Постанова

від 01.05.2024 по справі 916/4585/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4585/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року, м. Одеса, суддя Бездоля Ю.С., повний текст рішення складено та підписано 20.02.2024 року

у справі №916/4585/23

за позовом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса

про стягнення 148 022 грн. 72 коп., -

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2023 року Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса, у яких просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 148 022 грн. 72 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч умовам договору оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 року, неналежно виконуються зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса нараховано заборгованість у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року у справі №916/4585/23 (суддя Бездоля Ю.С. ) у позовних вимогах Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса, відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану зі всіма негативними наслідками, якими встановлені прямі заборони на перебування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, в даному випадку прямо вплинули на можливість використання відповідачем орендованого майна, в тому числі за призначенням, встановлення чого є вирішальним для правильного вирішення даної справи, відповідачем доведено наявність обставин (заборона перебування/знаходження на території орендованого майна), за які орендар не відповідає (заборони встановлені наказами начальника військової адміністрації), за цих обставин орендоване майно відповідачем з об`єктивних причин (за які відповідач не відповідає) не використовувалося, у зв`язку з чим судом першої інстанції звільнено відповідача від сплати орендних платежів на підставі ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Також, Господарський суд Одеської області у рішенні від 08.02.2024 року у справі №916/4585/23 зазначив, що об`єктивна неможливість використання відповідачем орендованого майна також вплинула на те, що мета договору (надання послуг відпочиваючим) у спірний період не досягнута, а покладання виключно на одну сторону всіх ризиків в умовах обставин, які склалися не з її вини не відповідає принципам справедливості та розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України. Перерахунок орендних платежів на підставі рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII (орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати) в даному випадку, при наявності встановлених заборон, не може відповідати принципу справедливості та розумності та не створює підстав для неможливості застосування до спірних відносин ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відтак, на переконання місцевого господарського суду, позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є недоведеними і необґрунтованими, з огляду на що стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих ним заборгованості у розмірі 148 022 грн.72 коп. належить відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду від 08.02.2024 року у справі №916/4585/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса про стягнення з відповідача заборгованості за оренду земельної ділянки задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, процесуальних норм та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції зазначив, що пунктом 9.1 передбачено, що умови договору зберігають силу протягом всього строку дії Договору та випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Даний договір та додаткові угоди до нього підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Апелянт наголосив, що співпадання з початком військової агресії російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану взагалі не може слугувати підтвердженням для несплати орендної плати за квітень 2022 і травень 2022 року. Введення на території України воєнного стану не є підставою невиконання умов укладених договорів.

Окрім того, апелянт зазначає, що згідно пункту 2.1.4 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року №1133-V, режим роботи служб громадських пляжів у тому числі орендованих, встановлюється з 01 травня до 01 жовтня щорічно. Тобто, до 01 травня на орендованих берегозахисних спорудах не надаються пляжні послуги. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам.

Також, скаржник зазначає, що судом не враховано лист від 15.03.2022 року за вих.№12, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» констатувало факт призупинення своєї діяльності на час воєнного стану, яким фактично односторонньо відмовилося від виконання зобов`язань за договором і саме з моменту прийняття рішення про припинення діяльності відповідач перестав здійснювати обов`язок зі сплати орендних платежів.

Апелянт звертає увагу суду, що сферу орендних відносин, предметом яких є комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна", ст.26 якого регулюється порядок здійснення контролю за використанням майна, переданого в оренду, а саме, контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна, а контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів. Управління є і орендодавцем, і балансоутримувачем берегозахисної споруди, переданої в оренду відповідачу у справі. Водночас, умовами договору, а саме, пунктом 7.2, визначено, що виключно на орендодавця покладено обов`язок контролювати наявність, стан, напрямки використання майна, переданого в оренду.

У зв`язку із чим вважає, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги посилання позивача на акт № від 09.06.2023, акт обстеження №06/06/23 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу, фіксацію перебування майна відповідача та часткове провадження господарської діяльності, усні пояснення про те, що на території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з відповідачем у 2023 році.

Також скаржник зазначає, що в межах справи відповідачем надано ряд наказів Одеської обласної державної (військової) адміністрації, зокрема, наказ №16 від 12 серпня 2023 року, пунктом 3 якого визначено, що з метою оздоровлення громадян дозволити перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства в межах територій пляжних зон згідно з додатком до цього наказу, за умови відповідності пляжних зон вимогам, визначеним розпорядженням голови (начальника) Одеської обласної державної адміністрації від 07.08.2023 №556/A-2023 «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану», (який передував наказу №16 від 12 серпня 2023 року) - визначалися ділянки пляжних зон в межах берегової лінії міста Одеси від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану, які можуть бути доступні для відвідування громадянами для оздоровлення з можливістю купання в морі в межах берегової лінії з урахуванням Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 №1133-V, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2017 №301, яке відповідачем не надавалося, оскільки цим розпорядженням визначалися ділянки пляжних зон, які можуть бути доступні для відвідування громадянами для оздоровлення з можливістю купання у морі в межах берегової лінії, тому таке не може свідчити про достатність такого доказу.

На переконання апелянта, відповідачем навмисно не надано вищезазначене розпорядження Господарському суду Одеської області у межах справи №916/4585/23, оскільки це не підтверджує його позицію щодо заборон та є таким, що формує хибне уявлення про обставини справи.

Також, апелянт звертає увагу суду, що ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 2100 кв.м., що розташована в районі пляжу «Отрада» є об`єктом оренди, оскільки входить до складу територій від пляжу «Ланжерон» до 16-ої станції Великого Фонтану.

Однак, відповідач у справі не готував орендовану ділянку пляжу у 2023 році та в комісію з обстеження пляжних зон і пляжів м. Одеси для прийняття рішення про відкриття ділянки піщаного пляжу у 2023 році не звертався через призупинення своєї діяльності.

Також, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» Наказ №9 від 21 травня 2022 року та Наказ № 16 від 16 липня 2022 року не стосуються об`єкта оренди, і такі накази, що надані відповідачем до суду, не є належними доказами в розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують неможливість використання об`єкту оренди та є підставою для звільнення від орендної плати відповідно до ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач мав довести суду факт невикористання конкретного орендованого майна з причин, незалежних від Товариства, а не факт встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану. Натомість, обставини, наведені відповідачем, є загальними, не мають прив`язки до конкретних осіб та об`єкту оренди, отже, зв`язок між наведеними Відповідачем обставинами та неможливістю використання індивідуально-визначеного орендованого комунального майна відсутній.

Водночас, апелянт зауважує, що наказ №230 від 16.10.2023 "Про встановлення особливого режиму в 'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану" взагалі не може братися до уваги судом, оскільки датою його прийняття є 16 жовтня 2023 року, а згідно пункту 2.1.4 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси затверджених Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року №1133-V, режим роботи служб громадських пляжів у тому числі орендованих встановлюється з 01 травня до 01 жовтня щорічно. Тобто, з 01 жовтня на орендованих, берегозахисних спорудах не можуть надаватися пляжні послуги.

Отже, апелянт вважає, що відповідачем не доведено об`єктивної неможливості користування майном у спірний період, тим паче, коли листування відповідача свідчить про наявність доступу до об`єкту оренди і позивачем така можливість встановлена, виходячи із акту обстеження від 06.06.2023, а отже, не доведено і підстав для застосування норм ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Також, апелянт звертає увагу суду, що матеріали справи №916/4585/23 не містять Наказів/Розпоряджень Одеської районної державної адміністрації щодо заборони/обмежень/ /часткового доступу як до берегозахисних споруд так і до пляжних ділянок, тощо у місті Одеса. Ані Одеською міською радою, ані Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради таких рішень не приймалося.

Також, апелянт зазначає, що обґрунтовуючи застосування до спірних правовідносин положень ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції посилається на факт збройної агресії російської федерації проти України, ведення широкомасштабних бойових дій на території України, зокрема на Накази, однак не надає належної правової оцінки листам Товариства в їх сукупності, в яких відповідач зазначав про припинення діяльності та ініціативу щодо внесення змін в договір шляхом збільшення терміну до 2051 року, намір проведення капітального ремонту берегозахисної споруди та благоустрій прилеглої території, що відповідно унеможливлює позицію відповідача про відсутність доступу до об`єкту оренди, внаслідок чого судом першої інстанції помилково не було відхилено доводи відповідача у справі про наявність обставин, які зумовлюють тимчасову неможливість використання орендованого майна з незалежних від орендаря причин, та відповідно не можуть слугувати підставою для звільнення від внесення орендної плати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року у справі №916/4585/23, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

09.04.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога», м. Одеса надійшов відзив (вх. №867/24/Д1), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, Товариство, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, заперечуючи проти доводів апелянта, зазначених в апеляційній скарзі, наголосило, що доводи апеляційної скарги не містять нових або інших обґрунтувань, ніж ті, що зазначені у позовній заяві та у відповіді на відзив, з урахуванням яких судом першої інстанцій надано законну та обґрунтовану оцінку.

Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного суду, зазначає, що якщо наймач з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі ч. 6 ст.762 Цивільного кодексу України він звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Зазначене законодавче положення діє незалежно від наявності відповідної умови в договорі.

Товариство звертає увагу суду, що зверталось до позивача із відповідними листами за вих.№12 від 15.03.2022, вих.№5 від 30.01.2023, вих.№9 від 09.03.2023 про призупинення дії

договору та звільнення від орендної плати у зв`язку із неможливістю здійснювати господарську діяльність без доступу до об`єкту оренди з причини заборони перебування на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, відповідно до наказів Одеської обласної (військової) адміністрації. Проте, Управлінням лише направлялись претензії з вимогою оплатити заборгованість за період, в який орендар був позбавлений можливості користуватися орендованим об`єктом, через обставини, за які орендар не відповідає.

Відповідач вважає, що в умовах військового стану, які склалися не з вини сторін договору, використання орендованого майна неможливе у зв`язку із дією прямої заборони перебування та пересування на орендній території.

Також, відповідач звертає увагу суду, що з моменту введення воєнного стану території пляжних зон у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, у тому числі територія пляжу «Отрада», є такою, що обмежена в доступі для громадян, у зв`язку із використанням зазначеної території для оборони м. Одеси. Дана обставина в повній мірі підтверджується наказами голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації. Так, останнім наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 12.08.2023 № 16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану», встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області.

Щодо навмисного ненадання відповідачем копії Розпорядження голови (начальника) Одеської обласної (військової) адміністрації від 07.08.2023 №556/А-2023, відповідач зазначив, що копії всіх підзаконних нормативних актів надано до суду в якості доказів виключно за відповіддю Одеської обласної (військової) адміністрації №135-АЗ/2436 від 22.11.2023 на адвокатський запит від 16.11.2013 за №16/11.

Крім того, звертає увагу суду, що за результатами вищезазначеного Розпорядження від 07.08.2023 було прийнято наказ голови Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 12.08.2023 № 16, яким затверджено перелік пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, а саме, тільки зони пляжів «Курортний», «Чайка», «Дельфін».

Також відповідач вказує, що обставини, які встановлені позивачем під час проведення та складання акту №2 від 09.06.2023, не стосуються взагалі договірних орендних відносини між сторонами у справі. Актами зафіксовано недостовірну інформацію щодо перебування майна в суборенді, а також провадження на території пляжної зони господарської діяльності ФОП Шепеленко Л.С. Вказані акти складено на припущеннях, зі слів невстановлених осіб.

Відповідач зазначає, шо дійсно між Товариством та ФОП Шепеленко Л.С. укладено договір оренди нерухомого майна №0023/05/1 від 23.05.2023, відповідно до п.1.1-1.3. якого в оренду передано майданчик, загальною площею 319 кв.м., з метою експлуатації та обслуговування об`єкту, що належить орендодавцю на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2003 у справі №17-5-30/02-9504 строком до 31.12.2023.

Отже, відповідач зазначає, що за вказаним вище договором передано в оренду належне йому майно (що не заборонено законодавством), яке не має жодного відношення до оренди берегозахисних споруд.

Також, відповідач вказує, що надані позивачем в якості доказів Акти про обстеження безпосередньо на об`єкті оренди не містять підписів ані представників Товариства, ані будь-яких інших незалежних осіб, крім підписів працівників Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, в яких не зазначено про відмову осіб від підписів, вказана в актах інформація являється недостовірною, що надає можливості заперечувати належність, допустимість та достовірність актів обстеження, як доказів у справі.

Відповідач наголошує, що надані до акту обстеження №06/06/23 від 06.06.2023 матеріали фотофіксації жодним чином не вказують на факти користування відповідачем об`єктом оренди у вигляді ділянки штучного пляжу, а також провадження на об`єкті господарської діяльності відповідачем або іншою особою. Акт обстеження є документом, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта пред`являються вимоги, що стосуються доказів.

Підсумуючи вищевикладені доводи, відповідач, зазначив, що доводи апеляційної скарги позивача про те, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, не відповідають вимогам ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, оскільки є об`єктивні обставини неможливості використовувати орендне майно через обставини, а саме, встановлення особливого режиму заборону перебування, пересування, вхід/вихід осіб на пляжних зонах у межах прибережної смуги Чорного моря на час воєнного стану, за які орендар не відповідає, та за яких орендне майно не використовувалось та не могло бути використане орендарем.

24.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (вих.1523/24).

Заява обґрунтована тим, що в межах даної справи вирішується питання щодо захисту прав та інтересів територіальної громади міста Одеси через недоотримання останнім коштів за користування комунальним майном за договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2022 року №4, укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога», а тому Одеська міська рада вважає, що рішення у справі №916/4585/23 може вплинути на її права та обов`язки.

Розглянувши заяву представника Одеської міської ради про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, судова колегія дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Як вбачається із поданої заяви, Одеської міською радою не наведено належного обґрунтування, яким чином рішення у даній справі, яке стосується стягнення з відповідача заборгованості орендної плати, може вплинути на права та обов`язки Одеської міською ради, причому на стадії апеляційного перегляду даної справи після постановлення судом першої інстанції рішення у справі без звернення такої особи до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, як особи, яка не брала участі у справі.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 264 800 грн.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/4585/23 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 148 022 грн. 72 коп.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 року у справі №916/4585/23 21 є правомірним, виходячи з такого.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

25.01.2022 між Управлінням інженерного захисту території міста (нині - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради) та Орендним підприємством Пасажирська канатна дорога (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога) укладений договір оренди берегозахисних споруд №4.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №1533-01р від 25.12.2001, а орендар приймає у тимчасове платне використання комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв. метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, з метою надання послуг відпочиваючим.

Згідно з п.1.2 договору цей договір діє з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2026 року терміном на двадцять п`ять років

За п. 3.1-3.3 договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відносно суми орендної плати (додаток №1); розмір орендної плати також може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України, чи нормативними актами Одеської міської ради, у порядку, встановленому діючим законодавством; орендар може бути звільнений частково від орендної плати згідно з п.6.2 цього договору.

Відповідно до п. 4.2, 4.3, 4.7 договору орендар зобов`язується: використовувати орендовані споруди у відповідності з їх призначенням і умовами цього договору, та нормами санітарної та пожежної безпеки; своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та податок на додану вартість; своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю використання орендованого майна; цільове використання - надання платних послуг відпочиваючим.

Згідно з п.8.1 договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором.

За п. 9.1- 9.5 вбачається, що умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору та випадках, коли після його укладання, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, крім випадків, передбачених даним договором. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів; договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін чи за рішенням господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством; після закінчення строку договору орендар має переважне право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору; реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

Пунктом 9.6 вбачається, що дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку; за несплату оренди в строк до 3-х місяців; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін, або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря; невиконання приписів орендодавця.

Додатком №1 до договору є розрахунок орендної плати.

Додатком №2 до договору є акт приймання-передачі частини штучного пляжу Отрада площею 2100 кв.м.

Додатком №3 до договору є схема розміщення орендованого пляжу «Отрада» .

Додатковими угодами від 01.02.2004, 25.02.2005, 22.08.2007 до договору сторонами вносились зміни щодо нарахування орендної плати.

Додатковою угодою від 2018 року (без дати) сторонами договору внесено зміни до додатку до договору - схеми берегозахисної смуги.

В матеріалах справи наявна схема орендованих ділянок пляжу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса між траверсами №6 та №7 на території пляжу Отрада.

Додатковим договором №1 від 03.08.2018 до договору №4 на підставі рішення Одеської міської ради від 26.07.2018 №326 змінено орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Додатковим договором №2 від 15.02.2019 до договору №4 сторони домовились, зокрема, про те, що на підставі рішення Одеської міської ради №4214-VII від 30.01.2019 Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси орендна плата з 01 лютого 2019 року розраховується за викладеною формулою (місячна орендна плата на 01.02.2019 року становить 8 041 грн. 24 коп.)

Пункт 3.1 розділу 3 договору викладено у новій редакції: за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 841 (вісім тисяч сорок одна) гривня 24 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства; орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності; в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3;

Додатковим договором №3 від 01.10.2020 до договору №4 на підставі рішення Одеської міської ради від 16.06.2020 №6430-VII змінено орендодавця на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Листом від 15.03.2022 №12 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України було введено воєнний стан та на час воєнного стану Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога призупинило свою діяльність, а тому просив позивача тимчасово призупинити дію договору №4 від 25.01.2002 та №107-ор від 12.07.2010 з 01.03.2022 року.

З листа від 31.03.2022 №13 вбачається, що відповідач повідомив позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога з 01.04.2022 року є платником єдиного податку 3 група 2% тимчасово з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану.

Листом від 15.06.2022 №05/01-13/213 позивач із посиланням на укладений договір та норми законодавства повідомив відповідачу, що в Управлінні відсутні підстави щодо тимчасового призупинення договорів оренди берегозахисних споруд, договорів оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 та №07-ор від 12.07.2010.

У листі від 06.07.2022 №05/01-13/2013 позивач повідомив відповідачу, що на підставі рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану Товариству з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога здійснено перерахунок здійснених нарахувань, зокрема, за договором №4 від 25.01.2022, окрім того, проінформовано, зокрема, про наявність заборгованості за договором №4 у розмірі 26870,20 грн. та заявлено прохання здійснити сплату заборгованості.

Листом від 04.07.2022 №22 Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога повідомила Одеського міського голови про намір підприємства провести за рахунок власних коштів капітальний ремонт берегозахисних споруд та благоустрій прилеглих територій, у зв`язку з цим просило внести зміни у договори шляхом підписання додаткових угод до них щодо продовження терміну їх дії.

У листі від 29.07.2022 №07/01-13/299 позивач повідомив відповідачу, зокрема, про те, що у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати орендної плати за договором, що продовжується та фактами суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати в Управлінні на підставі статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна наявні підстави для відмови у продовженні договору оренди, Управління наголосило, що заборгованість з орендної плати за договорами №4 від 25 січня 2002 року №107-ор від 12 липня 2010 року станом на 29 липня поточного року складає 35607 грн. 46 коп. та 60189 грн. 79 коп.

У претензії №2 від 11.01.2023 №01/01-13/27 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 66672 грн. 87 коп.

У листі від 30.01.2023 №5 відповідач, зокрема, повідомив позивача про факт запровадження обмежень воєнного часу, що прямо перешкоджають Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса фізично та юридично виконати обов`язки за договором, просив звільнити від оплати орендної плати на час воєнного стану, у зв`язку із неможливістю використовувати об`єкт оренди за укладеним договором; проведені раніше оплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса у період воєнного стану просив зарахувати в оплати майбутніх платежів.

З листа від 15.02.2023 №07/01-13/27 вбачається, що позивач, зокрема, наголосив відповідачу про наявність заборгованості за договором №4 від 25.01.2002 станом, яка станом на 01 лютого поточного року складає 73 920 грн. 06 коп. та просив терміново сплатити наявну заборгованість.

У листі від 09.03.2023 №10 відповідач, зокрема, просив позивача повторно розглянути лист та звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» від орендної плати на період воєнного стану, у зв`язку з неможливістю використовувати орендне майно; проведені раніше оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» у період воєнного стану просив зарахувати в оплати майбутніх платежів.

У листі від 31.03.2023 №03/01-13/113 позивач із посиланням на умови договору, норми законодавства та попередні листи за спірними правовідносинами повідомив відповідача про наявність заборгованості за договором №4 та просив терміново сплатити заборгованість.

У претензії №2 від 23.05.2023 №01/01-13/27 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 96077 грн. 27 коп., окрім того повідомлено про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листами від 06.07.2022, 29.07.2022, 11.01.2023.

Наказом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради №16 від 26.05.2023, зокрема, вирішено провести комісійне обстеження ділянок штучних піщаних пляжів за договорами оренди берегозахисних споруд та штучних піщаних пляжів, відповідно до переліку, вказаному у додатку №1 до цього наказу.

Додаток №1 до наказу №16 від 26.05.2023 визначає перелік договорів оренди, серед яких наявний договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» від 25.01.2002.

В матеріалах справи наявний акт обстеження №06/06/23 від 06.06.2023 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу між траверсами №6-а та №6-б першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу «Відрада», що використовує орендар Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» згідно з договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 року №4 та між траверсами №6-в та №7 першої черги протизсувних споруд, в районі пляжу «Відрада», що використовує орендар Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» договором оренди берегозахисної споруди від 12.07.2010 року №107-op, який складений працівниками відділу інженерного захисту території та розвитку та в якому зазначено:

- за результатами обстеження встановлено, що на момент 06.06.2023 на берегозахисних спорудах у вигляді штучних піщаних пляжів між траверсами №6-а та №6-б першої черги протизсувних споруд на пляжі Відрада та №6-в та №7 першої черги протизсувних споруд на пляжі Відрада зафіксоване перебування майна орендаря зазначених ділянок берегозахисних споруд, а також здійснювалося часткове провадження господарської діяльності, що підтверджується відповідною фотофіксацією, яка здійснена 06.06.2023 на пристрій Apple Iphone 12 та є невід`ємною частиною зазначеного акту;

- згідно з усними поясненнями на вказаній території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ Пасажирська канатна дорога у 2023 році. До вказаного акту додані фотоматеріали, які наявні в матеріалах справи.

Також, в матеріалах господарської справи наявний акт обстеження №2 від 09.06.2023.

У претензії №3 від 30.06.2023 №01/01-13/28 позивач, зокрема, запропонував відповідачу у місячний строк з дня отримання претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 113 333 грн. 53 коп., окрім того повідомлено, що про наявність заборгованості відповідача було проінформовано листами від 06.07.2022, 29.07.2022, 11.01.2023, 23.05.2023.

В матеріалах справи наявний наказ голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ Одеса №16 від 12.08.2023, яким, зокрема:

- встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області (далі - пляжні зони) (п.1);

- заборонено на територіях, визначених в пункті 1 цього наказу, перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, окрім територій, визначених у пункті 3 наказу (п.2);

- з метою оздоровлення громадян, дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства в межах та на територіях пляжних зон згідно із додатком до цього наказу, за умови відповідності пляжних зон вимогам, визначеним розпорядженням голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 07 серпня 2023 року №556/А-2023 «Про деякі заходи з підготовки до часткового доступу на ділянки узбережжя Чорного моря, в умовах правового режиму воєнного стану» (п.3).

Додаток до наказу №16 від 12.08.2023 визначає перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства.

В матеріалах справи наявна відповідь від 22.11.2023 на адвокатський запит представника відповідача, в якій, зокрема, повідомлено, що:

- відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частиниА2393 від 21 травня 2022 року №9 «Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області» (далі - наказ №9) заборонено перебування осіб, окрім тих, що виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області на час дії воєнного стану до його скасування/припинення, або до видачі окремого наказу, враховуючи те, яка з цих подій настане раніше;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2022 року №15 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ від 21 травня 2022 року №9» наказ №9 визнано таким, що втратив чинність;

- згідно з наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі - наказ №16) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області;

- на зазначених територіях забороняється перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, за винятком вказаних;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командира військової частини НОМЕР_1 від 11 серпня 2023 року №15 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу №16 від 16 липня 2022 року №16» наказ №16 визнано таким, що втратив чинність;

- відповідно до наказу голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 12 серпня 2023 року №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі наказ) (копія додається) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережноїзахисної смуги Чорного моря на території Одеської області;

- на зазначених територіях, заборонено перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів окрім територій, визначених у пункті 3 наказу;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 16 жовтня 2023 року №30 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» наказ визнано таким, що втратив чинність;

- наказом голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації та командувача оперативно-стратегічного угруповання військ «Одеса» від 12.08.2023 №16 «Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану» (далі - наказ) встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на цих територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів забороняється.

Також в матеріалах господарської справи наявні:

- договір оренди нерухомого майна №0023/05/01 від 23.05.2023, укладений між ТОВ Пасажирська канатна дорога (орендодавець) та ФОП Шепеленко Л.С. (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об`єкт оренди (орендоване майно), згідно п.1.2 даного договору, з метою його використання, а також здійснення експлуатації та обслуговування об?єкта оренди за місцем його розташування; об`єкт оренди, згідно даного договору, складається з майданчика, загальною площею 319 кв.м; об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Одеса, Приморський район Нижня станція канатної дороги; орендодавець є власником зазначеного в п.1.2 майна на підставі рішення Господарського суду Одеської області №17-5-30/02-9504 від 08.01.2003;

- акт приймання-передачі від 23.05.2023 до договору №0023/05/01 від 23.05.2023;

- рішення Господарського суду Одеської області №17-5-30/02-9504 від 08.01.2003;

- схема розміщення орендованого майна;

- фотоматеріали;

- наказ №9 від 21.05.2022 Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, який втратив чинність на підставі наказу №15 від 16.07.2022;

- наказ №16 від 16.07.2022 Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану, який втратив чинність на підставі наказу №15 від 11.08.2023;

- наказ №30 від 16.10.2023 Про встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на окремих територіях Одеської області в умовах правового режиму воєнного стану.

В матеріалах справи наявні відповідні довідки про стан заборгованості за відповідні періоди та розрахунок заборгованості за договором №4, яка станом на 13.10.2023 становить 148 022,72 грн. Доказів сплати заявленої до стягнення суми матеріали справи не містять.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» на користь Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса заборгованості за договором оренди берегозахисних споруд №4 від 25.01.2002 року у розмірі 148 022 грн. 72 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ст. 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Так, під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів встановлено, що 25.01.2022 між Управлінням інженерного захисту території міста (нині - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради) та Орендним підприємством Пасажирська канатна дорога (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю Пасажирська канатна дорога) укладений договір оренди берегозахисних споруд №4.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, згідно розпорядження міського голови №1533-01р від 25.12.2001, а орендар приймає у тимчасове платне використання комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв. метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, з метою надання послуг відпочиваючим.

Пунктом 4.2. договору вбачається, що орендар зобов`язується використовувати орендовані споруди у відповідності з їх призначенням і умовами цього договору, та нормами санітарної та пожежної безпеки.

Відповідно до п.3.1 договору в редакції додаткового договору №2 від 15.02.2019) вбачається, що за об`єкт оренди орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 лютого 2019 року у сумі 841 (вісім тисяч сорок одна) гривня 24 копійки (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць; розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства; орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності; в період з червня по серпень орендна плата розраховується виходячи з орендної ставки помноженої на коефіцієнт - 1.3.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір орендної плати також може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України, чи нормативними актами Одеської міської ради, у порядку, встановленому діючим законодавством.

Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, крім випадків передбачених цим договором (п.9.2 договору).

В той же час, з позовної заяви вбачається, що Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» м. Одеса на свою користь заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 148 022 грн. 72 коп., ( за період січень 2022 року по жовтень 2023 року) з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відсутність у зазначеній нормі вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для її застосування є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

У разі використання орендованої земельної ділянки у військових цілях, які унеможливлюють її використання на даний час у господарських потребах, до таких правовідносин підлягають застосуванню положень ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про порушення умов договору оренди в частині несвоєчасної сплати орендної плати за користування такою земельною ділянкою (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2022 у справі № 905/1436/20).

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Разом з тим, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (див. постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не вливає із суті зобов`язання.

Приписами ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відтак, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні накази Одеської обласної державної (військової) адміністрації №9 від 21.05.2022, №16 від 21.05.2022, №16 від 12.08.2023 (з додатком - перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства); наказ №30 від 16.10.2023. Вказаними наказами із посиланням на дії воєнного стану було встановлено особливий режим в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, а саме:

- заборонено перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на час дії воєнного стану; власникам (користувачам) приміщень, земельних ділянок, прилеглих до пляжної зони, суб`єктам господарювання у сфері готельно-ресторанного бізнесу, туризму та інших видів діяльності, що мають вихід до пляжної зони у межах прибережної захисної смуги Чорного моря забезпечити дотримання заборон (наказ №9 від 21.05.2022);

- встановлено особливий режим в`їзду/виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів на узбережжі Чорного моря, затоках, у внутрішніх морських водах в межах пляжних зон та на територіях пляжних зон, розташованих у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області; на територіях, визначених в пункті 1 цього наказу перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, за винятком, встановленим пунктом 3 цього наказу, забороняється (наказ №16 від 16.07.2022);

- заборонено на територіях перебування, пересування, вхід/вихід громадян, іноземців та осіб без громадянства, в`їзд/виїзд транспортних засобів, окрім територій, визначених у пункті 3 наказу; додаток до вказаного наказу є перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства (наказ №16 від 12.08.2023).

Колегія суддів звертає увагу, що сторони при укладанні договору передбачили мету договору - надання послуг відпочиваючим (з боку орендаря) та отримання орендних платежів (з боку орендодавця). Окрім того, відповідно до договору об`єктом оренди є комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 2100 кв.метрів, згідно схеми, яка є невід`ємною частиною цього договору, за адресою: пляж Отрада, тобто знаходиться в межах прибережної смуги Чорного моря.

Відповідно до наказу№16 від 12.08.2023 (з додатком - перелік територій пляжних зон, на яких дозволено перебування громадян, іноземців та осіб без громадянства) вбачається, пляж Отрада у вказаному переліку відсутній.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач довів суду належними доказами по справі, що користуватися об`єктом оренди для надання послуг відпочиваючим, відповідно до п.1.1 договору оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Пасажирська канатна дорога» не уявлялось можливим у спірний період, оскільки зазначені вище накази містять пряму заборону перебування та пересування громадян на орендований території у вигляді штучного пляжу та блокувало можливість використовувати об`єкт оренди.

Також, колегія суддів зазначає, що листами від 15.03.2022, 30.03.2023 відповідач із посиланням на військову агресію, введений воєнний стан, призупинення діяльності та встановлення заборон відповідно до наказів Одеської обласної державної (військової) адміністрації просив позивача призупинити дію договору, а згодом просив звільнити від сплати орендної плати.

Проте, позивач відповідними листами повідомив про відсутність можливості у зупиненні дії договору та на виконання рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII здійснив перерахунок орендної плати та надсилав відповідні претензії з вимогами про сплату заборгованості.

У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів зазначає, що внаслідок збройної агресії Росії, на орендованій території пляжу «Отрада» заборонено перебування громадян, а отже, цей факт є доведеною обставиною неможливості користування відповідачем переданим йому об`єктом оренди з причин, які від нього жодним чином не залежать, а тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів на підставі ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України у спірний період (з 01.02.2022 до 31.10.2023), оскільки останній довів, яка сама обставина вплинула на неможливість виконання ним договірних зобов`язань за договором оренди та надав суду належні та допустимі доказі існування цих обставин.

Щодо посилання апелянта на акт №2 від 09.06.2023, акт обстеження №06/06/23 берегозахисних споруд у вигляді штучного піщаного пляжу, фіксація перебування майна відповідача та часткове провадження господарської діяльності, усні пояснення про те, що на території здійснюється господарська діяльність Фізичною особою-підприємцем Шепеленко Людмилою на підставі договору суборенди, укладеного з ТОВ ПКД у 2023 році, то таке не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані акті жодним чином не підтверджують факти користування відповідачем об`єктом оренди у вигляді ділянки штучного пляжу, а також провадження на об`єкті господарської діяльності відповідачем або іншою особою і не є належними доказами по справі, як правомірно зазначено судом першої інстанції.

Отже, враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, з огляду на що таке рішення скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судова колегія зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19, а також у постанові від 18.02.2021 року у справі №916/376/19.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року у справі № 916/4585/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року у справі № 916/4585/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року у справі № 916/4585/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицькій