Рішення

від 20.02.2024 по справі 580/11970/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року справа № 580/11970/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/11970/23 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія 25-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 45200774) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

13.12.2023 вх.56072/23 представник позивача-адвокат Тарасенко Дар`я Юріївна (ордер серії ВІ № 1184362) у позовній заяві просить (27.12.2023 вх. 58485/23):

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області у неприйнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 03.11.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Відповідно до ч. 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заява щодо формування позовних вимог згідно формалізованого способу захисту порушеного права - ч.1ст. 5 КАС України надійшла до суду 27.12.2023 - суд приймає заяву, що подана у строки та порядку статті 47 КАС України.

22.12.2023 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

18.01.2024 вх. 3258/24 відповідач у відзиві зокрема зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 06.06.2023 №569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» постановлено утворити як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Установлено, що Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області, тому просить замінити відповідача Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області на належного Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774).

Згідно ч. 3, 6, 7 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

29.01.2024 вх. 4975/24 представник позивача у відповіді на відзив зокрема зазначає, що у задоволенні клопотання про заміну відповідача Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області на належного Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774), що є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема УДМС у Черкаській області не заперечує.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2023№ 569 «Про реорганізацію територіальних органів Державної міграційної служби» постановлено утворити як юридичну особу публічного права Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, реорганізувавши шляхом злиття УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області. Установлено, що Центрально- південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби є правонаступником майна, прав та обов`язків УДМС у Кіровоградській області та УДМС у Черкаській області.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були би обов`язкові для особи, яку він замінив.

Суд з урахуванням клопотання відповідача та згоди позивача щодо заміни відповідача на належного, дійшов висновку про заміну відповідача - Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області на належного відповідача: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (ЄДРПОУ 45200774), що є правонаступником майна, прав та обов`язків, зокрема УДМС у Черкаській області.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що відповідач протиправно відмовив прийняти від позивачки декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, позаяк відмовитись від такого іноземного громадянства позивач не може, так як існують незалежні від неї обставини, що перешкоджають отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме: нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації унаслідок припинення їх діяльності в Україні.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, подав до суду 18.01.2024 вх. № 3258/24 відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач не надала належних і допустимих доказів того, що вона дійсно належить до визначених Законом №1941-ІХ категорій осіб, які в розумінні цього Закону та Указу Президента України від 13.08.2019 №594 мають право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, тому єдиним документом, що має подати ОСОБА_1 відповідачу згідно вимог Закону № 2235-ІІІ та Порядку №215 виключно документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що позивач, ОСОБА_1 25 січня 2022 року набула громадянство України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України». На підтвердження набуття громадянства України ОСОБА_1 видана довідка про реєстрацію громадянином України від 08.02.2022 № 51/22 та тимчасове посвідчення від 23 березня 2022 року НОМЕР_2 з терміном дії до 25 січня 2024 року. Позивач зобов`язалася протягом 2 років припинити громадянство російської федерації відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України» та надати документи на підтвердження припинення громадянства російської федерації.

03.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до УДМС у Черкаській області із декларацією про відмову від іноземного громадянства, що зареєстрована 06.11.2023 за вх. №Б-102/6/7101-23.

13.11.2023 Управління ДМС у Черкаській області за результатом розгляду декларації надано відповідь у формі листа № Б-102/6/7161-23/7101.6/1190-23, де роз`яснюється порядок і підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи- це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті декларації протиправною, позивачка звернулась до суду з позовом.

ОСОБА_1 подала до Головного управління Державної міграційної служби України в Черкаській області декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме: процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково, з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до статті 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно із частиною 5 статті 8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1статті 1 Закону України «Про громадянство України»).

Умови та порядок прийняття до громадянства України встановлені статтею 9 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Згідно з п.2 ч.2 статті 9 Закону України «Про громадянство України» однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16 статті 1).

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215). Відповідно до пункту 5 Порядку № 215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Згідно із пунктом 119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що ОСОБА_1 проживає в Україні, здобула освіту на території України у Дніпропетровському медичному інституті за спеціальністю «лікувальна справа» (диплом спеціаліста від 26.06.1993 КЛ №002843, сертифікат Міністерства охорони здоров`я України від 26.06.1995 №390 лікаря -спеціаліста за спеціальністю «терапія»); укладений шлюб із громадянином України ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб від 20.01.2006 серія НОМЕР_3 ), з 22.05.2003 прийнята на роботу лікарем стажистом з терапії в Смілянську міську поліклініку.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, що продовжений.

Загальновідомо, що у зв`язку зі збройним конфліктом були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією (відповідно посольства та консульства російської федерації в Україні припинили свою діяльність).

Держава Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, яка підло напала на неї о 5-й ранку 24 лютого. Про це заявив Президент України ОСОБА_3 на брифінгу в Офісі Глави держави (https://www.president.gov.ua/news/ukrayina-rozirvala-diplomatichni-vidnosini-z-rosiyeyu-yaka-p-73133).

Листом від 25.11.2022 №31769/кд-гр Міністерство закордонних справ російської федерації повідомило позивачку про те, що заяву про вихід з громадянства російської федерації, можливо подавати тільки в консульські відділи російської федерації в інших країнах, а на території України такі консульські установи, на теперішній час, не працюють. У зв`язку з чим, можливість подати таку заяву на території України відсутня.

Визнання офіційно такого факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення іноземного громадянства за ініціативою особи в разі військового конфлікту.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 набула громадянство України лише 25.01.2022 - менш ніж за місяць до початку збройної агресії рф на території України, тимчасове посвідчення отримала 23.03.2023.

Відповідач не продемонстрував сприяння позивачеві у пералізації права та виконання обов`язку із розясненням можливості подавати заяву в консульські відділи російської федерації в інших країнах та/або у інший спосіб регламентований нормативно-правовими актами для здійснення процедури оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації для осіб, які проживають на території України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи і докази у контексті реагування відповідача за результатом розгляду поданої позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність, позаяк відповідач, відмовляючи листом від 13.11.2023 без надання мотивованої відмови у прийнятті такої декларації, позаяк надано лише роз`яснення норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства з повідомивлнням про відсутність підстав для подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави без урахування фактичних обставин триваючого збройного конфлікту і дії режиму воєнного стану в України, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно/несправедливо, без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципів правовладдя і належного врядування у контексті сприяння особі в реалізації прав людини.

Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства розуміється не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було би порушено принцип розподілу влади.

Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом. Органам публічної влади заборонено використовувати свої повноваження з неналежних мотивів або з неналежною ціллю, навіть якщо результат буде подібний до досягнутого в рамках законних дій. Принцип «належного врядування» не має перешкоджати органам влади виправляти ненавмисні помилки, навіть ті, яких вони припустились внаслідок недбалості (АДМІНІСТРУВАННЯ І ВИ: Посібник - принципи адміністративного права у відносинах між особами та органами публічної влади / https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311).

Виходячи зі змісту КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, що законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень за немотивованої відмови, обираючи належний спосіб захисту порушеного інтересу щодо громадянства позивача, встановив і визнає протиправну бездіяльність Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області) у не сприянні позивачеві у реалізації відмови від іноземного громадянства у контексті очікування позивача отримати мотивоване і зрозуміле для моделювання подальшої поведінки рішення, тому позовні вимоги належить задовольнити частково, зобов`язавши Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання щодо прийняття або мотивоване не прийняття від ОСОБА_1 декларації від 03.11.2023 (вх. від 06.11.2023 №Б-102/6/7101-23) про відмову від іноземного громадянства та строком дії тимчасового посвідчення громадянина України, з урахуванням правової оцінки та висновків суду.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн (квитанція від 08.12.2023 №ID 8004-9432-3141-0879), позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 536,80 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частин шостої і сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи додає: договір від 07.06.2023, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 07.06.2023, де зазначається, що сторони погодили, що гонорар адвоката за представництво у суді першої інстанції становить 10000 грн, опис послуг: аналіз наявних у позивача документів 2 год, аналіз законодавства з відповідних питань 1 год, аналіз судової практики з відповідних питань, написання тексту позовної заяви - 2 год, складення пакету документів до суду 1 год; рахунок фактура №08/12/23 у сумі 11092,92 (1092,92 грн - компенсація витрат адвоката (судовий збір) +10000 - оплата послуг адвоката згідно договору №07/06/23).

Відповідно до ч. 9 статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд враховує, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, правові висновки у подібних правовідносинах висловлені Верховним Судом у постанові від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18: під час визначення суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Верховний Суд у справі №826/856/18 зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації належать лише ті послуги, що вказані у договорі.

Опис наданих адвокатом послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони з огляду на аналіз законодавства, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (подібні висновки Верховного Суду у справі №910/1929/19). Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови ВПВС у справі №755/9215/15-ц).

Беручи до уваги, що справа вирішена у порядку спрощеного провадження без участі адвоката у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що заявлена сума до відшкодування є неспівмірною, позовні вимоги задоволено частково, тому визнає достатньою (пропорційною) для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (зважаючи на висновки у п.54 Верховного Суду у справі №420/6671/18 щодо фінансових можливостей) на користь позивача з урахуванням недоліків обрання адвокатом способу захисту та не окреслення змісту і характеру порушеного права/інтересу у контексті позиції Верховного Суду у справі № 640/11938/20 (обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача) справедливою є компенсація витрат позивача у сумі 2500 грн.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у не прийнятті мотивованого рішення за результатом розгляду декларації ОСОБА_1 від 03.11.2023 (вх. від 06.11.2023 №Б-102/6/7101-23) про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення ОСОБА_1 декларації від 03.11.2023 (вх. від 06.11.2023 №Б-102/6/7101-23) про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням оцінки та висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія 25-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 45200774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 536 грн (п`ятсот тридцять шість) 80 коп та витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ];

відповідач: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби [вул. Єгорова Олексія 25-а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25015, ЄДРПОУ 45200774].

Суддя Лариса ТРОФІМОВА