ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/35967/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Корсойл-Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство «Корсойл-Агро» (далі ФГ «Корсойл-Агро», позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Корсойл-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт №17554/07-01/36716877 від 01.11.2023.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 91292,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками викладеними у акті перевірки та винесеним на його основі податковим повідомленням-рішенням виходячи з наступного.
Так, позивач зазначає, що під час проведення перевірки ФГ «Корсойл-Агро» надавало первинні документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій із ТзОВ «Петрол Груп Лімітед», при цьому під час проведення перевірки відповідачем не зазначено про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції; акт про ненадання позивачем документів під час проведення перевірки також не складався, крім того, ГУ ДПС у Волинській області не заперечує надходження пального до ФГ «Корсойл-Агро» та не спростовує передачу пального від постачальника.
З приводу зауважень в акті перевірки про наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, зазначає, що підприємство не є відповідальним за оформлення товарно-транспортної накладної, а обов`язок з транспортування покладено на постачальника відповідно до договору поставки. Водночас, незазначення в товарно-транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У поданому відзиві представник відповідача позов не визнав та зазначив, що на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 91 292 грн. Так, в ході проведення перевірки було встановлено невідповідність даних, які містяться в ТТН та СМR, а саме, невідповідності пункту розвантаження, зазначеного в СМR та пункту навантаження, зазначеного в ТТН, кількості пального, відсутність у ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» ліцензії на зберігання пального, адже платник має ліцензію на оптову торгівлю, за відсутності місць оптової торгівлі та ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), відсутність в продавця місць для переливу ПММ, відсутність сертифікованих/повірених вимірювальних приладів для визначення кількості пального при переливі, неможливо підтвердити операції з придбання пального ФГ «Корсойл-Агро» у ТзОВ «Петрол Груп Лімітед», відтак встановлено відсутність фактичної реалізації ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» дизельного палива для ФГ «Корсойл-Агро». З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 18.10.2023 №2195-п, направлень на перевірку від 18.10.2023 №3365 та №3366 в період з 19.10.2023 по 25.10.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Корсойл-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 01.11.2023 №17554/07-01/36716877 (а.с.7-22).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків, зокрема пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 91292,00 грн., в т.ч. за серпень 2023 року в сумі 91292,00 грн.
14.11.2023 ФГ «Корсойл-Агро» подало заперечення на акт перевірки від 01.11.2023 №17554/07-01/36716877, однак ГУ ДПС у Волинській області залишило в силі висновки акту перевірки, про що повідомила підприємство листом (а.с. 23-25).
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 91292,00 грн (а.с. 26-27).
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України ).
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За приписами підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позивач не заперечує наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого відповідачем за результатами проведеної перевірки податкового повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701, суд враховує наступне.
Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.
Відповідно до підпунктів а та б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.
Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).
При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Так, в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено завищення ФГ «Корсойл-Агро» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 91292,00 грн., в т.ч. за серпень 2023 року в сумі 91292,00 грн.
Перевіркою встановлено невідповідність даних, які містяться в ТТН та СМR, а саме, невідповідності пункту розвантаження, зазначеного в СМR та пункту навантаження, зазначеного в ТТН, кількості пального, відсутність у ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» ліцензії на зберігання пального, адже платник має ліцензію на оптову торгівлю, за відсутності місць оптової торгівлі та ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), відсутність в продавця місць для переливу ПММ, відсутність сертифікованих/повірених вимірювальних приладів для визначення кількості пального при переливі, відтак неможливо підтвердити операції з придбання пального ФГ «Корсойл-Агро» у ТзОВ «Петрол Груп Лімітед».
Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між ФГ «Корсойл-Агро» та ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, обладнання та основних засобів, які фізично необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності, що вказує на відсутність фактичної реалізації ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» дизельного палива для ФГ «Корсойл-Агро». Оформлення первинних документів на придбання дизельного пального не привело до реальної зміни активів, зокрема отримання ФГ «Корсойл-Агро» дизельного палива від ТзОВ «Петрол Груп Лімітед».
З даного приводу суд зазначає, що між ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» (постачальник) та ФГ «Корсойл-Агро» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №09-12/2022-1 ДП від 09.12.2022 (а.с.28-29), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти (надалі Товар або Товари), а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору). Кількість, асортимент і ціна Товару узгоджується Сторонами додатково та визначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 1.2 Договору). Факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної) (пункт 3.1 Договору). Постачальник може здійснювати поставку Товару на будьякій із наступних умов: товар постачається шляхом перевантаження від Постачальника в автомобільний транспорт Покупця або транспорт транспортної організації, послугами якої користується Покупець; товар постачається шляхом перевантаження від Постачальника в ємності Покупця за адресою їх місцезнаходження (пункт 3.2 Договору). Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар у власність лише на підставі повної попередньої оплати товару (пункт 4.2 Договору).
На виконання умов договору поставки нафтопродуктів №09-12/2022-1 ДП від 09.12.2022, ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» було постановлено дизельне паливо EN590 згідно видаткової накладної №748 від 02.08.2023 в кількості 7500 л. на суму 318 750,00 грн. в т. ч. ПДВ 53125,00 грн. (а.с. 31), згідно видаткової накладної №913 від 30.08.2023 в кількості 5000 л. на суму 229 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 38166,67 грн (а.с.32).
Транспортування товару здійснювалося згідно ТТН №3 від 02.08.2023 та №4 від 30.08.2023 (а.с. 33-34).
Розрахунок проведено згідно платіжних інструкцій №12126 від 01.08.2023 на суму 318 750,00 грн. та №12443 від 06.09.2023 на суму 229 000,00 грн (а.с. 35-36).
ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» були виписані та зареєстровані податкові накладні №1 від 01.08.2023 на суму 318 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 53125,00 грн., №147 від 30.08.2023 на суму 229 000, грн. в т.ч. ПДВ 38166,67 грн (а.с. 37-38).
Разом з тим, використання пального та рух придбаного пального підтверджується оборотом рахунку 203, звітами про рух ПММ, лімітно-забірними картками, вимогами накладними (а.с. 38-60).
На думку суду, подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ФГ «Корсойл-Агро» та ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» щодо поставки товару. Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.
При цьому хоча й окремі з них містять незначні недоліки в оформленні, разом з тим вони в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).
У контексті наведеного суд зазначає, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.
У даному випадку суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформлені товарно-транспортних накладних №3 від 02.08.2023 та №4 від 30.08.2023 (а.с. 33-34), так як між ФГ «Корсойл-Агро» та його контрагентом ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» - продавцем нафтопродуктів був укладений не договір перевезення, а договір поставки нафтопродуктів №09-12/2022-1 ДП від 09.12.2022 (а.с.28-29). У свою чергу товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товарів, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товарів і їх використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, та/або подання його з певними незначними дефектами, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №804/644/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 06.02.2018 у справа № 816/166/15-а.
Покликання відповідача на відсутність у ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» ліцензії на зберігання пального, місць для переливу ПММ, сертифікованих/повірених вимірювальних приладів для визначення кількості пального при переливі не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання наведених вище господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих цим товариством на себе зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам.
В спірному випадку відповідачем не надано суду доказів, що станом на час виконання господарських зобов`язань ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» не залучало виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання, а також те, що станом саме на час виконання господарських зобов`язань, а не станом на час перевірки, в базі даних контролюючого органу відсутні відомості щодо виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу, відповідного обладнання і механізмів в ТзОВ «Петрол Груп Лімітед».
Як зазначає Верховний Суд в постанові від 11.04.2023 по справі 2а-916/12/2670 Податковий кодекс України не ставить в залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг і товару, як у спірному випадку, позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, як слідує із змісту акту перевірки, під час здійснення контрольного заходу таких обставин відповідачем не встановлено.
Верховний Суд у Постанові від 06.06.2023 по справі №820/7010/16 вказав, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документи на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції в межах спірних правовідносин, їх невідповідність цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701 та про задоволення позовних вимог.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що був сплачений платіжною інструкцією від 18.12.2023 № 13473 (а. с. 5).
Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 04 грудня 2023 року №0165520701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фермерського господарства «Корсойл-Агро» судовий збір в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фермерське господарство «Корсойл-Агро» (45630, Волинська область, Луцький район, село Княгининок, вулиця Бригадний Двір, 16, код ЄДРПОУ 36716877).
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).
Суддя О. О. Андрусенко
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2024 |
Оприлюднено | 26.02.2024 |
Номер документу | 117181884 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шинкар Тетяна Ігорівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Андрусенко Оксана Орестівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Андрусенко Оксана Орестівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Андрусенко Оксана Орестівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні