Постанова

від 21.02.2024 по справі 400/14046/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14046/23

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

ухвалу суду першої інстанції

складено 21.11.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури (далі позивач) звернувся в інтересах держави звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі відповідач) , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації, про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та державної реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, та вбудовану в підвальне приміщення захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8 у, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, загальною площею 1256,9 кв. м;

зобов`язання відповідача вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, та вбудовану в підвальне приміщення захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8 у, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, загальною площею 1256,9 кв. м.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду 21.11.2022 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльності Веснянської сільської ради щодо оформлення та державної реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, та вбудовану в підвальне приміщення захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8 у, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, загальною площею 1256,9 кв. м; зобов`язання Веснянської сільської ради вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, та вбудовану в підвальне приміщення захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8 у, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, загальною площею 1256,9 кв. м.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, керівник Миколаївської окружної прокуратури подав на зазначене вище судове рішення (ухвалу) апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, дану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У своїх доводах апелянт зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Предметом цього позову є протиправна бездіяльність Веснянської сільської ради, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності та державної реєстрації нежитлової будівлі в яку вбудована захисна споруда. Відсутність реєстрації права власності на протирадіаційне укриття створює правову невизначеність щодо статусу об`єкту цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання. Станом на теперішній час, уповноваженими органами контролю оцінено стан готовності до використання за призначенням як неготовий. Вказана протиправна поведінки відповідача створює передумови зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої сільська рада представляє, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності, та відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом. Крім того, як далі вказує скаржник, існує за таких обставин, ризик незбереження захисної споруди цивільного захисту у придатному до використання за призначенням стані, у період дії воєнного стану, невжиття належних заходів до приведення її у готовність до використання за призначенням.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд, за твердженнями скаржника, фактично позбавив права на доступ до правосуддя прокурора, як окремого суб`єкта, що діє виключно в інтересах держави, а у даному випадку в інтересах територіальної громади, та як наслідок, позбавив права територіальної громади отримати належний судовий захист.

Скаржник зазначив, що у даній справі №400/14046/23 відсутній спір про право власності. Право комунальної власності на нежитлову будівлю виникло у Веснянської сільської ради у силу норм чинного законодавства, що належним чином обґрунтовано у поданій до суду позовній заяві. Предметом же даного спору є виключно протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування Веснянської сільської ради, у вигляді невжиття передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю та її державної реєстрації.

За вказаного, апелянт вважає, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду і вона має бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

На підставі ст.ст.312, 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у цій справі є оформлення та державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто він стосується майнових (цивільних) відносин, а не відносин щодо здійснення суб`єктом владних повноважень своїх управлінських функцій. При цьому, справи щодо оформлення та державної реєстрації права власності не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

За вказаного, виснувавши, що дана справа відноситься до юрисдикції господарського суду і повинна бути розглянута за правилами господарського судочинства, суд першої інстанції вбачав наявними передбачені п.1 ч.1 ст.170 КАС України підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави.

Враховуючи п.8 ч.1 ст.20, ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції Господарського суду Миколаївської області, оскільки стосується об`єкта нерухомого майна, що розташований на території Миколаївської області.

Однак, апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно змісту ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до норм ч.2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, відповідно до висновку суду першої інстанції дана справа з огляду на характер спірних правовідносин, відноситься до справ, які підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Оцінюючи доводи апелянта викладені у спростування такого висновку суду першої інстанції, судова колегія звертає увагу, що відповідно до п.п. 1, 2 ст.4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому слід зазначити, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, однак, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №243/4405/17, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.

За приписами ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Так, зокрема пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, на яку обґрунтовуючи свій висновок про непідсудність цієї справи адміністративному суду послався суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу передбачає, що - господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

В даному випадку, на переконання апеляційного суду, відсутні підстави вважати, що спірні правовідносини, які скались у цій справі є такими, що підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сторонами у даній справі є керівник Миколаївської окружної прокуратури (позивач), який діє в інтересах держави, та Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області (відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації.

Звертаючись до суду з цим позовом, керівник Миколаївської окружної прокуратури просив про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо оформлення та державної реєстрації права власності на двоповерхову нежитлову будівлю, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, та вбудовану в підвальне приміщення захисну споруду цивільного захисту, що розташована за адресою: вул. Одеська, 8 у, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область, загальною площею 1256,9 кв. м. із зобов`язанням відповідача вжиття таких заходів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, керівник Миколаївської окружної прокуратури в позові зазначав, що указаний вище об`єкт нерухомого майна - двоповерхова адміністративна будівля загальною площею 1256,9 кв.м., що розташована по вул. Одеська,8, с. Крива Балка, Миколаївського району Миколаївської області, в підвальному приміщенні якої розташована захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 53949, перебував у комунальній власності Кривобалківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Водночас, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 719-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області» утворено Веснянську територіальну громаду, до складу якої включено Кривобалківську територіальну громаду.

Колегія суддів також приймає до уваги, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 25 цього Закону визначає загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пп. 1 п. «а» ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку сільських, селищних, міських рад регламентуються ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.

Тобто, єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Веснянської територіальної громади, є саме Веснянська сільська рада, адже саме йому, який є органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані відповідні повноваження.

Відтак відповідач є правонаступником прав та обов`язків Кривобалківської територіальної громади, однак протиправно не вжив заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на вказане майно, яке перебувало у комунальній власності Кривобалківської сільської ради.

Тобто, предметом даного позову керівником Миколаївської окружної прокуратури було визначено протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування - Веснянської сільської ради (правонаступник Кривобалківської сільської ради) що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю та її державної реєстрації.

Отже, погоджуючись із доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає, що твердження суду про те, що в основі спору який розглядається, є майнові цивільні) відносини, а не відносини щодо здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів зауважує, що виходячи з приписів Конституції України, ЗУ «Про прокуратуру», КАС України, звернення прокурора в даному випадку до суду спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час користування майном територіальної громади.

Згідно змісту позовної заяви, обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, керівник Миколаївської окружної прокуратури також зазначав, що оскаржувана прокурором бездіяльність відповідача не може бути залишена без відповідного реагування, оскільки створюються ризики щодо розпорядження зазначеним комунальним нерухомим майном та подальшим його використанням за призначенням.

З наведеного слідує, що у межах розгляду даної справи дослідженню підлягає виключно питання щодо бездіяльності відповідача, яка виразилась у не вжитті заходів щодо оформлення та державної реєстрації права власності на вказане майно, яке перебувало у комунальній власності Кривобалківської сільської ради, правонаступником всіх прав та обов`язків якої станом наразі є відповідач - Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області.

Відсутність же реєстрації права власності на протирадіаційне укриття створює правову невизначеність щодо статусу об`єкту цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання. Станом на час звернення з цим позовом до суду, уповноваженими органами контролю оцінено стан готовності до використання за призначенням як неготовий.

З огляду на наведене, в даному випадку відсутній на переконання суду апеляційної інстанції спір про майнові права.

Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що звернення прокурора до суду у спірному випадку, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 924/438/22, колегія суддів оцінює критично, позаяк предметом позову у цій справі були вимоги про визнання недійсним рішення ради від 27.10.2017 № 34/1864 щодо погодження акта списання багатоквартирного будинку № 18, що на вул. Шевченка, в частині списання із балансу КП НМР "ЖКО" нежитлового приміщення протирадіаційного укриття площею 1 138,4 кв. м та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на вказане укриття, обґрунтовані неправомірним списання захисної споруди цивільного захисту, внаслідок чого відбувся її перехід із комунальної власності у приватну.

Таким чином, розгляд справи № 924/438/22 відбувався у порядку господарського судочинства з огляду на те, що між сторонами виник спір про право.

В той час як предметом даного спору, як вже було вище неодноразово вказано є протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування яка виразилась у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю та її державної реєстрації, власником при цьому якої є відповідач, а не інші особа.

Принаймні наразі, з матеріалів справи таких обставин не встановлено.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про такі обставини також не вказано.

За наведеного, судова колегія вважає, що дана справа №400/14046/23 підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог КАС України, а не за правилами господарського судочинства.

Враховуючи усе викладене вище у сукупності, за наслідками апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшов хибного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, а отже доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, в тому числі неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи встановлені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання, а тому, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до пп.1 ч.1 ст.320 КАС України, оскільки вона перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст.ст. 241-243, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Миколаївської окружної прокуратури - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №400/14046/23 - скасувати, а дану справу за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Управління з питань цивільного захисту Миколаївської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко