Рішення

від 21.02.2024 по справі 440/16682/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16682/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/16682/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2024 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, у якій просить суд:

- ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь позивача судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №440/16682/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

09.02.2024 Міністерством освіти і науки України подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу задоволенню не підлягає через неподання відповідних доказів протягом встановленого строку.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/16682/23, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 цього Кодексу суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У цій справі у позовній заяві позивачем зазначено: орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, становить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн; докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані позивачем до суду в подальшому, оскільки на етапі подання позовної заяви неможливо визначити кількість процесуальних документів, що будуть укладені адвокатом у справі, що унеможливлює подання детального опису виконаних робіт за договором професійної правничої допомоги.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 зареєстроване у системі "Електроний суд" 22.01.2024.

Указане рішення суду доставлено до електронного кабінету позивача 24.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

При цьому 29.01.2024 позивач через систему "Електронний суд" звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, зазначивши, що 27.01.2024 є вихідним днем (субота), а тому останнім днем подання заяви є 29.01.2024.

Відповідно до частини шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Отже, позивачем дотримано строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, на подання доказів на підтвердження розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

У статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частин першої - третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.

Так, на підтвердження розміру витрат адвокатом надані копії: договору про надання правничої допомоги від 01.11.2023; акта виконання робіт №14 від 20.11.2023; квитанції №14 від 01.11.2023, ордера.

Дослідивши надані документи, суд враховує такі обставини.

Відповідно до акта виконання робіт №14 від 20.11.2023 адвокатом надані клієнту такі послуги: первинна консультація щодо дій, які необхідно вчинити після незаконної відмови у доступі до публічної інформації (500,00 грн); пошук правової інформації та аналіз судової практики (1000,00 грн); підготовка та складання позовної заяви (1000,00 грн); допомога в написанні заяв процесуального характеру (500,00 грн).

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №160/6899/20.

У запереченнях відповідач вказав, що не зазначено відповідно якого договору про надання правничої допомоги належить сплата гонорару, не зазначено номер судової справи, що в свою чергу свідчить про не належний доказ про сплату коштів, які надані адвокату готівкою.

Окремо звернуто увагу суду, що з наданих позивачем копій зазначеної вище квитанції неможливо встановити факт оплати вказаних послуг, саме: за договором про надання правничої допомоги № 14 від 01.11.2023 та остання стосується судової справи № 440/16682/23, оскільки заявник не надав доказів, що його адвокат має касу і веде касову книгу, надаючи до суду як доказ оплати послуг адвоката квитанцію про отримання коштів, виписану самим адвокатом.

Дані доводи відповідач є безпідставними, оскільки відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. При цьому Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також не визначає порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, а також заперечення відповідача щодо необґрунтованості витрат на правову допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення. Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна