Рішення

від 13.02.2024 по справі 918/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. м. РівнеСправа № 918/42/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача:Харченко Костянтин Сергійович (поза межами залу суду);

від відповідача: Гутнік Мар`яна Анатоліївна (поза межами залу суду).

Описова частина:

В січні 2024 року Приватне науково-виробниче підприємство "МІКРОТЕХ" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/42/24 за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13 лютого 2024 року на 11:20 год.

29 січня 2024 року через відділ канцелярії від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнав частково позов в частині суми основного боргу.

12 лютого 2024 року через відділ канцелярії від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 200 000 грн 00 коп.

13 лютого 2024 року через відділ канцелярії від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 250 000 грн 00 коп.

У судовому засіданні 13 січня 2024 року уповноважений представник позивача наполягав на задоволенні позову з урахуванням заяви про закриття провадження у справі в свою чергу відповідач визнав позов в частині стягнення основної суми боргу.

Мотивувальна частина:

28 грудня 2022 між ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», від імені якого діє відокремлений підрозділ «РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (далі - Замовник) та ПНВП «МІКРОТЕХ» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки №53-122-01-22-12764 (далі Договір 1).

Відповідно до п.1.1 Договору 1 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації (додаток №1 до даного Договору).

Пунктом 1.2 Договору 1 передбачено, що предметом поставки по даному договору є продукція: 38720000-8 Індикатори, яка передбачена специфікацією (додаток №1 до Договору). Додатком №1 до Договору визначено, що загальна вартість продукції складає 437 176,80 (чотириста тридцять сім тисяч сто сімдесят шість грн. 80 коп.) гривень.

Пунктом 6.1. Договору 1 передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених умов Договору 1 Постачальником 30.03.2023 року було поставлено Замовнику продукцію на суму 330 969, 60 грн.

Вбачається, поставлена продукція пройшла вхідний контроль та 04.04.2023 було оформлено відповідний ярлик.

Отже, беручи до уваги відстрочку остаточного розрахунку терміном 45 календарних днів з моменту оформлення ярлика на придатну продукцію, останній день для розрахунку 19.05.2023 року.

Однак, вбачається станом на 08.01.2024 замовником не здійснено розрахунку та за останнім обліковується заборгованість за даним Договором 1 у розмірі 330 969, 60 грн.

25.12.2023 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію. Матеріали справи не містять, відповідь на претензію.

Крім того, 30 березня 2023 між ДП «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», від імені якого діє відокремлений підрозділ «РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (далі - Замовник) та ПНВП «МІКРОТЕХ» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки №53-122-01-23- 13164 (далі Договір 2).

Відповідно до п.1.1 Договору 2 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації (додаток №1 до даного Договору).

Пунктом 1.2 Договору 2 передбачено, що предметом поставки по даному договору є продукція: 38430000-8 Індикатори цифровий, яка передбачена специфікацією №1 (додаток №1 до Договору).

Додатком №1 до Договору 2 визначено, що загальна вартість продукції складає 19 602,00 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дві грн. 00 коп.) гривень.

Пунктом 6.1. Договору 2 передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика.

На виконання зазначених умов Договору Постачальником було поставлено Замовнику продукцію 10.04.2023 року.

Поставлена продукція пройшла вхідний контроль та 11.04.2023 було оформлено відповідний ярлик.

Беручи до уваги відстрочку остаточного розрахунку терміном 45 календарних днів моменту оформлення ярлика на придатну продукцію, останній день для розрахунку 26.05.2023 року.

Вбачається, станом на 08.01.2024 Замовником не здійснено розрахунку та за ним обліковується заборгованість за даним Договором 2 у розмірі 19 602,00 грн.

З метою врегулювання даного спору у позасудовому порядку Позивачем 25.12.2023 було направлено на адресу Відповідача претензію. Матеріали справи не містять відповіді на вказану претензію.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що за двома договорами поставки позивачем передано для відповідача товар, на загальну суму 350 571,60 грн., який відповідач не оплатив у визначені договором строки, доказів протилежного до матеріалів справи не долучив.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, на момент звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду, за останнім рахувалася заборгованість в сумі 350 571, 60 грн.

Однак, після порушення провадження у справі містяться докази здійснення оплати боргу за поставлений товар в сумі 200 000 грн. Вказане підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями від 23 січня 2024 року на суму 50 000 грн 00 коп., №121 від 30 січня 2024 року на суму 100 000 грн 00 коп. від 06 лютого 2024 року на суму 50 000 грн. 00 коп., також судом враховано що позивачем вказано про те, що відповідачем сплачено 250 000 грн 00 коп., вказані обставини підтвердили сторони у судовому засіданні, вказавши залишкову заборгованість 100 571 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Отже, судом встановлено, що предмет спору в частині стягнення 250 000 грн 00 коп. заборгованості відсутній, тому, провадження в даній частині позову підлягає до закриття.

Відтак, сума заборгованості яка підлягає до стягнення з відповідача становить 100 571 грн 00 коп.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" щодо оплати поставленої продукції на суму 100 571 грн 00 коп. є законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають до задоволення.

Крім того, через прострочення виконання зобов`язання з оплати відповідачем товару, позивач для останнього нарахував три відсотка річних в сумі 6 760 грн 04 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 037 грн 26 коп.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат. встановив що розрахунок трьох відсотків річних здійснено арифметично невірно, в свою чергу інфляційні нарахування судом визнаються арифметично та методологічно правильними.

Згідно розрахунку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 6 759 грн 71 коп. три відсотка річних, безпідставно заявлено до стягнення 0 грн 63 коп., обґрунтовано заявлено до стягнення 2 037 грн 26 коп. інфляційних втрат.

Також, судом береться до уваги надана відповідачем угода №61-122-23-14154 від 18.12.2023 року, згідно умов якої між позивачем та відповідачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема щодо трьох відсотків річних в сумі 1 766 грн 75 коп. договором який є предметом даного спору, а саме договір поставки від 28.12.2022 року № 53-122-01-22-12764.

Із вказаного слідує, що заявлена позивачем заборгованість зі сплати 3 відсотка річних в розмірі 6 759 грн 41 коп. згідно договору поставки від 28.12.2022 року № 53-122-01-22-12764 частково була сплачена відповідачем в сумі 1 766 грн 75 коп. у відповідності до угоди №61-122-23-14154 від 18.12.2023 року про зарахування зустрічних вимог.

З урахуванням наведеного обґрунтованим розміром трьох відсотків річних який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача є 4 992 грн 66 коп.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 037 грн 26 коп. та 3% річних у сумі 4 992 грн 66 коп.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 767 грн 38 коп. 3 відсотка річних, як нараховані безпідставно.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості у розмірі 100 571 грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 037 грн 26 коп. та 3% річних у сумі 4 992 грн 66 коп. підлягають до задоволення.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі судом враховано наступне.

Під час розгляду справи, у організаційно правовій формі відповідача, а саме: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", відбулася реорганізація шляхом перетворення у Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", що стверджується постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2024 року №1420.

У відповідності до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, судом було продовжено слухання справи із вказанням правонаступника, як учасника справи, а саме відповідач - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція".

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 5 390 грн 53 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду заяву про закриття провадження у справі, яка прийнята судом.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття провадження.

Отже, суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 3 750 грн 00 коп., може бути повернена останньому на підставі відповідного клопотання.

Після закриття провадження у справі в частині, судовий збір становить 1 640 грн 53 коп.

Як було зазначено вище, позивачу відмовлено в позові в частині стягнення 1 767 грн 38 коп., а отже судовий збір за відповідну вимогу залишається за позивачем в сумі 26 грн 51 коп.

Отже, судовий збір який залишився не розподіленим становить 1 614 грн 02 коп.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу за відповідними договорами та просив суд, в порядку ч. 1 ст. 130 ГПК України, вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову.

В силу ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 130 ГПК України, а саме, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Сума судового збору за стягнення основної суми боргу в розмірі 100 571 грн 60 коп. (з урахуванням закриття провадження у справі) за визнані позовні вимоги становить 1 508 грн 57 коп. Збір на не визнані відповідачем позовні вимоги становить 105 грн 45 коп.

Отже, 50 відсотків судового збору визнаних відповідачем позовних, що становить 754 грн 28 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України для позивача у відповідності до статті 130 ГПК України.

Суд роз`яснює позивачу, що сума судового збору в сумі 4 504 грн 28 коп., може повернена останньому на підставі відповідного клопотання (у зв`язку із закриттям провадження у справі та визнання відповідачем позову в частині основного боргу) решта судового збору в розмірі 859 грн 74 коп. підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 859 грн 74 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Код ЄДРПОУ: 24584661, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Код ЄДРПОУ ВП: 05425046, 34400, Рівненська обл., м. Вараш) на користь приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" (Код ЄДРПОУ: 30291682, 61004, м. Харків, вул. Селянська, буд. 34А, кв. 34) заборгованість за Договорами поставки у сумі 100 571 (сто тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 037 (дві тисячі тридцять сім) грн 26 коп., 3% річних у сумі 4 992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн 66 коп. та 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 74 коп. судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 250 000 грн 00 коп.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1 767 грн 38 коп. три відсотка річних.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2024 року.

Суддя Вадим Торчинюк