Повістка

від 22.02.2024 по справі 440/8182/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/8182/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №440/8182/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900113/2 від 09 березня 2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000869. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 7561,41 грн (сім тисяч п`ятсот шістдесят одна гривня сорок одна копійка).

Через систему "Електронний суд" представник позивача звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви представник зазначив, що на виконання приписів статті 139 КАС України позивачем одночасно з поданням позовної заяви було зроблено заяву (у змісті позову), що докази про розмір судових витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Вказав, що позивачем укладено з адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» договір про надання професійної правничої допомоги від 30.10.2023 №10/23/40336263, згідно з пунктом 1.1 якого сторони домовились, що бюро надає позивачу професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва в судах всіх інстанцій в адміністративній справі №440/8182/23. Згідно з пунктом 4.1 вказаного договору у відповідності зs статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з урахуванням складності справи, її значення для клієнта, кваліфікації і досвіду адвоката бюро, фінансового стану клієнта, часу, що може бути витрачений на надання допомоги, та інших істотних обставин, Сторони погодили, що за надання правової допомоги, зазначеної в пункті 1.1 цього договору, клієнт сплачує бюро гонорар у фіксованому в розмірі 12000,00 грн. Сторони домовились, що з урахуванням способу обчислення розміру гонорару акти прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) ними не складаються, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної судової справи (пункт 4.4 договору). Правовий висновок щодо необов`язковості акту прийому-передачі виконаних робіт міститься в пунктах 25-26 постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18. Факт оплати позивачем правничої допомоги у цій справі підтверджується рахунком від 04.11.2023 №04-11 та платіжною інструкцією від 14.11.2023 №380. Додатково зазначив, що у випадку, коли розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, розмір витрат є вже визначеним, у зв`язку з чим відсутня необхідність деталізації наданих адвокатом послуг. Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Ухвалою суду від 19.02.2024 призначено заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк до 21 лютого 2024 року для надання обґрунтованого клопотання з приводу вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

21.02.2024 від Львівської митниці до суду надійшли заперечення проти розміру заявлених витрат на правничу допомогу, згідно з якими заявлена до відшкодування вартість наданих послуг не підлягає задоволенню, оскільки при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Сума позову 71953,45 грн. Представник позивача просить відшкодувати витрат позивача на професійну правничу допомогу 12000,00 грн. Сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, взагалі не співмірні із даною категорією спору та із виконаною адвокатом роботою. Заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи, а отже підлягає зменшенню. Дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало багато часу, для такого високого розміру гонорару. У позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. В позові адвокат наводить кілька сторінок обставин, що передували митному оформленню, які не мають відношення до предмета даного спору.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами пункту 3 частини першої та частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У цій справі суд вважає наявними підстави для ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката Зудінова О.О. у розмірі 12000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із сплати судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

Як слідує з матеріалів справи, позовну заяву від 12.06.2023 в інтересах ТОВ "Заслон Плюс" було складено та подано до Полтавського окружного адміністративного суду разом з доданими до позовної заяви документами адвокатом Овчаренком В.Ю., який діяв в інтересах товариства на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1314569 від 12.06.2023 /а.с. 8/.

Однак у подальшому, після відкриття провадження у справі №440/8182/23 до суду 13.10.2023 за підписом директора ТОВ "Заслон Плюс" надійшов лист з повідомленням про розірвання договірних відносин між адвокатом Овчаренком В.Ю. і товариством та припиненням повноважень вказаного адвоката у справі №440/8182/23 з виключенням його відомостей з картки справи /а.с. 118/.

Вже в ході здійснення розгляду справи по суті 13.11.2023 до суду надійшло повідомлення про надання адвокату Зудінову О.О. доступу до справи на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Заслон Плюс" (ЄДРПОУ 40336263) серія АІ №1356535 від 05.11.2023, виданого на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 для представництва у судах по справі з єдиним унікальним номером справи 440/8182/23 /а.с. 121/.

На наступний день, тобто 14.11.2023, до суду за підписом адвоката Зудінова О.О. подана відповідь на відзив на позовну заяву /а.с. 122-125/.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Зудіновим О.О. у цій справі надані:

- договір про надання професійної правничої допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 /а.с. 137-142/;

- рахунок на оплату №04-11 від 04.11.2023 на суму 12000,00 грн /а.с. 143/;

- платіжна інструкція №380 від 14.11.2023 на суму 12000,00 грн /а.с. 144/.

Дослідивши надані представником позивача докази, суд встановив, що згідно з пунктом 1.1 договору про надання професійної правничої допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 Адвокатське Бюро "Олег Зудінов та партнери" в особі власника адвоката Зудінова О.О. надає клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва в судах всіх інстанцій в адміністративній справі №440/8182/23.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору про надання професійної правничої допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 у відповідності зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", з урахуванням складності справи, її значення для клієнта, кваліфікації і досвіду адвоката Бюро, фінансового стану клієнта, часу, що може бути витрачений на надання допомоги, та інших істотних обставин, сторони погодили, що за надання правової допомоги, зазначеної у пункті 1.1 цього договору клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованому розмірі, що дорівнює 12000,00 грн. Розмір гонорару є незмінним.

При цьому, згідно з пунктом 4.4 договору про надання професійної правничої допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 з урахуванням способу обчислення гонорару акти прийому-передачі правничої допомоги (виконаних робіт) за взаємною згодою сторін можуть не складатися, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної адміністративної справи.

Сплата товариством на користь адвоката узгодженої у договорі фіксованої суми гонорару у розмірі 12000,00 грн підтверджується рахунком №04-11 від 04.11.2023 та платіжною інструкцією №380 від 14.11.2023 /а.с. 143-144/.

Разом з тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З долучених до матеріалів справи документів слідує, що в ході судового розгляду цієї справи судом першої інстанції будь-яких інших видів адвокатської допомоги, окрім послуг адвоката Зудінова О.О. з підготовки відповіді на відзив на позовну заяву та заяви про ухвалення додаткового рішення, товариству не надавалося.

Відтак, оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів, підготовлених процесуальних документів, тощо.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи та не ознайомлювався з матеріалами справи.

Враховуючи наведені фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

З приводу визначення сторонами у договорі про надання професійної правничої допомоги №10/23/40336263 від 30.10.2023 фіксованої суми гонорару у розмірі 12000,00 грн суд зауважує, що фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому, положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Поряд з цим, суд встановив, що за умовами договору про надання професійної правничої допомоги між сторонами погоджено фіксовану суму витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн за надання клієнту професійної правничої допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва в судах всіх інстанцій в адміністративній справі №440/8182/23, а належним підтвердженням надання передбаченої цим договором допомоги є матеріали відповідної адміністративної справи.

Як вказано вище, представником позивача Зудіновим О.О. підготовлено та подано суду першої інстанції лише два процесуальні документи - відповідь на відзив на позовну заяву від 13.11.2023 /а.с. 122-125/ та заяву про ухвалення додаткового рішення від 16.02.2024 /а.с. 135-136/.

Суд зауважує, що наразі судом вирішується питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу лише в суді першої інстанції.

Таким чином, беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру заявлених до відшкодування витрат, а також зважаючи на те, що підготовлені до суду першої інстанції представником позивача процесуальні документи (відповідь на відзив на позовну заяву та заява про ухвалення додаткового рішення) не потребували значних затрат часу для їх складення, суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною та доходить висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 2000,00 грн.

Відтак, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 143, 241-244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №440/8182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити частково.

Ухвалити у справі №440/8182/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" (просп. Свободи, буд. 75, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код 40336263) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, ідентифікаційний код 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови додаткове судове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заслон Плюс" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.В. Гіглава