Рішення

від 05.03.2024 по справі 918/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/42/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., розглянувши заяву Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" про стягнення судових витрат у справі

за позовом: Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ"

до відповідача: Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп.

В засіданні приймали участь:

від Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ": не з`явився;

від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція": Гутнік М.А (поза межами суду).

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року Приватне науково-виробниче підприємство "МІКРОТЕХ" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 918/42/24 за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 359 368 грн 90 коп. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13 лютого 2024 року.

13 лютого 2024 року рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" заборгованість за Договорами поставки у сумі 100 571 (сто тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 037 (дві тисячі тридцять сім) грн 26 коп., 3% річних у сумі 4 992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн 66 коп. та 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 74 коп. судового збору. Закрито провадження у справі в частині стягнення 250 000 грн 00 коп. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 1 767 грн 38 коп. три відсотка річних.

19 лютого 2024 року через відділ канцелярії позивачем подано суду заяву про стягнення судових витрат, у відповідності до статті 123 та 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року заяву Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/42/24 прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 05 березня 2024 року.

29 лютого 2024 року на електронну адресу суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" надійшла заява, в якій останнє просить суд відмовити Приватному науково-виробничому підприємству "МІКРОТЕХ" у задоволенні заяви про стягнення 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

04 березня 2024 року на електронну адресу суду від Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" надійшла заява, в якій підприємство просить суд заяву про стягнення судових витрат розглядати без участі уповноваженого представника.

Приватне науково-виробниче підприємство "МІКРОТЕХ" у судове засідання 05 березня 2024 року не забезпечило явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання належним чином повідомлене, у свою чергу уповноважений представник відповідача просила суд у задоволенні заяви позивача про стягнення 5 000 грн. витрат на правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, а також належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 05 березня 2024 року, та заяву представника позивача, суд вважає за можливе розглянути заяву представника Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/42/24 за відсутності позивача.

Розглянувши заяву Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" про прийняття додаткового рішення, суд вважає, що вказана заява є такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2. ст. 244 ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3. ст. 244 ГПК України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 4 - 5 ст. 244 ГПК України).

Згідно з статтею 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частиною 4 - 5 статті 126 ГПК України).

Частинами 5 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За частиною 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 року у справі № 922/2604/20.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 1 цього ж закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1-3 ст. 27 цього ж закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про стягнення судових витрат від 19 лютого 2024 року додано довіреність, договір про надання правової (правничої) допомоги № 020124 від 02 січня 2024 року, рахунок № INV-000001 від 16 лютого 2024 року, платіжна інструкція № 3141 від 16 лютого 2024 та Акт виконаних робіт № INV-000001 від 16 лютого 2024 року.

Зі змісту доданої довіреності від 09 січня 2024 року Крамаренко Борис Павлович уповноважує, в порядку передоручення, Харченко Костянтина Сергійовича представляти інтереси ПНВП "МІКРОТЕХ" в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Договір про надання правової (правничої) допомоги № 020124 від 02 січня 2024року (надалі - Договір) укладено між ПНВП "Мікротех" в особі директора Крамаренка Бориса Павловича, що діє на підставі Статуту (іменується "КЛІЄНТ") та Фізичною особою-підприємцем Харченко Костянтином Сергійовичем, який діє на підставі запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 24500000000009381 від 28 квітня 2016 року іменується "ЮРИСТ").

Пунктом 1.1 Договору визначено, що КЛІЄНТ доручає, а ЮРИСТ приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

У розділі 2 Договору визначено обов`язки ЮРИСТА. Пунктом 2.1 визначено, що ЮРИСТ на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов`язання з надання правової допомоги у вигляді консультування у сфері права та юридичний супровід господарської діяльності КЛІЄНТА.

Пунктом 2.2. визначено, що до переліку обов`язків ЮРИСТА не входить супровід судових справ (складання процесуальних документів) та участь у судових засіданнях.

Жодних додаткових угод щодо зміни умов Договору позивачем не надано.

Як наголошує відповідач, що жоден з поданих документів на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн не підтверджує понесення витрат саме у справі № 918/42/24 про стягнення заборгованості за договорами поставки № 53-122-01-22-12764 від 28 грудня 2022 року та № 53-122-01-23-13164 від 30 березня 2023 року, а відповідно може відноситися до будь-яких інших витрат щодо юридичного супроводу господарської діяльності позивача.

Отже, додані докази не підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги Харченко Костянтином Сергійовичем саме як адвокатом. А згідно умов договору від 02 січня 2024 року ФОП Харченко Костянтин Сергійович (який іменується як «Юрист») приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у вигляді консультування у сфері права та юридичний супровід господарської діяльності КЛІЄНТА (позивача). При цьому договір містить умову згідно якої до переліку обов`язків ЮРИСТА не входить супровід судових справ (складання процесуальних документів) та участь у судових засіданнях (п. 2.2 Договору).

Однак, як доказ понесених судових витрат позивачем надано суду акт виконаних робіт від 16.02.2024 року з якого слідує, що перелік наданих послуг для позивача наступний - "збирання та вивчення первинної документації, підготування та подання позовної заяви до суду".

Із вказаного слідує, що наданий перелік послуг який був наданий для позивача не передбачений договором, а тому не може слугувати доказом понесених судових витрат в сумі 5 000 грн 00 коп. у справі №918/42/24.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Отже судом встановлено, що жоден з поданих позивачем документів на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн не підтверджує понесення витрат саме у справі № 918/42/24 про стягнення заборгованості за договорами поставки № 53-122-01-22-12764 від 28 грудня 2022 року та № 53-122-01-23-13164 від 30 березня 2023 року, не вважаються належними та допустимими доказами у даній справі, а отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 918/42/24 про покладення таких витрат на відповідача та відповідно про залишення заяви позивача про прийняття додаткового рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" від 19 лютого 2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/42/24 - відмовити.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 31 липня 2023 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Вадим Торчинюк