Рішення

від 20.02.2024 по справі 920/692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.02.2024м. СумиСправа № 920/692/23(910/8611/23)Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Павлючок І.М., розглянувши матеріали справи № 920/692/23(910/8611/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД (вул. Холодноярської бригади, буд. 24, м. Суми, 40001; ідентифікаційний код 39756268)

до відповідачаАкціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича (40000, м. Суми, вул. Кузнечна, 4, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1734 від 10.11.2015, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 1 400 000,00 грн,

представники сторін:

позивача: Цуканов В.В.;

відповідача (в режимі відеоконференції): Труфанова О.С.;

третя особа- арбітражний керуючий Жмакін С.А.

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1000000,00 грн лізингових платежів, сплачених у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу від 02.07.2016 №4К16031ЛИ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8611/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі №910/8611/23 постановлено передати справу №910/8611/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД (вул. Холодноярської бригади, буд. 24, м. Суми, 40001; ідентифікаційний код 39756268) до Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) про стягнення 1000000,00 грн за виключною підсудністю до Господарському суді Сумської області (просп. Тараса Шевченка, буд. 18/1, м. Суми, 40000) в межах справи №920/692/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД.

04.09.2023 листом №910/8611/23/5322/2023 Господарський суд міста Києва надіслав справу №910/8611/23 до Господарського суду Сумської області.

11.09.2023 матеріали зазначеної справи надійшли до Господарського суду Сумської області.

11.09.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8611/23 призначено судді Котельницькій В.Л.

14.09.2023 суд ухвалив передати справу №910/8611/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД до Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про стягнення 1000000,00 грн до розгляду в межах справи №920/692/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2023 матеріали справи передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 25.09.2023 суд постановив матеріали справи № 910/8611/23 прийняти до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/692/23 про банкрутство ТОВ Комершал ЛТД; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначити підготовче засідання на 24.10.2023.

04.10.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача сплачені позивачем лізингові платежі в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу № 4К16031ЛИ від 02.07.2016 у розмірі 1400000,00 грн.

20.10.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати строки позовної давності до позову.

24.10.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача з посиланням на висновки Північного апеляційного господарського суду щодо аналогічних правовідносин.

24.10.2023 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в які зазначив, що викладені у відзиві висновки є необгрунтованими та суперечать вимогам норм дії закону у часі.

Ухвалою від 24.10.2023 суд постановив залучити до участі у справі арбітражного керуючого Жмакіна Сергія Андрійовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; відкласти підготовче засідання на 14.11.2023.

Однак 14.11.2023 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. перебував на лікарняному, що унеможливлювало розгляд справи, проте не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 20.11.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.12.2023 та призначив підготовче засідання на 05.12.2023.

13.11.2023 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши про те, що позивач правомірно вважає, що за фактом розірвання договору лізингу і повернення об`єктів лізингу у відповідача виникає заборгованість за договором лізингу на повернення ТОВ Комершал ЛТД сплачених останнім лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкта лізингу.

Ухвалою від 05.12.2023 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/692/23(920/8611/23) та призначити справу № 920/692/23(920/8611/23) до судового розгляду по суті на 26.12.2023, 11:40.

12.12.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу Тривога. Сумська область), судове засідання у справі 920/692/23(910/8611/23) не відбулось, про що складено акт суду від 26.12.2023.

Ухвалою від 26.12.2023 суд постановив призначити справу до судового розгляду по суті на 23.01.2024.

У судовому засіданні 23.01.2024 оголошено перерву до 20.02.2024.

05.02.2024 та 19.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

02.07.2016 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ТОВ «Комершал ЛТД» укладено договір фінансового лізингу №4К16031ЛИ (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору; банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингодержувач приймає майно від банку в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.

На дату укладання Договору вартість Майна становила 366558877,00 грн (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 цієї угоди розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 «Графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості Майна», в таблиці якого визначено лізингові платежі у рахунок викупу Майна, грн.

Згідно з п. 6.2.4 договору Лізингоодержувач зобов`язується повернути майно Банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов`язаний усунути погіршення Майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення Майна Банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

На підставі акта прийому-передачі майна від 02.07.2016 АТ КБ «Приватбанк» передало, а ТОВ «Комершал ЛТД» прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до договору.

Під час дії Договору лізингоодержувач ТОВ «Комершал ЛТД» сплатив лізингодавцю АТ КБ «Приватбанк» лізингові платежі, як сплату частини вартості об`єкту лізингу, на загальну суму 13379576,44 грн, а саме: 25.07.2016 у розмірі 305465,73 грн, 23.08.2016 у розмірі 3057459,75 грн, 25.07.2017 у розмірі 3362925,48 грн, 23.08.2017 у розмірі 3362925,48 грн, 28.09.2017 у розмірі 319920,00 грн, 31.10.2017 у розмірі 310500,00 грн, 30.11.2017 у розмірі 324000,00 грн, 16.01.2018 у розмірі 139000,00 грн, 31.01.2018 у розмірі 125000,00 грн, 28.02.2018 у розмірі 243800,00 грн, 30.03.2018 у розмірі 285000,00 грн, 27.04.2018 у розмірі 265500,00 грн, 31.05.2018 у розмірі 300000,00 грн, 04.07.2018 у розмірі 110000,00 грн, 31.07.2018 у розмірі 112800,00 грн, 31.08.2018 у розмірі 80400,00 грн, 28.09.2018 у розмірі 104400,00 грн, 31.10.2018 у розмірі 119520,00 грн, 30.11.2018 у розмірі 149520,00 грн, 28.12.2018 у розмірі 162720,00 грн, 31.01.2019 у розмірі 138720,00 грн.

17.04.2019 у зв`язку з тим, що ТОВ «Комершал ЛТД» прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати відсоткової винагороди, АТ КБ «ПриватБанк» направило лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу. Цим повідомленням лізингодавець проінформував ТОВ «Комершал ЛТД» про розірвання договору з 13.05.2019, а також вимагав сплатити наявну заборгованість та передати майно по акту прийому-передачі.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (п.п. 6.24, 6.25).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16).

Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингоодержувачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом та суттю умов договору лізингу та норм Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.

Отже, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов`язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об`єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) з оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об`єкту лізингу.

Подібних висновків щодо природи договору лізингу, лізингових платежів за ним та щодо наслідків його розірвання для сторін дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 по справі №904/2357/20, зазначивши, що «Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача відсутній.» (п. 8.4).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів (п. 6.28).

За умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 02.07.2016 № 4К16031ЛИ не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.

Крім того, чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема і тієї їх частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України «Про фінансовий лізинг» внесені до статті 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 №1953IX. Лише цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за свою правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), тобто орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу.

У свою чергу, зобов`язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу припиняється.

Отже позивач правомірно посилається на положення частини другої статті 693 ЦК України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу.

Щодо аргументів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 653 ЦК України, у відповідності до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, а також п. 6.2.4 Договору, суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.2.4 Договору лізингоодержувач зобов`язався повернути майно банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.

Проте, суд зауважує, що згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18, при реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказане про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Частиною 4 ст. 653 ЦК України визначені відповідні наслідки розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару.

З огляду на що, суд відхиляє посилання відповідача на положення Договору фінансового лізингу, оскільки вони регулюють загальні підстави неповернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів (або зобов`язання сплатити лізингові платежі), та не враховують вищезазначених встановлених судом фактичних обставин справи з урахуванням положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю, що виключає обов`язок зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна за розірваним договором фінансового лізингу.

Водночас суд не приймає до уваги посилання відповідача на судову практику Верховного Суду відносно застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України, оскільки в наведених відповідачем судових справах інші підстави позову, ніж у справі, що розглядається.

Натомість, судом, при ухваленні цього рішення використана наведена вище судова практика Верховного Суду у справах, в яких викладена правова позиція щодо права лізингоодержувача вимагати від лізингоотримувача повернення лізингових платежів, як частини вартості майна, у випадку розірвання договору лізингу, тобто у справах, аналогічних справі, що розглядається.

Договір лізингу, укладений між сторонами, не містить положень, які б надавали право лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу саме ті кошти, які сплачені в якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.

Враховуючи вище зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

За статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На переконання відповідача, перебіг трирічної позовної давності до позовних вимог про стягнення лізингових платежів, що здійснені позивачем за період з 25.07.2016 по 31.01.2019, закінчився. Разом з цим, оскільки позов подано до суду 01.06.2023, то у його задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого КМУ, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції останніх змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383, запроваджено на території країни карантин з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Суд вважає, що оскільки право вимоги на повернення сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів у рахунок викупу об`єкту лізингу виникло в нього з дати розірвання договору - 13.05.2019, тому, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, який закінчився 01.07.2023, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Згідно зі ст.129 ГПК України витрати у справі слід віднести на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комершал ЛТД (вул. Холодноярської бригади, буд. 24, м. Суми, 40001; ідентифікаційний код 39756268) 1400000 грн 00 коп. (один мільйон чотириста тисяч гривень) сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4К16031ЛИ від 02.07.2016 та 21000 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча гривень) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22.02.2024.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

СуддяВ.В. Яковенко