Постанова

від 21.02.2024 по справі 420/14539/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14539/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Білого Валерія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, прийняте у складі суду судді Потоцької Н.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року адвокат Білий Валерій Валерійович в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі Відповідач, ДНАП ОМР), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі Третя особа, ОСОБА_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною дію ДНАП ОМР з зняття з реєстрації місця проживання 17.12.2021 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ДНАП ОМР скасувати відомості від 17.12.2021 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ДНАП ОМР поновити (актуалізувати) відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що дії ДНАП ОМР не були достатньо прозорими, із заяви про зняття з реєстрації місця проживання не вбачається встановити змістом якого профільного нормативно-правового акту керувався Відповідач при прийнятті рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , в заяві не зазначено ані конкретної статі, ані частини (пункту) Правил № 207, що було застосовано, а також, заява не містить конкретних посилань на документ який був підставою для зняття з реєстрації.

Також, обґрунтовуючи юрисдикційну підсудність спору, Позивач посилається на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 29.05.2023 року по справі № 521/13246/23, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вчинення ДНАП ОМР дії щодо зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання пов`язана із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме зі здійсненням повноважень органу реєстрації, передбачених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Таким чином, відповідні позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Білий Валерій Валерійович в інтересах ОСОБА_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на порушення судом першої інстанції права учасника справи, наведені п. 2, ч. 3, ст. 44 КАС України та право людини на професійну правничу допомогу, оскільки судом було проігноровано і не було надано оцінку клопотанню про відкладення розгляду справи з боку ОСОБА_1 , а продовжив слухати справу і постановив рішення без участі представника Позивача.

Апелянт не погоджується з аргументацію суду першої інстанції відносно того, що Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (далі Правила № 207 ) мали б застосовуватись в поєднанні з Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», оскільки в Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (набрав чинності 05.12.2021 року, опубліковано в «Урядовому кур`єрі» 11.12.2021 року) було доручено: «Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. З метою реалізації положень Закону 07.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрало чинності 14.03.2022 року, далі Постанова № 265 ), та тільки з набуттям чинності 14.03.2022 року Постанови № 265 було, зокрема урегульовано механізм зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та затверджено форму 6 для вчинення вищенаведеної дії, а також, перелік документів для вчинення наведених дій з боку адміністратора. Таким чином, до 14.03.2022 року та на час прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем (17.12.2021 року), такі законодавчі можливості як - зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) на підставі заяви власника житла, Правила № 207 не надавали, навіть не було затверджено форми заяви для осіб (власників ) для вчинення вищенаведених дій.

На думку скаржника, на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» мав ознаки ультраактивної форми, оскільки, для реалізації наведеного Закону необхідно забезпечити прийняття нормативно-правових актів у майбутньому, що було зроблено 14.03.2022 року, з прийняттям Постанови № 265.

Крім того, судом першої інстанції наголошуючи на правильному застосуванні Правил № 207, як норми права під час розгляду справи, проігноровано правовий висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.02.2021 року по справі № 755/14304/19, щодо тлумачення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил № 207, в частині суб`єктів, які мають право звертатись з заявою про зняття з реєстрації місця проживання. З якою вбачається, що із відповідною заявою має право звернутись виключно особа яка бажає знятись з реєстрації місця проживання.

До того ж, скаржник не погоджується з твердженням про те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення Позивач втратив право користування житлом, оскільки з поданих документів до ДНАП ОМР не вбачається, що іпотека була припинена або відбулось звернення стягнення на предмет іпотеки. Більш того, адміністратором Відповідача самостійно було внесено виправлення до форми заяви передбаченої Правилами № 207, яка може подаватись виключно особою яка хоче себе зняти з місяця реєстрації за власним бажанням, шляхом закреслення словосполучення « … з вибуттям». А замість адреси майбутнього місця проживання ОСОБА_1 , адміністратором Відповідача в заяві зазначено: «Особа втратила користування житлом…».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.02.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11304722000 (11304722001).

В якості забезпечення виконання грошових зобов`язань в повному обсязі, між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно, на придбання якого надано кредит, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір про купівлю-продаж прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., реєстровий № 2949, на підстав якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило та передало, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11304722000 від 27.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк».

15.11.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено Договір № 2083/К купівлі продажу прав вимоги, на підстав якого ПАТ «Дельта Банк» відступило та передало, а ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прийняло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11304722000 від 27.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк». Таким чином, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» перейняло усі права (переуступлення права вимоги) на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

18.10.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» право приватної власності на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 44543963, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2482673151100, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322048991, отриманої Червинською Н.Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 06.02.2023 року.

17.12.2021 року до ДНАП ОМР звернувся Храпенко Сергій Віталійович (представник за довіреністю ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС») власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з метою зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з вищевказаного житла та надав наступні документи:

- заяву на отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- заяву про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- договір іпотеки від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б.;

- довіреність від 24.11.2021 року №8281;

- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , в якості документа, що посвідчує особу.

Перевіривши подані заявником документи, адміністратор ДНАП ОМР з метою перевірки власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , сформував інформаційну довідку від 17.12.2021 року № 291023423 з Державного реєстру речових прав на з нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Державний реєстр прав) про наявність у ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права власності на зазначене житлове приміщення.

Інформація про державну реєстрацію права власності, відсутність відомостей про реєстрацію речових прав та обтяжень, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 06.02.2022 року Червинською Н. Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, індексний № 322048991, 322049344, 322049219.

Відсутність податкової застави щодо ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 06.02.2022 року Червинською Н. Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, індексний № 322049548.

06.02.2023 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» передало (згідно із договором купівлі продажу) у власність вказану квартиру ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , став власником майна житлового призначення, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом ДНАП ОМР від 13.04.2023 року (вих. №623/01-09), за результатами розгляду адвокатського запиту, на адресу Позивача було надано заяву про зняття з реєстрації місця проживання 17.12.2021 року, якою було прийнято рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з додатками наступних документів, що були підставою для заняття:

- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 291023423; довіреність 24.11.2021 року, посвідчена нотаріусом Київського районного нотаріального округу Розсохою С.С., на представництво інтересів з боку уповноважених осіб ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС»; договір іпотеки від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Калінюком О.Б., зареєстровано в реєстрі за № 534.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 333090804, на дату подачі позову власником житла, є ОСОБА_2 ..

Не погоджуючись з правомірністю таких дій, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Не погодившись із такими діями та рішенням про зняття з місця реєстрації, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про визнання дій протиправними, скасування такого рішення та поновлення прав шляхом внесення запису про місце реєстрації.

Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, які не підлягають задоволенню, оскільки враховуючи ст. 12 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» у Відповідача, як органу реєстрації, не було законних підстав для відмови у знятті з зареєстрованого/задекларованого місця проживання особи за заявою власника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, якщо порушення своїх прав особа убачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, слід відзначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях сформувала, зокрема, такі узагальнюючи підходи у питаннях щодо критеріїв розмежування юрисдикції: орієнтація на сутність спору, який виник, зміст спірних правовідносин, а не на формальне зазначення позивачем відповідача та предмета позовних вимог; відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно виник та існує юридичний спір; належність та ефективність обраного способу захисту, який може бути застосований саме при вирішенні спору у межах певної юрисдикцій для дійсного захисту порушеного права позивача.

Виходячи з викладеного, досліджуючи наведені критерії, колегія суддів зазначає наступне.

У справі, що розглядається, предметом спору є рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення її реєстрації.

Як встановлено колегією суддів, у лютому 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит від АКІБ «УкрСиббанк» у розмірі 80 000 доларів США з метою придбання нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27.02.2008 року укладено Договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Калінюком О.Б. за реєстровим № 531, на підставі якого ОСОБА_1 стала власницею цієї квартири.

В якості забезпечення виконання грошових зобов`язань в повному обсязі перед АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 передала в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки від 27.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Калінюком О.Б., реєстровий № 534.

08.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило та передало, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11304722000 від 27.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», на підставі Договору про купівлю-продаж прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., реєстровий № 2949.

15.11.2019 року ПАТ «Дельта Банк» відступило та передало, а ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» прийняло право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11304722000 від 27.02.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», на підставі Договору про купівлю-продаж прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д.Г., реєстровий № 2019.

18.10.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» право приватної власності на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 44543963, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2482673151100, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322048991, отриманої Червинською Н.Є., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 06.02.2023 року.

17.12.2021 року до ДНАП ОМР звернувся Храпенко Сергій Віталійович (представник за довіреністю ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС») власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з метою зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з вищевказаного житла та надав наступні документи:

- заяву на отримання адміністративної послуги зі зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- заяву про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- договір іпотеки від 27.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О. Б.;

- довіреність від 24.11.2021 року №8281;

- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , в якості документа, що посвідчує особу.

Адміністратором ДНАП ОМР під час внесення змін до реєстру територіальної громади за заявою ОСОБА_3 було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру прав, з якої вбачалось, що власником квартири АДРЕСА_2 є ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», а не ОСОБА_1 , отже відбулась зміна власника, тобто втрата правового зв`язку ОСОБА_1 з квартирою за вказаною адресою у зв`язку з чим її було знято з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Уважаючи, що ДНАП ОМР порушено встановлений законом порядок зняття з реєстрації місця проживання, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист своїх прав та реєстрації її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, колегія суддів зауважує, що предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру з огляду на незгоду Позивача з позбавленням права користування нерухомим майном, а саме квартирою, та зняттям з реєстраційного обліку, проведеним на підставі заяви нового власника цього нерухомого майна, тобто спір стосується права користування житловим приміщенням, відповідно має приватноправовий характер.

У даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права Позивача на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.

Спір про поновлення реєстрації місця проживання Позивача може впливати на майнові права та інтереси останнього та власника нерухомого майна, тому, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, у порядку цивільного судочинства розглядаються, зокрема, спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16.05.2018 року (справа № 337/2535/2017), від 10.04.2019 року (справа № 826/3620/17), від 04.12.2019 року (справа №820/212/18), від 19.02.2020 року (справа №161/20662/18), у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також колегія суддів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та були розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про підсудність даної справи адміністративному суду, оскільки відповідний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства місцевим районним судом.

Згідно п.1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 319 КАС України передбачено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 319 КАС України встановлено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 239, 292, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Білого Валерія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити Позивачу, що протягом десяти днів з дня отримання повного тексту даної постанови він має право звернутись до П`ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:М.П. Коваль

Суддя:І.О. Турецька

Суддя:В.О. Скрипченко