Ухвала

від 22.02.2024 по справі 904/620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

22.02.2024м. ДніпроСправа № 904/620/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

згідно з протоколом судового засідання,

розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР Ватутіна 43/3" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/620/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР Ватутіна 43/3"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Дом.Ком"

про припинення здійснення зловживання своїми правами та про скасування донарахування,

в с т а н о в и в:

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Керуюча Компанія "Дом.Ком" припинити зловживання своїми правами, яке полягає в остаточному нарахуванні Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "КР Ватутіна 43/3" плати за послуги щодо будинку №43/3 на вулиці Ватутіна у місті Кривому Розі. Скасовано донарахування Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "КР Ватутіна 43/3" плати на загальну суму 584.624,80 грн з ПДВ, здійснене Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Дом.Ком" у березні 2021 року щодо будинку №43/3 на вулиці Ватутіна у місті Кривому Розі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча Компанія "Дом.Ком" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КР Ватутіна 43/3" 11.453,37 грн (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят три грн 37 к.) судового збору.

Через відділ документального забезпечення 04.01.2024 від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просить суд визнати причини пропуску строку поважними та продовжити (поновити) такий строк для подання такого клопотання та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50.000,00 грн.

Ухвалою від 08.01.2024 відкладено вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №904/620/23 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

12.02.2024 матеріали справи повернулись на адресу Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 залишено без змін.

Ухвалою від 13.02.2024 призначено розгляд заяви позивача від 22.02.2022.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про розгляд заяви були повідомленні належним чином.

Розглянувши заяву позивача, суд встановив таке.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 244 ГПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил статей 123-130, 221 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 було зазначено, зокрема, таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до ухвалення рішення суду позивач не подав відповідних доказів, зокрема оригіналу договору про надання правничої допомоги (у справі міститься непідписана копія договору про надання правничої допомоги від 08.02.2023 №02/23/8), суд роз`яснює йому право подати такі докази з відповідним клопотанням (з урахуванням положень ч. 8 ст. 129 ГПК України), в якому чітко, з посиланням на матеріали справи та інші докази, визначити, які суми слід повернути, розподілити чи стягнути. Така заява може бути розглянута судом в порядку ст. 244 ГПК України. При цьому копії такої заяви та доданих до неї документів повинні бути невідкладно надіслані стороні у справі, з якої заявник просить стягнути відповідні витрати, докази чого мають бути надані суду разом із заявою (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Інша сторона, в свою чергу, має право подати клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що повний текст рішення Господарського суду Дніпропетровської області оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.07.2023, однак його копія на юридичну адресу ОСББ «КР Ватутіна 43/3» не надходила.

Суд встановив, що рішення суду від 13.07.2023 в електронному вигляді було направлено на зазначену позивачем у позові електронну адресу: « 44003110@mail.gov.ua» документ було повернуто (не доставлено) з повідомленням про помилку, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Водночас, суд встановив також і те, у судовому засіданні 13.07.2023 (день прийняття рішення) представник позивача участі не брав, однак про день та час судового засідання 13.07.2023 був повідомлений належним чином (під розписку).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, щозаявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії».

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі №9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Однак заяву про ухвалення додаткового рішення позивач направив лише 31.12.2023, тобто через 5 місяці після спливу строку для подання доказів передбачених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Поважних причин, які завадили позивачу довідатися про хід розгляду справи раніше, позивач не наводить.

При цьому сам позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що повний текст рішення Господарського суду Дніпропетровської області оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.07.2023.

Також суд відзначає, що в ході апеляційного перегляду рішення у даній справі (починаючи з 21.08.2023 - відкриття апеляційного провадження) позивач неодноразово повідомлявся апеляційним судом та такий розгляд та, відповідно, про наявність рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023.

До клопотання від 31.12.2023 про ухвалення додаткового рішення позивач надав підписаний сторонами договір та той самий розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе у зв`язку із розглядом справи, за яким орієнтовна загальна сума витрат зазначена 50.000,00 грн в таблиці, та підсумкова сума 61.453,37 грн.

Також позивачем долучено акт № 1 приймання - передачі наданих послуг від 28.12.2023 до договору №02/23/8 про надання юридичної (правничої) допомоги від 08.02.2023 на загальну суму 50.000,00 грн.

При цьому позивач просить визнати причину пропуску строків поважними та продовжити (поновити) строк для пред`явлення та долучення акту №1 від 28.12.2023 до договору та заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи це тим, що у зв`язку та з урахуванням специфіки існування режиму воєнного стану, зокрема шляхом введення комендантської години, наявності перебоїв у постачанні електроенергії та наданні послуги з водопостачання (підрив Каховської ГЕС), відсутності стабільного телекомунікаційного та інтернет-зв`язку та нескінченних повітряних тривог, існування ймовірності влучання ворожих ракет, як у Дніпропетровській області, так й у місті Кривому Розі, у тому числі у зв`язку зі встановленням особливого режиму роботи та запровадження відповідних організаційних заходів в межах міста Кривого Рогу, як щодо об`єктів інфраструктури, так й щодо засобів поштового зв`язку, та, найголовніше, у зв`язку з перебування Директора А.О. «Сова Лігал» Сови Світлани Миколаївни поза межами країни протягом останніх шести місяців Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2023 до Договору про надання юридичної (правової) допомоги №02/23/8 від 08.02.2023 було підписано сторонами 28.12.2023, що, на думку позивача, з урахуванням існуючих життєвих обставин, свідчить про неможливість надання зазначеного акта раніше та про поважність пропущення строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому поновлення та продовження строку є різними процесуальними діями.

Позивач формулює у заяві свої вимоги альтернативним чином: продовжити або ж поновити.

Однак суд відзначає, що задоволення заяви позивачап у такому формулюванні є неможливим, оскільки резолютивна частина судового рішення за жодних умов не повинна викладатись альтернативно.

Також суд відзначає, встановлений законом (у даному випадку ГПК України) строк, не може бути продовжений судом. Тим більше, що такий строк на час звернення позивача із заявою закінчився.

Водночас, ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку з розглядом справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.

Однак, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Обґрунтування позивача щодо поважності пропуску строку зводяться до загальних посилань на воєнний стан, а також на перебування директора поза межами країни протягом останніх шести місяців та, відповідно, на неможливість підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, позивач не надає жодних доказів перебування директора поза межами країни, а також і доказів того, що такий акт не міг бути складений в електронній формі тощо.

Суд також звертає увагу позивача, що місцевий господарський суд не вправі здійснювати розподіл судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з апеляційним та/або касаційним переглядом справи, однак це не є перешкодою для подачі відповідних доказів та заяв про ухвалення додаткового рішення.

Такі висновки суду базуються на приписах підпункту в) пункту 4) частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, в якому зазначено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини, в якій зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Аналогічні приписи містяться і в підпункті в) пункту 4) частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тобто, після завершення розгляду справи місцем господарським судом (шляхом ухвалення рішення суду по суті спору, чи постановлення ухвал про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) подання учасником справи доказів на підтвердження розміру судових витрат, пов`язаних із розглядом справи місцевим господарським судом, жодним чином не залежить від направлення даної справи до судів апеляційної чи касаційної інстанції, оскільки для вирішення питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору у суді першої інстанції відсутня необхідність встановлення остаточної (загальної) вартості наданої учаснику справи професійної правничої допомоги у всіх інстанціях.

Також не є поважною причиною неподання учасником справи доказів на підтвердження розміру судових витрат в межах передбаченого Господарським процесуальним кодексом України процесуального строку сам факт відсутності матеріалів справи в місцевому господарському суді у зв`язку з її направленням до суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Відтак, позивачем не наведено поважних причин пропуску встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку на подання заяви з доказами на підтвердження розміру судових витрат, в той час як апеляційне/касаційне оскарження відповідачем рішення суду жодним чином не перешкоджали своєчасному поданню до суду таких доказів, а відтак суд відмовляє позивачу в поновленні строку на подання доказів понесених судових витрат.

Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, до яких було долучено докази на підтвердження розміру судових витрат, із пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, в той час як позивачем не доведено поважності причин пропуску такого строку, суд приходить до висновку про залишення відповідної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 234, 238, 244 ГПК України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити позивачу у продовженні (поновленні) строку для пред`явлення та долучення акта №1 від 28.12.2023 та у продовженні (поновленні) строку на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 22.02.2024.

Суддя С.А. Дупляк