Рішення

від 21.02.2024 по справі 303/628/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/628/24

2/303/77/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди в розмірі 85000,00 грн. завданої внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги мотивує тим, що 21.11.2023 року інспектором лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії ЕАТ № 8182874 відповідно до якої, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАп, за те, що останній о 15 год. 14 хв. в м. Мукачево по вул. Автомобілістів 1, керуючи транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , повертаючи ліворуч, перетнув суцільну дорожню розмітку 1.1, чим порушив п. 8.5.1. Правил дорожнього руху. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2023 року вищезазначену постанову скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито. На підставі вищезазначеного позивач стверджує, що такими діями працівника поліції йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з порушенням його прав. Відтак просить суд стягнути з інспектора лейтенанта Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 та Мукачівського районного управління поліції завдану йому моральну шкоду у розмірі 85000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

08.02.2024 року від представника відповідача, адвоката Черкасова М.М., надійшов відзив на позовну заяву, сформований за допомогою системи «Електронний суд» 07.02.2024 року. Зі змісту відзиву встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18.12.2023 року постанова серії ЕАТ № 8182874 була скасована, а справа про адміністративне правопорушення закрита. Підставою для скасування постанови було не зазначення поліцейським в постанові технічного засобу, яким велась фіксація правопорушення. Жодних неправомірних рішень чи дій судовим рішенням не встановлено. Крім того у відзиві зазначено, що позивачем не вказується яке саме його право було порушено, в чому саме полягає моральна шкода, розмір якої нічим у позові не обґрунтований та на підтвердження такої не додано жодних доказів. На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16.02.2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов аналогічний відзив від представника відповідача.

21.02.2024 року ухвалою суду провадження у цій справі в частині заявлених вимог до Мукачівського районного управління поліції закрито.

Позивач у судовому засіданні просив суд його позов задовольнити у повному обсязі з наведених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає такий необґрунтованим та не підтверджений жодними доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає такий необґрунтованим та не підтверджений жодними доказами. Додатково наголосив на тому, що інспектор Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій справі так як є службовою особою саме Управління патрульної поліції в Закарпатській області, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Таким чином належним відповідачем у цій справі має бути Департамент патрульної поліції.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2., Мукачівського районного управління патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову серії ЕАТ № 8182874 від 21.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Вказану обставину в судовому засіданні не заперечили відповідач та його представник.

У зв`язку з цим суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09. 06.2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.210.2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Отже, слід зробити висновок, що дії працівника патрульної поліції щодо складання відносно позивача постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Разом з тим, суд зазначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Вирішуючи правову проблему, з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 року (справа № 242/4741/16-ц) зробила такі висновки: «З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (п. 43). Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (п. 44).».

Одночасно суд враховує те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Таким чином, з наведеного вбачається, що інспектор лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 є службовою особою саме Управління патрульної поліції в Закарпатській області, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. При цьому Управління патрульної поліції в Закарпатській області не є юридичною особою та не може бути визначено в якості відповідача у цій справі, як і службова особа такого підрозділу. Належним відповідачем є Департамент патрульної поліції. Так, Департамент патрульної поліції Національної поліції України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.

Таким чином враховуючи те, що суд в силу вимог ст. 51 ЦПК України позбавлений самостійно визначатися з колом відповідачів, а обов`язок щодо роз`яснення права позивача на звернення до суду з клопотання про заміну неналежного відповідача належним чи залучення до участі у справі іншого співвідповідача виконаний, суд приходить до висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача у справі, оскільки відповідачем в цій справі має бути держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, у зв`язку з чим зазначена обставина є підставою для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, проте не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача. При цьому факти щодо дій сторін, прав і обов`язків, що виникли, мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний суб`єктний склад сторін, а саме належний позивач (позивачі), належний відповідач (відповідачі), реально наявні цивільні права, обов`язки та інтересів яких стосується спір. У зв`язку з цим питання обґрунтованості позову по суті, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, інші обставини із зазначених вище підстав для відмови в задоволенні позову значення не мають.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: інспектор лейтенант Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 (АДРЕСА_2.

Повне рішення складено 22.02.2024 року.

Суддя А.М.Заболотний