Рішення

від 21.02.2024 по справі 520/35422/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 р. № 520/35422/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, яку позивач вважає протиправною та просить скасувати. Вказує, що габаритно-ваговий контроль проводився не у спосіб, передбачений законодавством та з численними порушеннями, тому вважає результати такого контролю невірними, а постанову від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34 000,00 грн протиправною. Вказує, що довідка №ДЗ 003326 від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю складена однією посадовою особою Укртрансбезпеки без оператора вагового комплексу, що є порушенням п.16,17 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 № 1567. Також, позивач вказує, що з документів, складених під час проведення перевірки, неможливо встановити, на яких вагах здійснювався габаритно-ваговий контроль, якої вони марки, моделі, якими є їх заводський номер, технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки. Позивач зазначає, що за відсутності такої інформації неможливо встановити, що зважування здійснювалося у відповідності до встановлених законодавством вимог ваговим обладнанням, призначеним та придатним для здійснення таких вимірювань. До того ж, позивач зазначив, що під час виконання маршруту ТОВ "Лихачовський елеватор" вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн, про що свідчить постанова серія АА № 00014346 у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим вказує, що його було двічі притягнуто до відповідальності за одне правопорушення, що позивач вважає протиправним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Державної служби України з безпеки на транспорті документи на зважувальне обладнання, на якому відбувалося зважування транспортного засобу позивача 31.10.2023, свідоцтво про метрологічну атестацію зважувального обладнання, технічну документацію.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У зв`язку з неподанням відповідачем витребуваних доказів, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 повторно витребувано в Державної служби України з безпеки на транспорті: документи на зважувальне обладнання, на якому відбувалося зважування транспортного засобу позивача 31.10.2023; свідоцтво про метрологічну атестацію зважувального обладнання; технічну документацію.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв згідно вимог чинного законодавства, обґрунтовує підстави, відповідно до яких була проведена перевірка. Вказує, що за результатами габаритно-вагового контролю, використовувались ваги «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, 030-Т-АS2-PWIA заводський номер № 414», згідно талону № 916 від 31.10.2023 зважування на вагах виявило, що: загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 42,05 т при нормативно допустимому 42 т; навантаження на першу одиночну вісь транспортного засобу становить 6,75 т при нормативно допустимому 11,5 т; навантаження на другу одиночну вісь транспортного засобу становить 14,15 т при нормативно допустимому 11,5 т. Рух транспортного засобу з перевищенням вагових обмежень при перевезенні подільного вантажу зафіксовано в акті № АР 017700 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.10.2023. Відповідач вказує, що оскільки в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлені підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята правомірно. Просить відмовити в задоволенні позову. Також, відповідач подав до суду документи на зважувальне обладнання, на якому відбувалося зважування транспортного засобу позивача 31.10.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Суд встановив, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області та направлення на перевірку № 44/В від 26.10.2023, 31.10.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-14 «Одеса- Мелітополь», 21 км + 434 м.

За наслідками перевірки складено акт від 31.10.2023 № АР 017700, в якому зафіксовано перевезення водієм ОСОБА_1 подільного вантажу, а саме кукурудзи (згідно ТТН № 18 від 31.10.2023) транспортним засобом MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор", з перевищенням допустимих норм. В акті зазначено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,150 тон при допустимому 11,5 тон, перевищення склало 2,650 тони (23,04 %) від норми, за що відповідальність передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30% при перевезенні подільного вантажу.

За вказане порушення постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі за текстом - Закон № 2344-III).

Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.

Суд врахував, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у цій справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, правомірність проведення перевірки, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до статті 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт).

Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Суд встановив, що актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.10.2023 № АР 017700, що при перевезенні подільного вантажу, а саме кукурудзи (згідно ТТН № 18 вд 31.10.2023), належним на праві власності позивачу вантажним автомобілем MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 зафіксовано наступне порушення: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становить 14,15 т при нормативно допустимому 11,5 т.

Таким чином, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлене перевищення нормативних вагових параметрів.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу та місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

Як встановив суд, 31.10.2023 при проведенні рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль зазначеного вище транспортного засобу, що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх вагові параметри не перевищують визначених у цьому пункті значень.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Як встановив суд, відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.10.2023 № ДЗ 003326 та чеку результатів зважування від 31.10.2023 повна маса транспортного засобу становила 42,05 т, фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,75 т; 2) 14,15 т; 3) 7,2 т; 4) 7,05 т; 5) 6,4 т. Тобто, загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 42,05 т при нормативно допустимому 42 т; навантаження на першу одиночну вісь транспортного засобу становить 6,75 т при нормативно допустимому 11,5 т; навантаження на другу одиночну вісь транспортного засобу становить 14,15 т при нормативно допустимому 11,5 т.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що ТОВ "Лихачовський елеватор" за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ТОВ «Лихачовський елеватор», здійснювало перевезення подільного вантажу з порушенням п. 22.5 ПДР, а саме: при перевезенні подільного вантажу (кукурудзи згідно ТТН № 18 від 31.10.2023) навантаження на одиночну вісь склало 14 т 150 кг при допустимому 11 т 500 кг, перевищення склало 2 т 650 кг (23,04 %) від норми.

Як вже зазначалося судом, за пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Тобто, законодавець врегулював питання можливого переміщення вантажу під час руху (також і в разі гальмування) шляхом похибки у 2 %, оскільки пунктом 4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Так, перевищення, є значно більшим допустимого в 2% перевищення навантаження при переміщенні вантажу під час руху.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановив суд, позивач допустив перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме на 23,04 % при перевезенні вантажу, тому відповідач правомірно застосував до позивача адміністративно-господарського штраф.

Щодо посилань позивача на відсутність у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю підпису оператору вагового комплексу, що вказує на протиправність перевірки, то суд зазначає наступне.

Так, позивач вказує, що у довідці № ДЗ 003326 від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутній підпис оператору вагового комплексу, оскільки така довідка була складена однією посадовою особою Укртранспбезпеки без оператора вагового комплексу, що є порушенням п. 16, 17 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що відсутність підпису оператора вагового контролю в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки зазначена обставина не спростовує вчинених ТОВ "Лихачовський елеватор" порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що "порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття".

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Більш того, як встановлено судом, як в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 003326 від 31.10.2023, так і в акті проведення перевірки від 31.10.2023 № АР 017700 містяться підписи двох осіб, які здійснювали габаритно-ваговий контроль.

Більш того, факт перевищення вагових параметрів, зокрема, перевищення навантаження на одиничну вісь, встановлений талоном зважування.

Отже, зазначені доводи позивача суд не приймає до уваги.

Щодо доводів позивача про те, що з документів, складених під час проведення перевірки неможливо встановити параметри зважувального обладнання, на якому проводився габаритно-ваговий контроль.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що з талону від 31.10.2023 зважувального засобу, довідки № ДЗ 003326 від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акту № АВ 002743 від 31.10.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акту № АР 017700 від 31.10.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, неможливо встановити на яких вагах здійснювався габаритно-ваговий контроль, якої марки, моделі, якими є їх заводський номер, технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки).

З матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні габаритно-вагового контролю на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь», 21 км + 434 м. транспортного засобу MAN, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з спеціалізованим напівпричепом KRОNE реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , використовувались ваги «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, 030-Т-АS2-PWIA заводський номер № 414». Вказана інформація зазначається, в тому числі, в талоні про зважування № 916 від 31.10.2023.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ019004923 від 17.07.2023, яке чинне до 13.07.2024, ваги пройшли періодичну повірку, як того вимагає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок № 879.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що засіб зважувальної техніки, за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, дозволяє проводити зважування транспортного засобу в русі, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Отже, посилання позивача на те, що габаритно-ваговий контроль проведений з порушеннями Порядку № 1567 не є обгрунтованими. Докази на підтвердження наявності зазначених в позовній заяві порушень позивач не надав.

Щодо посилань позивача на те, що він двічі був притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення, суд зазначає наступне.

Так, позивач зазначив, що 02.11.2023 постановою серія АА № 00014346 в справі про адміністративне правопорушення, заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті заступником начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 було притягнуто відповідальну особу ТОВ «Лихачовський елеватор» до адміністративної відповідальності.

У подальшому відносно позивача було прийнято оскаржувану постанову від 28.11.2023 №035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

Позивач вказує, що правопорушення, внаслідок якого відносно нього прийнято вказані постанови, слід вважати триваючим, а тому слід дійти висновку, що позивача, всупереч положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України, двічі притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дослідивши оскаржувану постанову та постанову серії АА №00014346 від 02.11.2023, на яку посилається позивач у позовній заяві, суд зазначає, що зміст вказаних постанов не свідчить про притягнення позивача двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Так, 02.11.2023 заступником начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00014346 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 , який є відповідальною особою ТОВ "Лихачовський елеватор" та керував автомобілем, належним ТОВ "Лихачовський елеватор". Вказаною постановою накладено адміністративний штраф на ОСОБА_3 в сумі 8 500,00 грн.

Зі спірної в даній справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035102 від 28.11.2023 вбачається, що відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення саме позивачем ТОВ "Лихачовський елеватор" п.22.5 ПДР затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (згідно акту проведення перевірки від 31.10.2023 № АР 017700), відповідальність за що передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнуто саме з ТОВ «Лихачовський елеватор» адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн. При цьому, під час проведення перевірки, внаслідок якої винесено оскаржувану постанову, транспортним засобом, що належить позивачу, керував водій ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Між тим, суд зазначає, що наведений в Конституції України принцип не звільняє особу від відповідальності при повторному вчиненні аналогічних за своїм змістом правопорушень.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що порушення, з приводу якого відносно позивача прийнято оскаржувану постанову, має триваючий характер, оскільки правопорушення полягає у здійсненні водіями перевезення вантажів із перевищенням габаритів вантажу без відповідного дозволу, а відповідальність застосовується за кожен встановлений факт правопорушення, а не за весь час неотримання перевізником відповідного дозволу, вказане однозначно свідчить про разовий, а не триваючий характер такого адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Разом з тим, порушення порядку у сфері безпеки на автомобільному транспорті, на підставі яких прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00014346 від 02.11.2023 відносно ОСОБА_3 , та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035102 від 28.11.2023 відносно ТОВ "Лихачовський елеватор", відбулися в різних проміжках часу та не є триваючим правопорушенням.

Так, природа правопорушень за вказаними постановами є різною, оскільки постанова серії АА №00014346 від 02.11.2023 прийнята за порушення ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_3 , а постанова № 035102 від 28.11.2023 винесена за порушення ТОВ «Лихачовський елеватор» абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, зазначені постанови взагалі не є пов`язаними, оскільки такі постанови прийняті відносно різних складів правопорушення, відносно різних осіб, мають різну інформацію щодо часу проведення перевірки та щодо вимірів транспортного засобу.

Так, на підставі викладеного, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що до нього застосовано двічі адміністративне стягнення за одне й те ж правопорушення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи встановлені обставини справи суд вважає, що відповідач дотримався вимог чинного законодавства під час розгляду справи про порушення законодавства про транспорт, у зв`язку з чим спірну постанову відповідач прийняв обґрунтовано.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" (провулок Лісозахисний, буд. 8, м. Первомайський, Харківська область, 64107, ЄДРПОУ 41527117) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин