Ухвала

від 20.02.2024 по справі 620/15447/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/15447/23

УХВАЛА

20 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у знятті з військового обліку ОСОБА_1 протиправною бездіяльністю;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 зняти ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання, так як ним виконані всі необхідні умови для цього.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року витребувано адміністративну справу № 620/15447/23 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд зупинити строк надання (термін дії) рішення УДМС України в Чернігівській області про надання дозволу на виїзд за кордон на постійне місце проживання № 7401.3-1019/74.2-23 від 17.02.2023 до моменту ухвалення рішення за поданою ним апеляційною скаргою.

Вказана заява обґрунтована тим, що термін наданого позивачеві рішення ДМСУ спливає 25 лютого 2024 року, тому у разі ухвалення рішення за апеляційною скаргою на його користь, але поза межами строку дії рішення ДМСУ, останній буде позбавлений можливості поновити свої права в повній мірі.

19.02.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 620/15447/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Надаючи правову оцінку доводам заявника щодо наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам, здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Дослідивши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останнім заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявником обрано спосіб заходів забезпечення позову, який не відповідає наведеним вище положенням ч. 1 ст. 151 КАС України, та має ознаки втручання у дискреційні повноваження Державної міграційної служби України.

Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За даних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем не доведено існування обставин, визначених у ст.150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 620/15447/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан