Постанова

від 21.02.2024 по справі 640/2899/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/2899/20

адміністративне провадження № К/990/29139/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/2899/20

за позовом Міністерства юстиції України

до Політичної партії «Совість України»

про анулювання реєстраційного свідоцтва

за касаційною скаргою Політичної партії «Совість України»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (головуючий суддя: Сорочко Є.О., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України (далі також - «Мін`юст») пред`явило позов до Політичної партії «Совість України» (далі також - «Партія»), у якому просило суд анулювати реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Совість України» №125-п.п від 25 березня 2005 року.

В обґрунтування позовних вимог Мін`юст покликався на приписи частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та зазначав, що Партія протягом останніх десяти років не здійснювала висування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, що є підставою для анулювання її реєстраційного свідоцтва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2022 року відмовив у задоволенні позову.

Суд виходив з того, що для правильного застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» десятирічні періоди слід обраховувати з 25 березня 2005 року до 25 березня 2015 року та з 26 березня 2015 року до дати пред`явлення позову.

У цьому контексті суд зазначив, що Партія реєструвала своїх кандидатів у народні депутати України на позачергових виборах 30 вересня 2007 року. Тож суд дійшов висновку, що на виконання вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Партія приймала участь на позачергових виборах народних депутатів України 30 вересня 2007 року.

Одночасно з цим суд зауважив, що при розгляді спорів цієї категорії слід уникати суто формального підходу.

На цій основі суд першої інстанції констатував відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2023 року частково задовольнив апеляційну скаргу Мін`юсту, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову, а саме:

- анулював реєстрацію Політичної партії «Совість України» (свідоцтво про реєстрацію політичної партії №125-п.п від 25 березня 2005 року);

- у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Суд виходив з того, що правильне застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» не пов`язане із датою реєстрації політичної партії, а залежить від факту невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та народних депутатів України у будь-який десятирічний проміжок часу.

У цьому контексті суд зазначив, що понад десять років, а саме з 2007 року до січня 2020 року, Партія не висувала своїх кандидатів на відповідних виборах.

Водночас суд відхилив довід Партії про те, що у 2007 і 2021 роках вона висувала кандидатів у народні депутати та зазначив, що це не змінює факту бездіяльності стосовно висування кандидатів на виборах протягом більше десяти років у період з 2007 до 2021 року.

На цій основі суд апеляційної інстанції констатував наявність підстав для задоволення позову.

Щодо способу захисту, то суд зауважив зміни, які були внесені до статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» з 1 січня 2016 року, та дійшов висновку, що позов слід задовольнити у спосіб анулювання реєстрації політичної партії «Совість України».

Стосовно строку звернення до адміністративного суду, то суд апеляційної інстанції зазначив, що цей позов Мін`юст подав 7 лютого 2020 року після отримання листа Центральної виборчої комісії від 31 січня 2020 року, тобто у межах тримісячного строку, встановленого абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

Короткий зміст касаційної скарги

Партія просить Верховний Суд скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження Партія послалася на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: частину першу статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», та не врахував висновки Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 20 квітня 2021 року у справі №640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі №640/2895/20, від 17 листопада 2021 року у справі №640/2919/20 про обчислення десятирічного строку з здати реєстрації партії та його поділу не десятирічні періоди, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для анулювання реєстрації Партії.

У цьому контексті скаржник зазначає, що Партія висувала свого кандидата на позачергових виборах у народні депутати України 30 вересня 2007 року та на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року.

Крім цього, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: не повно дослідив докази; безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Партії про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції у справі №640/2933/20; не залишив позов без розгляду через пропуск Мін`юстом тримісячного строку звернення до суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Мін`юст просить Верховний Суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржену постанову лишити без змін.

Позивач вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування норм частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Крім цього, позивач вважає, що висування політичною партією свого кандидата на вибори народних депутатів України після спливу десятирічного строку та після пред`явлення Мін`юстом позову не впливає на застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Зрештою Мін`юст стверджує, що дотримався строку звернення до адміністративного суду, встановленого пунктом 1 частини другої статті 122 КАС України. Вказує, що про наявність триваючого порушення, допущеного Партією, довідався з листа ЦВК від 21 січня 2020 року №21-41-211, а позов пред`явив 7 лютого 2020 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25 березня 2005 року Міністерство юстиції України зареєструвало політичну партію «Совість України» (свідоцтво №125-п від 25 березня 2005 року).

Діяльність відповідача здійснюється на підставі Статуту Політичної партії «Совість України», затвердженому у новій редакції позачерговим з`їздом Політичної партії «Совість України» від 31 січня 2021 року.

15 січня 2020 року, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», Міністерство юстиції України направило до Центральної виборчої комісії (далі - «ЦВК») лист для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 ЦВК повідомила Мін`юст про те, що з 2005 року в Україні проведено: чергові вибори Президента України 17 січня 2010 року, 31 березня 2019 року; позачергові вибори президента України 25 травня 2014 року; чергові вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року, 28 жовтня 2012 року; позачергові вибори народних депутатів України 30 березня 2007 року, 26 жовтня 2014 року, 21 липня 2019 року; проміжні вибори народних депутатів України 7 липня 2013 року в одномандатному виборчому окрузі №224, 25 травня 2014 року в одномандатному виборчому окрузі №83, 26 липня 2015 року в одномандатному виборчому окрузі №205, 17 липня 2016 року в одномандатних виборчих округах №23, 27, 85, 114, 151, 183, 206; повторні вибори народних депутатів України 15 грудня 2013 року в одномандатних виборчих округах №94, 132, 194, 197, 223.

До листа додано перелік політичних партій (блоків політичних партій), які на вказаних виборах висували кандидатів на пост Президента України, у народні депутати України та які подавали до ЦВК для реєстрації відповідних кандидатів.

У вказаному переліку відсутня інформація про те, що за останні десять років політична партія «Совість України» висувала кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів.

На основі інформації, яку надала ЦВК, Міністерство юстиції України виснувало, що політична партія «Совість України» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, у зв`язку з чим 7 лютого 2020 року звернулося з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Згідно зі статтею 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року №2365-III (далі також - «Закон №2365-ІІІ)».

За частиною першою статті 1 Закону №2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону №2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону №2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої тієї самої статті 10 Закону №2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі також - «Закон №835-VIII»), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону №2365-ІІІ (у редакції, викладеній згідно із Законом №835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону №2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; .

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом №835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року №2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2023 року касаційне провадження в справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також ухвалою Верховного Суду від 7 вересня 2023 року було зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року в частині анулювання реєстрації політичної партії «Совість України» до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Частина перша статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом №835-VIII) передбачає, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва такої партії.

Партія у касаційній скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду про те, що обов`язок політичної партії висувати своїх кандидатів на виборах Президента України і виборах народних депутатів України, з яким пов`язується обчислення десятирічного строку, передбаченого частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, має розпочинатися з дати реєстрації політичної партії і ділитися на десятирічні періоди.

Надаючи оцінку доводам Партії, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 у подібних правовідносинах досліджував питання можливості анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, визначеного у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від правових позицій, сформованих раніше, і констатував, що визначений приписами статті 24 Закону №2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Згідно із позицією судової палати, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Мін`юсту до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон №2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Одночасно з цим, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 констатував, що в аспекті вирішення питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може бути достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

Зрештою у справі №640/2933/20 Верховний Суд дійшов висновку, що ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії є те, що анулювання її реєстрації як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. Подібне застосування частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Отже, зважаючи на наведений підхід, при вирішенні питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, сам факт висування політичною партією кандидата (навіть після десяти років «неучасті» в них) потрібно оцінити на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 після подання касаційної скарги у справі, яка переглядається, є релевантною і підлягає врахуванню колегією суддів.

У цій справі Партія була зареєстрована 25 березня 2005 року, а позов Мін`юст пред`явив 7 лютого 2020 року.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Партія у період більше десяти років, які передували зверненню Мін`юсту до суду з цим позовом, не приймала участь у виборах народних депутатів України чи Президента України через висунення та реєстрацію у Центральній виборчій комісії кандидатів і докази вчинення Партією активних дій, спрямованих на реєстрацію кандидата в Центральній виборчій комісії у зазначений період, відсутні.

Партія не заперечує цих обставин і вважає, що десятирічний строк, передбачений частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, має розпочинатися з дати її реєстрації у 2005 році і ділитися на десятирічні періоди, втім таке трактування вказаної норми є помилковим, що правильно зауважив суд апеляційної інстанції.

Оцінюючи обставини справи й позицію сторін, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що невисування Партією свого кандидата на загальнодержавних виборах у період з 2007 року до січня 2020 року у контексті статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є бездіяльністю, яка засвідчує неспроможність Партії виконати обов`язок щодо участі у виборах.

З огляду на обставини справи і приписи частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, Верховний Суд вважає указаний висновок суду апеляційної інстанції правильним і погоджується з тим, що більш ніж десятирічне невисування Партією свого кандидата на загальнодержавних виборах свідчить про відсутність у Партії інституційної спроможності взяти участь у виборчому процесі та вказує про невиконання Партією свого призначення як виразника політичної волі громадян.

На тлі установлених обставин справи, довід Партії про висування нею кандидата на проміжних виборах народного депутата України після пред`явлення Мін`юстом позову не спростовує вказаного висновку суду апеляційної інстанції.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та дій Партії свідчать про наявність підстав для застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та пропорційність застосування з боку держави такого заходу реагування щодо Партії як анулювання її реєстрації.

Довід Партії про наявність підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованим, оскільки Мін`юст пред`явив цей позов з дотриманням строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновки суду апеляційної інстанції, не впливає на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною третьою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

За таких обставин і висновків касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін та поновити його виконання.

З огляду на результат касаційного розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії «Совість України» залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду