Рішення

від 08.02.2024 по справі 916/4585/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4585/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код ЄДРПОУ 24760454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога (65012, Одеська обл., м. Одеса, Французький Бульвар, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 21032292)

про стягнення 148022,72 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Бєлоусюк О.О., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Вигнанюк Т.Л., адвокат, діє на підставі довіреності

Суть спору: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога про стягнення 148022,72 грн. заборгованості з орендної плати.

Позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 30.11.2023 о 15:00.

28.11.2023 за вх.№43622/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, про те, що:

- між Орендним підприємством Пасажирська канатна дорога, правонаступником якого є ТОВ ПКД, та Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради 25.01.2002 укладено договір оренди берегозахисної споруди №4, за умовами якого передано в строкове платне користування комплекс берегозахисних споруд, у вигляді штучного пляжу, площею 2100 кв.м, за адресою: пляж Отрада, з метою надання послуг відпочиваючим; відповідно до п.3.1 на орендаря - ТОВ ПКД покладено зобов`язання своєчасно та в повному обсязі платити орендну плату, проте умовами договору, а саме п.3.2 також передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України чи нормативними актами Одеської міської ради, у порядку, встановленому діючим законодавством;

- у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан строком на 30 діб та у подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався Указами Президента України; на підставі обставин непереборної сили, а саме введення воєнного стану в Україні, ТОВ ПКД зверталось до Орендодавця з відповідними листами щодо звільнення орендаря від орендної плати, оскільки між подіями 24.02.2022 та неможливістю здійснювати господарську діяльність на орендованому об`єкті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок; законодавство України передбачає положення, які дозволяють органам державної влади та місцевого самоврядування надавати орендарям знижки або звільняти від сплати орендної плати на час воєнного стану, у тому числі у разі неможливості повноцінного використання об`єкта оренди; якщо наймач з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч.6 ст. 762 ЦК він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, зазначене законодавче положення діє незалежно від наявності відповідної умови в договорі;

- обставини щодо заборони перебування на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря викладено у відповіді Одеської обласної (військової) адміністрації №135-АЗ/2436 від 22.11.2023 на адвокатський запит від 16.11.2013 за №16/11; накази військової адміністрації прийнято у зв`язку із високою загрозою для життя та здоров`я людей, пов`язаною зі збройною агресією проти України та з метою забезпечення громадської безпеки і порядку, збереження життя цивільних осіб; зазначені рішення компетентного державного органу про заборону перебування та пересування громадян на орендованій території у вигляді штучного пляжу блокувало можливість ТОВ ПКД використовувати об`єкт оренди починаючи з березня 2022 року та по теперішній час;

- ТОВ ПКД зверталось до позивача з відповідними листами за вих.№12 від 15.03.2022, вих.№5 від 30.01.2023, вих.№9 від 09.03.2023 про призупинення дії договору та звільнення від орендної плати у зв`язку із неможливістю здійснювати господарську діяльність без доступу до об`єкту оренди, проте Управлінням лише направлялись претензії з вимогою оплатити заборгованість за період, в який орендар був позбавлений можливості користуватися орендованим об`єктом, через обставини, за які орендар не відповідає.

Судове засідання 30.11.2023 о 15:00 не відбулось у зв`язку з тим, що 30.11.2023 відбулось несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що мало наслідком тимчасове виведення з ладу технічного обладнання суду та тривалу відсутність доступу суддів до системи діловодства спеціалізованого суду.

Ухвалою суду від 11.12.2023 судове засідання призначено на 21.12.2023 о 13:45.

11.12.2023 за вх.№44524/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує, зокрема, про те, що:

- згідно з пунктом 2 Рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року №969-VIII Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації); згідно вказаного рішення позивачем здійснено перерахунок нарахувань за договором оренди берегозахисних споруди №4 від 25 січня 2002 у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати на період воєнного стану та відповідно, наразі, нараховується лише 50 відсотків від орендної плати, встановленої договором;

- листом від 15.03.2022 ТОВ ПКД просило призупинити дію договору №4 від 25.01.2002 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та листом від 15.06.2022 Управлінням повідомлено відповідача про відсутність підстав для призупинення договору та надана вичерпна відповідь листом №05/0113/213; однак, вже 22 липня 2022 року відповідач звернувся з пропозицією щодо продовження договору у зв`язку із наміром підприємства провести за власний кошт ремонт берегозахисних споруд та благоустрій прилеглих територій, тобто станом на 22 липня 2022 року у відповідача були відсутні обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві, а орендар не був позбавлений можливості користуватися орендованим об`єктом; інших листів, скарг, пропозицій, заяв від відповідача на адресу Управління у 2022 році не надходило; також у 2022 році відповідач не надавав доказів існування обставин, які визначені законом підставами для зменшення орендної плати або звільнення від орендної плати, щодо істотного погіршення стану орендованого майна, істотного зменшення можливості користуватись майном як об`єктом оренди, не звертався з приводу неможливості користування орендованим майном, а також зміни до договору оренди сторонами не вносилися; також не повідомляв про відсутність доступу до об`єкту оренду, не надавав доказів в таке підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для твердження про наявність або відсутність перешкод у користуванні відповідачем орендованого об`єкту;

- відповідачем не надавалося за договором №4 від 25.01.2002 та в межах відзиву від 24.11.2023 належних та допустимих доказів в підтвердження неможливості користуватись орендованим об`єктом, окрім цього, в разі неможливості або відсутності необхідності у користуванні визначеним договором об`єктом, відповідач не був позбавлений права звернутись до Управління із заявою про розірвання/припинення договору оренди та повернення орендованого майна;

- 30.01.2023 листом №4 відповідач звернувся щодо звільнення від сплати орендної плати на адресу Управління, посилаючись на ч.1 ст. 617, ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України посилаючись на форс мажорні обставини з підстав, визначених у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та накази №9 та №16 голови обласної військової адміністрації; будь-яких додатків, доказів, окрім загальних посилань відповідача, лист не містив, отже Управління надало відповідь на адресу відповідача листом від 15.02.2023 за №01/01-13/27вх, що також міститься в матеріалах судової справи; лист №9 від 09.03.2023, на який посилається відповідач у своєму відзиві на позовну заяву відсутній у вхідній кореспонденції Управління, лист із вказаними реквізитами, а саме номером та датою Управління не отримувало, тому в позивача відсутня інформація щодо його змісту та обставин, викладених у ньому;

- лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні, а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації; кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин; Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога не було позбавлене можливості звернутись до ТПП для отримання сертифікату, але не скористалося таким правом;

- настання форс-мажорних обставин звільняє особу виключно від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили; в свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання; форс-мажорні обставини дають так зване відтермінування виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином; однак, згідно позовної заяви Управління не вимагає застосування відповідальності за порушення зобов`язання за договором №4 від 25.01.2002, а лише просить стягнути з відповідача суму нарахування відповідно до умов договору з урахуванням 50 відсотків знижки;

- статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч.4); наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.6); в той же час, ч.2 ст. 286 Господарського кодексу України передбачає, що орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди; враховуючи вищевикладене, законодавець для суб`єктів господарювання передбачив лише можливість зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які орендар не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди;

- підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством; відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини;

- відповідачем не надано доказів в підтвердження відсутності у доступі до найманого об`єкту за договором оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 або неможливості перебування (користування) орендованим майном; також, згідно з ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає; отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов?язання сплатити орендну плату об?єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає; окрім того, обставини, зазначені у нормі ч.6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об?єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця; тобто обставини згідно з ч.6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними; відсутність у ч.6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах;

- відповідачем не надано доказів в підтвердження неможливості використання об?єкту оренди, а лише долучені копії наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини від 21.05.2022 №9 Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області та наказу голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 №16 Про встановлення особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану, що в свою чергу не підтверджує його дотримання ТОВ Пасажирська канатна дорога;

- відповідно до акту №2 від 09.06.2023 та акту обстеження №06/06/23 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу між траверсами №6-а та №6-б першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу Відрада, що використовує орендар ТОВ Пасажирська канатна дорога згідно з договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 року №4 та між траверсами №6-в та №7 першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу Відрада, що використовує орендар ТОВ Пасажирська канатна дорога договором оренди берегозахисної споруди від 12.07.2010 №107-ор зафіксовано перебування майна відповідача та часткове провадження господарської діяльності та згідно усних пояснень на території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди укладеним з ТОВ ПКД у 2023 році.

13.12.2023 за вх.№45024/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, про те, що:

- безпідставними являються доводи позивача щодо можливості звільнення від сплати орендної плати виключно на підставі рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року №969-VIII та лише у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, оскільки положення статті 762 Цивільного кодексу України визначають підставою звільнення від зобов`язання з орендної плати неможливість використання переданого в оренду майна та не ставить в залежність таке звільнення від сплати від рішення орендодавця чи органу місцевого самоврядування;

- відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов`язання; факт неможливості користування орендованим майном обґрунтовано тим, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану доступ до об`єкту оренди заборонено на підставі наказів голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації; окрім цього, позивачем надано в якості доказів листування, згідно з яким про факт невикористання об`єкту оренди через неможливість здійснювати господарську діяльність без доступу до об`єкту оренди та заборону його використання, належним чином повідомлено Управління; листом ТОВ ПКД повідомляло позивача про вищезазначені обставини, а також просило внести зміни до договору оренди та звільнити від орендної плати починаючи з березня 2022 року;

- з моменту введення воєнного стану територія пляжних зон у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, у тому числі територія пляжу Отрада, є такою, що обмежена в доступі для громадян, у зв`язку із використанням зазначеної території для оборони м. Одеси; дана обставина в повній мірі підтверджується наказами голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації; так, останнім наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ Одеса від 12.08.2023 №16 Про встановлення особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану, яким встановлено особливий режим в?їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на цих територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в?їзд/виїзд транспортних засобів заборонено, крім вичерпного переліку територій пляжних зон, на яких дозволено перебування, згідно із додатком до цього наказу, в який територію пляжу Отрада не включено;

- загальновідомим є факт підриву в ніч на 06.06.2023 російськими окупаційними військами дамби Каховської гідроелектростанції, розташованої в м. Нова Каховка Херсонської області, внаслідок чого до акваторії Чорного моря на території м. Одеси потрапили забруднюючі речовини, сміття, уламки різних предметів, у тому числі мінно-вибухові предмети; вказані обставини надзвичайної ситуації, пов`язаної з підривом Каховської ГЕС, призвели до посилення мінної небезпеки вздовж всього Чорноморського узбережжя Одеси; за таких обставин, користуватися об`єктом оренди для надання платних послуг відпочиваючим, відповідно до п.1.1 договору оренди, ТОВ ПКД не уявлялось можливим;

- внаслідок збройної агресії росії, на орендованій території пляжу Отрада заборонено перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в?їзд/виїзд транспортних засобів, а отже цей факт є доведеною обставиною неможливості користування відповідачем переданим йому об`єктом оренди, з причин, які від нього жодним чином не залежать, що відповідно має наслідком звільнення від сплати орендної плати з моменту введення в Україні воєнного стану;

- обставини, які встановлені позивачем під час проведення та складання актів обстеження №06/06/23 від 06.06.2023 та №2 від 09.06.2023, не стосуються договірних орендних відносини між позивачем та відповідачем у справі; актами зафіксовано недостовірну інформацію щодо перебування майна в суборенді, а також провадження на території пляжної зони господарської діяльності ФОП Шепеленко Л.С.; вказані акти складено на припущеннях, зі слів невстановлених осіб; дійсно, між ТОВ ПКД та ФОП Шепеленко Л.С. укладено договір оренди нерухомого майна №0023/05/1 від 23.05.2023, відповідно до п.1.1-1.3 якого в оренду передано майданчик, загальною площею 319 кв.м, з метою експлуатації та обслуговування об??єкту, що належить орендодавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2003 у справі Nє17-5-30/02-9504 строком до 31.12.2023; таким чином, відповідачем за вказаним договором передано в оренду належне йому майно (що не заборонено законодавством), яке не має жодного відношення до оренди берегозахисних споруд; надані позивачем в якості доказів акти про обстеження безпосередньо на об`єкті оренди не містять підписів ані представників ТОВ ПКД, ані будь-яких інших незалежних осіб, крім підписів працівників Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, в них не зазначено про відмову осіб від підписів, вказана в актах інформація являється недостовірною, що надає можливості заперечувати належність, допустимість та достовірності актів обстеження як доказу; надані до акту обстеження №06/06/23 від 06.06.2023 матеріали фотофіксації жодним чином не вказують на факти користування відповідачем об?єктом оренди у вигляді ділянки штучного пляжу, а також провадження на об?єкті господарської діяльності відповідачем або іншою особою; акт обстеження є документом, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили.

15.12.2023 за вх.№45669/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.12.2023 судом оголошено перерву до 18.01.2024 о 12:50. У судовому засіданні 18.01.2024 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 08.02.2024 о 14:00.

У судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача судовому засіданні 08.02.2024 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/4585/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 08.02.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 08.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

25.01.2022 між Управлінням інженерного захисту території міста (нині - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради) та Орендним підприємством Пасажирська канатна дорога (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога) укладений договір оренди берегозахисних споруд №4.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №1533-01р від 25.12.2001, а орендар приймає у тимчасове платне використання комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв.метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, з метою надання послуг відпочиваючим.

Згідно з п.1.2 договору цей договір діє з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2026 року терміном на двадцять п`ять років

За п.п. 3.1-3.3 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати (додаток №1); розмір орендної плати також може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України, чи нормативними актами Одеської міської ради, у порядку, встановленому діючим законодавством; орендар може бути звільнений частково від орендної плати згідно з п.6.2 цього договору.

У відповідності до п.п. 4.2, 4.3, 4.7 договору орендар зобов`язується: використовувати орендовані споруди у відповідності з їх призначенням і умовами цього договору, та нормами санітарної та пожежної безпеки; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та податок на додану вартість; своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого майна; цільове використання - надання платних послуг відпочиваючим.

Згідно з п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.

Додатком №1 до договору є розрахунок орендної плати.

Додатком №2 до договору є акт приймання-передачі частини штучного пляжу Отрада площею 2100 кв.м.

Додатковими угодами від 01.02.2004, 25.02.2005, 22.08.2007 до договору сторонами вносились зміни щодо нарахування орендної плати.

Додатковою угодою від 2018 року (без дати) сторонами договору внесено зміни до додатку до договору - схеми берегозахисної смуги.

В матеріалах справи наявна схема орендованих ділянок пляжу ТОВ ПКД між траверсами №6 та №7 на території пляжу Отрада.

Додатковим договором №1 від 03.08.2018 до договору №4 на підставі рішення ОМР від 26.07.2018 №326 змінено орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Додатковим договором №2 від 15.02.2019 до договору №4 сторони домовились, зокрема, про те, що:

- на підставі рішення Одеської міської ради №4214-VII від 30.01.2019 Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси орендна плата з 01 лютого 2019 року розраховується за викладеною формулою;

- пункт 3.1 розділу 3 договору викладено у новій редакції: за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 841 (вісім тисяч сорок одна) гривня 24 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства; орендар зобов?язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності; в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3;

Додатковим договором №3 від 01.10.2020 до договору №4 на підставі рішення ОМР від 16.06.2020 №6430-VII змінено орендодавця на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

У листі від 15.03.2022 №12 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було введено воєнний стан та на час воєнного стану ТОВ Пасажирська канатна дорога призупинило свою діяльність; відповідач просив позивача тимчасово призупинити дію договору №4 від 25.01.2002 та №107-ор від 12.07.2010 з 01.03.2022.

У листі від 31.03.2022 №13 відповідач повідомив позивача про те, що ТОВ Пасажирська канатна дорога з 01.04.2022 є платником єдиного податку 3 група 2% тимчасово з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану.

У листі від 15.06.2022 №05/01-13/213 позивач із посиланням на укладений договір та норми законодавства повідомив відповідачу, що в Управлінні відсутні підстави щодо тимчасового призупинення договорів оренди берегозахисних споруд, договорів оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 та №07-ор від 12.07.2010.

У листі від 06.07.2022 №05/01-13/2013 позивач повідомив відповідачу, що на підставі рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану ТОВ Пасажирська канатна дорога здійснено перерахунок здійснених нарахувань, зокрема, за договором №4 від 25.01.2022; окрім того, проінформовано, зокрема, про наявність заборгованості за договором №4 у розмірі 26870,20 грн. та заявлено прохання здійснити сплату заборгованості.

У листі відповідача від 04.07.2022 №22 до Одеського міського голови ТОВ Пасажирська канатна дорога повідомила про намір підприємства провести за рахунок власних коштів капітальний ремонт берегозахисних споруд та благоустрій прилеглих територій, у зв`язку з цим просило внести зміни у договори шляхом підписання додаткових угод до них щодо продовження терміну їх дії.

У листі від 29.07.2022 №07/01-13/299 позивач повідомив відповідачу, зокрема, про те, що у зв?язку із наявністю заборгованості зі сплати орендної плати за договором, що продовжується та фактами суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати в Управлінні на підставі статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна наявні підстави для відмови у продовженні договору оренди; Управління наголосило, що заборгованість з орендної плати за договорами №4 від 25 січня 2002 року №107-ор від 12 липня 2010 року станом на 29 липня поточного року складає 35607,46 грн. та 60189,79 грн. відповідно.

У претензії №2 від 11.01.2023 №01/01-13/27 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 66672,87 грн.

У листі від 30.01.2023 №5 відповідач, зокрема, повідомив позивача про факт запровадження обмежень воєнного часу, що прямо перешкоджають ТОВ ПКД фізично та юридично виконати обов`язки за договором, просив звільнити від оплати орендної плати на час воєнного стану, у зв`язку із неможливістю використовувати об?єкт оренди за укладеним договором; проведені раніше оплати ТОВ ПКД у період воєнного стану просив зарахувати в оплати майбутніх платежів.

У листі від 15.02.2023 №07/01-13/27 позивач, зокрема, наголосив відповідачу про наявність заборгованості за договором №4 від 25.01.2002 та просив терміново сплатити наявну заборгованість.

У листі від 09.03.2023 №10 відповідач, зокрема, просив позивача повторно розглянути лист та звільнити ТОВ ПКД від орендної плати на період воєнного стану, у зв`язку з неможливістю використовувати орендне майно; проведені раніше оплати ТОВ ПКД у період воєнного стану просив зарахувати в оплати майбутніх платежів.

У листі від 31.03.2023 №03/01-13/113 позивач із посиланням на умови договору, норми законодавства та попередні листи за спірними правовідносинами повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором №4 та просив терміново сплатити заборгованість.

У претензії №2 від 23.05.2023 №01/01-13/27 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 96077,27 грн.; окрім того повідомлено, що про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листами від 06.07.2022, 29.07.2022, 11.01.2023.

Наказом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради №16 від 26.05.2023, зокрема, вирішено провести комісійне обстеження ділянок штучних піщаних пляжів за договорами оренди берегозахисних споруд та штучних піщаних пляжів, відповідно до переліку, вказаному у додатку №1 до цього наказу.

Додаток №1 до наказу №16 від 26.05.2023 визначає перелік договорів оренди, серед яких наявний договір з ТОВ ПКД від 25.01.2002.

В матеріалах справний наявний акт обстеження №06/06/23 від 06.06.2023 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу між траверсами №6-а та №6-б першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу Відрада, що використовує орендар ТОВ Пасажирська канатна дорога згідно з договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 року №4 та між траверсами №6-в та №7 першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу Відрада, що використовує орендар ТОВ Пасажирська канатна дорога договором оренди берегозахисної споруди від 12.07.2010 року №107-op, який складений працівниками відділу інженерного захисту території та розвитку та в якому зазначено:

- за результатами обстеження встановлено, що на момент 06.06.2023 на берегозахисних спорудах у вигляді штучних піщаних пляжів між траверсами №6-а та №6-б першої черги протизсувних споруд на пляжі Відрада та №6-в та №7 першої черги протизсувних споруд на пляжі Відрада зафіксоване перебування майна орендаря зазначених ділянок берегозахисних споруд, а також здійснювалося часткове провадження господарської діяльності, що підтверджується відповідною фотофіксацією, яка здійснена 06.06.2023 на пристрій Apple Iphone 12 та є невід?ємною частиною зазначеного акту;

- згідно з усними поясненнями на вказаній території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ Пасажирська канатна дорога у 2023 році. До вказаного акту додані фотоматеріали, які наявні в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявний акт обстеження №2 від 09.06.2023.

У претензії №3 від 30.06.2023 №01/01-13/28 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 113333,53 грн.; окрім того повідомлено, що про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листами від 06.07.2022, 29.07.2022, 11.01.2023, 23.05.2023.

В матеріалах справи наявний наказ голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ Одеса №16 від 12.08.2023, яким, зокрема:

- встановлено особливий режим в?їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області (далі - пляжні зони) (п.1);

- заборонено на територіях, визначених в пункті 1 цього наказу, перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в?їзд/виїзд транспортних засобів, окрім територій, визначених у пункті 3 наказу (п.2);

- з метою оздоровлення громадян, дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства в межах та на територіях пляжних зон згідно із додатком до цього наказу, за умови відповідності пляжних зон вимогам, визначеним розпорядженням голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 07 серпня 2023 року №556/А-2023 «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану» (п.3).

Додаток до наказу №16 від 12.08.2023 визначає перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства.

В матеріалах справи наявна відповідь від 22.11.2023 на адвокатський запит представника відповідача, в якій, зокрема, повідомлено, що:

- відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частиниА2393 від 21 травня 2022 року №9 «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» (далі - наказ №9) заборонено перебування осіб, окрім тих, що виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області на час дії воєнного стану до його скасування/припинення, або до видачі окремого наказу, враховуючи те, яка з цих подій настане раніше;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2022 року №15 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ від 21 травня 2022 року №9» наказ №9 визнано таким, що втратив чинність;

- згідно з наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі - наказ №16) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області;

- на зазначених територіях забороняється перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, за винятком вказаних;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2023 року №15 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу №16 від 16 липня 2022 року №16» наказ №16 визнано таким, що втратив чинність;

- відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 12 серпня 2023 року №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі наказ) (копія додається) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережноїзахисної смуги Чорного моря на території Одеської області;

- на зазначених територіях, заборонено перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів окрім територій, визначених у пункті 3 наказу;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 16 жовтня 2023 року №30 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» наказ визнано таким, що втратив чинність;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 12.08.2023 №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі - наказ) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на цих територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів забороняється.

Також в матеріалах наявні:

- договір оренди нерухомого майна №0023/05/01 від 23.05.2023, укладений між ТОВ Пасажирська канатна дорога (орендодавець) та ФОП Шепеленко Л.С. (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об?єкт оренди (орендоване майно), згідно п.1.2 даного договору, з метою його використання, а також здійснення експлуатації та обслуговування об?єкта оренди за місцем його розташування; об?єкт оренди, згідно даного договору, складається з майданчика, загальною площею 319 кв.м; об?єкт оренди знаходиться за адресою: м. Одеса, Приморський район Нижня станція канатної дороги; орендодавець є власником зазначеного в п.1.2 майна на підставі рішення Господарського суду Одеської області №17-5-30/02-9504 від 08.01.2003;

- акт приймання-передачі від 23.05.2023 до договору №0023/05/01 від 23.05.2023;

- рішення Господарського суду Одеської області №17-5-30/02-9504 від 08.01.2003;

- схема розміщення орендованого майна;

- фотоматеріали;

- наказ №9 від 21.05.2022 Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, який втратив чинність на підставі наказу №15 від 16.07.2022;

- наказ №16 від 16.07.2022 Про встановлення особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану, який втратив чинність на підставі наказу №15 від 11.08.2023;

- наказ №30 від 16.10.2023 Про встановлення особливого режиму в?їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану.

В матеріалах справи наявні відповідні довідки про стан заборгованості за відповідні періоди. Також в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором №4, яка станом на 13.10.2023 становить 148022,72 грн. Доказів сплати заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

Несплата відповідачем заборгованості з орендної плати за договором оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 5 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану (https://omr.gov.ua/ua/acts/council/191972/) встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу; є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства Міжнародний аеропорт Одеса, але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану (п.1). Згідно з п.2 рішення на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Господарський суд вказує, що позивачем визначено підставою позову несплату відповідачем орендної плати за договором оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002, відповідно до умов якого, зокрема, встановлено, що:

- орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №1533-01р від 25.12.2001, а орендар приймає у тимчасове платне використання комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв.метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, з метою надання послуг відпочиваючим (п.1.1 договору);

- орендар зобов`язується використовувати орендовані споруди у відповідності з їх призначенням і умовами цього договору, та нормами санітарної та пожежної безпеки (п.4.2 договору);

- за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 841 (вісім тисяч сорок одна) гривня 24 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства; орендар зобов?язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності; в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3 (п.3.1 договору в редакції додаткового договору №2 від 15.02.2019);

- зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, крім випадків передбачених цим договором (п.9.2 договору).

Отже, аналізуючи умови укладеного договору, господарський суд дійшов висновку, що сторони при його укладанні передбачили мету договору - надання послуг відпочиваючим (з боку орендаря) та отримання орендних платежів (з боку орендодавця). Окрім того, господарський суд враховує, що відповідно до договору об`єктом оренди є комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв.метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, тобто знаходиться в межах прибережної смуги Чорного моря.

Норма права, закріплена в ч.6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування ч.6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача (орендатора) від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, обставин за яких майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.

Таким чином, господарський суд зауважує, що у даному випадку важливим є встановлення факту можливості користування об`єктом оренди відповідачем, а якщо така можливість відсутня, то встановлення причин такої неможливості (об`єктивна чи суб`єктивна).

Так, господарський суд враховує, що виходячи із розрахунку позивача заявлений до стягнення період (лютий 2022 року - жовтень 2023 року) співпадає з початком військової агресії російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану зі всіма негативними наслідками. Факт військової агресії підтверджується, крім іншого, і листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. При цьому, господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Разом з тим, господарський суд зауважує, що в матеріалах справи наявні накази Одеської обласної державної (військової) адміністрації №9 від 21.05.2022 (втратив чинність), №16 від 21.05.2022 (втратив чинність), №16 від 12.08.2023 (з додатком - перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства); наказ №30 від 16.10.2023. Вказаними наказами із посиланням на дії воєнного стану було встановлено особливий режим в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, а саме:

- заборонено перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на час дії воєнного стану; власникам (користувачам) приміщень, земельних ділянок, прилеглих до пляжної зони, суб`єктам господарювання у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності, що мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря забезпечити дотримання заборон (наказ №9 від 21.05.2022);

- встановлено особливий режим в?їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на територіях, визначених в пункті 1 цього наказу перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в?їзд/виїзд транспортних засобів, за винятком, встановленим пунктом 3 цього наказу, забороняється (наказ №16 від 16.07.2022);

- заборонено на територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в?їзд/виїзд транспортних засобів, окрім територій, визначених у пункті 3 наказу; додаток до вказаного наказу є перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства (наказ №16 від 12.08.2023). Господарський суд звертає увагу, що відповідач та пляж Отрада у вказаному переліку відсутні.

