Постанова

від 05.06.2024 по справі 520/35422/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 р. Справа № 520/35422/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А.) від 21.02.2024 по справі № 520/35422/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Лихачовський елеватор", звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу з перевищенням вагових норм, яку позивач вважає протиправною та просить скасувати. Вказує, що габаритно-ваговий контроль проводився не у спосіб, передбачений законодавством та з численними порушеннями, тому вважає результати такого контролю невірними, а постанову від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн протиправною. Вказує, що довідка №ДЗ 003326 від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю складена однією посадовою особою Укртрансбезпеки без оператора вагового комплексу, що є порушенням п.16,17 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 № 1567. Також, позивач вказує, що з документів, складених під час проведення перевірки, неможливо встановити, на яких вагах здійснювався габаритно-ваговий контроль, якої вони марки, моделі, якими є їх заводський номер, технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки. Позивач зазначає, що за відсутності такої інформації неможливо встановити, що зважування здійснювалося у відповідності до встановлених законодавством вимог ваговим обладнанням, призначеним та придатним для здійснення таких вимірювань. До того ж, позивач зазначив, що під час виконання маршруту ТОВ "Лихачовський елеватор" вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн, про що свідчить постанова серія АА № 00014346 у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим вказує, що його було двічі притягнуто до відповідальності за одне правопорушення, що позивач вважає протиправним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі № 520/35422/23 позовні вимоги залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом не досліджена довідка № ДЗ 003326 від 31.10.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Вказує, що ця довідка складена одноосібно посадовою особою Укртрансбезпеки ОСОБА_1 без оператора вагового комплексу, що є порушенням п. 16, 17 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567). Щодо посилання в позові на талон від 31.10.2023 року, згідно якого неможливо встановити на яких вагах (якої марки, моделі, якими є їх заводський номер, технічні характеристики, порядок використання, можливі чи допустимі похибки), зазначає, що судом в рішенні не надано оцінку цим доводам. Стосовно висновку суду щодо не прийняття доводів про притягнення позивача двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення, апелянт вважає, що судом неправильно зазначено та зроблено висновок, що вказані правопорушення не є пов`язаними, оскільки такі постанови прийняті відносно різних складів правопорушення, відносно різних осіб, мають різну інформацію щодо часу проведення перевірки та щодо вимірів транспортного засобу. Також посилається на те, що відповідачем був наданий відзив на позовну заяву поза межами строку, який був встановлений судом.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі № 520/35422/23 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області та направлення на перевірку № 44/В від 26.10.2023, 31.10.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проводилась рейдова перевірка на а/д М-14 «Одеса-Мелітополь», 21 км + 434 м.

За наслідками перевірки складено акт від 31.10.2023 № АР 017700, в якому зафіксовано перевезення водієм ОСОБА_2 подільного вантажу, а саме кукурудзи (згідно ТТН № 18 від 31.10.2023) транспортним засобом MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор", з перевищенням допустимих норм. В акті зазначено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,150 тон при допустимому 11,5 тон, перевищення склало 2,650 тони (23,04 %) від норми, за що відповідальність передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30% при перевезенні подільного вантажу.

За вказане порушення постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач дотримався вимог чинного законодавства під час розгляду справи про порушення законодавства про транспорт, у зв`язку з чим спірну постанову відповідач прийняв обґрунтовано.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III)

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 1567 від 08.11.2006 р. (далі Порядок № 1567).

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» установлено, що правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Отже, з огляду на викладене, відповідач (його територіальні органи) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В пункті 16 Порядку № 1567 серед іншого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.10.2023 № АР 017700, згідно якого встановлено, що при перевезенні подільного вантажу, а саме кукурудзи (згідно ТТН № 18 від 31.10.2023), належним на праві власності позивачу вантажним автомобілем MAN реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 зафіксовано наступне порушення: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу становить 14,15 т при нормативно допустимому 11,5 т.

Зі змісту вказаного акту судом встановлено, що водій транспортного засобу був ознайомлений з цим актом, про що свідчить відповідний підпис, його прізвище та ініціали. При цьому, водієм в акті не відображено наявність будь-яких зауважень. Крім того, вказаний акт підписаний двома посадовими особами, які проводили перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 167).

Колегія суддів зазначає, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

У силу вимог пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку № 879).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу та місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879).

За наслідками габаритно-вагового контролю транспортного засобу складено довідку від 31.10.2023 № ДЗ 003326 та сформовано чек результатів зважування від 31.10.2023, згідно яких повна маса транспортного засобу становила 42,05 т, фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,75 т; 2) 14,15 т; 3) 7,2 т; 4) 7,05 т; 5) 6,4 т. Тобто, загальна маса транспортного засобу та вантажу становила 42,05 т при нормативно допустимому 42 т; навантаження на першу одиночну вісь транспортного засобу становить 6,75 т при нормативно допустимому 11,5 т; навантаження на другу одиночну вісь транспортного засобу становить 14,15 т при нормативно допустимому 11,5 т.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зазначити, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно з частиною 1 статті 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної № 18 від 31.10.2023 підтверджується, що автомобільним перевізником є ТОВ «Лихачовський елеватор», а перевезення здійснювалося транспортним засобом MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «KRОNE», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 власником якого є позивач, отже, останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III та у разі недотримання законодавства про автомобільний транспорт несе адміністративно-господарську відповідальність.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначено Порядком № 1007/1207.

Згідно з пунктом 4 даного Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пунктами 5 6 даного Порядку регламентовано повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Виходячи зі змісту пунктів 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правил дорожнього руху) в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема: в) навантаження на вісь: на одинарну вісь для доріг державного значення, 11,5 тонн, місцевого значення 7 тонн.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 року про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

З наявної в матеріалах справи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035102 від 28.11.2023 вбачається, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, відповідно до довідки від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, складеною посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль, акту від 31.10.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акту проведення перевірки № 017700 від 31.10.2023, за результатами вимірювання вагових параметрів автомобіля MAN TGX 18.440, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; напівпричіп KRONE, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 % (на 23,04%).

Колегія суддів зазначає, що під час встановлення наявності або відсутності факту перевищення допустимого навантаження на одиничну вісь ТЗ ключовою обставиною, яка підлягає з`ясуванню, є саме віднесення такої осі до одиничних, здвоєних або строєних.

При цьому, як слідує зі змісту пункт 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, тобто одиничними є осі, якщо відстань між ними понад 2,5 м. Відтак важливим є встановлення відстані між осями транспортного засобу позивача.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № П/320/513/20, згідно з якими, вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, за фактом здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, в порушення вимог п. 22.5. ПДР України, суди мали з`ясувати чи мало місце перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, якщо так, то яке його відсоткове значення, чи є вісь здвоєною, а також вирішити питання щодо необхідності наявності дозволу на перевезення відповідної ваги вантажу, з огляду на його подільність.

Колегія суддів зазначає, що посадовими особами контролюючого органу було проведено вимірювання відстані між осями ТЗ позивача, про що внесено відомості до акту від 31.10.2023, так, відстані між осями (метрів): 3.85, 5.35, 1.35, 1.35 (а.с. 168).

Осьові навантаження (тонн): 6.75 (нормативно допустиме 11.5), 14.15 (нормативно допустиме 11.5); 7.2; 7.05; 6.9; загальна маса 42.05 (нормативно допустима 42), що відповідає відомостям талону зважувального пристрою від 31.10.2023 (а.с. 78).

Враховуючи, що відповідно до акту перевірки № АР 017700 від 30.10.2023 виявлено порушення вимог Закону № 2344-ІІІ, а саме навантаження на одиночну вісь становить 14,15 т при допустимій 11,5 т, колегія суддів вважає доведеним той факт, що водієм ТОВ «Лихачовський елеватор» ОСОБА_3 допущено перевищення на одиничну вісь транспортного засобу більше ніж допустимий ваговий показник, передбачений п. 22.5 ПДР України, за що позивача було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у відповідності до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Зі змісту постанови № 035102 від 31.10.2023 вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.

Колегія суддів зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за своїм змістом є документом, що засвідчує тільки факт притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та виноситься за формою згідно додатку 5 до Порядку № 1567. При цьому, вказаним додатком не передбачено зазначення в постанові всіх фактичних обставин проведення перевірки (зокрема, відомостей про допустиму вагову норму та фактичну вагу) та виявлення порушення.

Відтак, постанова № 035102 від 31.10.2023 за формою та змістом в повній мірі відповідає вимогам додатку 5 до Порядку № 1567, а також містить посилання на норму закону, яка порушена (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 11-14 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов`язаних з вимірюваннями закріплені у Технічному регламенті законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМ України від 13.01.2016 № 94 (далі - Технічний регламент).

Відповідно до пункту 2 вказаного акту, дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.

У Додатку 1 Технічного регламенту закріплений перелік засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, на які поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, зокрема у п. 52 закріплено прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь

Згідно з пунктом 10 Технічного регламенту засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію тільки у разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Слід зазначити, що 31.10.2023 зважування належного позивачу транспортного засобу, за результатами проведення якого було встановлено перевищення навантаження на одиничну вісь транспортного засобу, відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання (ваги 030T-AS2-PWIA зав. № 414, платформи 843, 844), щодо якого проведено періодичну повірку, на підтвердження чого надано копії відповідного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ 019004923 від 14.07.2023, чинне до 14.07.2024.

Щодо доводів апелянта про відсутність у складених за результатами проведеного габаритно-вагового контролю документах (зокрема, довідці про результати габаритно-вагового контролю та акті про перевищення вагових норм) індивідуальних ознак вагового обладнання (номер, серія тощо), що на думку позивача, не дозволяє достовірно встановити який саме ваговий комплекс був використаний для зважування автомобіля, колегія суддів зазначає, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контрою затверджена Додатком 1 до Порядку № 1007/1207, у той час як форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів визначена Додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422 (далі Порядок № 422).

Приписами цих нормативно-правових актів не передбачено зазначення у відповідних формах відомостей щодо вагового обладнання, з використанням якого проведено зважування, його ідентифікаційних даних та даних свідоцтва про повірку, а тому відсутність відповідних відомостей в складених за результатами проведеного габаритно-вагового контролю документах, не впливає на суть виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт та не виключає наявність підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення.

В свою чергу, судом встановлено, що ідентифікаційні дані вагового обладнання відображені в талоні від № 916 від 31.10.2023 р. про результати зважування, зі змісту якого вбачається, що зважування транспортного засобу відбулося з використанням вагів з зав. № 414.

Що стосується посилання апелянта на відсутність на довідці від 31.10.2023 про результати здійснення габаритно-вагового контролю підпису оператора вагового комплексу, колегія суддів зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки відповідно до посадових інструкцій під час проведення габаритно-вагового контролю можуть виконувати функції оператора вагового комплексу та здійснювати зважування транспортних засобів, а тому відсутність ще одного підпису у відповідній графі «Оператор вагового комплексу» не свідчить про порушення порядку проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, його проведення однією посадовою особою Укртрансбезпеки, адже з наявних матеріалів справи, зокрема, з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 017700 від 31.10.2023 р. вбачається, що зазначений захід державного контролю проводився двома посадовими особами Укртрансбезпеки, а саме старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Дячуком М.С. та старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) на вантажному транспорті у Одеській області ОСОБА_4 , які зазначені в направленні на рейдову перевірку, що свідчить про відсутність в діях відповідача порушення вимог пункту 16 Порядку № 1567.

При цьому, суд враховує, що результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу під час проведення рейдової перевірки фіксуються не тільки у відповідній довідці, а містяться також і в інших, складених за фактом проведення заходу контролю документах.

Зокрема, окрім довідки 31.10.2023, результати здійснення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу відображені також безпосередньо в талоні про результати зважування, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 916 від 31.10.2023 та акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 017700 від 31.10.2023 та акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № АВ 002743 від 31.10.2023, що свідчить про те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є єдиним та самостійним доказом факту перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та має враховуватися разом з іншими доказами такого порушення.

Щодо посилань позивача на те, що він двічі був притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В доводах апеляційної скарги позивач посилається на те, що 02.11.2023 постановою серія АА № 00014346 в справі про адміністративне правопорушення, заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті заступником начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_5 було притягнуто відповідальну особу ТОВ «Лихачовський елеватор» до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, у подальшому відносно позивача було прийнято оскаржувану постанову від 28.11.2023 № 035102 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн., яка предметом спору у цій справі.

На підставі наведених обставин, позивач вважає, що правопорушення, внаслідок якого відносно нього прийнято вказані постанови, слід вважати триваючим, а тому слід дійти висновку, що позивача, всупереч положенням ч. 1 ст. 61 Конституції України, двічі притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Надаючи оцінку цим доводам апелянта, суд зазначає, що зміст вказаних постанов не свідчить про притягнення позивача двічі до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Так, 02.11.2023 заступником начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00014346 за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_6 , який є відповідальною особою ТОВ "Лихачовський елеватор" та керував автомобілем, належним ТОВ "Лихачовський елеватор". Вказаною постановою накладено адміністративний штраф на ОСОБА_6 в сумі 8 500,00 грн.

В свою чергу, зі змісту спірної в цій справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035102 від 28.11.2023 вбачається, що відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті встановлено порушення саме позивачем ТОВ "Лихачовський елеватор" п.22.5 ПДР затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (згідно акту проведення перевірки від 31.10.2023 № АР 017700), відповідальність за що передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнуто саме з ТОВ «Лихачовський елеватор» адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн. При цьому, під час проведення перевірки, внаслідок якої винесено оскаржувану постанову, транспортним засобом, що належить позивачу, керував водій ОСОБА_2 .

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

В межах спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення порядку у сфері безпеки на автомобільному транспорті, на підставі яких прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00014346 від 02.11.2023 відносно ОСОБА_6 (директора ТОВ «Лихачовський елеватор»), та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035102 від 28.11.2023 відносно ТОВ "Лихачовський елеватор", відбулися в різних проміжках часу та не є триваючим правопорушенням.

Крім того, правова природа порушень за вказаними постановами є різною, оскільки постанова серії АА № 00014346 від 02.11.2023 прийнята за порушення ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_6 , а постанова № 035102 від 28.11.2023 винесена за порушення ТОВ «Лихачовський елеватор» абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Що стосується посилання позивача на те, що відповідачем був наданий відзив на позовну заяву поза межами строку, який був встановлений судом, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 р., зокрема, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Витребувано в Державної служби України з безпеки на транспорті документи на зважувальне обладнання, на якому відбувалося зважування транспортного засобу позивача 31.10.2023, свідоцтво про метрологічну атестацію зважувального обладнання, технічну документацію.

Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати до суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 р. повторно витребувано в Державної служби України з безпеки на транспорті: документи на зважувальне обладнання, на якому відбувалося зважування транспортного засобу позивача 31.10.2023; свідоцтво про метрологічну атестацію зважувального обладнання; технічну документацію та зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати до суду витребувані судом документи протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали.

14.02.2024 р. від відповідача у справі до суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву (в якому відповідач також просив поновити строк на подання відзиву, у зв`язку з тим, що копію ухвали про відкриття провадження він не отримував, через перебої в роботі підсистеми «Електронний суд»), а також були надані витребувані судом першої інстанції копії документів.

У зв`язку з наведеними відповідачем обставинами, судом першої інстанції був врахований відзив відповідача на позовну заяву та надані ним докази (зокрема і ті, що були витребувані судом першої інстанції).

Відповідно до абз 2 ч. 2, ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин обставин, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права не встановлено, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лихачовський елеватор" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 по справі № 520/35422/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов