, вбачається, що виявлений залишок пального виник за рахунок того, що приблизно о 09-00 годині 31.08.2023 до АЗС прибув бензовоз, який розвантажив у резервуар №2 близько 1600 літрів пального А-95, проте жодних документів на пальне не залишив, лише зазначивши, що усі документу будуть надані керівництвом. Оскільки документи у розпорядженні оператора-касира були відсутні, зазначене пальне не обліковувалось (а.с. 47).

За наслідками виявлених порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №00067520704 від 20.09.2023, яким застосовано штрафні санкції на суму 76941,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на вказане податкове повідомлення-рішення 02.10.2023 позивачем було подано скаргу до ДПС України (а.с. 40-зворот 41), за наслідком розгляду якої було прийнято рішення від 30.11.2023 №35550/6/99-00-06-03-02-06 (а.с. 20-21), яким зазначену скаргу залишено без задоволення, а спірне ППР - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі наказу керівника ГУ ДПС в Кіровоградській області, а його копія вручена особі, яка фактично проводила розрахункові операції (оператору-касиру ОСОБА_1 ), до початку проведення перевірки, під розписку.

Згідно пункту 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, фактична перевірка проводилась трьома посадовими особами контролюючого органу у присутності оператора-касира АЗС.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що Акт про результати перевірки від 31.08.2023 підписано позивачем без зауважень.

Згідно вимог пункту 86.5 статті 86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Матеріали справи, зокрема зміст Акту від 31.08.2023, свідчить про те, що копію акту було вручено під підпис особі, яка здійснювала розрахункові операції оператору-касиру ОСОБА_1 .

За таких підстав, доводи позивача про те, що відповідачем не повідомлено позивача про складання акту перевірки, такий акт позивачу не надавався та не надсилався, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Що стосується встановлених в Акті перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон №265). Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, серед іншого, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону №265, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон №996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону №996 надано визначення термінів, зокрема:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

документооборот - рух первинних документів з моменту їх складання підприємством або одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після прийняття до обліку.

Відповідно до статті 2 Закону №996, його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Частиною 2 статті 3 Закону №996 визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення №88).

Зазначене Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (пункт 1.1 Положення №88).

Відповідно до п. 1.2 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (п. 2.1 Положення №88).

Згідно п. 2.3 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до пункту 2.7 Положення №88, додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об`єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 за №281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 за №805/15496) затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція №281).

Відповідно до п. 1 Інструкції №281, її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Порядок приймання нафтопродуктів на автозаправних станціях визначено пунктом 10.2 Інструкції №281.

Так, відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.3, 10.2.5-10.2.8, 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.

Нафтопродукти, поставлені на АЗС в автомобільних цистернах, необхідно злити повністю. Оператор, який приймає нафтопродукти, зобов`язаний особисто переконатися в цьому, оглянувши цистерну після зливання нафтопродуктів.

Нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

У процесі приймання нафтопродукту оператор зобов`язаний стежити за рівнем продукту в резервуарі, не допускаючи переповнення резервуара і розлиття нафтопродукту.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

Аналіз наведених норм Закону та підзаконних нормативно-правових актів надає змогу дійти висновку, що за фактом отримання АЗС пального, на такій АЗС має бути у наявності відповідна товарно-транспортна накладна на отримані нафтопродукти, які у свою чергу мають бути обліковані у встановленому законом порядку, зокрема - у відповідності до пп. 10.2.10 Інструкції №281 шляхом здійснення записів до журналу обліку нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, та внесення відповідних даних до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідна товарно-транспортна накладна на момент проведення фактичної перевірки на АЗС, належній позивачу, у порушення вимог наведених норм закону була відсутня, а отримане пальне на АЗС обліковане не було, що прямо зазначено у поясненнях оператора-касира ОСОБА_1 (а.с. 47), випливає зі змісту Акту перевірки та підтверджується іншими матеріалами справи.

За таких підстав, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем вимог пункту 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в частині відсутності обліку пального за місцем його реалізації та вважає правомірним застосування фінансових санкцій за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Суд не приймає доводи позивача про те, що податковий орган скористався необхідністю складання акцизної накладної на отримане на АЗС пальне, на наявності якої (а.с. 12-14) останній наголошує, оскільки у висновках перевірки відсутні будь які посилання на відсутність саме акцизних накладних на місці реалізації пального, а зазначені вище норми чинного законодавства не пов`язують факт обліку отриманого на АЗС пального зі складанням акцизної накладної.

Суд також не приймає доводів позивача щодо неврахування податковим органом того, що під час проведення перевірки були відсутні документи лише щодо частини пального, а не на все пальне, що перебувало на АЗС, оскільки зміст Акту перевірки, спірного податкового повідомлення-рішення та інших матеріалів справи свідчить, що штрафні санкції податковим органом застосовано лише у частині необлікованого пального у кількості 1438,15 літрів вартістю 76941,00 грн.

Також суд не приймає у якості доказу на підтвердження відсутності в діях позивача порушення вимог чинного законодавства додану ним постанову від 20.11.2023 у справі про адміністративне правопорушення №398/4529/23, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас, провадження у справі 398/4529/23 було закрито через відсутність складу адміністративного правопорушення унаслідок недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, при чому суд у зазначеній справі взагалі не встановлював, чи мали місце дії (бездіяльність), які потягнули своїм наслідком винесення спірного ППР та, відповідно, чи вчинені вони зазначеною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО