Ухвала

від 21.02.2024 по справі 287/46/17-а

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/46/17-а

6-а/287/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м.Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Винара Л.В.

секретаря Кострицької Т.П.

скаржника ОСОБА_1

представника третьої особи Козловець В.П.

розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку основної пенсії за віком та додаткової пенсії як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебувала адміністративна справа №287/46/17-а за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку основної пенсії за віком та додаткової пенсії як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 07.05.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку основної пенсії за віком та додаткової пенсії, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволено. Визнано дії відповідача - Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не перерахунку та невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі основної та додаткової пенсії, передбаченої ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ - протиправними. Стягнуто з відповідача - Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 недоплачену основну пенсію за 2017 рік починаючи з січня місяця 2017 року по червень 2017 року, як різницю недоплаченої пенсії в розмірі 2289,04 грн. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену додаткову пенсію за 2017 рік починаючи з січня місяця 2017 року по червень місяць 2017 року, як різницю недоплаченої пенсії в розмірі 800,16 грн. Зобов`язано Ємільчинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області проводити в подальшому нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог закону виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Також, додатковим рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 03.06.2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішеннязадоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень 00 копійок.

19.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою щодо невиконання додаткового судового рішення у справі №287/46/17-а. У поданій скарзі ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ГУ ДКС України в Житомирській області повернути судовий збір відповідно до винесеного додаткового рішення Олевським районним судом Житомирської області по справі №287/46/17-а, а також поновити строки на оскарження відповіді заступника начальника ГУ ДКС України в Житомирській області Лікарчук І. від 04.07.2023 року, отриману 18.01.2024 року.

На обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначає, що ним 10.09.2022 року направлено заяву до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області з виконавчим листом №287/46/17-а, копією паспорту та довідкою з банківськими реквізитами. Проте, жодної відповіді на вказану заяву скаржник ОСОБА_1 не отримав. Лише після неодноразових звернень до начальника Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області та на гарячу лінію ОСОБА_1 отримав письмову відповідь з якої вбачається, що додаткове рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03.06.2022 року по справі №287/46/17-а буде виконано після виконання рішень судів, що надійшли раніше виконавчого листа Олевського районного суду Житомирської області від 07.09.2022 року по справі №287/46/17-а. Проте, ОСОБА_1 з вказаною відповіддю погодитися не може, у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаною скаргою.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просить її задоволити з підстав наведених у ній. Вказав, що на його переконання, судовий контроль за виконанням додаткового рішення Олевського районного суду Житомирської області слід здійснити саме шляхом зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області повернути йому судовий збір.

Представник третьої особи Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області Козловець В.П. вказала, що на її переконання судовий збір ОСОБА_1 слід повернути.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до норм КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу скарги ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Щодо строків звернення до суду зі скаргою щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а, суд зазначає наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Водночас, процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).

Таким чином, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказаний процесуальний строк пропущено ОСОБА_1 з поважних причин, суд дійшов висновку про поновлення скаржнику строку на звернення до суду із скаргою щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а.

Стосовно скарги ОСОБА_1 щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено у ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Правові норми, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Висновки аналогічного характеру викладені у додатковій постанові Верховного Суду по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

З аналізу ст. 382 КАС України також слідує, що подання такої заяви може бути ініційовано позивачем в процесі виконання судового рішення, оскільки зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є заходом превентивного впливу на відповідача у справі, з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

З аналізу викладених норм убачається, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 12.01.2022 року у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).

Водночас, крім зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Зокрема, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана норма передбачає визнання судом протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем у двох випадках: 1) якщо протиправні рішення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень-відповідача вчиняються/допускаються на виконання рішення суду; 2) якщо протиправні рішення дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень-відповідача порушують права позивача, підтверджені рішенням суду.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписамист.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписівст.383 КАС Українивбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

В контексті розуміння вимог чинного законодавства протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені, про що зазначив у постанові від 13 червня 2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний суд України, роз`яснивши при цьому, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Проте, підстави їх застосування є різними, а саме:

невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст.382 КАС України);

обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст.383 КАС України).

Водночас, у прохальній частині поданої скарги ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ГУ ДКС України в Житомирській області, яке не є відповідачем у адміністративній справі №287/46/17-а, повернути судовий збір відповідно до винесеного додаткового рішення Олевським районним судом Житомирської області по справі №287/46/17-а, що не передбачено вимогами ст. ст. 382, 383 КАС України.

Тобто, таке формулювання вимог, зазначених у прохальній частині скарги ОСОБА_1 не дає суду можливості для застосування судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. ст. 382, 383 КАС України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 N 7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів також не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року по справі №405/3663/13-а.

За наведених обставин, оскільки, скаржником не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст. ст. 382, 383 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у справі, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241, 248, 256, 295, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо невиконання додаткового судового рішення в адміністративній справі №287/46/17-а за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку основної пенсії за віком та додаткової пенсії як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи - відмовити.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.В.Винар