Постанова

від 21.02.2024 по справі 160/14215/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/14215/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14215/23 (головуючий суддя І-ї інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН СМАКУ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23.06.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2023/000019/1 від 13.06.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110170/2023/000019/1, яким застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару 2а (за ціною договору щодо ідентичності товарів) та митна вартість товару №1 скоригована в сторону збільшення на 50%. 15.06.2023 року подана нова митна декларація №23UA110170002020U4, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 193539, 38 грн. (мито - 76397,13 грн., ПДВ - 117142,25 грн.), відомості про що містяться в гр.47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» форми 1/9 декларації.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA110170/2023/000019/1, прийняте 13.06.2023 року Дніпровською митницею.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв`язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКЕАН СМАКУ» (код ЄДРПОУ 38983027) є юридичною особою, зареєстроване з 19.11.2013 року, місцезнаходження: Україна, місцезнаходження: Україна, 49125, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мольєра, буд. 44, кв.7 (а.с.30).

Відповідач - Дніпровська митниця є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2023 року ТОВ «Океан Смаку» (м.Дніпро) (покупець) уклало з компанією LALSA DEHY FOODS (India) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №SC 2303 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною вказаного контракту.

03.04.2023 року позивач банківським переказом на підставі рахунку-проформи від 24.03.23 року № LDF-PI-37/22-23 здійснив повну передплату продавцю в розмірі 40172, 50 долари США за товари №1 та № 2.

22.04.2023 року продавець виставив рахунок (інвойс) № LDF-E06/23-24 від 22.04.23 року на суму 40172, 50 долари США, яка була заявлена декларантом у митній декларації №23UA110170001874U8.

05.06.2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару № 1 «цибуля ріпчаста сушена мелена 12500 кг» (код УКТЗЕД 0712200000) та товару № 2 «часник сушений в гранулах 9000 кг» (код УКТЗЕД 0712909000), що надійшов з Індії за прямим контрактом із компанією-виробником «LALSAI DEHY FOODS» позивач подав відповідачу митну декларацію №23UA110170001874U8 із заявленої митної вартості за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості на підставі положень частини другої статті 53 Митного кодексу України відповідачу поданий комплект документів:

1) зовнішньоекономічний контракт від 24.03.23 № SC2303;

2) рахунок-проформа від 24.03.23 № LDF-PI-37/22-23;

3) рахунок (інвойс) від 22.04.23 № LDF-E06/23-24;

4) платіжне доручення SWIFT від 03.04.23;

5) висновок експерта від 07.06.23 № ГО-537;

6) митна декларація країни відправлення від 24.03.23 № 9495390;

7) рахунок перевізника від 22.05.23 № 017719;

8) платіжна інструкція від 23.05.23 № 7705;

9) рахунок перевізника від 29.05.23 № 018045;

10) платіжна інструкція від 29.05.23 № 7752;

11) довідка перевізника від 06.06.23 № 0806;

12) рахунок перевізника від 31.05.23 № 06/8291;

13) довідка перевізника від 31.05.23 № 3105-1.

13.06.2023 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2023/000019/1, за яким митна вартість товару №1 «цибуля ріпчаста сушена мелена 12500 кг» (код УКТЗЕД 0712200000) скоригована в сторону збільшення на 50% з 2,2957 долари США/кг до 3,4100 долари США/кг, та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Митна вартість товару №2 «часник сушений в гранулах 9000 кг» (код УКТЗЕД 0712909000) була визнана митним органом.

15.06.2023 року у зв`язку із незгодою із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA110170/2023/000019/1 в порядку частини сьомої статті 55 Митного кодексу України позивачем подана нова митна декларація №23UA110170002020U4, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 193539,38 грн. (мито - 76397,13 грн., ПДВ - 117142,25 грн.), відомості про що містяться в гр.47 «Нарахування платежів» та гр.В «Подробиці розрахунків» форми 1/9 декларації.

Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається Митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.

Стосовно числового значення митної вартості товару, суд встановив таке.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару встановлено числове значення товару 3,4100 дол. США/кг, яка ґрунтується на раніше визначеній митній вартості за митною декларацією № UA100190/2023/557204.

Порівняння наявних відомостей митної декларації №UA100190/2023/557204 із митною декларацією позивача №23UA110170001874U8 вказує, зокрема:

- оформлений товар за митною декларацією №UA100190/2023/557204 був застрахований, що підтверджує вартість страхування під кодом 3008, тому відповідач не мав враховувати дану складову під час коригування;

- відстань між індійськими містами Піпавав та Мундра складає 430 км, що зумовлює різні витрати на транспортування.

Таким чином, вказані відомості в комерційних рівнях та умовах поставки вказують на неправомірності обрання джерела цінової інформації.

Відносно визначення критеріїв ідентичності товарів, суд зазначає, що ідентичність товарів за критерієм фізичних характеристик (пункт 1 частини другої статті 59 Митного кодексу України) неможливо встановити, так як відсутні повні відомості гр.31 митної декларації №UА100190/2023/557204 з описом товарів, що унеможливлює порівняння фізичних характеристик, а також відсутні відомості про торгову марку товару за митною декларацією №UА100190/2023/557204.

Стосовно методу визначення митної вартості апеляційний суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач вказав про застосування методу визначення митної вартості 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів), в той же час в рішенні вказано, що ціна 3,4100 долари США/кг є митною вартістю подібних (аналогічних) товарів, що зобов`язало відповідача використати під час коригування метод визначення митної вартості 2б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), адже за твердженням відповідача оформлені за митною декларацією №UА100190/2023/557204 товари є аналогічними товару позивача.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу посилання на конкретні інші митні декларації апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (частина четверта статті 64 Митного кодексу України).

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 року № 815/6242/17).

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17, від 18.12.2020 року по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем митному органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, позивач виконав обов`язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та ним надано всі передбачені законодавством документи, а тому висновки митного органу, які стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.

Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

При цьому, частинами першої, другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

Отже, доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA110170/2023/000019/1 від 13.06.2023 року.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14215/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/14215/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяТ.І. Ясенова