Господарський суд вказує, що листами від 15.03.2022, 30.03.2023 відповідач із посиланням на військову агресію, введений воєнний стан, призупинення діяльності та встановлення заборон відповідно до наказів Одеської обласної державної (військової) адміністрації просив позивача призупинити дію договору, а згодом просив звільнити від сплати орендної плати. В свою чергу, позивач відповідними листами повідомив про відсутність можливості у зупиненні дії договору; на виконання рішення ОМР від 29.06.2022 №969-VIII здійснив перерахунок орендної плати та надсилав відповідні претензії з вимогами про сплату заборгованості.

Проаналізувавши наявні матеріали, умови укладеного договору, враховуючи вищевстановлені судом обставини, оцінюючи надані докази в їх сукупності, господарський суд приймаючи до уваги військову агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану зі всіма негативними наслідками, встановлені прямі заборони на перебування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, які в даному випадку прямо вплинули на можливість використання відповідачем орендованого майна, в тому числі за призначенням, встановлення чого є вирішальним для правильного вирішення даної справи, відповідачем доведено наявність обставин (заборона перебування/знаходження на території орендованого майна), за які орендар не відповідає (заборони встановлені наказами начальника військової адміністрації), за цих обставин орендоване майно відповідачем з об`єктивних причин (за які відповідач не відповідає) не використовувалося, у зв`язку з чим господарський суд вбачає наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів на підставі ч.6 ст. 762 ЦК України, а тому позивачем неправомірно нараховано відповідачу у вказаний період плату, що складає суму основного боргу у даній справі. За таких обставин суд дійшов висновку, що докази надані відповідачем на спростування позовних вимог є більш вірогідними ніж докази надані позивачем на їх підтвердження.

Окрім того, господарський суд враховує, що об`єктивна неможливість використання відповідачем орендованого майна також вплинула на те, що мета договору (надання послуг відпочиваючим) у спірний період не досягнута, а покладання виключно на одну сторону всіх ризиків в умовах обставин, які склалися не з її вини на думку суду не відповідає принципам справедливості та розумності, встановленим ст. 3 ЦК України. Перерахунок орендних платежів на підставі рішення ОМР від 29.06.2022 №969-VIII (орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати) в даному випадку при наявності встановлених заборон не може відповідати принципу справедливості та розумності та не створює підстав для неможливості застосування до спірних відносин ч.6 ст. 762 ЦК України.

Щодо посилань в договорі на обов`язок сплати орендних платежів незалежно від результатів господарської діяльності, господарський суд вказує, в даному випадку вказаний обов`язок необхідно розглядати разом з тими реаліями та обставинами, які склалися на даний час (в умовах військової агресії, воєнного стану, заборон) та які не могли були бути передбачені сторонами під час укладення (внесення змін) до договору оренди. Поняття незалежно від результатів господарської діяльності можна було б застосувати, коли здійснення господарської діяльності є можливим, а результат (наявний/відсутній) такої діяльності залежить виключно від відповідача, проте, в даному випадку відповідач з об`єктивних причин не тільки позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність на орендованому об`єкті та за наслідками такого позбавлення й відсутній будь-який результат, а діє пряма заборона на перебування осіб на території, де знаходиться орендоване майно.

Посилання позивача на акт №2 від 09.06.2023, акт обстеження №06/06/23 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу, фіксація перебування майна відповідача та часткове провадження господарської діяльності, усні пояснення про те, що на території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ ПКД у 2023 році, не приймаються судом до уваги в якості підстави для задоволення позову, оскільки вказані акти обстеження складені виключно працівниками позивача, а щодо здійснення господарської діяльності Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ ПКД у 2023 році, господарський суд звертає увагу, що об`єктом вказаного договору є власність відповідача та передача такого майна в оренду іншій особі не вказує на обставини здійснення відповідачем господарської діяльності на орендованому майні за договором №4 від 25.01.2002, який є предметом розгляду даної справи.

Посилання позивача на те, що наявність наказів не підтверджує дотримання відповідних заборон відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем заборон.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, господарський суд вважає, що заявлені позовні вимоги є недоведеними і необґрунтованими, а отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога про стягнення 148022,72 грн. заборгованості.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля