Рішення

від 22.04.2024 по справі 922/370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024м. ХарківСправа № 922/370/24

Господарський суд Харківської області у складі

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, ідентифікаційний код 43531921) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), 2) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про припинення володіння та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - не з`явився

3-х осіб на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (відповідач), в якій з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:

1. Припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) нерухомим майном - нежитлові будівлі літ. "В-1", "Б-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно);

2. Зобов`язати ТОВ "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) знести нежитлові будівлі літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 , право власності, на які зареєстроване за відповідачем, є об`єктами самочинного будівництва у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України та не є об`єктами цивільних прав та обов`язків. За твердженням позивача, перший власник цих нежитлових будівель - ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні об`єкти за вимогами ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень" та приписів пунктів 42, 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), адже у цієї особи не існувало документа, який би посвідчував речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти або присвоєння будинку адреси, тож подальше відчуження цих об`єктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Джимі", ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" не змінює правового статусу цих об`єктів.

Наведені позивачем обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про припинення володіння відповідачем зазначеним нерухомим майном та зобов`язання відповідача знести вказане нерухоме майно з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх.№370/23 від 07.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/370/24 повернуто Харківській міській раді заяву про забезпечення позову (вх.№370/23 від 07.02.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2024 у справі №922/370/24 залишено позовну заяву Харківської міської ради без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/370/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11 березня 2024 року о 09:30. Залучено до участі у справі 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ). Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено 3-м особам строк на подання пояснення щодо позову до 05.03.2024 та щодо відзиву протягом 5 днів з дня його отримання.

21.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№4815).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2024 у справі №922/370/24 заяву Харківської міської ради про забезпечення позову (вх.№4815 від 21.02.2024) задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження ТОВ "САРОФУ" код ЄДРПОУ 43531921 стосовно об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно). Заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо об`єктів нерухомого майна - нежитлових будівель літ. "В-1" площею 30,6 кв.м, літ. "Б-1" площею 31,3 кв.м, літ. "Е-1" площею 47,3 кв.м, літ. "Д-1" площею 51 кв.м, літ. "Г-1" площею 171,9 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

В судовому засіданні 11.03.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 11.03.2024, про відкладення підготовчого засідання на 25 березня 2024 року о(б) 09:40 год та про здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача та 3-х осіб на стороні відповідача у судове засідання, яке відбудеться 25.03.2024 р. о 09:40 год.

15.03.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх.№7235), в якій він просив суд вважати вірною наступну редакцію прохальної частини позовної заяви:

1. Припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) нерухомим майном - нежитлові будівлі літ. "В-1", "Б-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

2. Зобов`язати ТОВ "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) знести нежитлові будівлі літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/370/24 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову (вх.7235 від 15.03.2024) та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням відповідних змін. Підготовче засідання відкладено на "08" квітня 2024 р. о 12:30 год. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на заяву про зміну предмета позову - до 04 квітня 2024 р. Встановлено 3-м особам строк для подання пояснень на заяву про зміну предмета позову - до 04 квітня 2024 р.

В судовому засіданні 08.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 08.04.2024, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22 квітня 2024 року о(б) 11:30 год.

Присутній у судовому засіданні 22.04.2024 представник позивача просив позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

Представники відповідача та 3-х осіб на стороні відповідача у судові засідання жодного разу не з`явилися, про дату, час та місце цього судового засідання повідомлені належним чином шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про їх виклик в судове засідання, яке відбудеться 22.04.2024 об 11:30 год.

З матеріалів справи убачається, що копія ухвали суду від 08.02.2024 про залишення позовної заяви без руху відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 0600248621009) не була вручена відповідачу та 13.02.2024 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "неправильно зазначена (відсутня) адреса", з рукописним надписом "номер квартири багатоквартирний будинок", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення (том 1 арк. 125). При цьому, суд звертає увагу, що вказану ухвалу було надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, яка вказана у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд звертає увагу, що копію ухвали суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі також було надіслано за вказаною вище адресою місцезнаходження відповідача, проте відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 0600250662944) не була вручена та 22.02.2024 повернута відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.

Суд наголошує, що згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Аналогічну правову позицію викладено зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Також, суд намагався повідомити відповідача про дату, час і місце засідання, призначеного на 11.03.2024 о 09:30 телефонограмою 11.03.2024, проте за номером, який вказано позивачем у позовній заяві, телефонограма не була прийнята.

Суд також зазначає, що ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого ч. 8 ст. 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

В ухвалі суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі судом встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Частиною 1статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У поштовому повідомленні про повернення ухвали суду від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі, яку надіслано відповідачу на останню відому суду адресу, проставлено відмітку про повернення ухвали суду 22.02.2024.

Отож, обрахунок строку для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву починається з 23.02.2024, а завершується 08.03.2024.

Ураховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно пунктів 2, 4, 6, 7 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що згідно рішення ЄСПЛ у справі "Смірнов проти України" від 08.11.2005, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Ураховуючи вищенаведене, та те, що відповідач та 3-ті особи на стороні відповідача не з`явилися у судові засідання, поважних причин для відкладення розгляду справи ними не наведено, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у судовому засіданні за їх відсутності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, суд встановив наступне.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.12.2023 №359795194 та акту обстеження земельної ділянки за адресою: м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 148/2 (фактична адреса: м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 156) від 14.04.2023 територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради з 13.11.2020 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:04:035:0054 площею 0,002 га по вул. Полтавський Шлях, 148/2 у м. Харкові.

Відповідно до п. 45 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 24.06.2020 № 2148/20 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Товариству з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно, 0,0797 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Б-1, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Д-1 (торгівельного призначення) по вул. Полтавський Шлях, 156 (Холодногірський район).

Вказане рішення за твердженням позивача залишилось нереалізованим.

Актом обстеження земельної ділянки по вул. Полтавський Шлях, 148/2 у м. Харкові (фактична адреса: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156) вiд 14.04.2023, складеним головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сипало Олексієм Анатолійовичем у порядку ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, встановлено наступне:

- на не сформованiй земельній ділянці площею, орієнтовно, 0,0797 га розташовані нежитлові будівлі літ. Б-1, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Д-1 за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, право власності, на теперішній час, на які зареєстроване за ТОВ "САРОФУ";

- на вказанiй не сформованiй земельній ділянці існує земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:04:035:0054 площею 0,0020 га за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 148/2, на якій частково розміщена будівля літ. Г-1, яка зареєстрована за ТОВ "САРОФУ";

- земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 148/2 (фактична адреса: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 156) не огороджена та використовуються ТОВ САРОФУ для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. Б-1 під магазин іграшок, лiт. В-1 пiд магазин TOPIC SNECK; літ. Г-1 під магазини: КОПІЙКА Маркет, АСОРТІ продукти, МОХОМ аксесуари телефони, БУТИЧОК; літ. Д-1 під магазин Салтівський м`ясокомбінат;

- оглядом на місцевості фактично не виявлено нежитлову будівлю літ. E-1 за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 156, право власності на яку зареєстроване за ТОВ САРОФУ.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №359858118 від 25.12.2023 05.09.2019 (далі Реєстр) вперше з відкриттям розділу та формуванням реєстраційної справи на праві приватної власності зареєстрована нежитлова будівля літ. В-1, літ. Б-1, літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1 по вул. Полтавський Шлях, 156 у м. Харкові за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) (реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101).

Підставою для державної реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості визначені: довідки № 3265989, № 3265988, № 3265992, № 3265991, № 3265990 від 03.09.2019, видані ТОВ Лімінгтон, технічні паспорти № 3265989, № 3265988, № 3265992, № 3265991, № 3265990 від 03.09.2019, виготовлені ТОВ Лімінгтон.

Інших документів для проведення державної реєстрації прав не надавалось.

Відповідно до відомостей технічного паспорту на вказані об`єкти у розділі характеристика громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами рік будівництва зазначено 1990 рік.

Згідно вказаного Реєстру також убачається, що ОСОБА_1 відчужила зазначені нежитлові будівлі Товариству з обмеженою відповідальністю Джимі (ідентифікаційний код 43529907) на підставі акту прийому передачі нерухомого майна від 26.02.2020 № б/н, № 426, 427, виданого ТОВ Джимі/Джигола Тетяна Павлівна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101 1909196063101, 1909193263101, індексний номер рішення 51429125, 51428664, 51440105, 51442691, 51429817).

Надалі, Товариство з обмеженою відповідальністю Джимі відчужило вказані нежитлові будівлі ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на підставі акту приймання передачі нерухомого майна від 12.03.2020 № 617, 618, виданого ТОВ Джимі/ ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Качур А.В., (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101, індексний номер рішення 51626249, 51625708, 51622224, 51626338, 51626987).

У подальшому, ОСОБА_2 відчужила вказані нежитлові будівлі Товариству з обмеженою відповідальністю Сарофу (ідентифікаційний код 43531921) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна № 488, 489 від 17.03.2020, виданого ТОВ Сарофу/ ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Смирновою Ю.О. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101, індексний номер рішення 51693600, 51692092, 51691964, 51691639, 51691635).

За твердженням позивача, нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 , право власності, на які зареєстроване за відповідачем, є об`єктами самочинного будівництва у розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України та не є об`єктами цивільних прав та обов`язків.

Позивач вважає, що перший власник цих нежитлових будівель - ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні об`єкти за вимогами ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень" та приписів пунктів 42, 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), адже у цієї особи не існувало документа, який би посвідчував речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти або присвоєння будинку адреси, тож подальше відчуження цих об`єктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Джимі", ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" не змінює правового статусу цих об`єктів.

Наведені позивачем обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом про припинення володіння відповідачем зазначеним нерухомим майном та зобов`язання відповідача знести вказане нерухоме майно з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Відповідач, у встановлений судом строк відзив до суду не надав, позовні вимоги не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ Землі України ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до у частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому, формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок № 1127) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Спрощена процедура проведення державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року нормативно відображена у статті 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктами 42-43 Порядку № 1127 (у редакції, що діяла станом на 05.09.2019), які встановлюють особливий порядок державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 05 серпня 1992 року.

Отже законодавством визначено певні критерії для застосування п. 42-43 Порядку № 1127: - індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них; - рік будівництва - до 5 серпня 1992 року.

Підставою для скасування рішення державного реєстратора є фактичні обставини справи та відомості з Реєстру, а саме те, що воно прийнято на підставі документів, які не встановлюють факт набуття права власності на спірні нежитлові будівлі, а саме: довідки та технічні паспорти ТОВ Лімінгтон та без наявності документа, який би посвідчував речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку або присвоєння будинку адреси.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Аналогічні вимоги викладені у п. 43 вказаного Порядку № 1127.

Суд погоджується з позивачем, що ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні об`єкти нерухомості за вимогами ст. 31 Закону України Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 43 Порядку № 1127 в силу відсутності у неї речових прав на земельну ділянку під цими об`єктами.

Пунктом 42 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 не могла набути прав на спірні об`єкти нерухомості відповідно до приписів п. 42 Порядку № 1127 в силу відсутності рішення про присвоєння цим об`єктам адреси.

Ураховуючи наведене, вищезазначені законодавчі норми передбачають два альтернативні механізми набуття права власності за спрощеною процедурою державної реєстрації таких прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року.

Отже за умовами вищенаведених норм державний реєстратор залежно від того, чи велись на території певної адміністративно-територіальної одиниці погосподарські книги на такі об`єкти нерухомого майна, має керуватися відповідним вищезазначеним законодавством та керуватися пунктом 42 або пунктом 43 Порядку № 1127.

Водночас статтею 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту, повідомлення про прийняті рішення з таких питань адміністратора інформаційної системи Міністерства юстиції України, з питань найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ тощо - національного оператора поштового зв`язку, органу ведення Державного реєстру виборців;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Щодо форми та змісту документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, то законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не містить імперативних вимог щодо форми документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Це може бути як рішення, так і довідка, видані органом місцевого самоврядування, які дають змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Такого документа ОСОБА_1 надано не було державному реєстратору.

Підсумовуючи вищенаведене, позивачем доведено, що нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 , право власності, на які зареєстроване за відповідачем, є об`єктами самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України та не є об`єктами цивільних прав та обов`язків, оскільки перший власник цих нежитлових будівель - ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірні об`єкти за вимогами ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень" та приписів пунктів 42, 43 Порядку № 1127, адже у цієї особи не існувало документа, який би посвідчував речове право ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти або присвоєння будинку адреси, тож подальше відчуження цих об`єктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Джимі", ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" не змінює правового статусу цих об`єктів.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22 сам по собі факт державної реєстрації права власності без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна та набуття права власності на таке майно. Право власності на такий об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належить жодній особі.

З огляду на це належним способом захисту права власності держави на земельну ділянку природно-заповідного та водного фондів, на якій знаходиться такий об`єкт самочинного будівництва, зареєстрований за третьою особою, є припинення володіння особою цим об`єктом. Судове рішення про задоволення вимоги про припинення володіння об`єктом нерухомого майна це підстава для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на цей об`єкт, усунення в Державному реєстрі видимості існування майна як об`єкта саме нерухомого майна, оскільки спірне майно є рухомим.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні правові висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21)).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (аналогічні правові висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц (пункт 72), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (пункт 95)).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)). Фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43, 6.44) та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22. Крім того, як встановлено судами, жодному з відповідачів не належало право власності на об`єкт нерухомості. Більше того, право власності на цей об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належало і не належить жодній особі, оскільки спірне майно не є об`єктом нерухомого майна. Тому також і з цієї причини право власності відповідачів на це майно не може бути припинено судовим рішенням.

Отже позовні вимоги про скасування рішень державних реєстраторів з одночасним припиненням права власності відповідачів не відповідають належному способу захисту.

Натомість відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45) та постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22, належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом; судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права; якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)) судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю САРОФУ нерухомим майном - нежитловими будівлями літ. В-1, Б-1, літ. Е-1, літ. Д-1, літ. Г-1 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно) та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю САРОФУ знести нежитлові будівлі літ. Б-1, літ. В-1, літ. Д-1, літ. Г-1 по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Ураховуючи те, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання до суду позову покладається на відповідача у повному обсязі у розмірі 4 844,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 328, 331, 373, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. 83, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 3, 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) нерухомим майном нежитлові будівлі літ. "В-1", "Б-1", літ. "Е-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1909208763101, 1909199663101, 1909197763101, 1909196063101, 1909193263101 відповідно).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (код ЄДРПОУ 43531921) знести нежитлові будівлі літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Д-1", літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САРОФУ" (61098, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 156, ідентифікаційний код 43531921) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків майдан Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.

Повне рішення складено "26" квітня 2024 р.

СуддяІ.О. Чистякова