Постанова

від 21.02.2024 по справі 460/9602/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 460/9602/20

адміністративне провадження № К/990/32331/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Єзерова А.А., судді Кравчука В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке»

до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Рівненська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром»

про визнання протиправними та скасування наказу і рішення

за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке»

на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Гудими Н.С. від 28 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пліша М.А., Мікули О.І., Курильця А.Р. від 23 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» (далі - ОСББ «Кавказьке», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління містобудування та архітектури, відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада» (далі - Релігійна організація, третя особа 1), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради (далі - Комунальне підприємство, третя особа 2), Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД» (далі - ТОВ «БК ІНТЕРБУД», третя особа 3), Рівненська обласна рада (далі - Рівненська облрада, третя особа 4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром» (далі - ТОВ «Будтех-Пром», третя особа 5), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури № 81/М від 2 червня 2020 року про затвердження Містобудівних умов та обмежень (далі - МУО) для проєктування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями», виданих Рівненській облраді в особі Комунального підприємства, на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б, площею 0,2441 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0109, яка належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області;

- визнати протиправним і скасувати рішення ДАБІ України від 7 травня 2021 року про надання дозволу Комунальному підприємству на виконання будівельних робіт на об`єкті «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б», реєстраційний номер ІУ013210430864 та дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ДАБІ України 7 травня 2021 року, реєстраційний номер: ІУ013210430864.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначається, що цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:015:0109 відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 267756 від 24 жовтня 2010 року - для обслуговування нежитлової будівлі, суперечить такому заявленому в МУО об`єкту будівництва як: «Будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями», що є прямим порушенням абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки забудова земельної ділянки повинна здійснюватися в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

3. Позивач також зазначає, що спірний наказ № 81/М від 2 червня 2020 року суперечить і новим державним будівельним нормам щодо містобудування (ДБН 6.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), які вступили в дію з 1 вересня 2018 року, і є обов`язковими до виконання. Зокрема, зазначає, що в пункті 1 спірних МУО «Гранично допустима висотність будинків, будівель і споруд» вказано 54 м, що передбачає зведення будівлі висотністю більше 11 поверхів, а в пункті 2 «Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки» вказано 55%. Це прямо суперечить ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», в яких чітко вказані граничні параметри можливої забудови при такій висоті будівлі.

4. Крім цього, позивач посилався на те, що архівні дані свідчать про існування місця поховання на території, що належить Рівненській обласній раді в особі Комунального підприємства і є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, та запланована під забудову. У позові наголошується на тому, що це було місцем поховання осіб, хворих на тиф і холеру, відтак, будівництво запроєктованого об`єкта може призвести до розповсюдження збудників особливо небезпечних хвороб.

5. Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з відповідним позовом, позивач вказував, що багатоквартирний житловий будинок під управлінням ОСББ «Кавказьке», розташований за адресою: вул. Кавказька, 6, м. Рівне, знаходиться у безпосередній близькості від проєктованого об`єкта будівництва та має вертикальну тріщину між четвертим і п`ятим під`їздом на всю висоту будинку з розкриттям вгору, будинок осідає. Відповідно до цього, будівництво багатоповерхового об`єкта поруч може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових), а, відтак, несе безпосередню загрозу для мешканців будинку, який знаходиться в управлінні ОСББ «Кавказьке».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 28 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовив.

7. Верховний Суд постановою від 21 березня 2023 року скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

8. За наслідком нового розгляду Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 червня 2023 року закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, та зазначив, що справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

9. Суд першої інстанції керувався тим, що спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують права співвласників будинку, за адресою: вул. Кавказька, 6, м. Рівне, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке», а тому у позивача виникла необхідність захисту цивільних прав.

З огляду на зазначене та враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20, суд дійшов висновку, що вимоги про скасування МУО забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 серпня 2023 року частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «БК ІНТЕРБУД» та змінив мотивувальну і резолютивну частини ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року стосовно того, що розгляд справи віднесений до суду цивільної юрисдикції в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), вказавши, що розгляд цієї справи віднесений до суду господарської юрисдикції в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

11. Восьмий апеляційний адміністративний суд погодився із судом першої інстанції про те, що спір у цій справі за характером та змістом правовідносин не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, проте, зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що за суб`єктним складом цей спір повинен розглядатись в порядку, визначеному ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСББ «Кавказьке» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ДАБІ України про закриття провадження у справі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. У касаційній скарзі ОСББ «Кавказьке» зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням положень статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та порушенням статей 2, 4, 19, 238 КАС України.

14. Скаржник вважає, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки підставою звернення до суду з цим позовом є захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля для мешканців багатоквартирного будинку за адресою: вул. Кавказька, 6, м. Рівне, яке порушено внаслідок прийняття суб`єктами владних повноважень протиправних рішень, що, у разі їх реалізації, призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

15. Окрім того, скаржник вказує на необхідність врахування під час вирішення питання про юрисдикцію цього спору правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20, у якому Суд зазначив, що спір є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

16. Від представника ТОВ «БК ІНТЕРБУД» та ТОВ «Будтех-Пром» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке», в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій з урахуванням останньої судової практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20, дійшли правильного висновку про те, що цю справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки підставою звернення до суду є захист цивільного права та інтересу співмешканців будинку, управління яким здійснює ОСББ «Кавказьке».

17. Представник третіх осіб також посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 462/5617/16-а, відповідно до якого не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та юридичною особою, якщо управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення майнових прав юридичної особи.

З огляду на зазначене представник третіх осіб просить залишити касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке» без задоволення, а судові рішення, якими закрито провадження у справі, - без змін.

18. Від Комунального підприємства надійшов відзив на касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке», в якому третя особа 2 заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

19. З посиланням на статтю 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» Комунальне підприємство наголошує, що основним призначенням ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Позаяк, третя особа 2 вважає, що звернення ОСББ «Кавказьке» з цим позовом до суду зумовлене, головним чином, метою захисту майнових прав співмешканців будинку за адресою: вул. Кавказька, 6 у м. Рівне, тому просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення, якими закрито провадження у справі, - без змін.

20. Від ДІАМ України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке», в якому зазначається, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки рішення, які оскаржуються у цій справі, є актами індивідуальної дії та породжують права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вони адресовані, тобто для замовника відповідного будівництва.

Позаяк, представник ДІАМ України вважає, що питання оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про затвердження МУО та надання дозволу на проведення будівельних робіт особою, яка не є учасником цих правовідносин, слід вирішувати у порядку господарського судочинства.

На цій підставі, ДІАМ України просить залишити касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке» без задоволення, а оскаржувані судові рішення про закриття провадження у справі - без змін.

21. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке» не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 460/9602/20 (касаційне провадження № К/990/32331/23) Рівненська облрада отримала 11 жовтня 2023 року. Відповідно до поштових повідомлень про вручення поштових відправлень з ідентифікаторами № 0102938239107 та № 0102938239077 копію зазначеної ухвали Верховного Суду Управління містобудування та архітектури отримало 17 жовтня 2023 року, а Релігійна організація - 19 жовтня 2023 року відповідно.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. ОСББ «Кавказьке» подало касаційну скаргу до Верховного Суду 25 вересня 2023 року.

23. Верховний Суд ухвалою від 10 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження № К/990/32331/23 у справі № 460/9602/20, витребував матеріали адміністративної справи та надав сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке».

24. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на таке.

30. У касаційній скарзі ОСББ «Кавказьке» зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що спір, який виник у цій справі, не є публічно-правовим та його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підтвердження своїх доводів скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та порушення статей 2, 4, 19 та 238 КАС України з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.

31. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів керується таким.

32. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

33. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

34. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

35. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

36. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

37. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист. При цьому адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

38. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема у постановах від 1 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20 та від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20.

39. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

40. Згідно з висновками Конституційного Суду України, що викладені в рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

41. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, що суд, який розглядає справу, невіднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

42. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

44. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

45. Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

46. Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

47. Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

48. При цьому єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов:

1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій;

2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій;

3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

49. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

50. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

51. Схожі підходи було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16 та від 5 грудня 2018 року у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 809/78/16, від 22 вересня 2019 року у справі № 824/2393/15-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 826/14406/18, від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20.

52. Предметом спору в справі, яка переглядається, є наказ Управління містобудування та архітектури № 81/М від 2 червня 2020 року про затвердження Комунальному підприємству МУО на проектування об`єкта будівництва «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями» та рішення ДАБІ України від 7 травня 2021 року про надання дозволу № ІУ013210430864 на виконання будівельних робіт на цьому об`єкті будівництва, тобто предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування та державного органу, прийнятих ними як суб`єктами владних повноважень при здійсненні передбачених законом функцій щодо видачі МУО та дозволу на виконання будівельних робіт.

53. Як убачається зі змісту позовної заяви, звернення до суду ОСББ «Кавказьке» обґрунтувало порушенням права на безпечні умови проживання мешканців будинку по вул. Кавказькій, 6 в м. Рівне, який знаходиться в його управлінні, оскільки об`єкт будівництва, на який видані спірні МУО та дозвіл, знаходиться у безпосередній близькості від цього будинку, а тому будівництво спірного об`єкта поруч з порушенням встановлених будівельних норм та на земельній ділянці з цільовим призначенням, яке не відповідає намірам будівництва, може призвести до погіршення стану несучих конструкцій житлового будинку (розвитку тріщини та появи нових) та, відповідно, може нести загрозу для життя та здоров`я співвласників.

54. При цьому між позивачем як юридичною особою та Комунальним підприємством відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у ОСББ «Кавказьке» відсутній будь-який господарський чи інших приватний інтерес у відносинах з відповідачем або третіми особами, зокрема щодо запроєктованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій такий об`єкт будується.

55. Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є перевірка законності рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їх владних управлінських функцій. При цьому, як убачається зі змісту позову, судовий розгляд цього спору ОСББ «Кавказьке» ініціювало з метою захисту прав мешканців будинку, що знаходиться в його управління, у сфері публічно-правових відносин, а не у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських, майнових чи інших приватних прав у відносинах з третіми особами чи відповідачем.

56. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 813/4993/15, в якій спір виник у схожих правовідносинах.

57. Суд у цій справі враховує, що згідно із статтею 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

58. Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

59. Також колегія суддів бере до уваги положення Орхуської конвенції, ратифікованої Законом України № 832-ХІV від 6 липня 1999 року, які відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

60. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас, відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

61. З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

62. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18.

63. Відповідно до статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні права громадян забезпечуються, зокрема: обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

64. Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

65. В аспекті права на звернення до суду щодо захисту екологічних прав Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своєму рішенні у справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03, пункт 105) дійшов висновку, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (рішення у справі «Kyrtatos v. Greece», заява № 41666/98, пункт 52). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров`я або якість життя особи.

Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання, чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (рішення у справі «Hatton and Others v. the United Kingdom», заява № 36022/97, пункт 98).

66. ЄСПЛ звертає увагу, що у справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (рішення у справі «Hatton and Others v. the United Kingdom», заява № 36022/97, пункти 100, 119 та 123).

67. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку має місце захист позивачем законного інтересу співвласників будинку, управляння яким він здійснює, а саме - права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття суб`єктами владних повноважень рішень, які у разі їх реалізації призведе до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм і стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

68. Суд враховує, що правовий висновок про те, що спори, які виникають зі схожих правовідносин, у яких відсутній спір про право власності або інше речове право, але в якому позивачем стверджується порушення суб`єктом владних повноважень під час реалізації своїх управлінських функцій конституційних прав особи на безпечні для життя та здоров`я умови проживання, мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, викладений, зокрема Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2021 року у справі № 826/11084/18, від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20, від 1 вересня 2022 року у справі № 640/3165/22, від 16 листопада 2022 року у справі № 320/8650/20 та від 22 листопада 2023 року у справі № 820/2521/17.

69. Окрім того, судами попередніх інстанцій помилково не взято до уваги посилання позивача на те, що спірні наказ Управління містобудування та архітектури № 81/М від 2 червня 2020 року про затвердження МУО та рішення ДАБІ України від 7 травня 2021 року про надання дозволу № ІУ013210430864 на будівництво об`єкта «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями» не відповідають визначеним вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які покликані захищати умови життєдіяльності людини та забезпечувати захист території, а тому на переконання колегії суддів ознаки приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин відсутні. Отже, у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

70. Схожий висновок у подібних спірних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.

71. Стосовно права ОСББ у спірних правовідносинах звертатися до адміністративного суду з позовом про захист інтересів мешканців будинку по вул. Кавказькій, 6 у м. Рівне , колегія суддів зазначає таке.

72. Статтею 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

73. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регламентовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

74. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

75. Частиною першою статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

76. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку врегульовано Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

77. Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

78. Положеннями статті 4 цього Закону визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, яка створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників

79. Частиною першою статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

80. Колегія суддів також враховує, що правові висновки щодо права ОСББ звертатися з позовом до адміністративного суду з метою захисту інтересів співвласників будинку, щодо якого цим ОСББ здійснюється управління, зокрема у правовідносинах, що виникають із спрів щодо благоустрою населених пунктів та забудови території, викладені Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18, від 19 травня 2021 року у справі № 813/1091/18 та від 8 лютого 2022 року у справі № 1.380.2019.001107.

81. Зокрема, у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 466/1264/18 Верховний Суд зазначив, що оскільки у справі, яка розглядається, ОСББ звернулося із адміністративним позовом в інтересах співвласників двох багатоквартирних будинків з метою захисту їх прав у сфері забезпечення благоустрою у житловому районі «Під Голоском», який, на думку позивача, порушено прийняттям оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, а також виходячи з того, що обмеження права позивача на звернення до суду апеляційним судом у цій справі не переслідує легітимну мету, оскільки за таких обставин правомірність рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у важливій сфері суспільних правовідносин, а саме - благоустрою території населеного пункту, залишиться поза судовим контролем, колегія суддів вважає, що за даних обставин позивач має право на звернення до суду з цим позовом.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції з підстав порушення останнім норм процесуального права, а також на підставі помилкових висновків про відсутність порушених прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

82. У постанові від 19 травня 2021 року у справа № 813/1091/18 на підставі аналізу положень законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» Верховний Суд дійшов висновку, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку утворюється для захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку (будинків), пов`язаних з реалізацією права спільної власності на будинок, прибудинкову територію. Захист цих прав може здійснюватися ОСББ, зокрема шляхом звернення до суду для представництва інтересів співвласників.

83. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСББ «Кавказьке» має право на звернення до адміністративного суду з позовом про захист права співмешканців будинку по вул. Кавказькій, 6 в м. Рівне , щодо якого воно здійснює управління, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яке, на думку позивача, порушено внаслідок прийняття суб`єктами владних повноважень рішень, які у разі їх реалізації призведуть до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм і стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

84. Окрім того, слід зазначити, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

85. При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання представника на ТОВ «БК ІНТЕРБУД» та ТОВ «Будтех-Пром» на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 462/5617/16-а, а також судів попередніх інстанцій на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 серпня 2022 року у справі № 560/4501/20, від 13 лютого 2023 року у справі № 461/3634/17 та від 30 березня 2023 року у справі № 640/13008/20, з огляду на таке.

86. Зокрема, у справі № 462/5617/16-а предметом спору було рішення міжвідомчої комісії районної адміністрації, яким погоджено завершення самочинно розпочатих робіт з реконструкції особи.

У постанові від 26 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це спір не належить до публічно-правових, керуючись, зокрема тим, що позивач є співвласником першого поверху квартири разом із особою, яка, на думку позивача, незаконно самочинно проводить роботи з реконструкції квартири. Тобто у цій справі наявний майновий спір щодо сумісної реалізації права власності на відповідну квартиру.

87. Своєю чергою, у справі № 560/4501/20 позивач покликався на протиправність МУО як власник та користувач сусідньої земельної ділянки та зазначав, що будівництво відповідного об`єкту може створити обставини для обмеження його прав щодо експлуатації та обслуговування належного йому майна.

Аналогічно, у справі № 461/3634/17 позивач посилався на те, що спірне будівництво може обмежити його право безперешкодного користування нерухомим майном, а такому Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2023 року дійшов висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки подання цього позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивача, житлових прав.

У справі № 640/13008/20 спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його права, як власника суміжної квартири, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав.

88. Отже, зважаючи на відмінність фактичних обставин у справах № 560/4501/20, № 461/3634/17, № 640/13008/20 та у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій помилково послалися на відповідні правові висновки Верховного Суду у зазначених справах, оскільки правовідносини у них не є подібними до правовідносин, що виникли в цій справі.

89. Надаючи правову оцінку характеру спірних правовідносин у справі, що розглядається, Суд враховує їх відповідність таким критеріям публічно-правового спору:

- стороною (відповідачем) у цих спірних правовідносинах є суб`єкти владних повноважень - Управління містобудування та архітектури та ДАБІ України;

- спірні відносини мають адміністративно-правову природу, оскільки у цій справі існують відносини з приводу видачі МУО та дозволу на проведення будівельних робіт, які, своєю чергою, є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкти владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснюють адміністративні управлінські повноваження - відповідачами ухвалено адміністративні акти (акти індивідуальної дії), а саме - наказ Управління містобудування та архітектури № 81/М від 2 червня 2020 року про затвердження МУО та рішення ДАБІ України від 7 травня 2021 року про видачу дозволу на будівництво № ІУ013210430864;

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами законодавства, яке є визначальним для публічно-правових (адміністративних) правовідносин, зокрема, - законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність»; ДБН 6.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування - Управління містобудування та архітектури та ДАБІ України здійснюють адміністративні повноваження з приводу видачі дозвільних документів на будівництво об`єкта «Нове будівництво багатофункціонального комплексу з діловим центром з готелем та житловими приміщеннями: м. Рівне, вул. Кавказька, 32-Б»;

- підставою для звернення із цим позовом до суду стала необхідність захисту права співмешканців будинку по вул. Кавказькій, 6 в м. Рівне, щодо якого позивач здійснює управління, на безпечне для життя і здоров`я довкілля (питання захисту суспільних інтересів або інтересів необмеженого кола осіб), яке, на думку позивача, порушено саме внаслідок прийняття суб`єктами владних повноважень рішень, які у разі їх реалізації призведуть до недотримання суб`єктом містобудівної діяльності будівельних норм і стандартів та вимог містобудівної документації на місцевому рівні.

90. Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Тому, на переконання колегії суддів, цей спір є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів і з цих міркувань Суд не погоджується із твердженням, висловленим у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу правовідносин.

91. Аналогічні висновки у схожих спірних правовідносинах викладені Верховним Судом у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.

92. Позаяк, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави, визначені статтею 238 КАС України або іншими нормами цього кодексу, для закриття провадження в адміністративній справі.

93. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що під час касаційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи скаржника про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та порушення статей 2, 4, 19 та 238 КАС України з огляду на неврахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.

94. Порушення вищезазначених норм процесуального права призвело до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та постанови судом апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

95. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що касаційну скаргу ОСББ «Кавказьке» слід задовольнити частково, скасувати судові рішення про закриття провадження у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

97. Оскільки колегія суддів направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 238, 345, 353, 355, 356 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року скасувати.

Справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кавказьке» до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Релігійна організація «Рівненська міська іудейська релігійна громада», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «БК ІНТЕРБУД», Рівненська обласна рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтех-Пром», про визнання протиправними та скасування наказу і рішення направити для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Кравчук