Постанова

від 20.02.2024 по справі 903/911/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Справа № 903/911/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023, повний текст складено 17.11.2023, у справі №903/911/23 (суддя Шум М.С.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", смт. Ратне, Волинська область

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, с. Губин Перший, Волинська обл.

про стягнення 1 217 788 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/911/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" (вул. Нова, 2 смт. Ратне, Волинська обл., код ЄДРПОУ 37236628) 1 217 758, 57 грн. заборгованості та 18 266, 39 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.11.2023 у справі №903/911/23 Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції відкрити апеляційне провадження у справі; витребувати із господарського суду Волинської області матеріали справи №903/911/23; рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 року у справі № 903/911/23 скасувати в частині стягнення з ПОСП ім. Івана Франка на користь СТОВ "Ратнівський аграрій" 18 266, 39 грн. витрат по сплаті судового збору. На підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідач повідомляє, що його витрати на правничу (правову) допомогу становитимуть орієнтовно 5 000, 00 грн. Докази витрат на правничу (правову) допомогу, зумовлені цією апеляційною скаргою, будуть надані апеляційному господарському суду протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.

Апелянт зазначає, що Господарським судом Волинської області невірно застосовано ч. 9 ст. 129 ГПК України та вважає, що оскільки спір у справі №903/911/23 виник внаслідок неправильних дій Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", тому відповідно ло ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору (повністю чи частково) мали бути покладені судом першої інстанції на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій".

Вказує, що неправомірність дій позивача полягає в тому, що всупереч п. 11.6 Договору та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" поширило, а саме передало до Господарського суду Волинської області Договір, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, зміст яких є конфіденційним.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/911/23/7969/23 від 05.12.2023 витребувано матеріали справи №903/911/23 з Господарського суду Волинської області. 15.12.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/911/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/911/23 залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

08.01.2024 від Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали від 26.12.2023.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області 07.11.2023 у справі №903/911/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "20" лютого 2024 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано позивачу у строк до 07.02.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 143).

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання 20.02.2024 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

16.05.2023 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" (позивач, Постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (відповідач, Покупець) укладено договір поставки №16/05/23-1.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість однієї одиниці Товару вказана в накладних та рахунках, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем в такому порядку: - 86% оплачується по факту розвантаження Товару; - 14% після реєстрації ПДВ.

Згідно рахунку на оплату № 33 від 16.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 24,14 т, по ціні з ПДВ за 1 тонну 5100, 00 гривень, на суму з ПДВ 123 114, 00 грн., що також підтверджується видатковою накладною № 179 від 16 .05.2023 та товарно-транспортною накладною № 387 від 16.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 35 від 18.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 24,24 т, по ціні з ПДВ за 1 тонну 5 100, 00 грн., на суму з ПДВ 123 624, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 181 від 18.05.2023 та товарно-транспортною накладною № 388 від 18.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 37 від 24.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 49,66 т, по ціні без ПДВ за 1 тонну 4 473, 68 грн. Сума ПДВ - 31 102, 81 гривень. Всього із ПДВ 253 265, 76 грн, що підтверджується видатковою накладною № 183 від 24.05.2023 та товарно-транспортною накладною № 394 та 395 від 24.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 38 від 25.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 49,46 т, по ціні без ПДВ за 1 тонну 4 473, 68 грн., на суму з ПДВ 30 977, 55 грн. Всього із ПДВ 252 245, 76 грн., що підтверджується видатковою накладною № 184 від 24.05.2023 та товарно-транспортною накладною № 396 та 397 від 25.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 41 від 29.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 49,94 т, по ціні без ПДВ за 1 т 4 473, 68 грн., на суму без ПДВ 223 415, 58 грн. Сума ПДВ - 31 278, 18 грн. Всього із ПДВ 254 693, 76 грн., що підтверджується видатковою накладною № 187 від 29.05.2023 та товарно-транспортною накладною № 398 та за №399 від 29.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 42 від 30.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 49,92 т, по ціні без ПДВ за 1 тонну 4 473, 68 грн., на суму без ПДВ 223 326, 11 грн. Сума ПДВ 31 265, 66 грн. Всього із ПДВ 254 591, 77 грн., що підтверджується видатковою накладною №188 від 30.05.2023 та товарно-транспортними накладними № 400 та за №401 від 30.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 43 від 31.05.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 49,82 т, по ціні без ПДВ за 1 т 4 473, 68 грн., та суму без ПДВ 223 878, 74 грн. Всього із ПДВ 254 081, 76 тон., що підтверджується видатковою накладною № 189 від 31.05.2023 та товарно-транспортною накладною № 402 та № 403 від 31.05.2023.

Згідно рахунку на оплату № 44 від 01.06.2023 Продавець передав у власність Покупця Товар в кількості 50,42 т, по ціні без ПДВ за 1 т на суму 4 473, 68 грн., на суму без Всього із ПДВ 257 141, 76 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище накладні про передачу та отримання Товару по Договору, підписані сторонами, містить в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного Договору поставки №16/05/23-1 від 16.05.2023 господарських операцій.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 555 000, 00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 22, 23,29, 36,45).

У зв`язку з цим СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом від 29.08.2023 №1000, в якому просило суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 1 217 788 грн. 57 коп. основного боргу згідно з договором поставки від 16.05.2023 №16/05/23-1 та 18 266 грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/911/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" 1 217 758, 57 грн. заборгованості та 18 266, 39 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/911/23 в частині стягнення судового збору, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги основним доводом ПОСП ім. Івана Франка є те, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, а саме порушення Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" пункту 11.6 Договору, згідно з яким Сторони домовились, що вся інформація яка стосується Договору та випливає з умов його виконання Сторонами є конфіденційною інформацією Сторін та не може розголошуватися третім особам без попередньої згоди Сторін, якщо інше прямо не встановлено Законом та ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію".

Так, відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Вимогами статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Стаття 505 ЦК України дає також визначення такому поняттю, як комерційна таємниця, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Тобто, визначення "комерційна таємниця" включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Комерційна таємниця включає в себе тільки відомості та інформацію, які, в цілому чи певній формі та сукупності її складових, не є легкодоступними для певних категорій осіб.

Комерційну цінність такої інформації становить те, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги. Зобов`язання з дотримання конфіденційності можуть встановлюватись в чітко оформлюваних домовленостях і такі зобов`язання є справедливими з міркувань добросовісності в аспектах розуміння здійснення господарської діяльності в економічній конкуренції.

Колегією суддів встановлено, що сторонами Договору в жодний спосіб ні в Договорі, ні в Додатках до Договору не визначено переліку інформації, що становить комерційну таємницю.

Між СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" та ПОСП ім. Івана Франка не було складено і підписано інших документів, які б містили перелік документів, що містять комерційну таємницю та відповідні зобов`язання щодо збереження такої таємниці.

Щодо доводів ПОСП ім. Івана Франка про надання СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" документів, що містять комерційну таємницю до Господарського суду Волинської області, колегія суддів звертає увагу, що судовий захист прав і свобод особи це один із видів державного захисту прав і свобод людини, юридичної особи і саме держава бере на себе таку відповідальність та обов`язок.

Тлумачення ПОСП ім. Івана Франка умов Договору та твердження, що ним не погоджувалося надання СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" Господарському суду Волинської області Договору та первинних документів, на думку суду, має на меті позбавлення СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" права на звернення до суду за захистом свого майнового права без погодження з ПОСП ім. Івана Франка.

Так, СГ ТОВ "Ратнівський аграрій", користуючись своїми правами як особа, яка має право на судовий захист, керуючись обставинами, що стверджують відсутність добровільного виконання ПОСП ім. Івана Франка договірних зобов`язань з оплати товару, суперечливою поведінкою щодо визнання своїх договірних зобов`язань, правомірно звернулося з позовом до суду для захисту порушеного права.

Таке звернення відбулось саме у зв`язку неправомірними діями ПОСП ім. Івана Франка з виконання взятих на себе договірних зобов`язань по сплаті грошових коштів за поставлений товар.

Господарським судом Волинської області позовні вимоги СГ ТОВ "Ратнівський аграрій" визнані правомірними, про що зазначено в мотивувальній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення.

Таким чином посилання апелянта на ч. 9 ст. 129 ГПК України та на те, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору - не знаходять свого підтвердження.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що вимоги позивача у даній справі були задоволені судом в повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору в повному обсязі правомірно покладені судом першої інстанції на відповідача.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2023 у справі №903/911/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу 903/911/23 повернути доГосподарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "21" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.