Рішення

від 20.02.2024 по справі 380/20589/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 рокусправа № 380/20589/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Маркет» до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

01.09.2023 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Маркет» (вул. Грицая, буд. 4, кв. 3 м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 44668645) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, буд. 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.08.2023 №827 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

04.09.2023, до відкриття провадження представник позивача, адвокат Матушек Віктор Володимирович, подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 04.08.2023 №827 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».

Ухвалою суду від 05.09.2023 суд постановив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 , яка самовільно встановлена ТзОВ «Біля універмагу», рекомендовано ТзОВ «Біля універмагу» демонтувати означену тимчасову споруду.

Позивач, зазначаючи, що таким рішенням його право порушено, покликається на договір № 05/07 від 16.10.2007 року, предметом якого є виготовлення каркасних конструкцій (кіосків) на замовлення ОСОБА_1 , та договір оренди нерухомого майна від 01.05.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «ДВ-Маркет», де позивач є орендарем.

Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не деталізовано площі тимчасової споруди, яка підлягає демонтажу, її меж тощо.

Також позивач вказує, що до 2023 жодних претензій щодо тимчасової споруди на АДРЕСА_1 з боку відповідача не ставилося.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06.09.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду пояснення, які суд розглядає як заяву по суті справи, і в яких, зокрема, зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки докази, які подав позивач, обґрнутовуючи свої вимоги, не свідчать про порушення оскаржуваним рішенням прав позивача.

Крім того, відповідач наголосив, що у позивача відсутній паспорт прив`язки, ухвала міської ради, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-які документи, які б підтверджували факт розміщення тимчасової споруди за вказаною адресою позивачем.

Також відповідач вважає, що посилання позивача на те, що у Виконавчого комітету Львівської міської ради відсутні повноваження на прийняття рішень про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, - не відповідає дійсності.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд встановив таке.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » від 04.08.2023 №827 рекомендовано ТзОВ «Біля універмагу» здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у добровільному порядку.

Відповідно до договору № 05/07 від 16.10.2007 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , - ФОП ОСОБА_2 виготовляє каркасну конструкцію (кіоск) для ОСОБА_1 площею 20,0кв.м на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Відповідно до договіру оренди нерухомого майна від 01.05.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «ДВ-Маркет», позивач є орендарем МАФ, площею 20,0кв.м по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що оскаржуваним рішення виконкому Львівської міської ради, яким рекомендовано ТзОВ «Біля універмагу» здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у добровільному порядку, порушено права позивача, що і спонукало його звернутися з позовом до суду.

Оцінюючи оставини у цій справі та перевіряючи їх доказами, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, а також затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, території загального користування, зокрема, вулиці, інші території загального користування.

Згідно з ч. 1-2, 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до елементів об`єктів благоустрою належать малі архітектурні форми.

Згідно з ч.2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, до яких належать, зокрема, альтанки, павільйони, навіси; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Згідно з пунктами 42, 44 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації та встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

На виконання означених норм чинного законодавства Львівською міською радою прийнято Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 року.

Пунктом 12.2.6 Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, які затверджені Ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, передбачено, що самочинно встановлені МАФи підлягають демонтажу без попереднього судового розгляду.

Демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ здійснює особа, яка самочинно встановила МАФ, за власні кошти або відповідна районна адміністрація з подальшим відшкодуванням власниками витрат на демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих МАФ їх власниками. Якщо у процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на МАФ, то МАФ демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно до законодавства України.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.17, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Самовільно встановлені тимчасові споруди підлягають демонтажу у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, що передбачено п 230. Наказу №244 від 21.10.2011 Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово комунального господарства України зареєстровано в Міністерстві юстиції України «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1.3 Положення самовільно встановлена тимчасова споруда це тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим Положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Пунктами 2.1, 2.2 Положення передбачено, що розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки.

Суд встановив, що позивач не є власником тимчасової споруди-кіоска, що розташований по АДРЕСА_2 ; у позивача відсутній паспорт прив`язки, ухвали Львівської міської ради, договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою та будь-які документів, які б підтверджували факт розміщення тимчасової споруди за вказаною адресою саме позивачем на законних підставах.

Також як видно з оскаржуваного рішення від 04.08.2023 №827, то таке є індивідуальним актом індивідуальної і стосується ТзОВ «Біля універмагу», а не позивача.

За змістом ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В контексті завдань адміністративного судочинства, визначених ст. 2 КАС України звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Тому особа повинна довести, а суд - встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Пунктом 9 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб`єкта владних повноважень.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає, що рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Порушення вимог законодавства рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Таким чином, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Подібна правова позиція узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, та Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20.

У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином оскаржуване рішення порушує його права, тобто породжує, змінює або припиняє його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.19.ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт це акт (…), який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення виконкому Львівської міської ради №827 від 04.08.2023 є актом індивідуальної дії, котрий стосується ТзОВ «Біля універмагу», а відтак не може порушувати прав позивача.

Відсутність порушення прав позивача достатньо для відмови в позові і без перевірки способу захисту та оцінки суті спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ-Маркет» (вул. Грицая, буд. 4, кв. 3 м. Львів, 79017, код ЄДРПОУ 44668645) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, буд. 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.