Рішення

від 05.02.2024 по справі 910/13410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2024Справа № 910/13410/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/13410/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС»

про стягнення 1 209 624,05 грн,

За участю представників:

від позивача Марчук В.Р.

від відповідача Забарін А.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ» (далі - позивач, ТОВ «ГЛОБАЛ ГАЗ») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС» (далі - відповідач, ТОВ «СВГ-ТРАНС») про стягнення 1 209 624,05 грн (506 766,00 грн основного боргу, 334 604,40 грн пені, 141 250,25 грн інфляційних втрат, 227 00340 грн процентів річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів від 05.01.2022 № ГГ050122-8 (далі - Договір) в частині оплати товару у встановлений Договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13410/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.09.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке реалізовано останнім 06.09.2023, що підтверджується підписом представника на заяві про ознайомлення.

Крім того, 05.09.2023 представником відповідача подано клопотання про розгляд вказаної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, яке мотивовано реалізацією відповідачем права на участь в судових засіданнях, подання суду пояснень, доводів та міркувань.

06.09.2023 представником позивача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18.09.2023 судом відмовлено в задоволенні клопотань ТОВ "ГЛОБАЛ ГАЗ" і ТОВ "СВГ-ТРАНС" про розгляд справи №910/13410/23 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.09.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідачем заперечується факт підписання директором товариства Договору, а також видаткової накладної від 18.02.2022, отже, відповідач заперечує факт існування між позивачем та відповідачем господарських відносин з поставки за Договором і накладною від 18.02.2022. Також відповідач вказав, що ним не здійснювалось замовлення у позивача 18 980,00 кілограмів скрапленого газу, а умови поставки вказаного товару відповідачем не погоджувались.

Крім того, до відзиву на позов відповідачем додано клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, а також заяву свідка (директора відповідача ОСОБА_1).

21.09.2023 відповідачем подано клопотання про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25.09.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме: листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21.09.2023 № 91-45810/18/23, в якому у відповідь на адвокатський запит повідомлено про те, що ОСОБА_1 16.02.2022 виїхав з України та повернувся 01.11.2022.

Ухвалою суду від 28.09.2023 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.10.2023.

28.09.2023 позивачем подано відповідь на відзив.

04.10.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 12.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 30.10.2023.

24.10.2023 позивачем подані додаткові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення експертизи з новими доказами, а також клопотання про долучення доказів направлення відповідачу вказаних додаткових пояснень.

Ухвалою суду від 30.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.11.2023.

07.11.2023 позивачем подано заяву щодо судових витрат, а також клопотання про витребування у Головного управління ДПС у м. Києві та відповідача у даній справі інформації стосовно включення відповідачем до складу свого податкового кредиту 84 461 грн податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 18.02.2022 № 167; включення відповідачем податкової накладної від 08.02.2022 № 167 на загальну суму 506 766 грн (з яких 84 461 грн є сумою ПДВ) в таблицю 2.1. розділу 2 «Податковий кредит» додатка Д1 до декларації; реєстрації відповідачем другого примірника акцизної накладної форма «П» від 18.02.2022 з порядковим номером 210 в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

17.11.2023 відповідачем подані заперечення на клопотання позивача про долучення доказів (додаткових пояснень щодо клопотання відповідача про призначення експертизи з новими доказами).

20.11.2023 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, зокрема, проведення службової перевірки щодо підписання акцизної накладної форма «П» від 18.02.2022 з порядковим номером 210.

Ухвалою суду від 20.11.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 07.12.2023; прийнято до розгляду подані позивачем додаткові пояснення від 18.10.2023 з доказами та заяву про судові витрати, а також подане відповідачем клопотання від 20.11.2023 про долучення доказів разом з доказами та заперечення відповідача від 17.11.2023 на клопотання позивача від 18.10.2023 та заперечення відповідача на клопотання позивача від 18.10.2023, поновлено сторонам строк на подання доказів, задоволено клопотання позивача про витребування у Головного управління ДПС у м. Києві та відповідача інформації.

07.12.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 21.12.2023.

11.12.2023 від Головного управління ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали від 20.11.2023 надійшла відповідь.

21.12.2023 від відповідача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023 щодо витребування документів.

Суд протокольною ухвалою від 21.12.2023 відхилив клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідач просив суд призначити судову почеркознавчу експертизу та на вирішення експерта поставити такі питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі власноручно ОСОБА_1 або іншою особою;

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі друкарським методом (роздруковано на принтері) або за допомогою факсиміле;

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній від 18.02.2022 № 162 власноручно ОСОБА_1 або іншою особою;

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у видатковій накладній від 18.02.2022 № 162 друкарським методом (роздруковано на принтері) або за допомогою факсиміле.

Відповідач мотивує клопотання тим, що директор ОСОБА_1 не підписував вказані вище документи.

Разом з тим, ТОВ «СВГ-ТРАНС» не надало суду документального підтвердження того, що його печатка та факсиміле директора ОСОБА_1. були втрачені/викрадені/підроблені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024.

15.01.2024 відповідач подав суду додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема просив суд у разі задоволення позовної заяви зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням обґрунтованого позивачем розміру завданих йому збитків.

У судовому засіданні 22.01.2024 було оголошено перерву до 05.02.2024.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 05.02.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 ТОВ «ГЛОБАЛ ГАЗ» (постачальник) і ТОВ «СВГ-ТРАНС» (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - товар) в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов Договору (пункт 1.1);

- сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу, при цьому повний розрахунок з постачальником проводиться не пізніше двох банківських днів з дня отримання покупцем товару, що підтверджується видатковою накладною. Сторони можуть домовитись про встановлення іншого порядку проведення розрахунків за товар (пункт 2.1);

- остаточна кількість товару, що поставляється відповідно до Договору, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків, якщо сторонами не погоджено інше (пункт 3.8);

- Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами умов Договору. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про небажання продовжувати строк дії Договору за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Кількість автоматичних пролонгацій строку дії Договору не обмежується (пункт 8.1);

- сторони відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) домовилися, що при складанні рахунків, актів, видаткових накладних та податкових накладних за товари, товарно-транспортних накладних і будь-яких інших документів, що складаються сторонами в процесі виконання зобов`язань за Договором, постачальник і покупець можуть застосовувати засоби факсимільного відтворення підпису уповноважених представників - директорів (пункт 8.12).

За приписом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки товарів.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що на виконання умов Договору постачальник поставив і передав покупцю скраплений газ (пропан або суміш з бутаном) та інші гази у кількості 18 980 кг загальною вартістю 506 766,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною від 18.02.2022 № 162.

Вказана накладна містить підписи сторін, які скріплені печатками позивача та відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався, зокрема, на таке:

- директор відповідача не підписував Договір і видаткову накладну від 18.02.2022 № 162;

- оскільки вказані вище документи не були підписані директором, то, на переконання відповідача, зобов`язання з оплати товару не виникли.

У підтвердження того, що директором відповідача не підписувався Договір і видаткова накладна, суду надано:

- заяву свідка, складену в порядку статті 88 ГПК України ОСОБА_1.;

- відповідь на адвокатський запит від 18.09.2023 № 18-09/2023, надану Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 16.02.2022 по 31.12.2022 виїхав з території України 16.02.2022 та в`їхав 01.11.2022.

У свою чергу, позивач заперечував проти доводів відповідача.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд виходить з того, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Позивач вказує, що Договір було укладено відповідачем за допомогою факсиміле.

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.03.2019 у справі № 143/228/17 такого змісту:

- виходячи зі змісту вказаних норм письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу. Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою недійсності вчиненого та виконуваного правочину.

Слід зазначити, що позивачем подано належні, допустимі, достовірні та вірогідні докази, що підтверджують вчинення дій як позивачем, так і відповідачем щодо виконання Договору.

Отже, Договір є укладеним сторонами, підписано та скріплено печатками та є обов`язковим для виконання.

На підтвердження того, що позивачем було передано відповідачу товар за видатковою накладною від 18.02.2022 № 162, суду подано копії, зокрема, таких документів:

- податкової накладної від 18.02.2022 № 167, оформленої позивачем;

- акцизної накладної від 18.12.2022 № 210, складеної позивачем та другий примірник якої зареєстровано відповідачем у Єдиному реєстрі акцизних накладних;

- товарно-транспортної накладної від 18.02.2022 № с-6876, в якій міститься інформація про автомобіль (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) і причіп (державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ), якими було вивезено товар;

- журналу обліку заїзду на територію та виїзду території газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Торф`яна, 40, що підтверджує факт в`їзду/виїзду автомобіля (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ), який зазначений у накладній від 18.02.2022 № 162.

Відповідач, заперечуючи проти факту реєстрації акцизної накладної та того, що автомобілем (DAF FT, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) і причепом (державний реєстраційний знак НОМЕР_2 ) було вивезено товар, подав суду копії:

- довідки від 02.10.2023 № 02-10-2/2023 про те, що, зокрема, вказаний автомобіль і причеп не належить та ніколи не належали, в користуванні (оренді), на балансі, господарському відданні або оперативному управлінні ТОВ «СВГ-ТРАНС» не перебували і не перебувають;

- акта службової перевірки від 17.11.2023, в якому відповідач вказав, що директор ОСОБА_1 не мав доступу до файлу Електронного цифрового підпису ТОВ «СВГ-ТРАНС», оскільки перебував за кордоном, а доступ до електронного цифрового підпису мала колишній бухгалтер, яка станом на сьогоднішній день не є працівником підприємства.

Втім, позивачем надано суду лист від 16.10.2023 № 31/1783АЗ-22882-2023 Головного сервісного центру МВС, з якого вбачається, що стосовно транспортного засобу НОМЕР_2 вчинялися реєстраційні дії (16.12.2016, 26.01.2018, 26.01.2018, 26.05.2022), відповідно до яких власником є ТОВ «САЮЛ», а ТОВ «СВГ-ТРАНС» визначено як довірена особа.

Тобто відповідач вірогідно мав можливість використати вказаний транспортний засіб для вивезення товару, придбаного за Договором.

Що ж до акта службової перевірки, то вказаний документ не свідчить про те, що акцизна накладна не була підписана зі сторони відповідача.

Так, відповідач вказав, що електронний цифровий підпис перебував у бухгалтера, втім не пояснив, чи мала вказана особа повноваження на оформлення операції з оформлення акцизної накладної, чи діяла з перевищенням таких повноважень і відповідачем вжито відповідні заходи щодо притягнення вказаної особи до відповідальності.

Стосовно підписання видаткової накладної від 18.02.2022 № 162 не директором відповідача, то слід зазначити, що у пункті 8.12 Договору сторони домовилися, що при складанні видаткових накладних, які складаються сторонами в процесі виконання зобов`язань за Договором, постачальник і покупець можуть застосовувати засоби факсимільного відтворення підпису уповноважених представників - директорів.

Крім того, на вказаній видатковій накладній міститься відтиск печатки відповідача, а ТОВ «СВГ-ТРАНС» не надало суду доказів, які б підтверджували викрадення/неправомірне використання/підробку вказаної печатки.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на подані позивачем докази та неподання відповідачем достовірних, належних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували викладені ним обставини, ураховуючи стандарт доказування, більш вірогідними є те, що товар за Договором і видатковою накладною від 18.02.2022 № 162 був отриманий відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 506 766,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача 334 604,40 грн пені, 141 250,25 грн інфляційних втрат і 227 003,40 грн 30% річних.

Згідно з пунктом 4.7 Договору у випадку прострочення оплати за товар покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 4.8 Договору також сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині пені.

Позивачем нараховано пеню за період прострочення з 23.02.2022 по 21.08.2023.

Втім, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, за розрахунком суду, ураховуючи приписи частини шостої статті 232 ГК України, розмір пені за шість місяців складає 84 692,40 грн.

Що ж до стягнення 30% річних, то слід зазначити таке.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, такого змісту:

« 8.38. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми 30% річних (227 003,40 грн, що становить 45% від заявленої до стягнення заборгованості [506 766 грн]), враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, зменшити розмір відсотків річних і стягнути з відповідача 22 700,34 грн 3% річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному розмірі (141 250,25 грн), а позовні вимоги в частині стягнення пені та відсотків річних підлягають частковому задоволенню (84 692,40 грн пені і 22 700,34 грн 3% річних).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 11 331,13 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВГ-ТРАНС» (03164, м. Київ, провулок, Приладний, буд. 4Б, код 40114026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ГАЗ» (04212, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 1, корп. 2, оф. 191, кімната 4, код 43543062) 506 766 (п`ятсот шість тисяч сімсот шістдесят шість) грн 00 коп. основного боргу, 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 34 коп. 3% річних, 84 692 (вісімдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто дві) грн 40 коп. пені, 141 250 (сто сорок одну тисячу двісті п`ятдесят) грн 25 коп. втрат від інфляції та 11 331 (одинадцять тисяч триста тридцять одну) грн 13 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.02.2024.

Суддя О.Г. Удалова