Постанова

від 07.02.2024 по справі 5023/3214/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 5023/3214/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" - Чуб С. В., Гасан С. М.,

Акціонерної компанії "Харківобленерго" - Верещагін Є. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023

(судді Тихий П. В., Плахов О. В., Терещенко О. І.)

у справі за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Чугуївського міжміського бюро технічної інвентаризації та Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Рішенням від 21.06.2011 Господарський суд Харківської області задовольнив позов та визнав за Акціонерною компанією "Харківобленерго" право власності на будівлю ЗТП № 218 (вул. Петровського, 11а, с. Новопокровка, Чугуївський р-н, інв. № 00502513) та будівлю ОПК на ПС 110/10 (вул. В. Весича, 15-А, с. Новопокровка, Чугуївський р-н, інв. № 00506791/02).

1.2. У 2023 році Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (далі - ДП "НКХ"), яке не брало участь при розгляді справи в суді першої інстанції, але вважало, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 частково та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою від 13.12.2023 Східний апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НКХ" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 у справі № 5023/3214/11 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Зазначив, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких є ДП "НКХ", рішення не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника; не надав скаржник також і належних доказів щодо наявності у нього права власності на спірний об`єкт.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. 20.12.2023 ДП "НКХ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для продовження розгляду.

3.2. Скаржник вважає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

3.3. Зазначає, що юридична конструкція частини другої статті 261 ГПК України передбачає, що питання про те, чи оскаржуване судове рішення суд ухвалив про права, інтереси та (або) обов`язки особи, не залученої до участі у справі, апеляційний суд вирішує як правило на стадії відкриття апеляційного провадження, а не за результатами апеляційного розгляду.

3.4. Натомість суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження і розглядав справу по суті, а вже потім ухвалою закрив апеляційне провадження, чим, на думку заявника, порушив ряд процесуальних норм та основоположних принципів судочинства, зокрема принцип добросовісності, що виражається у доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

3.5. В той же час, за доводами скаржника, повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги передбачені статтею 275 ГПК України, які є вичерпними та до кола яких не входить винесення ухвали про закриття апеляційного провадження.

3.6. Скаржник також зазначає, що станом на час розгляду справи № 5023/3214/11 ПС 110/10 належало та на цей час належить ДП "НКХП", а з огляду на те, що ПС 110/10 та обслуговуюча будівля (будівля ОПК на ПС 110/10) є єдиною інженерною спорудою, змонтованою та запроектованою для обслуговування ДП "НКХП", то висновок суду першої інстанції про визнання права власності на допоміжну будівлю (будівля ОПК на 110/10) як окремий об`єкт нерухомого майна є передчасним та таким, що зроблений без повного з`ясування обставин справи. Тобто рішення Господарського суду Харківської області від 21.06.2011 в частині вирішення питання про право власності на складову частину неподільної речі - обслуговуючої будівлі ПС 110/10 безпосередньо впливає на права та обов`язки ДП "НКХП", адже майно, на яке було визнано право власності за набувальною давністю, є частиною єдиного цілісного майнового комплексу ДП "НКХП".

3.7. Крім того, позивач під час розгляду справи в апеляційній інстанції надав докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, жодним чином не обґрунтувавши неможливість подання цих доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, що, на думку скаржника, також свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

5.4. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.5. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

5.6. Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.

5.7. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення

5.8. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

5.9. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

5.10. Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

5.11. Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

5.12. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

5.13. Доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України.

5.14. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

5.15. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, а також від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 (на неврахування висновків якої зокрема посилається і скаржник).

5.16. Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження

5.17. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).

5.18. Отже конструкція вказаної правової норми процесуального закону і її застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а практика застосування Верховним Судом положень частини першої статті 264 в системному зв`язку зі статтями 17, 254 ГПК України є сталою та послідовною.

5.19. Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

5.20. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Дія 97" проти України", § 47).

5.21. До того ж ЄСПЛ указав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України", § 53, 55).

5.22. Отже, встановивши, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких є ДП "НКХ", ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині рішення не містить висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

5.23. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статей 17, 264 ГПК України не знайшли підтвердження.

5.24. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що на відміну від законодавства, яке діє erga omnes (щодо всіх, тобто з дією на невизначене коло суб`єктів), судове рішення у приватноправовому спорі, як правило, діє inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі). Судове рішення, ухвалене у справі, за жодних обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову про визнання права власності стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб.

5.25. Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.28) та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункт 70), у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15, у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 910/16133/16 та від 20.02.2019 у справі № 916/1689/17.

5.26. У цьому випадку особа, яка вважає себе власником спірного майна, не брала участі у розгляді справи про визнання права власності на майно; її права у такій справі у межах правовідносин між позивачем та відповідачами не спростовувались.

5.27. Щодо доводів про порушення судом процесуального права при прийняття до увагу доказів, які надавались позивачем до суду першої інстанції, то колегія суддів враховує, що ДП "НКХП" не є стороною у справі та не брало участі під час розгляду справи по суті, і питання про його права не вирішувалось, а докази, подані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу з об`єктивних причин до суду першої інстанції не подавались.

5.28. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №5023/3214/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський