Постанова

від 05.02.2024 по справі 920/285/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 920/285/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Коваленко О.І.

від відповідача - Герман І.В.,

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 у справі №920/285/23 (суддя - Котельницька В.Л., повний текст складено 26.09.2023 року) за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Хорс"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

ВСТАНОВИВ наступне.

Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Хорс"</a> про витребування з чужого незаконного володіння відповідача нерухомого майна - нежитлового приміщення офісу №4 по АДРЕСА_1 , загальною площею 352,06 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю відчуження ОСОБА_1 нежитлового приміщення на користь відповідача, у зв`язку з незаконністю набуття наведеною особою права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 у справі №920/285/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем того, що укладений між ПАТ "Сумбуд" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2014 року № 152 є нечинним, а відтак всі права, набуті сторонами договору, мають безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню та приймаються як юридичний факт.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, від якого воно не може бути витребуване.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, офіс №4, загальною площею 352,06 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , через не набуття вказаною особою права власності на майнові права на наведений об`єкт нерухомості, у зв`язку з несплатою ціни майнових прав, а також з огляду на підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.06.2016 року неуповноваженою особою від ПАТ "Сумбуд".

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, з наступних підстав.

24.12.2012 Інспекцією ДАБК у Сумській області зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: одна блок-секція із 40 квартир та вбудованих нежитлових приміщень 10-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_2 (друга черга будівництва), код 1122.2, ІІІ категорія складності, замовник ПАТ "Сумбуд", АДРЕСА_3 , код 14017843. Відповідно до зазначеної декларації вважається закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

02.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Сумбуд" (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №152 (далі - договір №152).

Вказаний договір від ПАТ "Сумбуд" підписано Заступником голови правління - начальником Управління капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" - ОСОБА_4, який, як вказано в договорі, діяв на підставі Положення від 01.07.1997 року та довіреності від 24.04.2014, яка посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №563.

Пунктом 2.1. договору визначено, що згідно з цим договором продавець продає, а покупець придбаває майнові права на нижчезазначений об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.1. та 1.2. договору об`єкт будівництва - означає житловий будинок, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , замовником будівництва якого є продавець. Об`єкт нерухомості - ізольований офіс № 4 в об`єкті будівництва, розташованому за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 2.5. договору покупець майнових прав на об`єкт нерухомості реалізує (здійснює) такі права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі, набуття права власності на об`єкт нерухомості та оформлення правовстановлюючих документів на нього (далі - "реалізація майнових прав на об`єкт нерухомості").

Відповідно до п. 5.1. договору передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної п. 4.1. цього Договору.

03.06.2016 між ОСОБА_1 , як покупцем, та Управлінням капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" від імені якого та на підставі Довіреності виданої ПАТ "Сумбуд" від 24.04.2014 №563 та Положення діє уповноважена особа - начальник Управління капітального будівництва ВАТ "СУМБУД" ОСОБА_4, як забудовником, підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення (далі - акт від 03.06.2016).

У пункті 1 акту від 03.06.2016 зазначено, що згідно з довідкою №152м.п./1002г-оф.4 від 03 червня 2016 року покупець виконав свої зобов`язання згідно договору купівлі-продажу майнових прав.

Продавець згідно переліку покупців, які мають право на отримання у власність закріплених за ним об`єктів будівництва, який надає ПАТ "Сумбуд" через структурний підрозділ УКБ ВАТ "Сумбуд", передає покупцю квартиру у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса присвоєна рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 07.06.2011 № 404) (п. 2 акту від 03.06.2016).

За пунктом 3 акту від 03.06.2016 визначена характеристика квартири, яка передається: номер приміщення - 4; поверх - цок. 3, загальна площа - 348,06 м2.

Відповідно до п. 4-6 акту від 03.06.2016 нежитлові приміщення передані в належному стані; сторони не мають претензій одна до одної; цей Акт укладено в трьох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної Сторони та для державної реєстраційної служби, які мають однакову юридичну силу.

Згідно Довідки від 03.06.2016 №152м.п./1002г-оф.4 про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця, що міститься в реєстраційній справі №947105559101, ПАТ "Сумбуд" підтверджує, що ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав №152 від 02.06.2014 та дод. угоди №1 від 04.08.2014 сплатив ціну майнових прав на об`єкт нерухомості площею 348,06 м2 (триста сорок вісім цілих шість сотих) і виконав всі свої обов`язки пов`язані з цим договором. У довідці визначено, що остання є документом, що підтверджує право покупця на отримання у власність, згідно з договором, закріпленого за ним об`єкта будівництва.

Вказана довідка підписана начальником Управління капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" ОСОБА_4

Об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 14.06.2016.

04.12.2020 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС", результат яких оформлений протоколом №3. За порядком денним загальних зборів серед інших питань розглянуті, зокрема, третє питання "Про збільшення розміру та перерозподіл часток у Статутному капіталі Товариства" та четверте питання "Про затвердження акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства".

По третьому питанню вирішено прийняти до Статутного капіталу Товариства майновий вклад ОСОБА_1 , який складається з нежитлового приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2 відповідно до відомостей з державного реєстру. Загальна площа збільшена на 4,0 м2 за рахунок внутрішнього перепланування, відповідно до довідки-характеристики від 25.11.2020 та нині складає 352.06 м2. Зазначене нежитлове приміщення є вбудованим в цокольному поверсі в 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку "А-Х", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Частки учасників Товариства та їх грошовий вираз учасники домовились округлити для рівності у розрахунках та затвердити їх розподіл наступним чином:

- ОСОБА_2 - вартість вкладу дорівнює 5000000 (П`ять мільйонів) грн. 00 коп., що становить 38,5% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 38,5 голосів на загальних зборах учасників.

- ОСОБА_3 - вартість вкладу дорівнює 5000000 (П`ять мільйонів) грн. 00 коп., що становить 38,5% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 38,5 голосів на загальних зборах учасників.

- ОСОБА_1 - вартість вкладу дорівнює 2990000 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., що становить 23% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 23 голоси на загальних зборах учасників.

04.12.2020 за актом приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a> прийняло, а ОСОБА_1 , передав до Статутного капіталу Товариства майновий вклад, який складається з нежитлового приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2, відповідно до відомостей з державного реєстру. Загальна площа збільшена на 4,0 м2 за рахунок внутрішнього перепланування, відповідно до довідки-характеристики від 25.11.2020 та нині складає 352.06 м2. Зазначене нежитлове приміщення є вбудованим в цокольному поверсі в 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку "А-Х", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість зазначеного майнового вкладу становить 2956447.00 грн, яка визначена СОД ТОВ "Ерестей" станом на 28.11.2020 року. За взаємною згодою учасників вартість вказаного майнового вкладу оцінено в 2990000 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. та затверджена відповідним рішенням (протокол Загальних зборів учасників товариства № 3 від 04.12.2020). Цим же протоколом затверджена частка учасника, яка сформована за рахунок даного майнового вкладу.

14.12.2020 проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - офіс №4, загальною площею 352,06 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС".

18.12.2020 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі Товариства (далі - договір від 18.12.2020).

Відповідно до п. 1.1. договору від 18.12.2020 продавець продав і передає (відступає), а покупець купив і приймає у власність частку у статутному капіталі (корпоративні права) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a>, дата державної реєстрації: дата запису: 29.08.2017, номер запису: 16321020000014635, код ЄДРПОУ 41548074, місцезнаходження: 40030, Сумська обл., місто Суми, Покровська площа, б.13, (надалі іменоване - "Товарситво"), і зобов`язується сплатити її вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.3. договору від 18.12.2020 загальний розмір частки продавця у Статутному капіталі Товариства становить 23 % від загального розміру Статутного капіталу, вартість якої становить 2990000 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Пунктом 1.4. договору від 18.12.2020 встановлено, що за цим Договором продавець продає покупцю частку у Статутному капіталі Товариства в повному обсязі.

Відповідно до п. 2.1. договору від 18.12.2020 за домовленістю сторін договірна вартість частки (корпоративних прав) продавця у Статутному капіталі Товариства (відповідна частка у майні та прибутку на дату виходу), що відчужується (відступається) за цим договором Покупцеві складає, 2990000 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок, які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання тексту цього договору.

За п. 2.2. договору від 18.12.2020 підписи продавця та покупця під текстом цього договору свідчать про те, що продавцем отримано, а покупцем передано в повному обсязі розрахунок за цим договором у сумі 2990000 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 3.1. договору від 18.12.2020 право власності на частку у Статутному капіталі (корпоративні права) продавця у Товаристві переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

18.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписаний акт приймання-передачі частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a>, за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв на підставі договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a> від 18 грудня 2020 року частку у Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a> в повному обсязі, а саме: 23 % від загального розміру Статутного капіталу Товариства, відповідну частину у майні та прибутку цього Товариства, що належала Стороні 1. Зазначеним актом сторони, що його підписали засвідчили, що будь-яких претензій щодо розрахунків за вказаним договором купівлі-продажу, обсягу переданих і прийнятих прав тощо, сторони одна до одної не мають, укладення та підписання цього Акту приймання-передачі відповідає їхнім дійсним намірам.

18.12.2020 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС", результат яких оформлений протоколом. За порядком денним загальних зборів серед інших питань були розглянуті, в т.ч. друге питання питання "Про придбання ОСОБА_2 часток учасників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства, затвердження їх виходу зі складу учасників Товариства та перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства".

За результатами розгляду другого питання вирішили:

- затвердити договір купівлі-продажу частки у Статутному капіталі Товариства (корпоративних прав) про продаж учасником ОСОБА_3 на користь учасника ОСОБА_2 38.5% від загальної суми Статутного капіталу Товариства;

- затвердити договір купівлі-продажу частки у Статутному капіталі Товариства (корпоративних прав) про продаж учасником ОСОБА_1 на користь учасника ОСОБА_2 23% від загальної суми Статутного капіталу Товариства;

- затвердити вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зв`язку з продажем їх часток у Статному капіталі Товариства (корпоративних прав) у повному обсязі на користь учасника ОСОБА_2 ;

- розмір Статутного капіталу Товариства залишити без змін у сумі 12990000 (Дванадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок. Частка єдиного учасника ОСОБА_2 становить 100% від загального розміру Статутного капіталу Товариства.

Позивач, посилаючись на обставини незаконності набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення, офіс №4, загальною площею 352,06 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , через не набуття вказаною особою права власності на майнові права на наведений об`єкт нерухомості, просить витребувати майно з незаконного володіння ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС".

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні вказаних вимог виходив з того, що позивачем не підтверджено факту не проведення між сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2014 року № 152 розрахунків повністю, а також недоведеності перевищення ОСОБА_4 своїх службових повноважень при передачі нежитлового приміщення ОСОБА_1 .

Окрім наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач є добросовісним набувачем, а тому не може бути позбавлений майна, яке він законним шляхом набув у власність.

Колегія суддів частково погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції та вважає наявними підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (статті 328 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

Як вже було вказано, 02.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Сумбуд" (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №152.

Вказаний договір від ПАТ "Сумбуд" підписано Заступником голови правління - начальником Управління капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" - ОСОБА_4, який, як вказано в договорі, діяв на підставі Положення від 01.07.1997 року та довіреності від 24.04.2014, яка посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №563.

В матеріалах справи наявна копія вказаної довіреності від 24.04.2014, згідно якої ПАТ "Сумбуд" в особі голови правління - ОСОБА_1 уповноважило заступника голови правління - начальника Управління капітального будівництва ВАТ "СУМБУД" - ОСОБА_4, зокрема, на реалізацію житлових квартир, будинків, земельних ділянок, вбудовано - прибудованих приміщень.

Строк дії довіреності встановлено до 31.12.2014.

Отже, станом на час укладення договір купівлі-продажу майнових прав №152 (02.06.2014) строк дії вказаної довіреності не сплив.

Позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі погоджується з обставиною наявності у ОСОБА_4 повноважень на укладення договору купівлі-продажу майнових прав №152.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

За висновком колегії суддів укладення позивачем договору купівлі-продажу майнових прав №152 свідчить про наявність у ПАТ "Сумбуд" волевиявлення на вибуття спірного майна.

При цьому, обставини щодо виконання вказаного правочину (про які буде наведено нижче у даній постанові) не спростовують жодним чином вказаного висновку про наявність у позивача волевиявлення на вибуття спірного майна, яке ним було виражено шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав №152.

Так, уклавши вказаний договір позивач тим самим висловив свій намір щодо відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості та як наслідок визнав наявною у покупця правомочності на отримання права власності на нерухоме майно в майбутньому.

Стосовно виконання договору та набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно, слід зазначити наступне.

Так, позивач умовами набуття вказаною особою права власності на майнові права на спірне нерухоме майно визначає дотримання двох умов договору, а саме повної оплати ціни майнових прав та укладення акту приймання - передачі.

При цьому, позивач зазначає про підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.06.2016 року від ПАТ "Сумбуд" неуповноваженою особою, а також нездійснення ОСОБА_1 оплати ціни майнових прав в розмірі 1 394 400,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної п. 4.1. цього Договору.

Отже, вказаним п. 5.1 договору передбачено, що право власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, за умови оплати 100 відсотків ціни майнових прав.

Таким чином, наведеним положенням договору передбачено умови передачі права власності саме на майнові права.

В матеріалах даної справи відсутній саме Акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості.

Стосовно оплати покупцем майнових прав та визнання місцевим господарським судом, з посиланням на довідку позивача від 03.06.2016, виконаним цього обов`язку, слід зазначити наступне.

Згідно Довідки від 03.06.2016 №152м.п./1002г-оф.4 про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків покупця, що міститься в реєстраційній справі №947105559101, ПАТ "Сумбуд" підтверджує, що ОСОБА_1 , згідно з договором купівлі-продажу майнових прав №152 від 02.06.2014 та дод. угоди №1 від 04.08.2014 сплатив ціну майнових прав на об`єкт нерухомості площею 348,06 м2 (триста сорок вісім цілих шість сотих) і виконав всі свої обов`язки пов`язані з цим договором. У довідці визначено, що остання є документом, що підтверджує право покупця на отримання у власність, згідно з договором, закріпленого за ним об`єкта будівництва.

Вказана довідка підписана Заступником голови правління - начальником Управління капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" ОСОБА_4

Як вже вказувалося, в матеріалах справи наявна копія довіреності від 24.04.2014, згідно якої ПАТ "Сумбуд" в особі голови правління - ОСОБА_1 уповноважило заступника голови правління - начальника Управління капітального будівництва ВАТ "СУМБУД" - ОСОБА_4, зокрема, на подачу необхідних довідок.

Строк дії довіреності встановлено до 31.12.2014.

Отже, станом на момент видачі довідки (03.06.2016) термін дії довіреності сплив.

В матеріалах даної справи відсутні будь - які інші докази виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати майнових прав.

При цьому, згідно п. 4.2 договору сплата вартості об`єкта нерухомості, зазначеної в п. 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або іншим шляхом згідно законів України.

Поточний рахунок продавця для сплати майнових прав на об`єкт нерухомості: 26040205060 у АБ Укргазбанк м. Києва (п. 4.3 договору).

В свою чергу, згідно довідки ПАТ "Укргазбанк" від 21.07.2023 (т. 1, а.с.158) на рахунок № НОМЕР_1 за період з 02.06.2014 по 15.12.2020 від ОСОБА_1 договором купівлі-продажу майнових прав №152 від 02.06.2014 кошти не надходили.

Пункт 4.4 договору передбачає, що оплата ціни майнових прав на об`єкт нерухомості може здійснюватися як безпосередньо покупцем, так і третьою особою за умови попереднього письмового повідомлення покупцем продавця.

Жодних доказів попереднього письмового повідомлення покупцем продавця про те, що оплата ціни майнових прав на об`єкт нерухомості буде здійснюватися третьою особою, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, недоведеними є обставини виконання покупцем своїх зобов`язань з оплати майнових прав на об`єкт нерухомості.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Договором купівлі-продажу майнових прав №152 від 02.06.2014 іншого не встановлено.

Пункт 5.2 договору визначає, що передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим Сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по Акту прийому - передачі об`єкта нерухомості.

Як вже вказувалося, 03.06.2016 між ОСОБА_1 , як покупцем, та Управлінням капітального будівництва ВАТ "Сумбуд" від імені якого та на підставі Довіреності виданої ПАТ "Сумбуд" від 24.04.2014 №563 та Положення діє уповноважена особа - начальник Управління капітального будівництва ВАТ "СУМБУД" ОСОБА_4, як забудовником, підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення (далі - акт від 03.06.2016).

Судом вище було зазначено, що строк дії довіреності від 24.04.2014 №563 встановлено до 31.12.2014, тобто станом на дату підписання вказаного Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (03.06.2016) термін дії довіреності сплив.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що в Акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 03.06.2016 зазначено, що уповноважена особа ПАТ "Сумбуд" ОСОБА_4 діяв не тільки на підставі довіреності від 24.04.2014, але і на підставі Положення про Управління капітального будівництва ПАТ "Сумбуд", як структурного підрозділу позивача. Оскільки зазначене Положення не було надано суду для дослідження як доказ відсутності повноважень у начальника Управління капітального будівництва ПАТ "Сумбуд" ОСОБА_4 щодо передачі нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу майнових прав від 02.06.2014 року № 152, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було доведено того факту, що зазначена особа діяла з перевищенням службових повноважень.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду та вказує, що відсутність у матеріалах даної справи Положення про Управління капітального будівництва ПАТ "Сумбуд" перешкоджало місцевому господарському суду встановити обставини наявності у ОСОБА_4 повноважень на підписання Акту. Адже навпаки, з огляду на відсутність доказу повноваження, його наявність є недоведеною.

Тому, посилання на недоведеність позивачем факту перевищення повноважень вказаною особою є необґрунтованими.

Разом з тим, наведене не свідчить про відсутність у позивача волевиявлення на вибуття майна, оскільки, як вже було вказано вище, уклавши договір позивач тим самим висловив свій намір щодо відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості.

Наведене (правомірність укладення самого договору купівлі - продажу) позивач не оспорює та жодних доводів щодо цього не наводить.

Отже, відсутня така необхідна складова для витребування майна від добросовісного набувача як вибуття майна поза волею (про що буде докладніше наведено нижче).

Стосовно добросовісності набувача спірного майна - ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС", слід зазначити наступне.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40)). Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.

04.12.2020 за актом приймання-передачі майнового вкладу до статутного капіталу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ХОРС"</a> прийняло, а ОСОБА_1 , передав до Статутного капіталу Товариства майновий вклад, який складається з нежитлового приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2, відповідно до відомостей з державного реєстру. Загальна площа збільшена на 4,0 м2 за рахунок внутрішнього перепланування, відповідно до довідки-характеристики від 25.11.2020 та нині складає 352.06 м2.

04.12.2020 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС", результат яких оформлений протоколом №3. За порядком денним загальних зборів серед інших питань розглянуті, зокрема, третє питання "Про збільшення розміру та перерозподіл часток у Статутному капіталі Товариства" та четверте питання "Про затвердження акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу Товариства".

По третьому питанню вирішено прийняти до Статутного капіталу Товариства майновий вклад ОСОБА_1 , який складається з нежитлового приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2 відповідно до відомостей з державного реєстру. Загальна площа збільшена на 4,0 м2 за рахунок внутрішнього перепланування, відповідно до довідки-характеристики від 25.11.2020 та нині складає 352.06 м2. Зазначене нежитлове приміщення є вбудованим в цокольному поверсі в 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку "А-Х", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Частки учасників Товариства та їх грошовий вираз учасники домовились округлити для рівності у розрахунках та затвердити їх розподіл наступним чином:

- ОСОБА_2 - вартість вкладу дорівнює 5000000 (П`ять мільйонів) грн. 00 коп., що становить 38,5% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 38,5 голосів на загальних зборах учасників.

- ОСОБА_3 - вартість вкладу дорівнює 5000000 (П`ять мільйонів) грн. 00 коп., що становить 38,5% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 38,5 голосів на загальних зборах учасників.

- ОСОБА_1 - вартість вкладу дорівнює 2990000 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто тисяч) грн. 00 коп., що становить 23% від загального розміру Статутного капіталу Товариства та 23 голоси на загальних зборах учасників.

Таким чином, ОСОБА_1 передав вказане майно до Статутного капіталу ТОВ "Інвестиційна компанія "ХОРС" та у зв`язку з чим, набув частку у розмірі 23 % статутного капіталу вказаного Товариства.

Колегія суддів вказує, що передача спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства та набуття ОСОБА_1 у зв`язку з цим частки у розмірі 23 % статутного капіталу вказаного Товариства, свідчить про оплатний характер набуття майна відповідачем.

Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі №925/1351/19(пункт 6.45)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто така, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46)).

Об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, офіс №4, загальною площею 348,06 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 14.06.2016.

Позивачем не доведено, що станом на час внесення ОСОБА_1 спірного нерухомого майна до статутного капіталу Товариства, наведений запис був скасований.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, Суд зазначив:

"..було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей".

Отже, відповідач був вправі покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно яких право власності на спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна.

Правові підстави можливості витребування майна у добросовісного набувача регламентовані статтею 388 ЦК України.

За змістом вказаної статті, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у спірній ситуації відсутні визначені законом (статтею 388 ЦК України) підстави для витребування майна від відповідача - добросовісного набувача. Зокрема, відсутня така підстава, як вибуття майна поза воленю власника (позивача), оскільки уклавши договір позивач тим самим висловив свій намір щодо відчуження майнових прав на об`єкт нерухомості, тобто у позивача було наявне волевиявлення на вибуття майна.

Обставини щодо виконання договору, а саме оплати/ неоплати майнових прав та дефекту при передачі приміщення за актом, не змінюють факту наявності у позивача волі на відчуження майна, що і є вирішальним при розгляді даного віндикаційного позову.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 644/2204/19, Суд зазначив:

"… У низці справ цієї категорії Верховним Судом було висловлено правову позицію, відповідно до якої при вирішенні питання про витребування майна від добросовісного набувача судам слід враховувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке витребування може становити індивідуальний та надмірний тягар для добросовісного набувача.

Крім того, позбавлення власності так само покладатиме на приватного власника надмірний тягар, пов`язаний з втратою майна та відсутністю дієвих механізмів отримання компенсації за втрачене майно.".

Задоволення позовних вимог у даній справі про витребування нерухомого майна у відповідача, який є добросовісним набувачем, враховуючи наявність у позивача волі на відчуження майна, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, з підстав, наведених у даній постанові.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" не підлягає задоволенню, проте мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині висновку щодо здійснення ОСОБА_1 оплати майнових прав та підписання акту прийому - передачі приміщення уповноваженою особою позивача. В решті рішення - залишається без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумбуд" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 у справі №920/285/23 залишити без задоволення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 у справі №920/285/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Сумської області від 06.09.2023 у справі №920/285/23 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.02.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

Л.В. Кропивна