Постанова

від 14.02.2024 по справі 712/3913/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 р.Справа № 712/3913/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Невеніцин Є.В., м. Харків, повний текст складено 05.10.23 року по справі № 712/3913/23

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Харківській області, третя особа: Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної України у Харківській області від 18.03.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної України у Харківській області від 18.03.2021 року про заборону в`їзду стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби у Харківській області відізвати доручення від 18.03.2021 року, направлене для подальшого виконання на адресу Головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо заборони в`їзду в Україну; стягнення суми сплаченого судового збору.

31.05.2023 року на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.04.2023 року справа надійшла в провадження Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.06.2023 року по справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

В подальшому позивачем уточнювались позовні вимоги та в остаточній редакції позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 18.03.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 18.03.2021 року про заборону в`їзду стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 .

Ухвалою Джержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2023 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначив, що рішення про заборону в`їзду може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення. Приписи ч. 3 ст. 21 КАС України є загальними нормами, що передбачають передачу справи до окружного адміністративного суду щодо однієї з вимог підсудних окружному адміністративному суду, а іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду. Разом з тим, суд першої інстанції помилкового не звернув увагу, що особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені у статті 288 КАС України, яка є імперативною нормою. Таким чином, вказана адміністративна справа підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зазначив, що 02.05.2023 Головним управлінням ДМС у Харківській області прийнято рішення про відкликання рішення про заборону в`їзду в Україну гр. рф ОСОБА_2 строком на 3 роки. Стосовно оскаржуваного рішення ГУДМС у Харківській області від 18.03.2021 про примусове повернення гр. ОСОБА_1 до країни походження зазначив, що таке рішення Головним управлінням ДМС у Харківській області стосовно гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймалось. Таким чином, предметом спору у даній справі є рішення та дії відповідача стосовно прийняття рішення про заборону в`їзду та відкликання такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, передаючи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду, виходив з того, що вимога позивача про скасування рішення відповідача про примусове повернення підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному, проте вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про заборону в`їзду не підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному, а отже дана справа, відповідно до ч. 3 ст. 21 КАС України, підлягає розгляду окружним адміністративним судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим ст.160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Згідно з частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Кодексом адміністративного судочинства України встановлено критерії визначення предметної, територіальної та інстанційної юрисдикції.

Розмежування предметної юрисдикції визначено статтею 20 КАС України.

Так, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Суд звертає увагу на норми частин першої, третьої, шостої статті 21 КАС України, за якими позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України, про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Водночас, у цій статті в частинах четвертій, п`ятій та шостій встановлено заборони об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті). Поряд з тим, закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Натомість, можливість роз`єднання позовних вимог застосовується у тому випадку, коли після такого роз`єднання усі роз`єднані справи підлягають розгляду у тому самому суді.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, у даному випадку, позивачем при зверненні до суду з цим позовом, заявлено дві позовні вимоги: про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної України у Харківській області від 18.03.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 та визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної України у Харківській області від 18.03.2021 року про заборону в`їзду стосовно громадянина РФ ОСОБА_1 .

Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема нормою ст. 288 Кодексу визначено, що до місцевого загального суду, як адміністративного суду, подаються позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, що розглядаються судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Враховуючи викладене, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 18.03.2021 про примусове повернення до країни походження або третьої країни стосовно громадянина рф ОСОБА_1 підсудна місцевому загальному суду, як адміністративному,

При цьому, аналіз вищевказаних положень статей 20, 288 КАС України дає можливості дійти висновку про те, що спори іноземців та осіб без громадянства з органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції щодо прийнятих рішень про заборону в`їзду на територію України не відносяться до таких, що підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним судам, а тому з урахуванням предметної юрисдикції, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області від 18.03.2021 про заборону в`їзду стосовно громадянина рф ОСОБА_1 не відноситься до таких, що підсудні місцевим загальним судам, а тому з урахуванням предметної юрисдикції, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в окружному адміністративному суді.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та рішення про визнання протиправними та скасування рішення про заборону в`їзду, підлягають розгляду в порядку саме адміністративного судочинства (тільки різними судами - окружним адміністративним/місцевим загальним, як адміністративним). При цьому, об`єднані у позові вимоги, пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами та які є основними та похідними та які підлягають розгляду судом в порядку саме адміністративного судочинства, а не різних судочинств (цивільного або господарського).

Відповідно до частини 3 статті 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення підлягає передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2023 року по справі № 712/3913/23 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2023 по справі № 712/3913/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 21.02.2024 року