Постанова

від 14.02.2024 по справі 317/2986/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.02.2024 Справа № 317/2986/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/2986/23 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко М.О.

Провадження № 22-ц/807/374/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі адвоката Войтовича Євгена Михайловичана рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2023 року у справі за позовом приватного підприємства «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі адвоката Войтовича Євгена Михайловича до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - слідчий СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Маковей Єгор Сергійович, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, захист ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ПП «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі адвоката Войтовича Є.М. звернулися досуду звищевказаним позовом,вобґрунтування якого зазначали, що 25.05.2023 в період з 16 год. 56 хв. по 17 год. 30 хв. слідчий ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Маковей Є.С. провів огляд приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , про що склав протокол. Відповідно до цього протоколу огляд проведено на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2023 №336/4583/23 в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за №42023080000000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.

Згідно з вказаним протоколом: «оглянуто будівлю, яка розташована у вигляді літери «Т». Відносно проїзної частини по АДРЕСА_2 бригади вертикальна частина будівлі являє собою три поверхи, а горизонтальна 4». У ході огляду за допомогою електроболгарки демонтовано навісний замок на вхідній двері. Виявлено два теплових агрегати (твердотопливні)».

Описана будівля належить позивачу ПП «АВТО ПОРТАЛ». Відповідно до технічної документації об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будівля зазначена як будівля адміністративного управління літ. А-3.

На огляд цієї будівлі слідчий суддя дозволу не надавав. Огляд проведено без участі представників власника. За таких обставин позивачі вважають, що огляд проведено з грубим порушенням вимог ст. 233 КПК України.

Позивач ОСОБА_1 є засновником ПП «АВТО ПОРТАЛ», позивач ОСОБА_2 є директором ПП «АВТО ПОРТАЛ». Незаконним оглядом ПП «АВТО ПОРТАЛ» спричинено матеріальну шкоду у вигляді вартості пошкодженого навісного замка вартістю 1 500 грн.

Результатом незаконного огляду є погіршення ділової репутації ПП «АВТО ПОРТАЛ», що підтверджується публікаціями в засобах масової інформації про нібито кримінальні правопорушення з боку працівників підприємства.

За результатами незаконного огляду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях з приводу погіршення їх ділової репутації, приниження честі та гідності. Моральну шкоду позивачами оцінено у 100 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд стягнути з відповідача: на користь ПП «АВТО ПОРТАЛ» матеріальну шкоду в сумі 1 500 грн.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.; на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.; на користь ОСОБА_1 10 000 грн. відшкодування судових витрат.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2023 року у задоволенні позову приватного підприємства «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі адвоката Войтовича Євгена Михайловича до Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - слідчий СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Маковей Єгор Сергійович, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, захист ділової репутації відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ПП «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Войтович Є.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 1 Закона України «Про національну поліцію» діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Вважає, що саме керівник МВС України не виконав вимоги закону, оскільки порушення закону з боку третьої особи слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Маковея Є.С. обумовлені саме неналежним спрямуванням діяльності національної поліції. Крім того, вказує, що позивачі не є учасниками кримінального провадження, в межах якого проводився обшук, а отже, вони не наділені жодними правами, що передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

За нормами ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовезасіданняпредставникПП «АВТОПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,їх представник-адвокат ВойтовичЄ.М. не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Представник ПП «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Войтович Є.М. надав апеляційному суду заяву з проханням розглядати справу без участі позивачів та без його участі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника Міністерства внутрішніхсправ України Віціну О.О. (в режимі конференції),третю особу ОСОБА_3 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що позивачами пред`явлено позов до неналежного відповідача, в ході розгляду справи стороною позивачів не було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним, або залучення до участі у справі належного співвідповідача, а відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом, згідно із протоколом огляду від 25.05.2023, у період часу 25.05.2023 з 16 год 56 хв по 17 год 30 хв слідчим ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Маковеєм Є.С. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2023 у справі №336/4583/23 проведено огляд приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному 03.04.2023 до ЄРДР за №42023080000000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України (а.с. 37-42, 55-57).

На підтвердження належності будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ПП «АВТО ПОРТАЛ», позивачами надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №334503152 від 03.06.2023, копію зведеного акту вартості будівель та споруд та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №192294242 від 10.12.2019, копію технічного паспорту на приміщення І, будівлі адміністративного управління літера А-3, інвентарний №54 (а.с. 11-30).

Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ПП «АВТО ПОРТАЛ» є: 70410, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Центральна, буд. 7-А (а.с. 54).

Згідно п. 4.1 Статуту ПП «АВТО ПОРТАЛ» власником підприємства є ОСОБА_1 (а.с. 31-36)

Відповідно до наказу ПП «АВТО ПОРТАЛ» від 19.05.2020 директором ПП «АВТО ПОРТАЛ» є ОСОБА_2 (а.с. 43).

Згідно довідки ПП «АВТО ПОРТАЛ» на балансі підприємства обліковується замок навісний, балансова вартість станом на 05.06.2023 складає 1 500 грн. (а.с. 44).

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Відповідно дост. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені ст.ст. 1173 та 1174ЦК Українивідповідно.

Відповідно дост. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зіст. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тож ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174ЦК Українишкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеніст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений ч. 1ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст.1176ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду слід застосовувати ч. 6ст. 1176 ЦК України, згідно з якою така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174 ЦК України) (див. висновки Верховного Суду України, викладений у постановах від 22 червня 2017 року в справі № 6-501цс17, від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16; п. 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц).

Відповідно до ст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

В свою чергу, статтею 48ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, відповідач- це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третястатті 13 ЦПК України).

Згідно із ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вже зазначалося, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, при цьому, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову- обов`язком суду.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним, недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

За змістом частини 5ст. 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, визначено, що Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство внутрішніх справ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідних сферах.

Наказом МВС України від 06.11.2015 №1389 «Про затвердження структури Міністерства внутрішніх справ України» затверджено структуру МВС України, з якої вбачається, що Національна поліція України та її територіальні підрозділи не входять до складу Міністерства внутрішніх справ України. Відтак, Міністерство внутрішніх справ України є політичним, а не правоохоронним органом, який здійснює формування політики центральних органів влади та відповідно не несе відповідальність за дії інших центральних органів влади.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VI Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 7 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877 визначено, що Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, а також заклади та установи.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40108688).

Відповідно до Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877, а саме - пп. 7, 9 п. 4 цього Положення, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Отже, Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція є окремими центральними органами виконавчої влади, не підпорядкованими одне одному.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачами у позові не обґрунтовано та не надано доказів того, що Міністерством внутрішніх справ України будь-яким чином порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси позивачів, а тому, Міністерство внутрішніх справ України не являється належним відповідачем у даній справі, що є окремою підставою для відмови у позові.

Вказані обставини виключають необхідність з`ясування та надання правової оцінки по суті спору, з метою виключення будь якої преюдиції у майбутньому.

Аналізуючи викладені норми права, а також встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що саме керівник МВС України не виконав вимоги закону, оскільки порушення закону з боку третьої особи слідчого ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Маковея Є.С. обумовлені саме неналежним спрямуванням діяльності національної поліції, є неспроможними.

Посилання у скарзі на те, що позивачі не є учасниками кримінального провадження, а отже, не наділені правами, що передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством, на правильність висновків суду щодо відмови у позові до неналежного відповідача (Міністерство внутрішніх справ України) не впливають.

Висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи скаржників, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «АВТО ПОРТАЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі адвоката Войтовича Євгена Михайловича залишити без задоволення.

РішенняЗапорізького районного суду Запорізької області від 01 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А.Онищенко