Рішення

від 21.02.2024 по справі 910/19188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2024Справа № 910/19188/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Дамнюка Юрія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна»

про стягнення 618 898,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дамнюк Юрій Петрович (надалі - ФОП Дамнюк Ю.П.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» (надалі - ТОВ «Поліфілм-Україна») про стягнення 329 678,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі договору на транспортне обслуговування №05/04 від 05.04.2020 послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 235 233,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 927,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 79 518,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

29.12.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Поліфілм-Україна» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що сума заявленого боргу була частково сплачена відповідачем, а за рахунком №18 від 26.01.2022 за послуги згідно договору-заявки №2474 від 21.01.2022 взагалі відсутня, оскільки жодним документом не підтверджено дату розвантаження, як наслідок, розрахунки нарахованих інфляційних та 3% річних здійснені позивачем невірно. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачем подано позов до Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ «Поліфілм-Україна» заборгованості у розмірі 201 419,00 грн., 3% річних у розмірі 14 998,85 грн. та інфляційних у розмірі 72 802,32 грн. на підставі договору на транспортне обслуговування №05/04 від 05.04.2020, проте за інші послуги, ніж заявлені у даній справі, у зв`язку з чим просить суд об`єднати в одне провадження справи №910/19188/23 та №910/19213/23.

15.01.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Поліфілм-Україна» надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просить суд прийняти до матеріалів справи копію ухвали Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 про відкриття провадження у справі №910/19213/23 та об`єднати в одне провадження справи №910/19188/23 та №910/19213/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 у справі №910/19213/23 задоволено клопотання ТОВ «Поліфілм-Україна» про об`єднання в одне провадження справ №910/19188/23 та №910/19213/23, об`єднано в одне провадження вказані справи, присвоєно об`єднаній справі №910/19188/23 та передано справу №910/19213/23 за позовом ФОП Домнюка Ю.П. до ТОВ «Поліфілм-Україна» про стягнення 289 220,17 грн. судді Господарського суду міста Києва Босому В.П. для спільного розгляду зі справою № 910/19188/23.

Оскільки клопотання ТОВ «Поліфілм-Україна» про об`єднання справ в одне провадження задоволено суддею Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. у справі №910/19213/23, то підстави для розгляду клопотання ТОВ «Поліфілм-Україна» про об`єднання справ в одне провадження у даній справі відсутні і суд дійшов висновку про залишення його без розгляду.

Відтак, справа №910/19188/23 розглядається в межах позовних вимог ФОП Дамнюка Ю.П. про стягнення з ТОВ «Поліфілм-Україна» заборгованості у розмірі 436 652,00 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім грошового зобов`язання за договором на транспортне обслуговування №05/04 від 05.04.2020, а також 3% річних у розмірі 29 926,13 грн. та інфляційних у розмірі 152 320,44 грн.

При цьому, в такому випадку, ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, ціна не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.

26.01.2024 до Господарського суду міста Києва від ФОП Дамнюка Ю.П. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач надав пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

05.04.2020 між ТОВ «Поліфілм-Україна» (замовник) та ФОП Дамнюком Ю.П. (перевізник) було укладено договір на транспортне обслуговування №05/04 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, а замовник бере на себе зобов`язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених в даному договорі.

Конкретні умови перевезень вантажів, наданих замовником зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами даного договору і надаються замовником перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт, податкової накладної та оригіналу CMR.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок замовника, якщо інше не передбачено заявкою.

На виконання умов Договору, між сторонами складені, підписані та скріплені печатками договори-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, №1760 від 17.05.2021, №1771 від 19.05.2021, №1821 від 03.06.2021, №1994 від 02.08.2021, №2029 від 09.08.2021, №2044 від 17.08.2021, №2335 від 22.11.2021, №2474 від 21.01.2022.

В кожному із зазначених договорів-заявок на перевезення вантажу містяться умови оплати, а саме:

- в договорах-заявках на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, №1760 від 17.05.2021, №1771 від 19.05.2021, №1821 від 03.06.2021, №1994 від 02.08.2021, №2029 від 09.08.2021, №2044 від 17.08.2021 - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 45-60 календарних днів після розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг;

- в договорах-заявках на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021, №2474 від 21.01.2022 - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 45 календарних днів після розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов Договору та вказаних договорів-заявок позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними CMR №696372 від 15.05.2021, №359859 від 18.05.2021, №23052021 від 23.05.2021, №04062021 від 04.06.2021, №696365 від 31.05.2021, №030821 від 03.08.2021, №684682 від 09.08.2021, №397788 від 19.08.2021, б/н б/д, б/н від 21.01.2022.

По вказаним перевезенням сторонами підписані та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн., №ОУ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн., №ОУ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн., №ОУ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн., №ОУ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн. та №ОУ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн., а також позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000085 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн., №СФ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн., №СФ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн., №СФ-0000101 від 15.06.2021 на суму 40 882,00 грн., №СФ-0000096 від 07.06.2021 на суму 39 676,00 грн., №СФ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн., №СФ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн., №СФ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн., №СФ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн. та №СФ-00000185 від 26.01.2022 на суму 48 453,00 грн.

Отже, за твердженням позивача, відповідачу були надані послуги на підставі Договору на загальну суму 436 652,00 грн.

В свою чергу, відповідач стверджує про часткову сплату наданих позивачем на підставі Договору послуг, на підтвердження чого до матеріалів справи були надані копії платіжних доручень №168 від 12.11.2019 на суму 59 363,00 грн., №445 від 28.05.2020 на суму 15 000,00 грн., №559 від 18.06.2020 на суму 13 000,00 грн., №569 від 22.06.2020 на суму 6 013,00 грн., №913 від 02.09.2020 на суму 34 013,00 грн., №1024 від 21.09.2020 на суму 35 509,00 грн., №397 від 11.03.2021 на суму 54 779,00 грн., №396 від 11.03.2021 на суму 40 080,00 грн., №418 від 12.03.2021 на суму 39 564,00 грн., №540 від 06.04.2021 на суму 39 552,00 грн., №618 від 09.04.2021 на суму 28 486,00 грн., №630 від 13.04.2021 на суму 26 520,00 грн., №729 від 05.05.2021 на суму 12 121,00 грн., №728 від 06.05.2021 на суму 40 404,00 грн., №752 від 06.05.2021 на суму 7 193,00 грн., №748 від 12.05.2021 на суму 12 067,00 грн., №738 від 12.05.2021 на суму 40 224,00 грн., №798 від 17.05.2021 на суму 11 977,00 грн., №796 від 21.05.2021 на суму 40 092,00 грн., №866 від 21.05.2021 на суму 6 583,00 грн., №859 від 24.05.2021 на суму 12 038,00 грн., №797 від 24.05.2021 на суму 42 934,00 грн., №865 від 25.05.2021 на суму 21 944,00 грн., №858 від 26.05.2021 на суму 12 038,00 грн., №856 від 26.05.2021 на суму 40 128,00 грн., №857 від 27.05.2021 на суму 40 128,00 грн., №901 від 28.05.2021 на суму 8 047,00 грн., №900 від 28.05.2021 на суму 26 824,00 грн., №925 від 02.06.2021 на суму 40 188,00 грн., №978 від 04.06.2021 на суму 40 212,00 грн., №979 від 04.06.2021 на суму 12 064,00 грн., №926 від 15.07.2021 на суму 45 000,00 грн., №1182 від 16.07.2021 на суму 45 000,00 грн., №1183 від 20.07.2021 на суму 45 000,00 грн., №1651 від 29.09.2021 на суму 42 228,00 грн., №1762 від 22.10.2021 на суму 39 611,00 грн., №1766 від 26.10.2021 на суму 39 611,00 грн., №1837 від 10.11.2021 на суму 36 564,00 грн., №2070 від 13.01.2022 на суму 49 472,00 грн., №2071 від 14.01.2022 на суму 49 472,00 грн., №2073 від 17.01.2022 на суму 49 232,00 грн. та листа №27/12-23 від 27.12.2023 про уточнення призначення платежу.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у загальному розмірі 436 652,00 грн.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортного експедирування, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 65 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Матеріалами справи (вказані товарно-транспортні накладні CMR та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг на підставі Договору на загальну суму 436 652,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідач не заперечує факту надання послуг на підставі Договору згідно наданих позивачем доказах на загальну суму 436 652,00 грн.

В той же час, відповідач стверджує про те, що такі послуги були частково сплачені, а саме:

- рахунок-фактури №СФ-0000085 від 26.05.2021, виставлений на суму 40 397,00 грн., було сплачено відповідачем на суму 40 397,00 грн., в підтвердження чого відповідач посилається на платіжне доручення №2070 від 13.01.2022 та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактури №СФ-0000096 від 07.06.2021, виставлений на суму 39 676,00 грн., було сплачено відповідачем на суму 39 676,00 грн., в підтвердження чого відповідач посилається на платіжні доручення №2071 від 14.01.2022 і №2070 від 13.01.2022 та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактури №СФ-0000101 від 15.06.2021, виставлений на суму 40 882,00 грн., було сплачено відповідачем на суму 39 676,00 грн., в підтвердження чого відповідач посилається на платіжні доручення №2071 від 14.01.2022 і №2073 від 17.01.2022 та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактури №СФ-0000143 від 09.08.2021, виставлений на суму 44 346,00 грн., було сплачено відповідачем на суму 24 373,00 грн., в підтвердження чого відповідач посилається на платіжне доручення №2073 від 17.01.2022 та лист про уточнення призначення платежу.

Судом досліджено платіжні доручення, на які посилається відповідач, та встановлено, що в призначенні платежу кожного з них зазначені декілька рахунків згідно яких здійснюється сплата, проте в жодному з них не визначена сума, яка сплачується згідно вказаного рахунку.

Із пояснень позивача, які містяться у відповіді на відзив, вбачається, що ФОП Дамнюк Ю.П. грошові кошти по вказаним платіжним дорученням спрямував на погашення заборгованості, яка виникла раніше спірного періоду в хронологічному порядку з огляду на те, що в призначенні платежу вказаних платіжних доручень не міститься конкретної суми грошових коштів, які спрямовані на погашення заборгованості по зазначеним в ньому рахункам.

З приводу наведеного слід зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений алгоритм розподілу коштів врегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні №22 від 21.01.2004 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, які були чинні на момент здійснення платежів, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18 та від 29.12.2019 у справі №911/2630/18.

В даному випадку, призначення платежу платіжних доручень №2070 від 13.01.2022, №2071 від 14.01.2022 та №2073 від 17.01.2022 містять зазначення декількох рахунків згідно яких здійснюється оплата без визначення конкретної суми по кожному рахунку, а загальна сума кожного з платіжних доручень є меншою ніж сума вказаних в ньому рахунків.

Тобто, відповідачем не визначено чіткого призначення платежу вказаних платіжних доручень, а відтак позивач правомірно спрямував сплачені за ними грошові кошти на погашення заборгованості в хронологічному порядку починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, при цьому, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими, у зв`язку з чим у суду відсутні належні та допустимі докази в підтвердження часткового виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих позивачем спірних послуг.

Крім того, до наданого відповідачем листа №27/12-23 від 27.12.2023 про уточнення призначення платежу суд відноситься критично, оскільки він складений майже через два роки від дати здійснення платежів та вже після звернення позивача до суду із даними позовними заявами.

В розрізі викладеного, суд звертає увагу на доктрину «естопель», яка бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Доктрина римського права «venire contra factum proprium» (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.

Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.

a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).

b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.

с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.

(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ: 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

В даному випадку, викладені обставини свідчать про те, що поведінка відповідача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), а відтак, на переконання суду, факт часткової сплати відповідачем спірної заборгованості є не доведений належними та допустимими доказами.

Також, судом досліджено наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків та встановлено, що він не підписаний позивачем, складений відповідачем в односторонньому порядку і, як не може свідчити про об`єктивність такого доказу, так і не може підтверджувати факт наявності заборгованості саме у розмірі 402 757,00 грн., оскільки не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно дат одержання товару, суд відзначає, що вказані заявки-договори та Договір, серед іншого, містять умови про терміни доставки та відповідальність виконавця за їх порушення, проте в матеріалах справи не міститься жодного доказу в підтвердження звернення відповідача до позивача із претензіями про порушення термінів доставки вантажів по спірним перевезенням.

Так, договір-заявка на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021 містить умову про терміни доставки з 19.05.2021 по 20.05.2021. Наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна CMR №696372 від 15.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, не містить дати отримання вантажу вантажоодержувачем, проте враховуючи відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо термінів доставки, суд вважає доведеним факт отримання вантажу в обумовлені сторонами терміни, тобто 20.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №359859 від 18.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1760 від 17.05.2021, також не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000086, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 26.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №23052021 від 23.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1771 від 19.05.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000092, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 31.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №04062021 від 04.06.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1821 від 03.06.2021, містить дату отримання вантажу 15.06.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №696365 від 31.05.2021 містить дату отримання вантажу 07.06.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №030821 від 03.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1994 від 02.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000143, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 09.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №684682 від 09.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, також не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000149, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 16.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №684682 від 09.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000149, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 16.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №397788 від 19.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2044 від 18.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000155, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 24.08.2021.

Товарно-транспортні накладні б/н б/д, які подані в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021, не містять відомостей про дату отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000327, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 29.11.2021.

Товарно-транспортна накладна б/н від 21.01.2022, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2474 від 21.01.2022, містить дату отримання вантажу вантажоодержувачем 26.01.2022, що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів дати розвантаження.

Суд відзначає, що факт встановлення дати отримання вантажу у зазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг) також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, умов Договору та умов спірних договорів-заявок на перевезення вантажу, у відповідача наявне грошове зобов`язання із оплати наданих позивачем на підставі Договору послуг у розмірі 436 652,00 грн., а строк виконання такого зобов`язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 436 652,00 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ФОП Дамнюк Ю.П. про стягнення з ТОВ «Поліфілм-Україна» заборгованості у розмірі 436 652,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29 926,13 грн. та інфляційних у розмірі 152 320,44 грн. грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 01.06.2021 по 05.12.2023.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що він здійснений позивачем не вірно, зокрема, нарахування були здійснені у періоди в яких прострочення виконання грошового зобов`язання не відбулось, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру заявлених 3% річних та інфляційних.

Здійснивши власний розрахунок, виходячи із встановленої судом суми заборгованості, встановлених умовами Договору та спірними договорами заявками строків виконання відповідачем грошових зобов`язань, правомірними будуть наступні нарахування.

Оскільки вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №696372 від 15.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, розвантажений 20.05.2021, то відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 19.07.2021, тобто з 20.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 397,00 грн., а відтак правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 885,34 грн. та інфляційних у розмірі 14 754,97 грн. за період з 20.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №359859 від 18.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1760 від 17.05.2021, розвантажений 26.05.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 25.07.2021, тобто з 26.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 397,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 865,42 грн. та інфляційних у розмірі 14 754,97 грн. за період з 26.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №23052021 від 23.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1771 від 19.05.2021, розвантажений 31.05.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 30.07.2021, тобто з 31.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 067,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 825,55 грн. та інфляційних у розмірі 14 634,43 грн. за період з 31.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №04062021 від 04.06.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1821 від 03.06.2021, розвантажений 15.06.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 16.08.2021 (враховуючи, що 14.08.2021 та 15.08.2021 є вихідними днями), тобто з 17.08.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 882,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 825,90 грн. та інфляційних у розмірі 15 043,96 грн. за період з 17.08.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №696365 від 31.05.2021, розвантажений 07.06.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 17.06.2021, тобто з 18.06.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 39 676,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 938,20 грн. та інфляційних у розмірі 14 545,79 грн. за період з 18.06.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №030821 від 03.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1994 від 02.08.2021, розвантажений 09.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 08.10.2021, тобто з 09.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 44 346,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 872,16 грн. та інфляційних у розмірі 15 599,32 грн. за період з 09.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №684682 від 09.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, розвантажений 16.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 15.10.2021, тобто з 16.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 817,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 620,12 грн. та інфляційних у розмірі 13 865,80 грн. за період з 16.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №397788 від 19.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №2044 від 18.08.2021, розвантажений 24.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 25.10.2021 (враховуючи, що 23.10.2021 та 24.10.2021 є вихідними днями), тобто з 26.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 467,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 564,39 грн. та інфляційних у розмірі 13 746,90 грн. за період з 26.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно договору-заявки на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021 та товарно-транспортних накладних до нього, розвантажений 29.11.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 13.01.2022, тобто з 14.01.2022 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 61 150,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 3 472,98 грн. та інфляційних у розмірі 19 638,14 грн. за період з 14.01.2022 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної б/н від 21.01.2022 та договору-заявки на перевезення вантажу №2474 від 21.01.2022, розвантажений 26.01.2022, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 14.03.2022, тобто з 15.03.2022 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 48 453,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 512,92 грн. та інфляційних у розмірі 13 743,89 грн. за період з 15.03.2022 по 05.12.2023.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 28 382,98 грн. та інфляційні у розмірі 149 396,37 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Поліфілм-Україна» на користь ФОП Дамнюка Ю.П. заборгованості у розмірі 436 652,00 грн., 3% річних у розмірі 28 382,98 грн. та інфляційних у розмірі 149 396,37 грн. В іншій частині позовних вимог (3% річних у розмірі 1 093,15 грн. та інфляційні у розмірі 2 924,07 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дамнюка Юрія Петровича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» (03045, м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 136; ідентифікаційний код 42809272) на користь Фізичної особи-підприємця Дамнюка Юрія Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 436 652 (чотириста тридцять шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 28 382 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 98 коп., інфляційні у розмірі 149 396 (сто сорок дев`ять тисяч триста дев`яносто шість) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 9 216 (дев`ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий