Постанова

від 26.03.2024 по справі 920/692/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2024 р. Справа№ 920/692/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника боржника адвоката Тополя А.О.,

представника КБ "Приватбанк" адвоката Куценка О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комершал ЛТД"

на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Сумської області

від 30.11.2023 (повний текст складено 01.12.2023, суддя Яковенко В.В.)

у справі №920/692/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемв-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комершал ЛТД" (код 39756268)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника в сумі 106917137,61 грн боргу та 5368 грн судового збору;

постановлено, що до реєстру вимог кредиторів у справі № 920/692/23 підлягають включенню визнані судом вимоги, а саме:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемв-Груп" в сумі 987721,84 грн заборгованості за договором про надання послуг № 0108-КМ від 01.08.2016, 26840 грн витрат по сплаті судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 60300 грн;

Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - Галичина" в сумі 57875793,57 грн за договором про відступлення права вимоги № 3339/12/2118 від 06.12.2017 та 5368 грн судового збору;

Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в сумі 106917137,61 грн боргу та 5368 грн судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 в частині визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до боржника в сумі 106917137,61 грн, ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги КБ "Приватбанк" до боржника у сумі 96017193,82 грн, з яких вимоги щодо відсоткової винагороди у сумі 67097914,88 грн, вимоги щодо пені у сумі 28919278,94 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи № 920/692/23 призначено на 16.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкладено розгляд справи на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 оголошено перерву до 26.03.2024 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 дану справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Копитова О.С.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За положеннями частини 2 статті 45 КУзПБ кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 11.07.2023 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемв-Груп"

12.07.2023 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі № 920/692/23.

10.08.2023, тобто у строк, що встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) звернувся із заявою про грошові вимоги до боржника на загальну суму 106917137,61 грн.

Згідно заяви Банку, грошові вимоги до боржника обґрунтовані наявністю боргу за договором фінансового лізингу від 02.07.2016 та складаються із заборгованості по відсотковій винагороді за користування майном в сумі 69060893,73 грн та заборгованості по пені в сумі 37856243,88 грн за період з 28.09.2017 по 13.05.2019.

Суд першої інстанції за результатами попереднього засідання, дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Банку та визнав грошові вимоги до боржника в сумі 106917137,61 грн боргу та 5368 грн судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2016 між ПАТ "КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", (лізингодавець) та ТОВ "Комершал ЛТД" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16031ЛИ, відповідно до умов якого Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізиигоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Як вірно встановив суд першої інстанції, частина заборгованості підтверджена рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18, згідно з яким з боржника на користь Банку стягнуто 56085540,29 грн простроченої заборгованості з винагороди за користування майном, 25265498,49 грн пені за порушення грошового зобов`язання.

При цьому, пеня була нарахована Банком та стягнута на підставі рішення суду за період з 28.09.2017 по 31.01.2019 в сумі 25265498,49 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.1 якого Банк передав лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач прийняв майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У п. 1.2 договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 366558 877 грн, строк лізингу визначено сторонами 25.06.2026.

За змістом п. 3.1 договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна, зазначеним у Додатку №3, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Актом приймання-передачі майна № 1 від 02.07.2016 майно передано ТОВ "Комершал ЛТД".

Відповідно до п. 6.2.11 договору (в редакції Додаткової угоди від 29.07.2016) Лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку:

винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізин (оренда);

лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);

відсоткову винагороду за користування майном;

інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим Договором.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.3.2 договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений в Додатку № 2.

Починаючи з 07.11.2016 Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами у Додатковій угоді від 03.11.2016.

Пунктами 2.3, 2.3.3 договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 - 21% (відповідно до Додаткової угоди від 03.11.2016), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

У пункті 7.1 договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагороди, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За змістом п. 9.1 договору, в редакції від 05.08.2016, строк дії цього договору з дати підписання цього договору до 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання.

Згідно з п. 6.2.4 договору Лізингоодержувач зобов`язався повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежів на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні ним збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Як вже зазначалось вище, відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.3 договору Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за користування майном виходячи з фактичної кількості днів користування майном.

Проте, як підтверджується доданими виписками за рахунками, на яких обліковується заборгованість за Договором, боржник, в порушення взятих на себе зобов`язань, лізингові платежі сплатив лише частково.

Крім цього, боржником також були порушені зобов`язання зі сплати відсоткової винагороди за користування майном.

За змістом пунктів 8.2, 8.2.3 договору цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за Договором.

У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору, договір про внесення змін сторони не укладають (п. 8.4. договору).

Згідно з п. 8.3 договору у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуто лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

У зв`язку з тим, що боржник прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати винагороди, кредитором було направлено боржнику повідомлення від 17.04.2019 про розірвання договору фінансового лізингу.

Зазначеним повідомленням Банк проінформував боржника про розірвання договору з 13.05.2019, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно по акту прийому-передачі.

Майно, яке було предметом договору фінансового лізингу від 02.07.2016, було передано лізингодавцю, що підтверджується постановою від 08.11.2019 про закінчення ВП № 60185881 та актами про передачу майна.

При цьому, як було встановлено вище, заборгованість по сплаті винагороди за користування лізинговим майном та по пені була підтверджена рішенням від 13.11.2019 у справі № 914/2310/18 Господарського суду Львівської області. За рішенням суду присуджено до стягнення з боржника на користь Банку винагороду та пеню за період дії договору лізингу, що нарахована станом на 31 січня 2019 року.

Заявляючи грошові вимоги до боржника у даній справі, Банк додатково нарахував пеню та винагороду по 13.05.2019, тобто за період дії договору до його розірвання.

Погоджуючись із судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку, який здійснений Банком у заяві із грошовими вимогами, оскільки такий розрахунок вже був предметом судового розгляду у справі № 914/2310/18, рішення зі спору у якій набрало законної сили, а відтак не може бути поставлене під сумнів при розгляді грошових вимог Банку у даній справі, які обґрунтовані та підтверджені в тому числі і вказаним судовим рішенням.

Оскільки, боржником не спростована сума заборгованості, яка визначена Банком та підтверджена судовим рішенням, то належить погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання грошових вимог Банку у заявленому розмірі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За вказаних обставин справи, колегія суддів доходить висновку про законність ухвали попереднього засідання, у зв`язку з чим належить відхилити апеляційну скаргу та залишити оскаржувану ухвалу без змін в частині грошових вимог Банку.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комершал ЛТД" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 30.11.2023 у справі № 920/692/23 залишити без змін в частині грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.04.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко