Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/19188/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа№ 910/19188/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 07.05.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024

у справі №910/19188/23 (суддя В.П. Босий)

за позовом Фізичної особи-підприємця Домнюка Юрія Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна»

про стягнення 618 898,57 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Домнюк Юрій Петрович (далі, позивач або ФОП Домнюк Ю.П.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/19188/23 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» (далі, відповідач або ТОВ «Поліфілм-Україна») про стягнення 329 678,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих на підставі Договору на транспортне обслуговування №05/04 від 05.04.2020 послуг (за рахунками-фактурами №СФ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн, №СФ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн, №СФ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн, №СФ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн та №СФ-00000185 від 26.01.2022 на суму 48 453,00 грн), у зв`язку з чим позивач вказує на наявність основної заборгованості у розмірі 235 233,00 грн, а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 927,28 грн. та інфляційних втрат у розмірі 79 518,12 грн.

Також позивачем було подано позов до Господарського суду міста Києва (справа №910/19213/23) про стягнення з ТОВ «Поліфілм-Україна» заборгованості у розмірі 201 419,00 грн (за рахунками-фактурами №СФ-0000085 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн, №СФ-0000101 від 15.06.2021 на суму 40 882,00 грн, №СФ-0000096 від 07.06.2021 на суму 39 676,00 грн, виставленими на підставі Договору на транспортне обслуговування №05/04 від 05.04.2020), 3% річних у розмірі 14 998,85 грн та інфляційних у розмірі 72 802,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 у справі №910/19213/23 за клопотанням ТОВ «Поліфілм-Україна» об`єднано в одне провадження вказані справи, присвоєно об`єднаній справі №910/19188/23 та передано справу №910/19213/23 за позовом ФОП Домнюка Ю.П. до ТОВ «Поліфілм-Україна» про стягнення 289 220,17 грн. судді Господарського суду міста Києва Босому В.П. для спільного розгляду зі справою №910/19188/23.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23 позов Фізичної особи-підприємця Домнюка Юрія Петровича задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на користь Фізичної особи-підприємця Домнюка Юрія Петровича заборгованість у розмірі 436 652,00 грн, 3% річних у розмірі 28 382,98 грн, інфляційні у розмірі 149 396,37 грн та судовий збір у розмірі 9 216,47 грн.

В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що позивачем були надані відповідачу послуги на підставі Договору на загальну суму 436 652,00 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними CMR та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), наявними у матеріалах справи, однак такі послуги відповідачем не оплачені.

Суд відхилив посилання відповідача на платіжні доручення №2070 від 13.01.2022, №2071 від 14.01.2022 та №2073 від 17.01.2022, долучені до відзиву на позовну заяву, як на докази часткової оплати наявної заборгованості, оскільки в призначенні платежу кожного з них зазначені декілька рахунків, згідно яких здійснюється сплата, проте в жодному з них не визначена сума, яка сплачується згідно вказаного рахунку. При цьому загальна сума кожного з платіжних доручень є меншою, ніж сума вказаних в ньому рахунків. Тобто, відповідачем не визначено чіткого призначення платежу вказаних платіжних доручень, а тому позивач за висновками суду правомірно спрямував сплачені за ними грошові кошти на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, при цьому наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими, у зв`язку з чим у суду відсутні належні та допустимі докази в підтвердження часткового виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих позивачем спірних послуг.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідні нарахування були здійснені у періоди, в яких прострочення виконання грошового зобов`язання не відбулось, що призвело до необґрунтованого збільшення їх розміру. У зв`язку з цим судом здійснено власний перерахунок суми заявлених 3% річних та інфляційних втрат та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 28 382,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 149 396,37 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 08.03.2024 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23 та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що разом із відзивом на позовну заяву надав у матеріали справи акт звірки взаєморозрахунків, яким підтвердив, що отримав від позивача за весь період відносин з останнім, які почались 13.11.2019, послуги на загальну суму 1 703 032,00 грн. Платіжними дорученнями, які надані позивачем у матеріали справи, підтверджено виконання платежів на користь позивача на загальну суму 1 300 275,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 402 757,00 грн, а не 436 652,00 грн, які присудив до стягнення суд першої інстанції.

Місцевий господарський суд не з`ясовував, чи існували між позивачем та відповідачем господарські відносини у період до 13.11.2019.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

27.03.2024 до суду апеляційної інстанції від Фізичної особи-підприємця Домнюка Юрія Петровича через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за отримані послуги. Відповідач не заперечує факту надання послуг на підставі Договору згідно наданих позивачем доказів на загальну суму 436 652,00 грн. У свою чергу незазначення у реквізитах платіжних доручень «Призначення платежу» чіткої суми сплати по кожному із перелічених рахунків дозволяло позивачу здійснювати зарахування в рахунок погашення заборгованості за Договором в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19188/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.03.2024 матеріали справи №910/19188/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 16.04.2024.

У судове засідання, призначене на 16.04.2024, представники Фізичної особи-підприємця Домнюка Юрія Петровича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відмову у відкладені розгляду справи.

16.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження, у зв`язку з неможливістю явки представника за станом здоров`я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» про відкладення розгляду справи №910/19188/23 задоволено, розгляд справи №910/19188/23 відкладено на 07.05.2024.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 07.05.2024 з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету позивача в системі «Електронний суд».

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.04.2020 між ТОВ «Поліфілм-Україна» (замовник) та ФОП Домнюком Ю.П. (перевізник) було укладено Договір на транспортне обслуговування №05/04 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, а замовник бере на себе зобов`язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених в даному договорі.

Конкретні умови перевезень вантажів, наданих замовником, зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами даного договору і надаються замовником перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт, податкової накладної та оригіналу CMR.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в пункті 4.2. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок замовника, якщо інше не передбачено заявкою.

На виконання умов Договору між сторонами складені, підписані та скріплені печатками договори-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, №1760 від 17.05.2021, №1771 від 19.05.2021, №1821 від 03.06.2021, №1994 від 02.08.2021, №2029 від 09.08.2021, №2044 від 17.08.2021, №2335 від 22.11.2021, №2474 від 21.01.2022.

У кожному із зазначених договорів-заявок на перевезення вантажу містяться умови оплати, а саме:

- у договорах-заявках на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, №1760 від 17.05.2021, №1771 від 19.05.2021, №1821 від 03.06.2021, №1994 від 02.08.2021, №2029 від 09.08.2021, №2044 від 17.08.2021 - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 45-60 календарних днів після розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг;

- у договорах-заявках на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021, №2474 від 21.01.2022 - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 45 календарних днів після розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов Договору та вказаних договорів-заявок позивачем здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортними накладними CMR №696372 від 15.05.2021, №359859 від 18.05.2021, №23052021 від 23.05.2021, №04062021 від 04.06.2021, №696365 від 31.05.2021, №030821 від 03.08.2021, №684682 від 09.08.2021, №397788 від 19.08.2021, б/н б/д, б/н від 21.01.2022.

По вказаним перевезенням сторонами підписані та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №ОУ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн, №ОУ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн, №ОУ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн, №ОУ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн та №ОУ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн, а також позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000085 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн, №СФ-0000101 від 15.06.2021 на суму 40 882,00 грн, №СФ-0000096 від 07.06.2021 на суму 39 676,00 грн, №СФ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн, №СФ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн, №СФ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн, №СФ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн та №СФ-00000185 від 26.01.2022 на суму 48 453,00 грн.

Отже, за твердженням позивача, відповідачу були надані послуги на підставі Договору на загальну суму 436 652,00 грн.

