Постанова

від 22.02.2024 по справі 910/8492/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Справа№ 910/8492/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

у справі № 910/8492/23 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ»

про стягнення 170 016,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач, АТ «ПРИВАТБАНК», скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (далі - відповідач, ТОВ «ВЕНБЕСТ») про стягнення збитків у розмірі 170 016,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №1652-ОП від 06.04.2016 про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 170 016,00 грн з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності вини та протиправної поведінки відповідача.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23 та ухвалити нове рішення про задоволення повністю позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» про стягнення 170 016,00 грн.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наявності підстав для відшкодування позивачеві завданих збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо охорони та спостереження за об`єктом, який було викрадено.

Також скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження причино - наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії, оскільки територія об`єкту, який викрадено, не була окупована, а відповідачем не надано належних доказів про те, що його підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

08.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що зобов`язання відповідача не могли бути виконані у зв`язку із знеструмленням об`єкта з незалежних від відповідача причин, а як зазначив позивач, сигнал тривоги про спрацювання сигналізації на пульт охорони не надходив, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Також позивач зазначає, що припущення апелянта щодо ненадання доказів зупинення роботи відповідача не мають змістовного значення для даної справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/22 передано на розгляд колегії суддів у складі - Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишена без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

18.10.2023 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» подало заяву про усунення недоліків в якій надав докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 06.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» (далі - виконавець) та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - замовник) укладено договір № 1652-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування (далі - договір), відповідно до п. 2.1.1 якого виконавець здійснює в інтересах замовника спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на банкоматі, терміналі самообслуговування замовника, адреси місць розташування яких зазначені у дислокації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1.2. договору у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації банкомата, терміналу самообслуговування виконавець в інтересах замовника забезпечує реагування групи затримання для встановлення причин його надходження в строки, що зазначені в пункті 4.1.2. договору, а в разі необхідності - припинення правопорушення на об`єкті.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що спостереження - це комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються виконавцем у визначений договором період часу за допомогою апаратури пунктів централізованого спостереження з метою отримання по каналам зв`язку сповіщень про спрацювання сигналізації.

Спрацювання сигналізації - це сповіщення про перехід сигналізації з режиму «спостереження» у режим «тривога» (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.5. договору визначено, що реагування групи затримання - це виїзд наряду співробітників виконавця на банкомати, термінали самообслуговування замовника з метою з`ясування причин надходження з них сигналу «тривога» та, при необхідності, протидії злочинним посяганням на майно та персонал замовника.

Згідно з п. 4.1.2. договору виконавець зобов`язується у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд групи затримання та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує в додатку №2 (час повинен бути зазначений в періоди з 6.00 год до 22.00 год та з 22.00 год до 6.00 год).

Відповідно до п. 5.1.4. при виникненні причин незалежних від виконавця (невідповідність параметрів телефонної мережі технічним умовам, знеструмлення банкомату, терміналу самообслуговування або АТС та ін..), що перешкоджає здійсненню виконавцем заходів по спостереженню за сигналізацією виконавець має право не приймати під спостереження встановлену на банкоматі, терміналі самообслуговування сигналізацію до моменту усунення цих причин замовником.

Пункт 6.1.1. договору визначає, що за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у період знаходження банкомату, терміналу самообслуговування під спостереження пункту централізованого спостереження виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в додатку №2.

За змістом п. 12.1. договору останній набирає чинності з 06.04.2016 та є чинним до 06.04.2017 року, а в частині обов`язків сторін, що виникли під час дії договору - до повного їх виконання сторонами. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

З Додатку № 1 до договору (Перелік об`єктів та розрахунок вартості зі змінами від 01.03.2022) вбачається, що відповідачем взято під спостереження банкомат TS201043, який розміщено за адресою: м. Харків, пр. Московський, 51, супермаркет «Посад». Час прибуття групи швидкого реагування день (6-22/ніч 22/6) - 5/5 хв. Сума матеріальної відповідальності - 170016,00 грн, дата прийому під охорону - 03.06.2016.

Аналогічна інформація щодо банкомату TS201043 зазначена в Додатку № 1 до договору зі змінами від 01.06.2022.

07.04.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № Е.16.0.0.0/4-220407/1981, у якому повідомив, що з 01.03.2022 на території Харківської області йдуть військові бої, внаслідок яких деякі об`єкти банку були знеструмлені після артобстрілів або відключені орендодавцями з метою безпеки, у зв`язку з цим за березень 2022 позивач просив виключити з акту та з рахунку на оплату за надані послуги технічної охорони банкомат TS201043.

За період з 01.03.2022 по червень 2022 відповідач виставляв позивачу рахунки згідно договору, в переліку яких міститься надання послуг пультової охорони терміналу TS201043, зокрема: № 164 в рахунку-фактурі № ХР000002550 від 10.05.2022, № 160 в рахунку-фактурі № ХР000003150 від 01.07.2022, № 163 в рахунку-фактурі № ХР000002832 від 01.06.2022, № 164 в рахунку-фактурі № ХР000002151 від 01.04.2022, № 164 в рахунку-фактурі № ХР000001599 від 1001.03.2022.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 19.07.2022 було виявлено факт крадіжки терміналу АТ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 51, у період часу з 05.03.2022 по 19.07.2022 в період дії воєнного стану невстановленими особами.

Відповідно до наданої позивачем дефектної відомості № PR010 від 02.08.2022 вартість ремонтно-відновлювальних робіт банкомату TS201043, моделі ТиКон S-700 хольний, заводський номер S70040267, встановленого у м. Харків за адресою: пр. Героїв Харкова (Московський), 51, що вийшов з ладу 19.07.2022 внаслідок акта вандалізму становить 259700,00 грн.

Згідно з довідкою позивача від 04.10.2022 за період з 24.02.2022 по 19.07.2022 у терміналі самообслуговування TS201043, який встановлений за адресою: у магазині «Посад», проспект Московський, 51, невідомими зловмисниками під час проведення бойових дій з боку окупаційних військ РФ були викрадені грошові кошти. Сума нанесеного збитку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» склала 69460,00 грн.

29.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про заподіяння збитків, викликаних злочинним посяганням № Е.16.0.0.0/4-221129/6951, у якій просив прийняти участь у визначенні розміру збитків шляхом направлення уповноважених представників та підписання Акту щодо розміру завданих збитків та протягом 10 днів з дня пред`явлення цієї вимоги сплатити суму прямих дійних збитків у розмірі 170016,00 грн.

Також 29.11.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою платежу № Е.16.0.0.0/4-221129/6950, у якій зазначив, що перевірка засвідчила, що крадіжка терміналу стала можливою внаслідок порушення виконавцем умов п. 4.1.2 договору та визначеного у Додатках № 1 терміну прибуття на об`єкт групи реагування для встановлення причин спрацювання, що позбавило можливості затримати злочинців на місці пригоди чи по гарячих слідах. У зв`язку з викладеним позивач просив протягом 10 днів з дня пред`явлення цієї вимоги сплатити суму прямих дійних збитків у розмірі 170 016,00 грн.

У відповідь на вказані заяву та вимогу відповідач листом від 30.12.2022 вих № 134 зазначив, що вірогідно зникнення терміналу самообслуговування TS201043, розташованого у приміщенні супермаркету «Посад» за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 51 відбулося 11 березня 2022 року, тобто в період активних бойових, диверсійних дій РФ в м. Харкові та передмісті, у зв`язку з чим існувала об`єктивна причина для не направлення на об`єкт групи мобільного реагування, що підтверджується останнім спрацюванням з об`єкту, які отримано на пульт централізованого спостереження 12.03.2022. З того часу за відсутності об`єкта охорони відповідно і не здійснювалась його охорона, включення об`єкта в дислокацію помилкове, а кошти отримані за його охорону підлягають поверненню.

Відповідно до платіжної інструкції № 645 від 15.06.2023 відповідачем перераховано на рахунок позивача 2774,64 грн з призначенням платежу: «Повернення грошових коштів, що помилково стягнуто за березень, квітень, травень, червень 2022 за охорону неіснуючого об`єкту за адресою м. Харків, пр. Героїв Харкова, 51 (термінал самообслуговування TS201043) згідно договору № 1652-ОП».

Оскільки вимоги позивача залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 170 016,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір № 1652-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про охоронну діяльність» у договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Згідно з приписами частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно вимогами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до п. 6.1.1 укладеного між сторонами договору за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у період знаходження банкомату, терміналу самообслуговування під спостереження пункту централізованого спостереження виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в додатку №2.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17.

Колегією суддів перевірено, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати спостереження за станом сигналізації, встановленої на банкоматі, терміналі самообслуговування; у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд групи затримання та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує в додатку №2 (час повинен бути зазначений в періоди з 6.00 год до 22.00 год та з 22.00 год до 6.00 год).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 19.07.2022 стало відомо про крадіжку терміналу самообслуговування TS201043, який був встановлений у магазині «Посад», за адресою м. Харків, проспект Московський, 51.

При цьому ні позивачу, ні відповідачу невідома точна дата викрадення терміналу самообслуговування TS201043, лише період часу: 05.03.2022 по 19.07.2022.

Як зазначено самим позивачем у листі від 07.04.2022, з 01.03.2022 на території Харківської області йшли військові бої, внаслідок яких деякі об`єкти банку були знеструмлені після артобстрілів або відключені орендодавцями з метою безпеки, у зв`язку з цим за березень 2022 позивач просив виключити з акту та з рахунку на оплату за надані послуги технічної охорони банкомат TS201043.

Отже, судова колегія враховує, що позивачем не заперечується факт знеструмлення терміналу самообслуговування TS201043 з 01.03.2022.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що у вимозі платежу від 29.11.2022 № Е.16.0.0.0/4-221129/6950 позивач сам зазначає, що сигнал «Тривога» про спрацювання охоронної сигналізації на пульт охорони відповідача не надходив у зв`язку з знеструмленням терміналу TS201043, доступ до магазину та зв`язок з ТСО був відсутній з 05.03.2022.

Проаналізувавши фактичні обставини, а також змісту п. 2.1.1-2.1.2, 4.1.2 договору, суд першої інстанції зауважив, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем у спірний період обов`язку зі спостереження за терміналом самообслуговування.

Разом з цим, судова колегія враховує, що такий обов`язок не може бути виконаний у випадку знеструмлення банкомату з незалежних від відповідача причин.

На відповідача, за умовами договору, не покладено обов`язку забезпечувати банкомат електроживленням.

Суд наголошує, що обов`язок з направлення наряду групи затримання та забезпечення його прибуття на об`єкт виникає у відповідача у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації.

Однак, як зазначає відповідач, та підтверджує сам позивач у вимозі від 29.11.2022 сигнал «Тривога» про спрацювання охоронної сигналізації на пульт охорони відповідача не надходив.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки сигнал про спрацювання сигналізації на пункт централізованого спостереження відповідача не надходив, то відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем умов договору щодо не направлення групи швидкого реагування чи про наявність вини відповідача у не спрацюванні сигналізації.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, виставляючи рахунки на оплату послуг пультової охорони, взяв на себе зобов`язання щодо виконання умов договору з технічної охорони терміналу TS201043, однак не направив групу швидкого реагування та не повідомив позивача про факт крадіжки терміналу та вказані дії призвели до крадіжки терміналу та неможливості затримати злочинців.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитків за фактом крадіжки терміналу самообслуговування TS201043, а тому в даному випадку підлягає встановленню факт наявності чи відсутності вини відповідача у завданні позивачу збитків.

Як зазначає позивач, викрадення відбулось в період часу з 05.03.2022 по 19.07.2022. При цьому позивач посилається на витяг Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12022221170002275), однак, судом встановлено, що у вказаному витязі зазначено про крадіжку терміналу за адресою м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 51, а не пр. Героїв Харкова, 51.

Суд враховує, що жодна із сторін не заперечує факт крадіжки терміналу самообслуговування за адресою пр. Героїв Харкова, 51 період часу з 05.03.2022 по 19.07.2022.

24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався згідно з відповідними Указами Президента.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789, затверджено «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року».

Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України періодично вносилися зміни у вищевказаний Наказ від 25.04.2022 №75, якими Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), викладався у новій редакції станом на поточну дату.

При цьому, від 25.04.2022 (дата затвердження Переліку в першій редакції) до 27.12.2022 (дата втрати чинності Наказом від 25.04.2022 №75 на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022) Харківська міська територіальна громада була зазначена у цьому Переліку.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також визнано таким, що втратив чинність, Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 (із змінами). Наказ від 22.12.2022 №309 набрав чинності з 27.12.2022.

Згідно з пунктом 2 «Території активних бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» чинного Переліку: Харківська міська територіальна громада (код території за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (UA63120270000028556) віднесена до території активних; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових - 15.09.2022.

Наказом відповідача від 24.02.2022 № 24-02 затверджено Інструкцію з охорони праці під час надання послуг на територіях, де проходять бойові дії, відповідно до п. 3.1 якої у разі виникнення загрози бойових дій (артилерійських обстрілів, бомбардування) працівник має припинити виконання будь-яких робіт та послуг.

Відтак, враховуючи, що крадіжка терміналу самообслуговування TS201043 відбулась в період часу з 05.03.2022 по 19.07.2022, коли в м. Харкові тривали активні бойові дії, з огляду на те, що термінал самообслуговування TS201043 був знеструмлений, а відповідачу не надходив сигнал про спрацювання сигналізації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у завданні позивачу збитків внаслідок крадіжки терміналу самообслуговування TS201043.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Проте, судом не встановлено ані протиправної поведінки відповідача, ані його вини у понесенні позивачем збитків у зв`язку з крадіжкою терміналу самообслуговування TS201043.

Суд також враховує, що відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за дим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після укладання даного договору незалежно від волі сторін.

Під обставинами непереборної сили слід розуміти надзвичайні ситуації природного, техногенного, воєнного та соціально-політичного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що перешкоджають належному виконанню сторонами зобов`язань, передбачених цим договором (п. 8.2. договору).

У п. 8.3 договору сторони погодили, що наявність обставин непереборної сили повинна була підтверджена письмовими документами уповноважених державних органів.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що відповідачем надано суду Сертифікат Тернопільської ТПП №6100-23-3292 (від 19.07.2023 № 91/01) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Так, відповідно до Сертифіката Тернопільської ТПП №6100-23-3292 Тернопільська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 та території, на яких ведуться (велися) бойові дії, території можливих бойових дій, а саме: місто Харків, Харківська область, Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» в інтересах Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на банкоматі, терміналі самообслуговування замовника - TS201043, за адресою: м. Харків, проспект Московський, 51, супермаркет «Посад», за допомогою пульту централізованого спостереження; у разі надходження на пульт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації банкомата, терміналу самообслуговування забезпечує реагування груп затримання для встановлення причин його надходження, а в разі необхідності - припинення правопорушення або злочину на об`єкті у термін до 12.03.2022 за договором про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування № 1652-ОП від 06.04.2016. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання - 24.02.2022, та дата закінчення - тривають на 18.07.2023.

У зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія РФ проти України, проведення бойових дій в місті Харкові, де знаходився термінал самообслуговування, за яким мало здійснюватись спостереження, суд дійшов висновку, що відповідач з об`єктивних причин не міг виконати обов`язок, встановлений договором.

Зазначена обставина перебувала поза межами дій відповідача та мала надзвичайний і непередбачуваний характер, що додатково свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді збитків.

Колегія суддів не вбачає за можливе погодитись з доводами відповідача про те, що спірний об`єкт (термінал самообслуговування TS201043) у спірний період був виключений з дислокації, оскільки відповідач виставляв позивачу рахунки та акти на оплату послуг за спірним об`єктом, а повернення коштів відбулось уже після відкриття провадження у даній справі.

Разом з цим, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі про недоведеність відповідачем причино - наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії та недоведеність того, що підприємство відповідача зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом колегія суддів сприймає критично, оскільки позивачем не заперечується факт крадіжки терміналу самообслуговування в період часу з 05.03.2022 по 19.07.2022 та в період ведення в місті Харкові активних бойових дій, при цьому термінал самообслуговування TS201043 був знеструмлений, а відповідачу не надходив сигнал про спрацювання сигналізації, що в сукупності, з урахуванням умов договору та критерію вірогідності доказів, свідчить про відсутність вини відповідача у завданні позивачу збитків внаслідок крадіжки терміналу самообслуговування TS201043.

Щодо доведеності заявленого позивачем до стягнення розміру збитків 170 016,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1.3 договору розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.

Матеріали справи не містять підписаного сторонами двостороннього акту про розмір майнової відповідальності.

Позивач зазначив, що сторони щомісячно підписують акт виконаних робіт з дислокацією, у якій вже прописано матеріальну відповідальність.

Позивач вказує, що відповідно до п. 6.1.1 договору прямі дійсні збитки визначені в Додатку № 1 до договору, та становлять 170 016,00 грн.

Пункт 6.1.1. договору визначає, що за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у період знаходження банкомату, терміналу самообслуговування під спостереження пункту централізованого спостереження виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в додатку №2.

У свою чергу позивач зазначив, що розмір майнової відповідальності перед замовником за невиконання зобов`язань, виконавець несе у межах сум, зазначених в додатку № 1.

Також позивач зазначив, що раніше був додаток № 1 та додаток № 2, однак з березня 2022 додатки № 1 та № 2 об`єднано в один із номером 1.

Однак, жодних доказів на підтвердження вказаного позивач не надав, матеріали справи не містять доказів внесення сторонами змін в п. 6.1.1 договору щодо номеру додатку, у якому визначається розмір матеріальної відповідальності.

Аналізуючи викладене в сукупності, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності вини та протиправної поведінки відповідача, з якими погодилась судова колегія, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 170 016,00 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі № 910/8492/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

4. Матеріали справи № 910/8492/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк