Постанова

від 20.02.2024 по справі 640/2384/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2384/22 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України, третя особа - Подільський районний суд міста Києва про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ради суддів України, третя особа - Подільський районний суд міста Києва, в якому просила:

- визнати відсутніми повноваження (компетенцію) Ради суддів України щодо позбавлення судді статусу голови або заступника голови суду;

- скасувати рішення Ради суддів України №53 від 25.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог визнання відсутніми повноваження (компетенцію) Ради суддів України щодо позбавлення судді статусу голови або заступника голови суду. Закрито провадження у справі №640/2384/22 в частині позовних вимог визнання відсутніми повноваження (компетенцію) Ради суддів України щодо позбавлення судді статусу голови або заступника голови суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року закрито провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

24 січня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Ради суддів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

09 лютого 2024 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - Шкурідіна Євгена Євгеновича надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду ані в адміністративному, ані в будь-якому іншому судовому порядку, оскільки правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо скасування його рішення.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пунктів 1,2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до адміністративного суду може звернутися фізична або юридична особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб`єктом владних повноважень, у зв`язку із винесенням останнім рішення (нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії), вчиненням дій або невчинення дій, які повинні бути вчинені в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення Ради суддів України №53 від 25 листопада 2021 року.

Даним рішенням № 53 від 25 листопада 2021 року Рада суддів України, відповідно до частини восьмої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про Раду суддів України, затвердженого X позачерговим з`їздом суддів України 16 вересня 2010 року (з подальшими змінами), вирішила:

1. Звернути увагу судів та суддів України на те, що перебування судді на адміністративній посаді є неможливим на час тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, незалежно від підстав такого відсторонення від посади.

2. З дня тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя суддя позбавляється статусу голови або заступника голови суду, а йому не виплачуються передбачені чинним законодавством доплати за перебування на адміністративній посаді.

Перебування на адміністративній посаді судді відновлюється з дня наступного після закінчення строку такого відсторонення.

3. Загальний строк перебування на адміністративній посаді розраховується на загальних засадах і не підлягає продовженню на строк відсторонення від здійснення правосуддя.

4. Суддя відсторонений від відправлення правосуддя має право виконувати адміністративні повноваження голови або заступника голови суду у порядку визначеному законом.

5. Визнати таким, що втратило чинність рішення Ради суддів України від 15 червня 2018 року № 39.

Апелянт зазначає, що Рада суддів України, приймаючи оскаржуване рішення, діяла як суб`єкт владних повноважень, адже вирішила питання про обмеження доступу до публічної служби - позбавила статусу заступника голови суду.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення Ради суддів України №53 від 25.11.2021 породило для судді Войтенко Т.В. юридичні наслідки у формі припинення її прав та обов`язків на адміністративній посаді, позбавило «статусу заступника голови суду» всупереч волевиявленню колективу суддів.

Крім того, апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням Рада суддів України фактично встановила новий, не передбачений Законом, механізм відсторонення від посади, а тому, оскаржуване рішення стало для позивача актом індивідуальної дії.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Статтею 130-1 Конституції України визначено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.

Завдання суддівського самоврядування визначено статтею 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон 1402-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 126 вищевказаного Закону, для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

Згідно ч. 4 ст. 126 Закону 1402-VIII, до завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

За приписами частин 1-2 статті 127 Закону 1402-VIII, організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду; 2) Раду суддів України; 3) з`їзд суддів України.

Частиною 1 статті 133 Закону 1402-VIII закріплено, що Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України.

У відповідності до ч. 8 ст. 133 Закону 1402-VIII, Рада суддів України:

1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

3) здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;

4) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

5) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці;

6) здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови чи членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом);

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рада суддів України, як орган суддівського самоврядування, який здійснює покладені на нього повноваження, не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як наслідок, встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду спорів щодо скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 804/4177/17.

Доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення Ради суддів України №53 від 25.11.2021 породило для судді Войтенко Т.В. юридичні наслідки у формі припинення її прав та обов`язків на адміністративній посаді, позбавило «статусу заступника голови суду» колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, підставою припинення повноважень заступника голови Подільського районного суду м. Києва Войтенко Т.В. став наказ Голови Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2021 року №47, який прийнятий на підставі заяви позивача.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення відповідача стало для позивача актом індивідуальної дії, оскільки, рішення Ради суддів України №53 від 25.11.2021 стосується загальної діяльності судів України, в ньому не вказано конкретних осіб, щодо яких воно приймається.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду ані в адміністративному, ані в будь-якому іншому судовому порядку, оскільки правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо скасування його рішення.

З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 380 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2024 р.