Постанова

від 17.09.2024 по справі 140/35967/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/35967/23 пров. № А/857/7170/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Андрусенко О. О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьк 22 лютого 2024 року у справі № 140/35967/23 за позовом Фермерського господарства «Корсойл-Агро» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

18.12.2023 Фермерське господарство «Корсойл-Агро» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Суд першої інстанції вказав, що право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. Суд першої інстанції зазначив, що використання пального та рух придбаного пального підтверджується оборотом рахунку 203, звітами про рух ПММ, лімітно-забірними картками, вимогами накладними. Суд першої інстанції вказав, що подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ФГ «Корсойл-Агро» та ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» щодо поставки товару. Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних. Суд першої інстанції дійшов висновку, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, а перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. При цьому сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції в межах спірних правовідносин, їх невідповідність цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до наданих до перевірки ТТН (Форма №1- ТТН(нафтопродукти)) не внесено відомості про дату і час прибуття до вантажоодержувача, що передбачено п.7.5.8 інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», а також не конкретизовано пункт навантаження ПММ. Скаржник вказує, що згідно з даними «Єдиної автоматизованої інформаційної системи» Державної митної служби України, ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» здійснювало імпорт нафтопродуктів, проте транспортний засіб із державним номерним знаком НОМЕР_1 , НОМЕР_2 державний кордон не перетинав. Скаржник зазначає, що послуги по зберіганню ПММ, даний ТОВ «Петрол Груп Лімітед» не придбавав. Скаржник звертає увагу, що аналізом баз даних щодо діяльності ТОВ «Петрол Груп Лімітед» встановлено, що вказане підприємство не мало можливості здійснити відповідні операції. Скаржник вважає, що відсутня фактична реалізація ТОВ «Петрол Груп Лімітед» дизельного палива для ФГ «Корсойл-Агро», а оформлення первинних документів на придбання дизельного пального не привело до реальної зміни активів, зокрема отримання ФГ «Корсойл-Агро» дизельного палива від ТзОВ «Петрол Груп Лімітед».

Фермерське господарство «Корсойл-Агро» подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що подані для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ФГ «Корсойл-Агро» та ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» щодо поставки товару, такі відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу №2195-п, направлень на перевірку від 18.10.2023 №3365 та №3366 в період з 19.10.2023 по 25.10.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Корсойл-Агро» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 01.11.2023 №17554/07-01/36716877.

З результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником податків пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) в сумі 91 292,00 грн., в т.ч. за серпень 2023 року в сумі 91 292,00 грн.

14.11.2023 ФГ «Корсойл-Агро» подало заперечення на акт перевірки від 01.11.2023 №17554/07-01/36716877, вказавши що в акті не зазначено обставин, які б вказували на наміри сторін ухилятись від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, однак ГУ ДПС у Волинській області залишило в силі висновки акта перевірки, про що повідомило листом.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 04.12.2023 №0165520701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 91 292,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки та винесеним на його основі податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2023 №0165520701, ФГ «Корсойл-Агро» звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В акті перевірки від 02.06.2023 контролюючий орган зазначив, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) за серпень 2023 року в сумі 10 040 095 грн., встановлено його завищення на 91 292 грн.,

Контролюючий орган зазначив, що у серпні 2023 року ФГ «Корсойл-Агро» (код ЄДРПОУ 41455341) оформляв взаємовідносини з контрагентом, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, а саме: ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485), яке зареєстроване 15.06.2022, перебуває на обліку ГУ ДПС Волинській області (Луцький район), основний вид діяльності: 46.71-оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Згідно з даними фінансової звітності середня кількість працівників за 2 квартал 2023 року становить 4 особи, основні засоби відсутні. Серед об`єктів оподаткування платник декларує лише офіс. ТОВ «Петрол Груп Лімітед» (код ЄДРПОУ 44808485) сформовано податкового кредиту у серпень 2023 р. на суму 42 300 грн.

Враховуючи інформацію про невідповідність даних, які містяться в TTH та CMR, а саме, невідповідності пункту розвантаження, зазначеного в CMR та пункту навантаження, зазначеного в ТТН, кількості пального, відсутності у ТОВ «Петрол Груп Лімітед» ліцензії на зберігання пального, адже платник має ліцензію на оптову торгівлю, за відсутності місць оптової торгівлі та ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), відсутності в продавця місць для переливу ПММ, відсутність сертифікованих/повірених вимірювальних приладів для визначення кількості пального при переливі, контролюючий орган вказав, що неможливо підтвердити операції з придбання пального ФГ «Корсойл- Агро» у ТОВ «Петрол Груп Лімітед».

Контролюючий орган зазначив, що господарські операції між ФГ «Корсойл-Агро» та ТзОВ «Петрол Груп Лімітед» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, обладнання та основних засобів, які фізично необхідні для здійснення такої діяльності, що вказує на відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Оформлення первинних документів на придбання дизельного пального не привело до реальної зміни активів, зокрема отримання ФГ «Корсойл-Агро» дизельного палива від ТзОВ «Петрол Груп Лімітед».

Перевіркою встановлено неправомірне (всупереч частин 1 і 2 статті 9 (з урахуванням абзаців п`ятого та одинадцятого статті 1) Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, складання та підписання видаткових накладних між ФГ «Корсойл-Агро» та ТОВ «Петрол Груп Лімітед», видаткової накладної до акта списання матеріалів.

Суд апеляційної інстанції такі аргументи контролюючого органу вважає безпідставними з врахуванням такого.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У статті 198 ПК України встановлено підстави за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами підпункту 2 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок №21), якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Податок на додану вартість підлягає або сплаті до бюджету, або бюджетному відшкодуванню в залежності від того, яке значення має різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: позитивне чи від`ємне. Наслідком накопичення за результатами звітного (податкового) періоду податкового кредиту в більшому розмірі, ніж податкових зобов`язань з податку на додану вартість, є виникнення від`ємного значення з цього податку, яке в подальшому призводить до виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрол Груп Лімітед» та Фермерським господарством «Корсойл-Агро» укладено договір поставки нафтопродуктів №09-12/2022-1 ДП від 09.12.2022.

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти (надалі Товар або Товари), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент і ціна Товару узгоджується Сторонами додатково та визначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної).

Згідно з пунктом 3.2 Договору Постачальник може здійснювати поставку Товару на будь-якій із наступних умов: - Товар постачається шляхом перевантаження від Постачальника в автомобільний транспорт Покупця або транспорт транспортної організації, послугами якої користується Покупець; - Товар постачається шляхом перевантаження від Постачальника в ємності Покупця за адресою їх місцезнаходження.

На виконання вказаного договору ТОВ «Петрол Груп Лімітед» постановлено дизельне паливо EN590 згідно з видатковою накладною №748 від 02.08.2023 в кількості 7500 л на суму 318 750,00 грн. в. ч. ПДВ 53125,00 грн., згідно з видатковою накладною №913 від 30.08.2023 в кількості 5000 л на суму 229 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 38 166,67 грн.

Транспортування здійснювалося згідно ТТН №3 від 02.08.2023 та №4 від 30.08.2023. Розрахунок проведено згідно з платіжними інструкціями №12126 від 01.08.2023 на суму 318 750,00 грн. та №12443 від 06.09.2023 на суму 229 000,00 грн.

ТОВ «Петрол Груп Лімітед» виписані та зареєстровані податкові накладні №1 від 01.08.2023 на суму 318 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 53125,00 грн., №147 від 30.08.2023 на суму 229 000, грн. в т.ч. ПДВ 38166,67 грн.

Використання пального та рух придбаного пального підтверджується оборотом рахунку 203, звітами про рух ПММ, лімітно-забірними картками, вимогами накладними.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Факт належного документального підтвердження поставки позивачу пального, підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, такі не мають ознак дефектності. Надані Фермерським господарством «Корсойл-Агро» документи підтверджують зв`язок понесених витрат позивача по придбанню товару з господарською діяльністю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Таким чином, висновки про можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону.

При цьому, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 червня 2020 року у справі №340/422/19.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності вказаного контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

На підставі системного аналізу положень податкового законодавства та матеріалів справи, враховуючи критерій добросовісності платника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та ТОВ «Петрол Груп Лімітед», є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

До того ж, судом апеляційної інстанції, також, взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Контролюючим органом не підтверджено наявність податкової вигоди для позивача за наслідком здійснених господарських операцій, та, як наслідок, наявність умислу на ухилення від оподаткування.

Щодо товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції зауважує, що товарно-транспортна накладна не є документом, що містить інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ та не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), оскільки її обов`язковість передбачена лише у випадку надання послуг з перевезення, тому наявність або відсутність ТТН та/або недоліки у її оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції. ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи подані позивачем первинні документу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, тоді як подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом.

Аналіз вимог чинного законодавства та встановлених обставин у справі, враховуючи подані позивачем первинні документу, дає підстави суду апеляційної інстанції погодитись з висновками суду першої інстанції, щодо протиправності прийнятого контролюючого органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності правових підстав для скасування такого.

В межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій з ТОВ «Петрол Груп Лімітед» меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки пального, а також про те, що такі операції не були обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Скаржником, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини та не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 140/35967/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко