Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/12355/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/12355/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кузьмишина Л.В. (довіреність від 01.01.2024)

Березуцька В.В. (посвідчення адвоката № 3947 від 11.10.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (повний текст рішення складено 01.05.2023)

у справі № 910/12355/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс"

про стягнення 1 642 237,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" про стягнення матеріальної шкоди внаслідок втрати ввіреного вантажу за договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 1903 від 21.01.2019 у розмірі 1 642 237,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не повернув та не сплатив позивачу переданий для перевезення вантаж згідно товарно-транспортної накладної CMR A №146638 загальною вартістю 51007 Євро 50 Євроцентів, що еквівалентно складає 1 642 237,47 грн на день подання даної позовної заяви.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю наявності повного юридичного складу для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, тобто підстави для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди у сумі 1642237,47 грн відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/12355/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання позивача, відповідачем не доведено втрату вантажу не з його вини, оскільки останній надав до матеріалів справи лише листи з інформацією про факти відсутності його вини, однак не надав інших доказів, які б вказували на обставини, що мали місце.

Короткий зміст відзиву апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що його вини немає у тому, що 24.02.2022 почалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої водій автомобіля ОСОБА_1 був захоплений заручниками, а автомобіль з вантажем викрадений, що перешкодило відповідачу доставити ввірений позивачем вантаж і передати його вантажоодержувачу.

За таких обставин, відповідач вважає, що затримка в доставці вантажу сталася не з вини перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс".

При цьому, відповідач підтвердив суду той факт, що вантаж позивача знаходиться у транспортному засобі реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на території пункту пропуску троєборне брянської митниці рф, цілісність вантажного відсіка (цистерни) не порушена, вантаж збережено. Доказів на спростування даної інформації позивачем до матеріалів справи не надано.

Також, відповідач повідомляє суд апеляційної інстанції, що вживає всіх можливих заходів щодо повернення транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем (гліцерин дистильований 99,5, код ТН ЗЕД 2905450000, вага брутто 22 500 кг) на територію України, що підтверджується наступним:

- зверненням відповідача з листом до Міністерства інфраструктури України щодо вирішення питання повернення викрадених спірних автомобілів на територію України;

- листом Міністерства інфраструктури України № 2126/27/10-22 від 13.04.2022 повідомлено про те, що останній докладатиме максимум зусиль для повернення на територію України всіх транспортних засобів вітчизняних автоперевізників, які були затримані російськими контролюючими органами та заблоковані для подальшого руху;

- звернення відповідача з листами до президента Асоціації Міжнародних Автомобільних Перевізників України, до Генеральної прокуратури, до Національної поліції щодо вжиття заходів повернення викрадених автомобілів на територію України.

Окрім того, до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу договору № PG117034 від 16.01.2019 з додатковими угодами для огляду. Вказане клопотання було задоволено ухвалою від 25.10.2023.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 910/12355/22 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Шаптали Є.Ю. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, справу № 910/12355/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/12355/22 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.02.2024.

В судове засідання, яке відбулося 07.02.2024 з`явилися представники відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через підсистему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що явка представника позивача у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, апеляційний господарський суд визнав можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укррос-транс" (виконавцем, відповідачем) було укладено договір про надання транспортних послуг № 1903, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з доставки вантажу автомобільним транспортом відповідно до заявки та на умовах, визначених цим договором, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані виконавцем послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору замовник направляє виконавцю заявку по факсимільному зв`язку або електронною поштою не пізніше ніж за 2 (дві) доби до бажаної дати здійснення перевезення. У заявці вказується: вид, найменування, кількість вантажу, вагу найменування відправника і адреса пункту завантаження, дата і час завантаження, найменування вантажоодержувача та адресу пункту розвантаження, дата і час розвантаження, інші вимоги до умов перевезення, обов`язкові для виконавця.

Згідно до п. 1.4 договору, у разі прийняття заявки, виконавець направляє її замовнику з проставлянням печатки та підпису уповноваженого представника виконавця та зазначенням: ПІБ водія, номера тягача i цистерни та, при необхідності, технічних засобів, які забезпечують підтримку температурного режиму вантажу. Підписані заявки є невід`ємною частиною цього договору.

В силу вимог п. 1.5 договору, для цілей п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 даного договору, листування сторін здійснюється факсимільним зв`язком або електронною поштою виключно на вказані адреси сторін: замовника - goncharuk@glycerin.com.ua адреса електронної пошти; виконавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса електронної пошти.

Як встановлено судом першої інстанції, заявка на перевезення гліцерину дистильованого 99,5 за маршрутом Калинівка-Новомосковськ (вантажоодержувач: ООО "Проктер енд Гембл-Новомосковськ", Комсомольське шосе, 64, 3011650, м. Новомосковськ, Тульська область, Росія) позивачем відповідачу не направлялась.

Таким чином, умови відповідно до п. 1.2 договору сторонами погоджено не було.

21.02.2022 відповідач прийняв до перевезення транспортним засобом з державним номерним знаком НОМЕР_3 / НОМЕР_2 вантаж відправника - позивача, а саме гліцерин дистильований 99,5 вагою 22500 кг., який завантажено у м. Калинівка (Вінницька область), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A № 146638.

Відповідно до сформованої митної декларації ЕК 10 АА №UA401020/2022/7475 вартість вантажу, а саме: - гліцерин дистильований 99,5 у кількості 22 500 кг, 51007 Євро 50 Євроцентів, відправник товару: ТОВ "Укрхімресурс", одержувач: ТОВ "Проктер енд Гембл Новомосковськ", перевізник: ТОВ "Укррос-транс".

Заявою № 0065/04-01/22 від 23.02.2022 відповідач повідомив Сумську митницю ДМСУ про заміну тягача НОМЕР_4 на тягач НОМЕР_1 через технічну несправність тягача.

Однак, вантаж - гліцерин дистильований 99,5 у кількості 22 500 кг одержувачу - ТОВ "Проктер енд Гембл Новомосковськ" не було доставлено перевізником: ТОВ "Укррос-транс".

Предметом позову є стягнення матеріальної шкоди внаслідок втрати перевізником вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував, на те, що вантаж позивача та автотранспорт, яким здійснювалось перевезення, знаходяться на території пункту пропуску троєбортне брянської митниці російської федерації. Неможливість доставити вантаж вантажоодержувачу виникла внаслідок форс-мажорних обставин, а саме вторгнення РФ на територію України, на підтвердження чого відповідачем додано Витяг з кримінального провадження № 12022200620000064 від 19.03.2022 р. за ст. 438 ч. 1 ККУ та Витяг з кримінального провадження № 12022100040000879 від 14.04.2022 за ч. 3 ст. 289 КК України, порушеним Відділом поліції № 1 (м. Глухів) Шосткінського районного управління поліції ГУ НП у Сумській області. ТОВ "Укррос-транс" та водій ОСОБА_1 визнані потерпілими в зазначених вище кримінальних провадженнях.

З матеріалів справи вбачається, що наразі відповідачем втрачено вантаж та транспортний засіб, яким він перевозився.

Щодо наявності вини відповідача у втраті вантажу, який перевозився, судова колегія зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.

В матеріалах справи наявні пояснення водія ОСОБА_1 , в яких він пояснює, що транспортний засіб, який здійснював перевезення вантажу за маршрутом Україна-російська федерація на підставі CMR №146638, був викрадений на митному пункті пропуску "Бачівськ" Сумської області та перевезений на територію російської федерації без проходження митних процедур, а ОСОБА_1 було захоплено в полон під час митного контролю у ПП "Бачівськ".

Листом № 0068/01-01/22 від 15.04.2022 відповідач повідомив позивача про те, що в ніч з 23.02.2022 по 24.02.2022 транспортний засіб власності відповідача реєстраційний номер НОМЕР_5 /AA3299ХО під керуванням водія-експедитора ОСОБА_1 , який перевозив вантаж, було затримано російськими військовими та заблоковано для подальшого руху, і як наслідок місцезнаходження вантажу та інформація щодо його цілісності невідома.

Листом № 7.12-1/17.1/13/2669 від 13.05.2022 Вінницька митниця Державної митної служби України повідомила позивача про відсутність відмітки в системі ЄАIC про доставку товару до митниці призначення.

Листом № 60 від 07.06.2022 позивач звернувся до відповідача, в якому просив повідомити про стан та місцезнаходження вантажу (гліцерин дистильований 99,5 у кількості 22 500 кг).

Листом № 0114/01-01/22 від 14.06.2022 відповідач повідомив, що подальша доля транспортного засобу НОМЕР_5/ НОМЕР_2 та розміщеного у ньому вантажу йому невідома. Також повідомив, що під час виконання перевезення відбулася заміна тягача НОМЕР_3 на тягач НОМЕР_1 , про що було повідомлено Сумську митницю ДМСУ. Крім того, у вказаному листі повідомлялось, що за вказаних обставин за заявою генерального директора відповідача порушено кримінальне провадження № 12022100040000879.

З вищевикладеного слідує, що відповідач повідомив позивача про настання обставин, неможливості перевезення вантажу/доставки вантажу вантажоодержувачу, та те що вказані обставини виникли у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В матеріалах справи також наявний лист брянської митниці № 16-13/8516 від 01.04.2022, яким повідомлялося генерального директора відповідача про те, що транспортний засіб з реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_6 евакуйовано із зони проведення військової операції на територію митного посту МАВП троєбортне брянської митниці 03.03.2022, що встановлені митні операції щодо нього не відбувалися, кабіна транспортного засобу не замкнена, водій відсутній, цілісність вантажного відсіку (цистерни) не порушена, митний огляд не проводився. Щодо можливості прибуття водія транспортного засобу на територію митного посту МАПП троєбортне брянської митниці повідомлялось, що звернення відповідача направлене до прикордонного управління росії по брянській області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що втрата вантажу відбулась не з вини відповідача, а внаслідок обставин, які не залежали від волі останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом апеляційної інстанції не встановлено ані протиправної поведінки відповідача, ані його вини у втраті вантажу, який він перевозив.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що зі змісту листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який є загальнодоступним, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Розпорядженням Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 № 3 про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України, ТПП України уповноважило на період дії воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати, зокрема Сумську ТПП, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України.

Сертифікатом Сумської торгово-промислової палати № 5900-23-1089 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.02.2023 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: відсутність можливості виконати зобов`язання з доставки вантажу за міжнародною транспортною накладною CMR A №146638 до пункту призначення у зв`язку з захопленням вантажу озброєними особами одягнутими у військову форму російської федерації, що підтверджується витягом з ЄРДР №12022100040000879 від 14.04.2022.

Отже, вищевказаним сертифікатом Сумської торгово-промислової палати засвідчено, що обставини неможливості виконання господарського зобов`язання саме щодо доставки відповідачем вантажу до пункту призначення та видачі його вантажоотримувачу на підставі CMR A №146638 були форс-мажорними.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності шкоди та, відповідно причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а позовні вимоги за вказаних обставин, є такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімресурс" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/12355/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/12355/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.02.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко