Постанова
від 30.01.2024 по справі 910/5011/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/5011/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.01.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 (повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023)

у справі № 910/5011/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства "АЗС Онлайн"

до 1) Рівненської митниці Державної митної служби України

2) Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в м. Рівному Рівненської області

про відшкодування 1 069 726,39 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "АЗС ОНЛАЙН" (далі також - позивач, ПП "АЗС ОНЛАЙН") звернулось з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України (далі також - відповідач-1, Рівненська митниця), Державної казначейської служби України (далі також - відповідач-2, Казначейство), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України в м. Рівному Рівненської області (далі також - третя особа, Управління) про стягнення 1 069 726,39 грн шкоди.

Позивач посилався на те, що через неправомірні дії/бездіяльність відповідача-1, внаслідок понаднормативного простою Товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 1 069 726,39 грн., з яких 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022).

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні будь-які договірні чи господарські правовідносини, і у позові відсутні посилання на норму ГПК, яка встановлює підстави для звернення позивача до суду за захистом своїх прав, які б були порушені митницею. При цьому, між позивачем та відповідачем-1 існують правовідносини, засновані на рішеннях суб?єкта владних повноважень, прийнятих на виконання владних управлінських функцій. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 зазначав, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права та особу яка його порушила ПП "АЗС ОНЛАЙН" стало відомо 24.03.2020.

Крім того, станом на час розгляду справи Рівненську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) виключено з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і припинено. Реорганізовану Рівненську митницю ДФС було приєднано до Поліської митниці Держмитслужби;

Відповідач-2 проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що:

- Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України;

- Казначейство, яке залучене до справи як відповідач, згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

- Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодних збитків позивачеві не завдавало;

- транспортні засоби, внаслідок простою яких виникли збитки, не перебували у розпорядженні митних органів, не затримувалися (не вилучалися) митними органами, а отже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною (на думку позивача) поведінкою боржника та збитками;

- станом на час розгляду справи Рівненську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) виключено з Єдиного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і припинено. Реорганізовану Рівненську митницю ДФС було приєднано до Поліської митниці Держмитслужби;

- позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права та особу яка його порушила ПП "АЗС ОНЛАЙН" стало відомо 24.03.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами статті 1173 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: неправомірності дій саме Рівненської митниці Державної митної служби України. Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими розміру понесених збитків, які були спричинені внаслідок бездіяльності митних органів. Крім того, не доведено наявності обов`язку саме Рівненської митниці Державної митної служби України відшкодовувати такі збитки у разі їх заподіяння. Відповідно позовні вимоги до Державної казначейської служби України як до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів також задоволенню не підлягають.

Крім того, зважаючи на відсутність порушеного права позивача, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "АЗС Онлайн" 10.08.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- Рівненська митниця є правонаступником Поліської митниці Держмитслужби, яка з 01.07.2021 втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, тому відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій іншому органу у зазначеній сфері, яким є Рівненська митниця, як територіальний орган Держмитслужби на правах відокремленого підрозділу;

- оскільки, сторонами у адміністративній справі №460/5936/20 виступали ПП «АЗС Онлайн» та Поліська митниця Держмитслужби (правонаступник Рівненська митниця), які є позивачем та відповідачем-1 у господарській справі № 910/5011/23, згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішеннями у згаданій адміністративній справі, не підлягають доказуванню при розгляді господарської справи №910/5011/23;

- 16.11.2019 Рівненською митницею ДФС (у подальшому реорганізовану та приєднану до Поліської митниці Держмитслужби), на етапі класифікації товару (визначення коду УКТЗЕД) митне оформлення Товару було зупинене за ПМК 72/204, і товар за зупиненням митного оформлення знаходився у цистернах напівпричепів транспортних засобів в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС/Поліською митницею Держмитслужби;

- факт знаходження товару саме в транспортних засобах, в зоні митного контролю, митного поста «Сарни» за адресою: Рівенська обл. м. Сарни, вул. Технична, 2 встановлено слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області в ухвалі від 17.12.2019 у справі №1-кс/569/9560/19 про накладення арешту на товар та транспортні засоби;

- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 15.01.2020 по справі № 569/21958/19 (1-кс-569/52/20) було скасовано арешт на товар та транспортні засоби, накладений ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.12.2019 у справі № 569/21958/19 та повернуто безоплатно на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн»;

- саме на ПП «АЗС ОНЛАЙН», власника товару, судом було покладено тягар/витрати по збереженню та утриманню товару та транспортних засобів в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС/Поліської митниці Держмитслужби під час зупинення митного оформлення товару;

- під час процесуальних дій в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040, товар та транспортні засоби знаходилися під митним контролем в зоні дії митного поста «Сарни», доказів протилежного матеріали справи не містять;

- строк проведення митних формальностей у випадку необхідності проведення досліджень аналізу, експертизи проб і зразків товарів згідно з ст. 255 МК України, з урахуванням абз. 4 пункт 7 розділу III Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397, не повинен перевищувати 30 днів, з дня подання митних декларацій на товар;

- враховуючи, що строк проведення митного контролю щодо правильності класифікації товару, за завершенням якого митний орган зобов`язаний прийняти рішення про класифікацію товару мав закінчитися не пізніше 16.12.2019, однак, рішення про визначення коду товару прийняті відповідачем 1 лише 20.03.2020, а закінчення митного оформлення Товару та випущення його з під митного контролю у вільний обіг відбулося лише 24.03.2020, а тому перевищення строку проведення митних формальностей становило 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020), внаслідок чого сума завданих збитків складає 712 800, 00 грн (99 (кількість днів простою) х 6 (кількість ТЗ) = 594 днів, і з врахуванням приписів п.п. 2.8., 6.5. Договору, сума збитків складає: 594 х 1200,00 = 712 800, 00 грн);

- висновки суду про неврахування позивачем при розрахунку завданих йому збитків проведення правоохоронним органом заходів в рамках кримінального провадження, ґрунтуються на переоцінці судом вже встановлених у адміністративній справі №460/5936/20 обставин, що, на переконання скаржника, суперечить принципу верховенства права та приписам процесуального законодавства;

- прострочення ПП «АЗС ОНЛАЙН» виконання господарського зобов`язання перед ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» було обумовлено виключно наслідками обставин щодо перевищення строків, митного оформлення товару, тобто товару за рахунок якого у позивача з`являється прибуток, а не обставинами, що виникли після отримання та погодження ПП «АЗС ОНЛАЙН» претензії ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» зі сплати штрафу за простої транспортних засобів, як на тому помилково наголошує суд першої інстанції;

- позивачем не було допущено пропуску строків позовної давності визначених ст. 257 Цивільного кодексу України.

Узагальнено скаржник вказував, що позивачем доведено наявність усіх трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками), наявність яких є обов`язковою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої спеціальною нормою ст. 1173 Цивільного кодексу України, а саме, протиправна бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби (правонаступник Рівненська митниця), яка несвоєчасно прийняла рішення про визначення коду УКТ ЗЕД товару позивача чим порушила вимоги ст. 255 Митного кодексу України щодо строків митного оформлення; наявність завданої матеріальної шкоди у вигляді вимушених витрат позивача щодо сплати штрафних санкцій за Договором за понаднормативні простої транспортних засобів в сумі 1 069 726, 39 грн. та безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача-1 і заподіяною позивачеві шкодою у вигляді неправомірного затримання товару позивача у зоні митного контролю, і що призвело до понаднормових простоїв транспортних засобів.

26.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких ним наголошувалось, що:

- проведення і завершення митних формальностей з товаром безпосередньо відноситься до компетенції/обов`язків відповідача-1. Митна декларація на товар з відміткою про завершення митного оформлення є документом, який дозволяє подальший рух транспортного засобу з товаром;

- митне оформлення товару здійснювалось відповідачем 130 днів, і впродовж цього строку транспортні засоби простояли на митному посту «Сарни» за відсутністю дозвільного документу - митної декларації з записом про завершення митного оформлення товару відповідачем-1;

- випуск для вільного обігу іноземних товарів, які переміщуються через митний кордон України в межах зони митного контролю здійснюється виключно митним органом;

- згідно з пунктами 21, 29 ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

- при проведенні митних формальностей з товаром в режимі імпорту, що перевозився автотранспортними засобами, заборона/дозвіл на рух транспортного засобу з товаром, відноситься до виключної компетенції відповідача-1 і здійснювалась шляхом вчинення відповідних фактичних дій.

21.11.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення, зокрема щодо необхідності врахування судових рішень у справі № 910/17965/21, зокрема постанови Верховного Суду від 07.09.2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 - Рівненської митниці Державної митної служби України - надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача-1 у відзиві зводяться до того, що відповідно до наказу Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів», Поліська митниця Держмитслужби з 01.07.2021 припинила здійснення митних процедур. У процесі реорганізації було утворено відокремлений підрозділ Держмитслужби - Рівненську митницю, зоною діяльності якої є Рівненська область. Відповідно до наказу Держмитслужби України від 30.06.2021 року № 472 з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення Рівненською митницею передбачених Митним кодексом України та Положеннями про митниці функцій і повноважень новоствореними митницями як відокремленими структурними підрозділами Державної митної служби України.

Пунктом 1 Положення про Рівненську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489, зоною її діяльності визначено Рівненську область.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.11.2020 проведено державну реєстрацію Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370), як відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби України. В той же час, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) перебуває у стані припинення. Таким чином, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) не здійснює функцій визначених Митним кодексом України, а Комісія з реорганізації Поліської митниці Держмитслужби здійснює повноваження пов`язані з припиненням митниці, як юридичної особи.

Станом на 13.07.2023 (дату рішення) та 28.08.2023 (відкриття апеляційного провадження) юридична особа - Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) не припинена. Крім того, апеляційна скарга не містять посилання на норми матеріального права та докази на підставі яких представником позивача зроблено висновок, що Рівненська митниця є правонаступником Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097).

Також, відповідач-1 наголошував на тому, що він не може виступати відповідачем по справі, зокрема і з тих підстав, що між Рівненською митницею та ПП «АЗС ОНЛАЙН» відсутні будь-які договірні чи господарські правовідносини, і у позовній заяві відсутнє посилання на норму ГПК України, яка дає підстави для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав, які були б порушені Рівненською митницею.

Крім того, по суті спірних правовідносин, відповідач-1 у відзиві посилався на те, що:

- позовна заява подана ПП «АЗС ОНЛАЙН» 30.03.2023, тобто з пропуском трирічного строку на звернення до суду, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;

- наведений позивачем розрахунок днів простою транспортних засобів по Договору на підставі якого сторонами Договору перевезення проведено визначення «терміну простою» жодним чином не свідчить про простій даних транспортних засобів саме з вини митних органів, і вина таких відсутня, адже відповідними органами проводились дії, визначені вимогами чинного законодавства, зокрема щодо вірного встановлення коду УКТЗЕД товару, який перевозився, а дії посадових осіб митниці були вчинені в межах повноважень по здійсненню митних процедур;

- позивачем не надано суду жодного доказу прийняття митницею рішення чи не прийняття рішення щодо обмеження користування ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» належними йому транспортними засобами;

- ухвалою Рівненського міського суду від 17 грудня 2019 року у справі №1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_27/НОМЕР_28, НОМЕР_29/НОМЕР_30, НОМЕР_31/НОМЕР_32, НОМЕР_33/НОМЕР_34, НОМЕР_35/НОМЕР_36, НОМЕР_37/ НОМЕР_1 , НОМЕР_38/ НОМЕР_2 , НОМЕР_39/ НОМЕР_3 , НОМЕР_40/ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 /НОМЕР_41;

- відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном;

- ні транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_27/НОМЕР_28, НОМЕР_29/НОМЕР_30, НОМЕР_31/НОМЕР_32, НОМЕР_33/НОМЕР_34, НОМЕР_35/НОМЕР_36, НОМЕР_37/НОМЕР_1, НОМЕР_38/ НОМЕР_2 , НОМЕР_39/ НОМЕР_3 , НОМЕР_40/ НОМЕР_4 , НОМЕР_5/НОМЕР_41, ні товари які у них знаходилися з 17.12.2019 не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих товарів та транспортних засобів.;

- 23.01.2020 ГУ ДФС у Рівненській області листом № 202/9/37-00-23-02 проінформувало Поліську митницю про те, що ухвалою Рівненського міського суду №569/21958/19 1-кс/569/52/20 від 15.01.2020, скасовано арешт на транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження, та передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС Онлайн» Тиць Ю.В.;

- протягом строку проведення митних формальностей 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України;

- ціна позову (зокрема, і в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат) є недостовірною, на нормах митного та господарського законодавства не ґрунтується.

Від відповідача-2 відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5011/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5011/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23.

23.08.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 поновлено Приватному підприємству "АЗС Онлайн" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.09.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні з 25.09.2023 по 28.09.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/5011/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 прийнято справу №910/5011/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі оголошено перерву до 21.11.2023.

У зв`язку з тим, що суддя Шаптала Є.Ю. перебуватиме у відпустці з 20.11.2023 по 08.12.2023, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/5011/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 прийнято справу №910/5011/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 21.11.2023 у відпустці по сімейним обставинам, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2023 у справі №910/5011/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 справу №910/5011/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 30.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 задоволено клопотання Рівненської митниці Державної митної служби України про участь у судовому засіданні 30.01.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 30.01.2023 з?явились представники позивача - ПП «АЗС Онлайн» та відповідача-1 - Рівненської митниці Державної митної служби України, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач-2 - Державна казначейська служба України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України в м. Рівному Рівненської області в судове засідання представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема через особистий кабінет в системі «Електронний суд», про що складено відповідні довідки.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки про дату та місце розгляду справи учасники спору повідомлялись належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2 та третьої особи.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи (відповідача-2 та третьої особи) у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 30.01.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.04.2019 між Приватним підприємством "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" (як перевізником) та Приватним підприємством "АЗС ОНЛАЙН" (як експедитором) було укладено договір на перевезення вантажів № AZC-01-06/19 за умовами якого експедитор доручає, а перевізник діючи на підставі замовлень та вказівок першого, зобов`язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), надалі - послуги з перевезення вантажу (товару), а експедитор зі своєї сторони зобов`язуються розрахуватися з перевізником за надані послуги. Перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора оформлено у вигляді заявки.

Позивач зазначав, що 01.11.2019 перевізник отримав від ПП "АЗС ОНЛАЙН" Заявку № 11/8 від 01.11.2019 на перевезення вантажу - олива технічна ОР-400, вагою до 250 тон (далі - Товар), за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - селище Широка Балка, Кіровоградська область, Україна. Кількість задіяних транспортних засобів (сідловий тягач з напівпричепом цистерною) для перевезення вантажу - 10 одиниць. Подача транспортних засобів: 08, 11 та 16 листопада 2019 року, трьома групами в кількості та порядку: 3+3+4 одиниці. Адреса місця навантаження: st. Maskavas 461, Riga, Latvija, (далі - Заявка).

За доводами позивача, перевізником на виконання Заявки, до місця навантаження, в обумовлені строки та порядку подачі були надані відповідні транспортні засоби, загалом 10 (десять) одиниць (далі - Транспортні засоби, Т3).

ПП "АЗС ОНЛАЙН" придбало Товар у компанії SIA "DP" (адреса: вул. Тріядібас 2A-6, Pura, LV-1048, Латвійська республіка) за контрактом № 15819 від 22.10.2019.

Компанією SIA "DP" (далі - вантажовідправник) на перевезення Товару Транспортними засобами були оформлені товаро-транспортні документи (CMR):

- № AN57519 від 08.11.2019, № AN57619 від 08.11.2019, № AN57719 від 08.11.2019;

- № AN58019 від 11.11.2019, № AN58119 від 11.11.2019, № AN57919 від 11.11.2019;

- № AN59219 від 16.11.2019, № AN59119 від 16.11.2019, № AN58919 від 16.11.2019, № AN59019 від 16.11.2019.

08, 11 та 16 листопада 2019 року після проходження митних формальностей з Товаром в режимі експорту у Латвійській Республіці, перевізник розпочав його перевезення через Литовську та Білоруську республіку до України.

11, 13, 17 та 18 листопада 2019 року Транспортні засоби з Товаром в`їхали на територію України в пункті пропуску/переходу "Городище-Верхній Теребежів", митний пост "Городище".

На Товар, за його переміщенням між митними постами (Городище - Сарни) Рівненської митниці ДФС, були виписані документи контролю за доставкою (ДКД)-ЕЕ: № UA204040/2019/14947 від 11.11.2019, № UA204040/2019/14950 від 11.11.2019, № UA204040/2019/14949 від 11.11.2019, № UA204040/2019/15019 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15020 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15005 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15339 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15340 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15338 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15337 від 18.11.2019, на яких проставлено штамп Рівненської митниці ДФС, що Товар узято під митний контроль.

ПП "АЗС ОНЛАЙН" для проходження митних процедур з Товаром, ввезеного в режимі імпорту через декларанта ПП "Сарниброк", до Рівненської митниці ДФС були подані митні декларації (МД) на Товар: № UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, № UA204040/2019/015322, № UA204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324, № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339.

16.11.2019 Рівненською митницею ДФС, на етапі класифікації Товару (визначення коду УКТЗЕД) митне оформлення Товару було зупинене за ПМК 72/204.

Позивач у позові наголошував, що на час призупинення митних формальностей з Товаром, Транспортні засоби (тягач з напівпричепом-цистерною) у яких знаходився Товар, були поставлені на митний майданчик в зоні митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС за адресою: м. Сарни, вул. Технічна 2, Рівненська обл.

Рівненська митниця ДФС звернулася до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області з підстав придбання, транспортування з метою збуту незаконно виготовленого дизельного пального та службового підроблення офіційних документів посадовими особами ПП "АЗС ОНЛАЙН", за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 366 КК України.

У період з 03 по 05 грудня 2019 року відповідно до ухвал Рівненського міського суду, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 стосовно посадових осіб ПП "АЗС ОНЛАЙН", проведено обшуки в зоні митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС та за їх результатами вилучено Товар і Транспортні засоби.

17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/56919560/19 накладено арешт на автотранспортні засоби перевізника та Товар (перемішений на митну територію України ПП "АЗС ОНЛАЙН"), що перебували в зоні митного контролю митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС.

15.01.2020 ухвалою Рівненського міського суду у справі № 569/21958/19, 1-кс/569/52/20 скасовано арешт Товару та Транспортних засобів. Товар і Транспортні засоби під розписку були передані на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС ОНЛАЙН" Тиць Ю.В. (Лист ГУ ДФС у Рівненській обл. № 202/9/37-00-23-02 від 23.01.2020 на адресу Поліської митниці Держмитслужби).

Позивач наголошував у позові, що оскільки митний пост "Сарни" Рівненської/Поліської митниці, на якому були зупинені Транспортні засоби з Товаром, не має резервуарів для зберігання нафтопродуктів, то саме на ПП "АЗС ОНЛАЙН" Рівненською/Поліською митницею та слідчими органами СУФР ГУ ДФС у Рівненській області було покладено тягар/витрати по збереженню та утриманню майна (Товару та Транспортних засобів) на період призупинення митних процедур з Товаром.

20.03.2020 відділом ККТ та ЗЗМТР Поліської митниці Держмитслужби були прийняті рішення про визначення коду Товару: № KT-UA204040-0018-2020, № KT-UA204040-0019-2020, № KT-UA204040-0020-2020, № KT-UA204040-0021-2020, № KT-UA204040-0022-2020, № KT-UA204040-0023-2020.

Так, вважаючи, що відповідачем-1 допущено протиправну бездіяльність щодо своєчасного прийняття рішення про визначення коду Товару, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20, позовні вимоги Приватного підприємства "АЗС ОНЛАЙН" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною задоволено: визнано протиправною бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю за митними деклараціями від 16.11.2019 № UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015324.

Ухвалою від 04.04.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі № 460/5936/20 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року, мотивуючи своє рішення тим, що у встановлений судом строк, скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 у справі № 460/5936/20 залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.01.2023.

ПП "АЗС ОНЛАЙН" у позові посилалось на те, що Поліська митниця Держмитслужби закінчила митне оформлення Товару за МД, IM 40 ДЕ: № UA204040/2020/004656, № UA204040/2020/004659, № UA204040/2020/004652, № UA204040/2020/004654, № UA204040/2020/004660, № UА204040/2020/004661, № UA204040/2020/004653, № UA204040/2020/004657, № UA204040/2020/004655, № UA204040/2020/004658, за ОНП 77/204, та випустила його з під митного контролю у вільний обіг лише 24.03.2020, що підтверджується митними деклараціями (МД).

29.03.2020 та 30.03.2020 перевізник доставив Товар у пункт призначення та передав його замовнику.

Сторонами для відображення у бухгалтерському обліку послуг з перевезення Товару за договором № АZC-01-06/19 від 01.04.2019, заявка № 11/8 від 01.11.2019, у відповідних календарних періодах, були складені акти надання послуг на перевезення вантажів № 27 від 30.11.2019 (частина перша маршруту) та № 3 від 31.03.2020 (частина друга маршруту).

Позивач вказував у позові, що через неправомірні дії/бездіяльність відповідача-1, внаслідок понаднормативного простою Товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 1 069 726,39 грн., з яких 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), які ним заявлені до стягнення на підставі ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20, позовні вимоги Приватного підприємства "АЗС ОНЛАЙН" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю за митними деклараціями від 16.11.2019 № UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015324.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20 від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Порядок здійснення митних формальностей на митній території України визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).

Згідно пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 199 Митного кодексу України, граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Згідно з положеннями статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів. Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Згідно з частиною другою статті 71 Митного кодексу України, поміщення товарів в митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, станом на 03.04.2023 (день відкриття провадження у справі № 910/5011/23), юридична особа Рівненська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) виключена з ЄДРПОУ та припинена. Реорганізовану Рівненську митницю ДФС було приєднано до Поліської митниці Держмитслужби.

Однак позивач стверджував, що у подальшому Поліська митниця Держмитслужби була реорганізована шляхом приєднання до Рівненської митниці, і відповідно, саме Рівненська митниця є належним відповідачем у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" було утворено Поліську митницю Держмитслужби шляхом приєднання Рівненської митниці ДФС.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р, з 08.12.2019 року у визначеній зоні діяльності (Волинська, Рівненська, Хмельницька області) розпочала роботу Поліська митниця Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" було реорганізовано Поліську митницю Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної служби.

Відповідно до наказу Держмитслужби України від 30.06.2021 № 472 з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення передбачених Митним кодексом України та Положеннями про митниці функцій і повноважень новоствореними митницями як відокремленими структурними підрозділами Державної митної служби України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду докази, що Рівненська митниця є правонаступником Поліської митниці Держмитслужби.

Посилання позивача на те, що у адміністративній справі №460/5936/20 висновки стосовно правонаступницва зроблені зокрема, судом касаційної інстанції - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Так, суд касаційної інстанції у постанові від 12.01.2023 у справі №460/5936/20, залишаючи без змін ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання Митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року, зазначив наступне:

- рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року задоволено позов Приватного підприємства «АЗС ОНЛАЙН» до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця) у справі №460/5936/20: визнано протиправною бездіяльність Поліської митниці щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю, за митними деклараціями від 16 листопада 2019 року №№UA204040/2019/015319, UA204040/2019/015320, UA204040/2019/015321, UA204040/2019/015322, UA204040/2019/015323, UA204040/2019/015324;

- не погодившись з рішенням суду першої інстанції 3 серпня 2021 року Митниця звернулась з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду;

- ухвалою від 4 жовтня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Митниці без руху у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору за її подання;

- далі Восьмий апеляційний адміністративний суд двічі продовжував Митниці строк на усунення недоліків апеляційної скарги за наслідками розгляду відповідних клопотань;

- оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, ухвалою від 3 грудня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу Митниці;

- 18 січня 2022 року Рівненська митниця, утворена як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (правонаступник Поліської митниці Держмитслужби), повторно направила апеляційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року разом із доказами оплати судового збору. Скаржник також просив поновити строк на апеляційне оскарження;

- Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2022 року визнав неповажними наведені Митницею причини пропуску строку на апеляційне оскарження (а саме: неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги та введення Кабінетом Міністрів України на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби) та залишив апеляційну скаргу без руху для подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин його пропуску;

- Ухвалою від 4 квітня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року, мотивуючи своє рішення тим, що у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги скаржник не усунув;

- не погоджуючись з означеною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду Митниця звернулась до суду касаційної інстанції;

- Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року скасовано ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2022 року, справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду. На думку суду касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд не врахував особливостей поштового обігу між обласними центрами під час введеного на території України воєнного стану та прийняв рішення без врахування часу, достатнього для забезпечення надходження відповідних матеріалів до суду. Натомість, як установив касаційний суд з наявних у справі матеріалів, Митниця у встановлений ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2022 року строк вчинила дії, спрямовані на усунення недоліків апеляційної скарги;

- після надходження матеріалів справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду, ухвалою цього суду від 5 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року. Приймаючи зазначене рішення апеляційний суд виходив з того, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є тими об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження;

- не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 року Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги її автор зазначає, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження наводилось детальне обґрунтування щодо термінів підготовки та подання апеляційної скарги (повторної) з наданням відповідних підтверджуючих документів. Втім, судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам Митниці, натомість, ухвала суду ґрунтується на суб`єктивних припущеннях суду щодо можливості Митниці вчиняти певні процесуальні дії з подання процесуальних документів;

- надаючи оцінку аргументам відповідача, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5 липня 2022 року визнав їх неповажними, виходивши при цьому, в першу чергу, з того, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є тими об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження. Також, суд зазначив, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. На додаток до викладеного суд апеляційної інстанції зауважив, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений КАС України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

- як залишаючи апеляційну скаргу без руху, так і відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд повною мірою дослідив надані учасником справи докази на підтвердження наведених ним обставин та надав правову оцінку тим аргументам, якими відповідач обґрунтовував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Порушень норм процесуального права, які могли б слугувати підставою до скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, колегією суддів в даному випадку не встановлено;

- відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені Митницею підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними у встановленому процесуальним законом порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах справи №460/5936/20 судом касаційної інстанції надано оцінку стосовно подання апеляційних скарг на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року Поліською митницею Держмитслужби, а в подальшому - Рівненською митницею, і судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки виключно стосовно дотримання вказаними особами, які подавали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, вимог процесуального законодавства, зокрема Кодексу адміністративного судочинства України стосовно пропуску строку апеляційного оскарження.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.11.2020 проведено державну реєстрацію Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370), як відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби України (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43958370 ). В той же час, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) перебуває у стані припинення (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43350097 ). Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача-1 про те, що Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) не здійснює функцій, визначених Митним кодексом України, а Комісія з реорганізації Поліської митниці Держмитслужби здійснює повноваження пов`язані з припиненням митниці, як юридичної особи.

Відповідно до статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно зі ст. 68 Митного кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТЗЕД передбачає, зокрема, прийняття рішень відносно класифікації товарів та їх кодування.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №5 84-VII, а саме з врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно з положеннями частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В свою чергу, учасниками спору не заперечувались наступні обставини, які встановлені і у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20.

16.11.2019 декларантом ПП "САРНИБРОК" подано до митного оформлення товар "Продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400" за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ № UА204040/2019/015319, № UА204040/2019/015320, № UА204040/2019/015321, № UА204040/2019/015322, № UА204040/2019/015323, № UА204040/2019/015324 (далі також - МД), і з метою перевірки характеристик товару необхідних для класифікації, та у зв`язку із виникненням складного питання класифікації товару, проведено відбір зразків Товару, та направлено на дослідження до експертного підрозділу ДПМЕ ДФС.

Відповідно до висновків Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 № 143008200-1746, № 143008200-1747, № 143008200-1749, № 143008200-1749, № 143008200-1750 та № 143008200-1751, на Товар "продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400 відповідає ТУ 20.2-002:2019. Торгівельна марка - немає даних. Виробник - SІА "DР", країна виробництва - ЕU, товар являє собою сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції - "газойль", з доданням масляної фракції переробки нафти та триацетину. Вміст нафтопродуктів більше 70% (96,0-96,2 +/-0,2 мас%), в якості основного складового. Вміст ароматичних вуглеводнів складає (14,6-15,0 +/-02) мас%. За температури 2500С випаровується (32,0-33,0+/-05%), за температури 3500С випаровується (81,0- 82,0 +/-05%). За фракційним складом проба відноситься до важких дистилятів, проте не відноситься до "газойлів". У складі проби дисульфіду молібдену не виявлено.

Проте, як вказував відповідач-1, Висновки не містили інформації про певні характеристики Товару, необхідні для його однозначної класифікації, а саме: не визначено колориметричну характеристику, кінематичну в`язкість за температури 500С, вміст сульфатної золи та числа омилення проби. Причиною не встановлення перерахованих показників вказано відсутність відповідного обладнання для проведення даних досліджень у Дніпропетровському відділі з питань експертизи та досліджень.

За результатами лабораторних досліджень підрозділу ДПМЕ ДФС в м. Київ (Висновки від 05.12.2019 №№142005701-0855 - 142005701-0860) встановлено, що товар "олива мастильна технічна ОР-400" наданий у вигляді оливоподібної рідини жовтого кольору є сумішшю неароматичних вуглеводнів (у тому числі парафінів) ароматичних вуглеводнів та триацетину. Визначений вміст суміші неароматичних та ароматичних вуглеводнів складає 95,7-95,8 мас.%, з яких вміст ароматичних вуглеводнів складає 14,6-14,8 мас.%.

На вимогу Відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Рівненською митницею ДФС надано зразки Товару "олива мастильна технічна ОР-400..." для проведення експертного дослідження у Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами експертного дослідження (Висновок від 25.11.2019 № 160), встановлено, що надані на дослідження зразки рідини жовтого кольору у п`яти скляних банках із наклеєними аркушами паперу з написом " НОМЕР_6 НОМЕР_7 ", " НОМЕР_8 НОМЕР_9 ", " НОМЕР_10 НОМЕР_11 ", " НОМЕР_12 НОМЕР_13 ", " НОМЕР_14 НОМЕР_18" (реєстраційні номери транспортних засобів) являють собою світлий нафтопродукт - дизельне пальне.

У зв`язку із складністю питання віднесення Товару "олива мастильне технічна ОР-4СЮ..." до відповідної товарної під категорії УКТ ЗЕД, направлено запит до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України "Про складний випадок класифікації товару" від 06.12.2019 № 10546/34/17-70-19.

Держмитслужба листом від 27.12.2019 № 16/16-02/7/1549 проінформувала Поліську митницю Держмитслужби про те, що зазначені у запиті Товари необхідно відносити до товарної позиції 2710, з врахуванням встановленого лабораторними дослідженнями характеристик товару.

Разом з тим, в період здійснення митними органами України заходів з перевірки правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД та встановлення повних характеристик Товарів ввезених на митну територію України, у період 03-05.12.2019 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 слідчими ГУ ДФС у Рівненській області проведено обшуки в зоні митного контролю митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС за результатами яких вилучено, як речові докази, Товари і Транспортні засоби у яких переміщувалися Товари "олива мастильна технічна ОР-400...".

Також, у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.204, ч. 1 ст.366 КК України, ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на Транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , НОМЕР_6 / НОМЕР_7 , НОМЕР_10 / НОМЕР_17 , НОМЕР_8 / НОМЕР_9 , НОМЕР_14 / НОМЕР_18 , НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , НОМЕР_21 / НОМЕР_22 , НОМЕР_23 / НОМЕР_24 , НОМЕР_25 / НОМЕР_26 та Товари подані до митного оформлення за митними деклараціями: № UА204040/2019/015319, № UА204040/2019/015320, № UА204040/2019/015321, № UА204040/2019/015322, № UА204040/2019/015323, № UА204040/2019/015324, № UА204040/2019/016136, № UА204040/2019/016139, № UА204040/2019/016141, № UА204040/2019/016142.

У зв`язку з вищевикладеним Поліською митницею Держмитслужби, направлено лист старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області (вих. № 7.13-56/6-35/216 від 11.01.2020), щодо надання інформації про хід проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 та прийнятими у цій справі рішеннями, та чи можливе виконання будь-яких митних формальностей співробітниками митниці з Товарами, що знаходяться під митним контролем, на які накладений арешт ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 № 1-кс/569/9560/19.

У відповідь Головне управління ДФС у Рівненській області (вих. № 146/9/17-00-23-02 від 17.01.2020) проінформувало Поліську митницю про те, що ухвалою Рівненського міського суду № 569/21958/19 1-кс/569/52/20 від 15.01.2020, скасовано арешт на транспортні засоби з рідиною невідомого походження, та повідомлено про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС Онлайн" Тиць Ю.В.

Листом від 23.01.2020 № 202/9/37-00-23-02, Головне управління ДФС у Рівненській області надано Поліській митниці копію письмової розписки про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС Онлайн" Тиць Ю.В.

Як зазначив позивач у позові і що не заперечувалось відповідачем-1, старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області повідомлено, що з метою встановлення точного виду ввезеного Товару, відповідно до вимог ст. 242, 243 КПК України, по відібраних зразках рідини, які знаходяться в причепах цистернах, митне оформлення яких не завершено по вищезазначеним митним деклараціям, призначено ряд експертиз в межах кримінального провадження від 28.11.2019 № 32019180000000040, і станом на 25.02.2020 висновки про лабораторні дослідження саме до Поліської митниці - не надходили.

З метою встановлення правового статусу Товару "олива мастильна технічна ОР-400...", Поліською митницею Держмитслужби направлено листи до ГУ ДФС у Рівненській області (від 27.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-35/1637, від 28.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-15/1688) щодо надання інформації про правовий статус Товарів, та чи є речовими доказами вищезазначені товари в межах кримінального провадження №32019180000000040.

У відповідь старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області листом від 04.03.2020 № 543/9/17-00-23-02, проінформовано Поліську митницю Держмитслужби про те, що транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 32019180000000040.

Листом СУФР ГУ ДФС у Рівненській області 13.03.2020 № 2856/6-35 повідомлено митницю, що експертизу зразків вищезазначеного Товару, який перебуває на дослідженні в Київському НДІСЕ, станом на 10.03.2020 не проведено, і зважаючи на завантаженість експертів та в межах технічних можливостей, експертиза буде виконана в порядку черговості у найкоротші терміни.

Разом з тим, слідчим надано Поліській митниці Держмитслужби копії протоколів випробувань Товару "паливно-мастильні матеріали".

У висновках протоколів випробувань від 03.01.2020 № 06/01-2020/К, від 03.01.2020 № 02/01-2020, від 03.01.2020 № 05/01-2020, від 03.01.2020 № 04/01- 2020, від 03.01.2020 № 08/01-2020, від 03.01.2020 № 09/01-2020 зазначено, що за визначеними показниками представлені зразки паливо мастильних матеріалів не відповідають вимогам Технічного регламенту, щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01 серпня 2013 № 927, додаток 3 та ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне ЄВРО. Технічні умови".

Враховуючи вищевикладене, із врахуванням характеристик Товару, зазначених у Висновках Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 за №№ 143008200-1746, 143008200-1747, 143008200-1749, 143008200-1749, 143008200-1750 та 143008200-1751, Висновках ДПМЕ ДФС (м. Київ) від 05.12.2019 №№ 142005701-0855 - 142005701-0860 та Протоколах випробувань від 03.01.2020 № 06/01-2020/К, від 03.01.2020 №02/01-2020, від 03.01.2020 №05/01- 2020, від 03.01.2020 № 04/01-2020, від 03.01.2020 № 08/01-2020, від 03.01.2020 № 09/01-2020, відділом кодування, класифікації товарів та здійснення заходів митно-тарифного регулювання УКМВКПТ та ПН Поліської митниці Держмитслужби прийняті рішення про визначення коду Товару "олива мастильна технічна ОР-400..." згідно з УКТЗЕД від 20.03.2020 № КТ-UА204000- 0018-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0019-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0020-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0021-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0022-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0023-2020 в товарній категорії 2710199900 згідно з УКТЗЕД.

24.03.2020 відділом митного оформлення № 1 митного поста "Сарни" Поліської митниці Держмитслужби здійснено митне оформлення вантажу "олива мастильна технічна ОР-400" за поданими декларантом ПП "АЗС ОНЛАЙН" митними деклараціями типу ІМ40ДЕ: № UА204060/2020/004652, № UА204060/2020/004653, № UА204060/2020/004654, № UА204060/2020/004655, № UА204060/2020/004656, № UА204060/2020/004657, № UА204060/2020/004658, № UА204060/2020/004659, № UА204060/2020/004660, № UА204060/2020/004661.

Отже, в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі № 460/5936/20 встановлено обставини про те, що строк проведення митного контролю щодо правильності класифікації товару, за завершенням якого митний орган зобов`язаний прийняти рішення про класифікацію товару, закінчувався 16.12.2019. В межах встановленого 30-денного строку відповідачем (митницею) було отримано висновки Дніпропетровського відділу з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС. Зазначені висновки були підставою для завершення митного оформлення та прийняття відповідачем з дотриманням вимог МК України рішення про визначення коду Товару. Поряд з цим, рішення про визначення коду Товару № КТ-UA204000-0018-2020, № КТ-UA204000-0019-2020, № КТ-UA204000-0020-2020, № КТ-UA204000-0021-2020, № КТ-UA204000-0022-2020, № КТ-UA204000-0023-2020 прийняті відповідачем (митницею) лише 20.03.2020. Тобто, перевищення строку проведення митних формальностей становило 94 календарні дні (з 17.12.2019 по 20.03.2020).

З урахуванням наведеного, враховуючи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі № 460/5936/20, яке набрало законної сили, встановлення факт перевищення строків проведення митних формальностей за Товаром, проте, встановлено, що відповідні факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 Кодексу). Залучення до справи співвідповідача чи заміна відповідача судом передбачена у статті 48 Господарського процесуального кодексу України, проте таке залучення чи заміна можлива виключно за клопотанням позивача у визначеному цим Кодексом порядку.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) не здійснює функцій, визначених Митним кодексом України, а Комісія з реорганізації Поліської митниці Держмитслужби здійснює повноваження пов`язані з припиненням митниці, як юридичної особи, і згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.11.2020 проведено державну реєстрацію Рівненської митниці (код ЄДРПОУ 43958370), як відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби України (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43958370 ), а в той же час, Поліська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) перебуває у стані припинення (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43350097 ).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України, що є підставою для відмови у позові до відповідача -1, за наведених підстав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, збитками є майнові втрати потерпілої особи, що відшкодовується у випадках завдання майнової шкоди.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Так, обгрунтовуючи розмір завданих збитків, позивач посилався на те, що ним визначено збитки завдані бездіяльністю митниці у розмірі 712 800 грн (99 днів простою (з 17.12.2019 по 24.03.2020) х 6 ТЗ х 1200 грн за добу).

В свою чергу, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, що позивачем при здійсненні відповідного розрахунку не враховано, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби та товар відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, що ні транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_12 /НОМЕР_42, НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , НОМЕР_6 / НОМЕР_7 , НОМЕР_10 / НОМЕР_11 , НОМЕР_8 / НОМЕР_9 , НОМЕР_14 / НОМЕР_18 , НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , НОМЕР_21 / НОМЕР_22 , НОМЕР_23 / НОМЕР_24 , НОМЕР_25 / НОМЕР_26 , ні товари які у них знаходилися в цей час не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих Товарів та Транспортних засобів.

23.01.2020 року ГУ ДФС у Рівненській області листом № 202/9/37-00-23-02 проінформувало Поліську митницю про те, що ухвалою Рівненського міського суду №569/21958/19 1-кс/569/52/20 від 15.01.2020, скасовано арешт на транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження, та передано майно на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС ОНЛАЙН" Тиць Ю.В.

Таким чином, протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів, за наведених позивачем доводів та обгрунтувань.

Також, у склад збитків позивачем включено 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), які нараховані на підставі п. 8 Угоди про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій від 10.08.2020 за період з 15.06.2020 по 06.12.2022 (в редакції змін № 1 до Угоди від 01.08.2021).

Ч. 1,2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок.

В свою чергу, як обгрунтовано встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 шляхом укладання змін № 1 до Угоди, після набрання чинності рішенням у справі № 460/5936/20.

Крім того, відповідні обов?язки з відшкодування зокрема і 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022) виникли саме у позивача перед іншою юридичною особою, з якою у позивач існують певні господарські правовідносини на підставі укладених правочинів, і відповідно, в силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, саме позивач, як особа, яка просточила виконання таких зобов?язань, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, а отже, обумовлені законом підстави для визначення нарахованих позивачем до стягнення показників 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), саме як збитків - відсутні, адже вказані показники не є такими як за своєю правовою природою, так і відсутні підстави для їх покладення на державу в особі визначених позивачем відповідачів, саме як збитків.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в сукупності, і доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження. Усі інші доводи, обгрунтування, заяви та посилання учасників спору судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні справи, проте, не впливають на висновки суду апеляційної інстанції, викладені у даній постанові.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Також, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких позивач просив, державою в особі визначених відповідачів -не порушено, і суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивача по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, а тому питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору - застосуванню не підлягає. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Доводи скаржника щодо необхідності врахування судових рішень у справі № 910/17965/21, зокрема постанови Верховного Суду від 07.09.2023, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки рішення у даній справі прийняті за інших обставин та доказів, відмінних від даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Крім того, 20.11.2023 та 30.01.2024 позивачем через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції загалом в розмірі 18 000,00 грн., понесених на підставі договору про надання правничої допомоги №16/02/2023 від 16.02.2023, укладеного з Адвокатським бюро "Катерини Валенко", і понесення яких підтверджено доданими до клопотань рахунками № 34 від 10.08.2023 на суму 5 000,00 грн., № 49 від 28.09.2023 на суму 4 000,00 грн., № 60 від 21.11.2023 на суму 5 000,00 грн., № 73 від 29.01.2024 на суму 4 000,00 грн., платіжними дорученнями № 1783 від 11.08.2023 на суму 5 000,00 грн., № 300900 від 29.09.2023 на суму 4 000,00 грн., №300910 від 23.11.2023 на суму 5 000,00 грн., № 300915 від 29.01.2024 на суму 4 000,00 грн., та актами приймання - передачі наданих послуг №34 від 11.08.2023 на суму 5 000,00 грн., № 49 від 29.09.2023 на суму 4 000,00 грн., № 60 від 23.11.2023 на суму 5 000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції загалом в розмірі 18 000,00 грн. на підставі ч. 4 ст 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи № 910/5011/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано: 20.02.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	30.01.2024
Оприлюднено	23.02.2024
Номер документу	117170932
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Підченко Ю.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.01.2024 по справі 910/5011/23ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/5011/23

Постанова від 30.01.2024

Постанова
від 30.01.2024 по справі 910/5011/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД