Постанова

від 20.02.2024 по справі 2-224/2009

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Харків

справа № 2-224/2009

провадження № 22-ц/818/635/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: Свято-Покровська релігійна громада с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області,

відповідач: Пархомівська сільська рада,

треті особи: Харківська обласна військова адміністрація, Міністерство культури та інформаційної політики України, Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області

апелянт: Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Свято-Покровської релігійної громади с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області до Пархомівської сільської ради, треті особи: Харківська обласна військова адміністрація, Міністерство культури та інформаційної політики України, Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на нежитлову будівлю Свято-Покровського храму та господарські будівлі за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 травня 2009 року у складі судді Вовк Л.В.,-

в с т а н о в и в :

У березні 2009 року Свято-Покровська релігійна громада с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області в особі Настоятеля Свято Покровського храму с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області Марусяка Миколи Ярославовича звернулася до суду з позовом до Пархомівської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю Свято-Покровського храму та господарські будівлі.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21 травня 2009 року визнано за релігійною громадою (парафією) Свято-Покровської Харківської єпархії Української Православної Церкви право колективної власності на нежитлову будівлю Свято-Покровського храму та господарські будівлі біля нього, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі Харківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Також просив залучити у якості третіх осіб Харківську обласну військову адміністрацію, Міністерство культури та інформаційної політики України та Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області, щодо порушення прав та обов`язків яких вирішено питання судом першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що спірне майно є державною власністю. Оскільки, націоналізоване майно у 1922 році стало державною власністю, право розпорядження яким від імені держави надано державним органам в особі Ради народних депутатів. Законом України «Про власність» від 07.02.1991 №697-ХІІ встановлено, що суб`єктом права загальнодержавної, республіканської власності є держава в особі Верховної Ради України. Згідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-ХІІ культова будівля та інше майно яке становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони використання пам`яток історії і культури. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається у місячний строк з письмовим повідомленням про це заявників. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідних для обслуговування цих будівель. Законом України від 23.12.1993 № 3795-ХІІ до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» внесено зміни, як передбачено, що культові будівлі і майно, які становлять державну власності передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -Уряду РК. Отже після вказаних змін повноваження щодо передачі культових споруд у власність чи користування передано до обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. До того ж, Покровська церква є пам`яткою архітектури національного значення, має особливий режим використання та відчуження, не може бути переданий у власність чи користування без відповідного дозволу органу державної влади у сфері охорони культурної спадщини. Державним органом, який реалізовує правомочності держави як власника культового майна, є Харківська обласна військова адміністрація. На Харківську обласну військову адміністрацію, Міністерство культури та інформаційної політики України та Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області покладено обов`язок захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, проте вони до участі у справі не залучені. Спірне майно вибуло з власності держави поза волею власника та передбаченою законом процедурою і без відповідного погодження, чим порушено інтереси держави. Харківська обласна військова адміністрація, Міністерство культури та інформаційної політики України та Краснокутську селищну раду Богодухівського району Харківської області тривалий час не вживали заходів претензійно-позовної роботи самостійно, що свідчить про їх бездіяльність та незахищеність інтересів держави.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство культури та інформаційної політики України зазначило, що підтримує апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, та не заперечує щодо її задоволення.

У відзиві Харківська обласна військова адміністрація просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того , що оскільки приміщенням храму постійно користується релігійна громада, державні органи не мають заперечень проти передачі у власність релігійній громаді цього приміщення, але до цього часу питання не вирішене. Враховуючи те, що будівля церкви є пам`яткою архітектури і потребує постійного догляду і підтримки її в належному стані, в ремонті, реставрації, а все це релігійна громада може зробити тільки після визнання за нею права власності на будівлю, суд ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому враховується та обставина, що релігійна громада відкрито і безперервно володіє будівлями храму і з цього приводу до неї ніхто не має претензій. Суд зазначив, що після визнання права власності на будівлю Свято-Покровського храму за релігійною громадою, будівля залишається пам`яткою архітектури. Релігійна громада відкрито і безперервно володіє будівлями храму і з цього приводу до неї ніхто не має претензій, що заволоділа громада цими будівлями на законних підставах. Тому суд вважав, що після визнання права власності на будівлю Свято-Покровського храму за релігійною громадою, будівля залишається пам`яткою архітектури.

Судом встановлено, що нежитлова будівля Свято-Покровського храму з господарськими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 , була передана в безстрокове користування релігійній громаді у 1994 році керівником Харківської обласної державної адміністрації на виконання Указу Президента України від 4 березня 1992 року „Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна і Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації.

Відповідно до листа начальника відділу у справах релігій Харківської облдержадміністрації від 2 квітня 2007 року № 204 культова споруда Покровської церкви може бути передана у власність релігійній громаді.

З листа начальника управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації від 21 березня 2007 року № 01-17/571 вбачається, що приміщення Свято-Покровського храму в с. Пархомівка не знаходиться на балансі управління, та згідно листа цього ж управління від 30 вересня 2004 року № 01-21/1900 будівля Покровської церкви с. Пархомівка знаходиться на обліку як пам`ятка архітектури.

Зі Статуту релігійної громади Свято-Покровської Харківської єпархії Української Православної Церкви, вбачається, що вона є юридичною особою і може мати майно на праві приватної власності.

Розпорядженням представника президента України в Харківській області від 28.06.1993 року № 493 передано приміщення храму пам`ятка архітектури (№ 711) Свято-Покровській Харківській єпархії Української Православної Церкви релігійній громаді у безоплатне безстрокове користування.

З листа начальника відділу у справах релігій Харківської облдержадміністрації від 2 квітня 2007 року № 204 вбачається, що споруда Покровської церкви може бути передана релігійній громаді у власність.

З листа управління містобудування Харківської облдержадміністрації від 30 вересня 2004 року вбачається, що будівля Покровської церкви за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на державному обліку, як пам`ятка архітектури державного значення і має охоронний № 711 Переліку пам`яток архітектури, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 24.08.1963 року № 970.

Як на підставу позовних вимог позивач посилався, що розпорядженням представника Президента України у Харківській області № 493 від 28 червня 1993 року була передана в безоплатне користування релігійній громаді Української Православної Церкви культова споруда Покровська церква в с. Пархомівка, яка є пам`яткою архітектури. Цим розпорядженням також був зареєстрований Статут Свято-Покровської релігійної громади, яка має намір зареєструвати за собою приміщення храму на праві власності. Для вирішення цього питання релігійна громада зверталася у державні органи, але позитивного результату не одержала. У зв`язку з цим настоятель Свято-Покровського храму в інтересах релігійної громади звернувся до суду з позовом до Пархомівської сільської ради.

Звертаючись із апеляційною скаргою прокурор зазначив, що пам`ятка архітектури - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Тому порушені права держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Із матеріалів справи убачається, що будівля Покровської церкви за адресою: Харківська область, Краснокутський район, с. Пархомівка, вул. Кооперативна,16 знаходиться на державному обліку, як пам`ятка архітектури державного значення і має охоронний № 711 Переліку пам`яток архітектури, затвердженого постановою Ради Міністрів України від 24.08.1963 року № 970.

Відповідно доЗакону Українивід 23.12.1993№ 3795-ХІІдо ст.17Закону України«Про свободусовісті тарелігійні організації»вбачається,що культовібудівлі імайно,які становлятьдержавну власністьпередаються організаціями,на балансіяких вонизнаходяться,у безоплатнекористування абоповертаються увласність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим -Уряду АРК. Отже повноваження щодо передачі культових споруд у власність чи користування передано до обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Будівля «Покровська церква» є пам`яткою архітектури національного значення, розташована за адресою: вул. Кооперативна, 16, с. Пархомівка Богодухівського району Харківської області, взята на державний облік Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970, охоронний номер 711. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції від 17.10.2008) пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Згідно п. З Розділу X Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з вимогами Закону України «Про охорону культурної спадщину до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що питання здійснення контролю за пам`яткою належить до компетенції Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Позов пред`явлено до Пархомівської сільської ради, яка не є належним відповідачем у справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є спір між юридичними особами: релігійною громадою Свято-Покровської Харківської єпархії Української Православної Церкви та Харківською обласною військовою адміністрацією, Міністерством культури та інформаційної політики України, Краснокутською селищною радою Богодухівського району Харківської області щодо визнання права власності на нежитлову будівлю Свято-Покровського храму та господарські будівлі.

За таких обставин дані правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а відносяться до компетенції господарського суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково, скасувавши рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 травня 2009 року із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 травня 2009 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Свято-Покровської релігійної громади с. Пархомівка Краснокутського району Харківської області до Пархомівської сільської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю Свято-Покровського храму та господарські будівлі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 22.02.2024 року.