Ухвала

від 22.02.2024 по справі 922/370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

22 лютого 2024 року м. ХарківСправа № 922/370/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

розглянувши заяву Харківської міської ради (вх.№4815 від 21.02.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, ідентифікаційний код 43531921) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), 2) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про припинення володіння та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (відповідач), в якій просить суд:

1. Припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" нерухомим майном - нежитлові будівлі літ. "В-1", "Б-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" знести нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.№370/23 від 07.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/370/24 повернуто Харківській міській раді заяву про забезпечення позову (вх.№370/23 від 07.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/370/24 залишено позовну заяву Харківської міської ради без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/370/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 березня 2024 року о 09:30. Залучено до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено 3-м особам строк на подання пояснення щодо позову до 05.03.2024 та щодо відзиву протягом 5 днів з дня його отримання.

21.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№4815), в якій він просить суд:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження ТОВ "САРОФУ" код ЄДРПОУ 43531921 стосовно об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

2. До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно) до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

За приписами частини 4 та 11 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

У постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, а саме:

- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" нерухомим майном - нежитлові будівлі літ. "В-1", "Б-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно),

- зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" знести нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 , право власності, на які зареєстроване за відповідачем, є об`єктами самочинного будівництва у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України та не є об`єктами цивільних прав та обов`язків. Позивач також зазначає, що перший власник цих нежитлових будівель - ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні об`єкти за вимогами ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень" та приписів п.42, п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, що діяла станом на 05.09.2019), адже у цієї особи не існувало документа, який би посвідчував речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти або присвоєння будинку адреси, тож подальше відчуження цих об`єктів ТОВ "Джимі", ОСОБА_2 , ТОВ "САРОФУ" не змінює правового статусу цих об`єктів.

Наведені позивачем обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про припинення володіння відповідачем зазначеним нерухомим майном та зобов`язання відповідача знести вказане нерухоме майно з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

В обгрунтування необхідності застосування вказаних заходів забезпечення позову позивачем зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №359858118 від 25.12.2023 05.09.2019 (далі Реєстр) земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:04:035:0054 площею 0,002 га по АДРЕСА_2 належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 (фактична адреса: АДРЕСА_1 ) вiд 14.04.2023, складеного сектором інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, встановлено, що на не сформованiй земельній ділянці площею орієнтовно 0,0797 га розташовані нежитлові будівлі літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Д-1" за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на теперішній час на які зареєстроване за ТОВ "САРОФУ". На вказанiй не сформованiй земельній ділянці існує земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:04:035:0054 площею 0,0020 га за адресою: АДРЕСА_2 , на якій частково розміщена літ. "Г-1", яка зареєстрована за ТОВ "САРОФУ". Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 (фактична адреса: АДРЕСА_1 ) не огороджена та використовуються ТОВ "САРОФУ" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. "Б-1" під магазин іграшок, лiт. "В-1" пiд магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; літ. "Г-1" під магазини: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", "АСОРТІ продукти", "МОХОМ аксесуари телефони", "БУТИЧОК"; літ. "Д-1" під магазин " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". Оглядом на місцевості фактично не виявлено нежитлову будівлю літ. "E-1" за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Реєстру вперше з відкриттям розділу та формуванням реєстраційної справи на праві приватної власності спірні нежитлові будівлі зареєстровано за ОСОБА_1 .

В подальшому згідно Реєстру спірні об`єкти нерухомого майна за ланцюгом угод відчужувався третім особам. Наразі власником спірного майна згідно відомостей з Реєстру є ТОВ "Сарофу".

Позивач вважає, що дізнавшись про подання Харківською міською радою вказаного позову відповідачем можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду цього позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду.

При цьому, позивач вважає, що види забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, оскільки накладення заборони на відчуження відповідачем спірного нерухомого майна лише обмежує право відповідача на відчуження нерухомого майна, проте не позбавляє відповідача права користування та володіння ним, носить тимчасовий характер та не порушує права інших осіб. Такі заходи на думку позивача мають тимчасовий характер та не позбавляють власника майна конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Щодо зустрічного забезпечення відповідно до вимог ст. 141 ГПК України позивачем зазначено, що враховуючи те, що такий вид забезпечення позову, як заборона відчуження спірного нерухомого майна не впливає на майновий стан відповідача, не забороняє йому володіти та використовувати таке нерухоме майно у власних цілях та не впливає на його немайнові права та обов`язки як громадянина, а сам відповідач не понесе жодних втрат та збитків у разі застосування забезпечення позову, тому немає необхідності застосовувати зустрічне забезпечення.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що відповідач може здійснити відчуження іншим особам спірні об`єкти нерухомого майна, що фактично унеможливить виконання рішення у цій справі та буде потребувати окремих судових справ з новими власниками спірного нерухомого майна, суд погоджується з доводами заявника, що існує реальна загроза, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження відповідачем спірних об`єктів нерухомого майна та щодо заборони до набрання чинності рішенням у справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо спірних об`єктів нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав Харківської міської ради, за захистом яких позивач звернувся до суду. Адже у разі вчинення державним реєстратором нових реєстраційних дій щодо спірних об`єктів нерухомого майна позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що в даному випадку застосування зазначених заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, є співмірними з предметом спору у цій справі, оскільки спір виник з приводу протиправного виникнення прав на спірне нерухоме майно та невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

До того ж, суд вважає, що такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють власника майна конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення, суд враховує положення ст. 141 ГПК України, згідно яких суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

За умовами ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що законом так само не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

З урахуванням усіх наявних у справі станом на цей час доказів, суд не вбачає достатніх правових підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, це не виключає можливість застосування таких заходів у майбутньому за заявою заінтересованих осіб.

На підставі викладеного, заява позивача - Харківської міської ради про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 74, 77, 86, 136, 137, 140, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову (вх.№4815 від 21.02.2024) задовольнити повністю.

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження ТОВ "САРОФУ" код ЄДРПОУ 43531921 стосовно об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по вул. Полтавський шлях, 156 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

2. Заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по вул. Полтавський шлях, 156 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

Стягувачем за даною ухвалою є Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243).

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, ідентифікаційний код 43531921).

Відповідно до частини 7, 8, 9, 10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Ухвалу складено та підписано 22.02.2024.

СуддяІ.О. Чистякова

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.