Постанова

від 21.02.2024 по справі 300/1214/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 300/1214/23

провадження № К/990/30983/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,

секретаря судового засідання - Борисевича О. Ю.,

за участі

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Гармаш К. Г.,

представника відповідача Державної служби України з питань праці - Проня Д. С.

представника відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - Карпаш Г. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Главача І. А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Курильця А. Р., суддів: Мікули О. І., Ніколіна В. В.,

І. Суть спору

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо нескасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області та невидання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області;

1.2. поновити ОСОБА_1 з 19 березня 2021 року на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, а у випадку припинення Управління Держпраці в Івано-Франківській області поновити на рівноцінну посаду в Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як правонаступника ліквідованого Управління;

1.3. стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 19 березня 2021 року до фактичного поновлення на посаді. У випадку припинення Управління Держпраці в Івано-Франківській області кошти стягнути з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, як правонаступника ліквідованого Управління.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду у справі № 300/3634/20 скасовано накази Державної служби України з питань праці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", а також наказ від 11 грудня 2020 року № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ".

Стверджує, що на момент розгляду справи № 300/3634/20 в суді першої інстанції позивач не була звільнена з роботи, тож не заявляла у вказаній справі позовної вимоги про поновлення на посаді.

На переконання позивача, наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області є неправомірним, адже винесений фактично на підставі наказу Державної служби України з питань праці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", який скасовано в судовому порядку.

Вказує, що неодноразово зверталась до Голови Державної служби України з питань праці з проханням поновити у трудових правах.

Уважаючи бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо нескасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області та невидання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про поновлення її на посаді, а також стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 19 березня 2021 року до фактичного поновлення на посаді.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Державної служби України з питань праці від 09 грудня 2020 року за № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» керівників, перших заступників керівників та заступників керівників територіальних органів Державної служби Країни з питань праці, у якому серед іншого затверджено висновок про негативну оцінку службової діяльності заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області ОСОБА_1 .

4. 11 грудня 2020 року Державною службою з питань праці (далі також - Держпраці) видано наказ № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", яким відповідно до частини шостої статті 44 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII), наказу Держпраці від 09 грудня 2020 року №664-к «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, за отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

5. Не погоджуючись із наказами Держпраці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" та від 11 грудня 2020 року № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", позивач оскаржила їх в апеляційному порядку.

6. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 300/3634/20 позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Держпраці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" в частині щодо висновків про результати оцінювання службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 .

6.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Держпраці від 11 грудня 2020 року № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

6.3. В решті позову - відмовлено.

7. На виконання вказаного судового рішення листом від 27 липня 2022 року № 2492/1/11.2-ЗВ-22а Голова Держпраці І.Дегнера на звернення ОСОБА_1 повідомив, що Держпраці проводяться заходи щодо виконання постанови суду у добровільному порядку, і про результати буде повідомлено додатково.

8. Листом від 08 серпня 2022 року № 2599/1/11.2-ЗВ-22а на запит ОСОБА_1 про надання інформації, а саме наказів Держпраці про виконання рішення суду, допуск до роботи та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Голова Держпраці І.Дегнера вказав, що у резолютивній частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 300/3634/20 відсутнє зобов`язання про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також не вказана дата, з якої поновлювати на посаді, тому відсутні підстави для задоволення вимог, викладених у запиті.

9. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Держпраці про поновлення на роботі. Листом від 13 січня 2023 року № 65/1/9.2-ЗВ-23а на звернення ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення суду та видання наказу про допуск до роботи, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису до трудової книжки із зміненими підставами звільнення, Голова Держпраці І.Дегнера повідомив, що питання про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку не було предметом позову, а видання органом окремих наказів є недоцільним.

10. Також, на звернення ОСОБА_1 від 19 січня 2023 року про видання окремого наказу Держпраці про скасування наказів Державної служби України з питань праці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році" та від 11 грудня 2020 року № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ", як того вимагає пункт 97 наказу Держпраці № 61 "Про затвердження інструкції з діловодства в Державній службі України з питань праці, Голова Держпраці І. Дегнера надав відповідь від 22 лютого 2023 року № 252/1/9.2-ЗВ-23а, в якій вказав, що скасовані в судовому порядку накази Держпраці не потребують видання нових наказів. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 300/3634/20 не містять вимог про скасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.

11.1. Скасовано наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

11.2. Поновлено ОСОБА_1 з 19 березня 2021 року на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області.

11.3. Стягнуто з Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 березня 2021 року по 22 травня 2023 року у розмірі 425 340,90 гривень, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

11.4. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з 19 березня 2021 року.

12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі встановленого судовим рішенням від 16 березня 2021 року у справі № 300/3634/20 факту протиправності звільнення позивача із займаної посади, а також неодноразовим зверненням до Голови Держпраці із заявами про поновлення її на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що період часу з 19 березня 2021 року по 22 травня 2023 року є періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 , який підлягає стягненню.

13. Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

14. Представник Державної служби України з питань праці подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та залишити адміністративний позов без розгляду.

Так, автор скарги зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 17 липня 2019 року у справі № 821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі № 826/14598/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 620/573/22 в частині неврахування інституту строків в адміністративному судочинстві, зокрема місячного строку звернення до суду , встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України у цій категорії справ.

15. Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

17. Своєю чергою представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про наявність підстав для її задоволення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

22. Вказані положення кореспондуються з частиною першою статті 8 КАС України.

23. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. За змістом частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

26. Згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

27. Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

28. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

29. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон № 889-VIII..

30. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

31. Пунктом 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

32. Частиною п`ятою статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

33. Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу. Інші державні службовці територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

34. Підпунктом 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, зі змінами, встановлено, що Голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Першим віце-прем`єр-міністром України - Міністром економіки заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

35. Положенням статті 47 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Позиція Верховного Суду

36. Отже, отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності згідно з пунктом 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

37. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача з посади заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

38. При цьому, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач неодноразово зверталась до керівника центрального органу виконавчої влади із заявами про виконання судового рішення у справі № 300/3634/20 шляхом скасування, зокрема наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої її звільнено.

39. Своєю чергою Голова Держпраці також неодноразово зазначав у відповідь на звернення позивача, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 300/3634/20 не містять вимог про скасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_2 " та видання нового наказу.

40. Таким чином, спірні правовідносини, які склались у цій справі, взаємопов`язані із судовим рішенням у справі № 300/3634/20, що набрало законної сили, адже як позивач, так і суди попередніх інстанцій, обставини цієї справи базували на основі встановлених обставин справи № 300/3634/20.

Так, рішенням суду у справі № 300/3634/20 скасовано накази Державної служби України з питань праці від 09 грудня 2020 року № 664-к "Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2020 році", а також наказ від 11 грудня 2020 року № 122-кт "Про звільнення ОСОБА_2 ".

41. Натомість, предметом спору у цій справі є наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".

42. Надаючи оцінку дотриманню з боку судів першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права крізь призму аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

43. У категорії справ, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, могла звернутися до суду за захистом своїх прав.

44. Європейський суд з прав людини у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

45. Верховний Суд зауважує, що інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

46. Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №821/2004/17, від 20 травня 2020 року у справі №826/14598/16 та від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21.

47. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

48. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

49. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

50. Згідно частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

51. У доводах касаційної скарги автор вказує, що позивач, звертаючись з цим позовом, пропустила місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України у цій категорії справ, а суди попередніх інстанцій не врахували інститут строків в адміністративному судочинстві.

52. Так, у цій справі позивач звернулась до суду з вимогами виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та поновити її на посаді заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області, починаючи з 19 березня 2021 року, з огляду на наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_2 ".

Разом з цим позивач оскаржує бездіяльність Державної служби України з питань праці, яка зумовлена нескасуванням наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", пов`язуючи таку бездіяльність з невиконанням судового рішення у справі № 300/3634/20.

53. Варто зауважити, що як у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, так і у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 300/3634/20, не йдеться мова про скасування наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к, яким позивача звільнено із займаної посади.

54. Так, дійсно у вказаній справі розглядалось питання щодо скасування наказу, який фактично слугував підставою для видання наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

55. Водночас, з цим позовом, в якому позивач просить суд її поновити саме з 19 березня 2021 року, тобто з дати видання наказу від 19 березня 2021 року № 54-к, ОСОБА_1 звертається до суду у березні 2023 року, тобто через 2 роки.

56. При цьому ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій, не звернули увагу на строки звернення до суду з цим позовом, які передбачені частиною п`ятою статті 122 КАС України, враховуючи, що цей спір стосується проходження публічної служби.

57. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує про хибність висновків Держпраці щодо обрахунку строків звернення до суду з цим позовом, починаючи з 19 березня 2021 року, та пояснюючи звернення до суду з цим позовом у березні 2023 року, набранням законної сили рішення суду у справі № 300/3634/20.

58. Верховний Суд звертає увагу, що позивач оскаржувала наказ Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 19 березня 2021 року № 54-к у судовому порядку, однак з інших підстав.

Так, за результатами розгляду справи № 300/1679/21 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. При цьому у справі № 300/1679/21 позивач дотрималась строків звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

59. Наведене свідчить, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного наказу від 19 березня 2021 року № 54-к, проте з цим позовом ОСОБА_1 звернулась у березні 2023 року та у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач протягом двох років була позбавлена можливості реалізовувати своє право на оскарження наказу суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду.

60. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

61. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

62. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

63. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

64. Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

65. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

66. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

67. Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом, зокрема, у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 18 серпня 2022 року у справі № 240/41471/21 та від 07 грудня 2022 року у справі № 620/573/22.

68. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

69. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами, а рішення ухвалено із суворим дотриманням норм процесуального права.

70. В силу пункту 5 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

71. Зважаючи на викладене, предмет касаційного оскарження та приписи статті 349 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 3, 121, 122, 123, 341, 344, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної служби України з питань праці задовольнити.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 300/1214/23 скасувати.

3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання бездіяльності протиправною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська