Ухвала

від 21.02.2024 по справі 240/33836/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 240/33836/22

адміністративне провадження № К/990/5945/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо"

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року

у справі №240/33836/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо"

до Головного управління ДПС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №240/33836/22, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 03 листопада 2022 року №0071740706 в частині накладення штрафу 5100,00 гривень за порушення п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо", відмовлено.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки викладенні у постановах Верхового Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №803/1884/16, від 04 вересня 2018 року у справі №818/1172/17 тощо.

При цьому посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України взагалі не обґрунтований. Скаржник не обґрунтував яку саме норму права суд попередніх інстанцій застосували без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не вказано у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також не наведено подібності правовідносин, висновки щодо яких викладені у постановах Верховного Суду, що на думку скаржника, не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд у постановах, зазначених скаржником застосував норми Податкового кодексу України до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин. Тобто, суд попередніх інстанцій у зазначених справах, дослідили певні докази, надали їм оцінку та застосували відповідні норми податкового законодавства.

Вказані висновки Верховного Суду сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час звернення позивача з адміністративним позовом - 2022 рік, відповідно до норм Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2022 року встановлено 2481,00 гривень.

Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 03 листопада 2022 року №0071740706 в частині накладення штрафу 5100,00 гривень, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Отже, оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому скаржник у касаційній скарзі не доводить обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України

В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.

Загальне посилання на ухвалення судами попередніх інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі №240/33836/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Експо" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР.Ф. Ханова