У свою чергу, відповідач стверджує про часткову сплату наданих позивачем на підставі Договору послуг, на підтвердження чого до матеріалів справи були надані копії платіжних доручень №168 від 12.11.2019 на суму 59 363,00 грн, №445 від 28.05.2020 на суму 15 000,00 грн, №559 від 18.06.2020 на суму 13 000,00 грн, №569 від 22.06.2020 на суму 6 013,00 грн, №913 від 02.09.2020 на суму 34 013,00 грн, №1024 від 21.09.2020 на суму 35 509,00 грн, №397 від 11.03.2021 на суму 54 779,00 грн, №396 від 11.03.2021 на суму 40 080,00 грн, №418 від 12.03.2021 на суму 39 564,00 грн, №540 від 06.04.2021 на суму 39 552,00 грн, №618 від 09.04.2021 на суму 28 486,00 грн, №630 від 13.04.2021 на суму 26 520,00 грн, №729 від 05.05.2021 на суму 12 121,00 грн, №728 від 06.05.2021 на суму 40 404,00 грн, №752 від 06.05.2021 на суму 7 193,00 грн, №748 від 12.05.2021 на суму 12 067,00 грн, №738 від 12.05.2021 на суму 40 224,00 грн, №798 від 17.05.2021 на суму 11 977,00 грн, №796 від 21.05.2021 на суму 40 092,00 грн, №866 від 21.05.2021 на суму 6 583,00 грн, №859 від 24.05.2021 на суму 12 038,00 грн, №797 від 24.05.2021 на суму 42 934,00 грн, №865 від 25.05.2021 на суму 21 944,00 грн, №858 від 26.05.2021 на суму 12 038,00 грн, №856 від 26.05.2021 на суму 40 128,00 грн, №857 від 27.05.2021 на суму 40 128,00 грн, №901 від 28.05.2021 на суму 8 047,00 грн, №900 від 28.05.2021 на суму 26 824,00 грн, №925 від 02.06.2021 на суму 40 188,00 грн, №978 від 04.06.2021 на суму 40 212,00 грн, №979 від 04.06.2021 на суму 12 064,00 грн, №926 від 15.07.2021 на суму 45 000,00 грн, №1182 від 16.07.2021 на суму 45 000,00 грн, №1183 від 20.07.2021 на суму 45 000,00 грн, №1651 від 29.09.2021 на суму 4 228,00 грн, №1762 від 22.10.2021 на суму 39 611,00 грн, №1766 від 26.10.2021 на суму 39 611,00 грн, №1837 від 10.11.2021 на суму 36 564,00 грн, №2070 від 13.01.2022 на суму 49 472,00 грн, №2071 від 14.01.2022 на суму 49 472,00 грн, №2073 від 17.01.2022 на суму 49 232,00 грн та листа №27/12-23 від 27.12.2023 про уточнення призначення платежу.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у загальному розмірі 436 652,00 грн, на яку нараховані 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 65 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно з частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи (переліченими вище товарно-транспортними накладними CMR та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг на підставі Договору на загальну суму 436 652,00 грн.

Відповідач не заперечує факту надання послуг на підставі Договору згідно наданих позивачем доказів на загальну суму 436 652,00 грн.

Водночас, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач стверджує про те, що такі послуги були частково сплачені, а саме:

- рахунок-фактура №СФ-0000085 від 26.05.2021, виставлений на суму 40 397,00 грн, було сплачено відповідачем на суму 40 397,00 грн, на підтвердження чого відповідач посилається на платіжне доручення №2070 від 13.01.2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення зг.рах. №79 від 18.05.21 р., №85 від 26.05.21 р., №96 від 07.06.21 Сума 49 472,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактура №СФ-0000096 від 07.06.2021, виставлений на суму 39 676,00 грн, було сплачено відповідачем на суму 39 676,00 грн, на підтвердження чого відповідач посилається на платіжні доручення №2071 від 14.01.2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення зг.рах. №96 від 07.06.21, №101 від 15.06.21 Сума 49 472,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та №2070 від 13.01.2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення зг.рах. №79 від 18.05.21 р., №85 від 26.05.21 р., №96 від 07.06.21 Сума 49 472,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактура №СФ-0000101 від 15.06.2021, виставлений на суму 40 882,00 грн, було сплачено відповідачем на суму 39 676,00 грн, на підтвердження чого відповідач посилається на платіжні доручення №2071 від 14.01.2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення зг.рах. №96 від 07.06.21, №101 від 15.06.21 Сума 49 472,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та №2073 від 17.01.2022 2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення згідно рах.№101 від 15.06.21, №143 від 09.08.21 Сума 49 232,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та лист про уточнення призначення платежу;

- рахунок-фактура №СФ-0000143 від 09.08.2021, виставлений на суму 44 346,00 грн, було сплачено відповідачем на суму 24 373,00 грн, на підтвердження чого відповідач посилається на платіжне доручення №2073 від 17.01.2022 із призначенням платежу «оплата за вантажні перевезення згідно рах.№101 від 15.06.21, №143 від 09.08.21 Сума 49 232,00 грн ПДВ (без податку) 0,00 грн» та лист про уточнення призначення платежу та лист про уточнення призначення платежу.

Із наданих відповідачем платіжних доручень №2071 від 14.01.2022, №2070 від 13.01.2022, №2073 від 17.01.2022 2022, а також інших, долучених до відзиву на позовну заяву, вбачається, що в призначенні платежу кожного з них зазначені декілька рахунків згідно яких здійснюється сплата, проте в жодному з них не визначена конкретна сума, яка сплачується згідно того чи іншого вказаного рахунку.

У відповіді на відзив на позовну заяву ФОП Домнюк Ю.П. зазначає, що грошові кошти по вказаним платіжним дорученням спрямував на погашення заборгованості, яка виникла раніше спірного періоду в хронологічному порядку з огляду на те, що в призначенні платежу вказаних платіжних доручень не міститься конкретної суми грошових коштів, які спрямовані на погашення заборгованості по зазначеним в них рахунках.

Із цього приводу колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає таке.

У випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений алгоритм розподілу коштів врегульований у статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні №22 від 21.01.2004 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, які були чинними на момент здійснення платежів, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18 та від 29.12.2019 у справі №911/2630/18.

У даному ж випадку призначення платежу платіжних доручень №2070 від 13.01.2022, №2071 від 14.01.2022 та №2073 від 17.01.2022 містять зазначення декількох рахунків, згідно яких здійснюється оплата, у тому числі, не тільки спірних (для прикладу, рахунок №79 від 18.05.2021) без визначення конкретної суми по кожному рахунку, а загальна сума кожного з платіжних доручень є меншою, ніж сума вказаних в ньому рахунків.

Тобто, як вірно наголосив суд першої інстанції, відповідачем не визначено чіткого призначення платежу вказаних платіжних доручень, а тому позивач мав право спрямувати сплачені за ними грошові кошти на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, при цьому, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими, у зв`язку з чим у суду відсутні належні та допустимі докази в підтвердження часткового виконання відповідачем грошового зобов`язання із оплати наданих позивачем спірних послуг.

Наданий відповідачем лист №27/12-23 від 27.12.2023 про уточнення призначення платежу оцінюється судом критично, оскільки він складений майже через два роки від дати здійснення платежів та вже після звернення позивача до суду із даними позовними заявами.

Акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається відповідач, складений ним в односторонньому порядку, не підписаний позивачем, а тому не може підтверджувати факт наявності заборгованості саме у розмірі 402 757,00 грн, оскільки не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання скаржника на те, що суд не з`ясовував, чи надавав позивач відповідачу послуги на суму, яка перевищує 1 703 032,00 грн та вказана в акті, судом до уваги не приймаються, оскільки згідно частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд, у свою чергу, згідно частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, та оцінює надані сторонами докази у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також вірогідності.

Так, спірними у даному випадку є розрахунки відповідача перед позивачем за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №ОУ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн, №ОУ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн, №ОУ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн, №ОУ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн та №ОУ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн, а також виставленими відповідачу рахунками-фактурами №СФ-0000085 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000086 від 26.05.2021 на суму 40 397,00 грн, №СФ-0000092 від 31.05.2021 на суму 40 067,00 грн, №СФ-0000101 від 15.06.2021 на суму 40 882,00 грн, №СФ-0000096 від 07.06.2021 на суму 39 676,00 грн, №СФ-0000143 від 09.08.2021 на суму 44 346,00 грн, №СФ-0000149 від 16.08.2021 на суму 40 817,00 грн, №СФ-0000155 від 24.08.2021 на суму 40 467,00 грн, №СФ-0000327 від 29.11.2021 на суму 61 150,00 грн та №СФ-00000185 від 26.01.2022 на суму 48 453,00 грн, належних та допустимих доказів оплати яких відповідачем суду не надано з огляду на обставині, зазначені вище.

Відповідач не був позбавлений права надати суду рахунки-фактури, на які містяться посилання у всіх долучених до матеріалів справи платіжних дорученнях про оплату, довівши, що відповідні оплати були достатніми як для покриття інших рахунків, так і спірних, а також надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження даних, відображених у складеному ним в односторонньому порядку акті звірки взаємних розрахунків.

За відсутності таких доказів і враховуючи вказане відповідачем у платіжних дорученнях «призначення платежу», доводи та докази на їх підтвердження, надані позивачем, є більш вірогідними ніж заперечення, висловлені в даному контексті відповідачем.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, стосовно дат одержання товару, суд першої інстанції вірно відзначив, що вказані заявки-договори та Договір, серед іншого, містять умови про терміни доставки та відповідальність виконавця за їх порушення, проте в матеріалах справи не міститься жодного доказу в підтвердження звернення відповідача до позивача із претензіями про порушення термінів доставки вантажів по спірним перевезенням.

Так, договір-заявка на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021 містить умову про терміни доставки з 19.05.2021 по 20.05.2021. Наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна CMR №696372 від 15.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, не містить дати отримання вантажу вантажоодержувачем, проте враховуючи відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо термінів доставки, суд вважає доведеним факт отримання вантажу в обумовлені сторонами терміни, тобто 20.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №359859 від 18.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1760 від 17.05.2021, також не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000086, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 26.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №23052021 від 23.05.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1771 від 19.05.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000092, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 31.05.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №04062021 від 04.06.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1821 від 03.06.2021, містить дату отримання вантажу 15.06.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №696365 від 31.05.2021 містить дату отримання вантажу 07.06.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №030821 від 03.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №1994 від 02.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000143, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 09.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №684682 від 09.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, також не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000149, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 16.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №684682 від 09.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000149, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 16.08.2021.

Товарно-транспортна накладна CMR №397788 від 19.08.2021, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2044 від 18.08.2021, не містить дати отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000155, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 24.08.2021.

Товарно-транспортні накладні б/н б/д, які подані в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021, не містять відомостей про дату отримання вантажу, проте між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ0000327, з якого вбачається отримання вантажу вантажоодержувачем 29.11.2021.

Товарно-транспортна накладна б/н від 21.01.2022, яка подана в підтвердження здійснення перевезення на виконання договору-заявки на перевезення вантажу №2474 від 21.01.2022, містить дату отримання вантажу вантажоодержувачем 26.01.2022, що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів дати розвантаження.

Суд відзначає, що факт встановлення дати отримання вантажу у зазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг) також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, умов Договору та умов спірних договорів-заявок на перевезення вантажу, у відповідача наявне грошове зобов`язання із оплати наданих позивачем на підставі Договору послуг у розмірі 436 652,00 грн, а строк виконання такого зобов`язання настав.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 436 652,00 грн заборгованості є обґрунтованими та були правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 01.06.2021 по 05.12.2023 були заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 29 926,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 152 320,44 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що він був здійснений позивачем невірно, зокрема, нарахування були здійснені у періоди, в яких прострочення виконання грошового зобов`язання не відбулось, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру заявлених 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши власний перерахунок, виходячи із встановленої судом суми заборгованості, встановлених умовами Договору та спірними договорами заявками строків виконання відповідачем грошових зобов`язань, суд визнав правомірними наступні нарахування:

Оскільки вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №696372 від 15.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1754 від 14.05.2021, розвантажений 20.05.2021, то відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 19.07.2021, тобто з 20.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 397,00 грн., а відтак правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 885,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 754,97 грн. за період з 20.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №359859 від 18.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1760 від 17.05.2021, розвантажений 26.05.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 25.07.2021, тобто з 26.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 397,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 865,42 грн. та інфляційних у розмірі 14 754,97 грн. за період з 26.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №23052021 від 23.05.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1771 від 19.05.2021, розвантажений 31.05.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 30.07.2021, тобто з 31.07.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 067,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 825,55 грн. та інфляційних у розмірі 14 634,43 грн. за період з 31.07.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №04062021 від 04.06.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1821 від 03.06.2021, розвантажений 15.06.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 16.08.2021 (враховуючи, що 14.08.2021 та 15.08.2021 є вихідними днями), тобто з 17.08.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 882,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 825,90 грн. та інфляційних у розмірі 15 043,96 грн. за період з 17.08.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №696365 від 31.05.2021, розвантажений 07.06.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 17.06.2021, тобто з 18.06.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 39 676,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 938,20 грн. та інфляційних у розмірі 14 545,79 грн. за період з 18.06.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №030821 від 03.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №1994 від 02.08.2021, розвантажений 09.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 08.10.2021, тобто з 09.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 44 346,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 872,16 грн. та інфляційних у розмірі 15 599,32 грн. за період з 09.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №684682 від 09.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №2029 від 09.08.2021, розвантажений 16.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 15.10.2021, тобто з 16.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 817,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 620,12 грн. та інфляційних у розмірі 13 865,80 грн. за період з 16.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної CMR №397788 від 19.08.2021 та договору-заявки на перевезення вантажу №2044 від 18.08.2021, розвантажений 24.08.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 25.10.2021 (враховуючи, що 23.10.2021 та 24.10.2021 є вихідними днями), тобто з 26.10.2021 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 40 467,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 564,39 грн. та інфляційних у розмірі 13 746,90 грн. за період з 26.10.2021 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно договору-заявки на перевезення вантажу №2335 від 22.11.2021 та товарно-транспортних накладних до нього, розвантажений 29.11.2021, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 13.01.2022, тобто з 14.01.2022 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 61 150,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 3 472,98 грн. та інфляційних у розмірі 19 638,14 грн. за період з 14.01.2022 по 05.12.2023.

Вантаж, який доставлений відповідно товарно-транспортної накладної б/н від 21.01.2022 та договору-заявки на перевезення вантажу №2474 від 21.01.2022, розвантажений 26.01.2022, а відтак відповідач зобов`язаний був здійснити оплату не пізніше 14.03.2022, тобто з 15.03.2022 останнім допущено прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 48 453,00 грн., і правомірним є нарахування 3% річних у розмірі 2 512,92 грн. та інфляційних у розмірі 13 743,89 грн. за період з 15.03.2022 по 05.12.2023.

Виходячи із наведеного, обґрунтованим є заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних - 28 382,98 грн, інфляційні втрати у розмірі 149 396,37 грн, які й підлягають стягненню з відповідача.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 093,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 924,07 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга не містить доводів відповідача стосовно незгоди зі здійсненим судом перерахунком заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, вважає його вірним та таким, що відповідає умовам Договору, чинному законодавству, є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/19188/23 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфілм-Україна».

Матеріали справи №910/19188/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024 після виходу суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова