Рішення

від 13.11.2007 по справі 20-2/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" листопада 2007 р. справа № 20-2/385

За позовомприватного підприємства „Югжилсервіс Плюс”(99059, м. Севастополь, вул. Героїв Сталінграда, 63 99011, м. Севастополь, пр Ген. Острякова, 42/95)  

до відповідачаФонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)   

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 4, кв. 6)                       

простягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 38 458,76 грн.

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –       Нікулічев А.М., довіреність б/н від 19.04.2007;

відповідача – Сарахман С.О., довіреність № 3019 від 05.10.2007;

третьої особи –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватне підприємство „Югжилсервіс Плюс” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 38458 грн. 76 коп.

          Позивач з посиланням на норми частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 2 статті 220, частини 2 статті 793, статей 386, 387, 763  Цивільного кодексу України вважає договір оренди нерухомого майна №44-05 від 15.03.2005, укладений Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації і приватним підприємством “Югжилсервіс Плюс”, нікчемним у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення і державної реєстрації; а грошові кошти у сумі 38458 грн. 76коп.,  які були сплачені ним відповідачу в якості орендної плати по нікчемному правочину, вимагає повернути як безпідставно отримані.

          Фонд комунального майна з позовом не погоджується, вважає, що мало місце фактичне користування майном, а тому сплачені позивачем в якості орендної плати грошові кошти є платою за користування отриманим по акту приймання-передачі комунальним майном, яке на час розгляду спору по цій справі позивачем відповідачу не повернуте (арк. с. 110. 116).

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд

В С Т А Н О В И В :

          Відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням V сесії Севастопольської міської Ради від  12.11.2002    №339 (із змінами та доповненнями) Фонд комунального майна є виконавчим органом Севастопольської міської Ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності.

          Згідно пункту 2.4 рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 №4657 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд) є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (далі –Управління) за договорами оренди комунального майна та відносинах, пов'язаних з їх виконанням.

          Управлінням з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець) та приватним підприємством “Югжилсервіс Плюс” (орендар) 15.03.2005 укладений договір №44-05 оренди нерухомого майна –вбудованих нежитлових приміщень, розташованих  у підвалі триповерхової житлової будівлі, загальною площею  367,60 кв.м., розташованих за адресою: м.Севастополь, вул.Одеська, 4, яке перебуває на балансі РЕП-17, для використання під офіс і ремонт побутової техніки за індивідуальними замовленнями (арк. с. 9-10).

          Зазначені нежитлові приміщення відповідно до умов цього Договору були передані орендодавцем орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.03.2005 (арк. с. 11).

          Пунктом 7.1 договору №44-05 від 15.03.2005 сторони передбачили, що договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору до 21.02.2010, тобто, більше одного року.

          Обов'язок по вчиненню дій щодо нотаріального посвідчення і державної реєстрації та оплати цих послуг згідно умови пункту 4.2 договору покладений на орендаря.

          Однак договір не був нотаріально посвідчений, державна реєстрація не здійснена.

          Відповідно до вимог статті 793 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.  Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

          Згідно частини 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

          В силу припису статі 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.  Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Приватне підприємство „Югжилсервіс Плюс” зверталось у господарський суд з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання договору №44-05 від 15.03.2005 дійсним.

          Однак, рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.08.2007 у справі №20-5/197, яке не було оскаржене і набрало законної сили 24.08.2007, у задоволенні цього позову відмовлено з тих підстав, що власниками вказаних у договорі нежитлових приміщень є фізичні особи, які входять до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Одеська, 4” (арк. с. 89-90).

          Проте, при винесенні зазначеного  судового рішення судом не встановлювались обставини щодо наявності домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору, щодо повного або часткового виконання договору.

          За таких обставин  факти щодо наявності домовленості сторін щодо всіх істотних умов договору та щодо повного або часткового виконання договору не можуть вважатися встановленими у порядку, передбаченому частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

          Таким чином, за відсутності нотаріального посвідчення договору №44-05 від 15.03.2005, а також відсутності рішення суду про визнання його дійсним цей договір є нікчемним.

          Попри це, як вбачається з матеріалів справи, а саме: акту приймання-передачі майна від 15.03.2005 від орендодавця орендарю, рахунків на оплату орендної плати та квитанцій про їх оплату позивачем, мали місце правовідносини Управління, а у подальшому - Фонду та приватного підприємства „Югжилсервіс Плюс” щодо користування нерухомим майном –вбудованими нежитловими приміщеннями, розташованими  у підвалі триповерхової житлової будівлі, загальною площею  367,60 кв.м., за адресою: м.Севастополь, вул.Одеська, 4.

          Так, Управління передало в оренду, а приватне підприємство „Югжилсервіс Плюс” прийняло в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення, розташовані  у підвалі триповерхової житлової будівлі, загальною площею  367,60 кв.м., розташоване у м.Севастополі по вул.Одеська, 4, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.03.2005 (арк. с. 11).

          Позивач до теперішнього часу продовжує користуватись цим майном. Докази повернення зазначеного майна позивачем відповідачу по акту приймання-передачі відсутні.

          Поряд з цим, Управлінням з питань майна Севастопольської міської державної адміністрації, а в подальшому його правонаступником Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради приватному підприємству “Югжилсервіс Плюс” з квітня місяця 2005 року виставлялись рахунки на оплату орендної плати по цьому договору, а  позивач оплачував ці рахунки (арк. с. 15-37).

          Посилання позивача на те, що власниками переданих по договору приміщень є фізичні особи, суд не приймає до уваги, оскільки докази того, що вказані в технічних характеристиках квартир, які належать на праві власності фізичним особам, сараї входять до складу переданого позивачу по акту приймання-передачі від 15.03.2005 майна, відсутні (арк. с. 95-109).

          Відповідно до норми частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин –це недійсний правочин, недійсність якого встановлена законом.

          Згідно статті 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

          У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

          Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

          Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

          Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

          Як вбачається з матеріалів справи, одержане на виконання нікчемного правочину –договору №44-05 від 15.03.2005 приватним підприємством „Югжилсервіс Плюс”  полягає у користуванні нежитловими приміщеннями, розташованими  у підвалі триповерхової житлової будівлі, загальною площею  367,60 кв.м. по вул. Одеська, 4 у м.Севастополі, а Управлінням та у подальшому Фондом –у отриманні оплати за користування цими приміщеннями.  Зазначені оплати є відшкодуванням  приватним підприємством „Югжилсервіс Плюс”  Управлінню та Фонду вартості того, що одержано підприємством за цим договором.

          За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

          Керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85   Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

          Суддя                                                                                                               Н.Г.Шевчук                                                                                                                

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано  19.11.2007.