Постанова

від 22.02.2024 по справі 420/6178/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6178/22

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.11.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі про визнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ТОВ "Комерційна фірма "Строй Мастер" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі (далі Митниця) та просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА508000/2022/000003/2 від 25.01.2022 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2017 року між продавцем компанією YIWU UNIQUCN TRADING CO., LIMITED (Китай) та покупцем ТОВ було укладено контракт №CHUA17/04/04, згідно якого продавець зобов`язується на умовах CIF ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY продати, а покупець оплатити та прийняти «Товар» - товари широкого вжитку у номенклатурі, кількості та цінам, відповідно до супровідних документах.

24.01.2022 року позивачем до Митниці було подано митну декларацію ІМ 40 АА №UA508040/2022/000431 від 24.01.2022 року для здійснення митного оформлення товару: - Товар №1 Велосипеди двоколісні для дорослих - код товару 8712003000; - Товар №2 Запасні частини до велосипедів. Перемикачі швидкості - код товару 8714995000; - Товар №3 Запасні частини до велосипедів. Сідла, підсідельні труби - код товару 8714950000; - Товар №4 Запасні частини до велосипедів. Ведуча зірка з шатунами - код товару 8714930000; - Товар №5 Запасні частини до велосипедів. Педалі - код товару 8714961000; - Товар №6 Запасні частини до велосипедів. Винос керма - код товару 8714999000; - Товар №8 Запасні частини до велосипедів. Передні вилки з амортизатором - код товару 8714913000; - Товар №9 Запасні частини до велосипедів. Кермо - код товару 8714991000.

Заявлено митну вартість 29112,05 доларів США, тобто відповідно до специфікації №28 від 28.09.2021 року згідно контракту CHUA17/04/04 від 04.04.2017.

Товар ввезено в Україну на підставі контракту №СН-UA-17/04/04 від 04 квітня 2017 року, укладеного між ТОВ (Покупець) та «YIWU UNIQUECN TRADING CO., LTD.» (Продавець) на умовах поставки CIF UA PIVDENNYI.

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано наступні документи:

-пакувальний лист від 28.09.2021;

-рахунок-фактура (інвойс) №28092021 від 28.09.2021;

-коносамент №WMS21113576 від 07.12.2021;

-автотранспортна накладна №85254 від 23.01.2022;

-декларація про походження товару №8092021 від 28.09.2021;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №CHUA17/04/04 від 04.04.2017; (код 4100);

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №28 від 28.09.2021;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.09.2018;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.04.2020;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.08.2021;

-інші некласифіковані документи-технічні характеристики від 28.09.2021;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA508040.2022.000431 від 24.01.2022.

При декларуванні митної вартості оцінюваного товару, декларантом було застосовано основний метод - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у відповідності до ст.57, 58 Митного кодексу України.

25.01.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2022/000003/2.

При цьому, відповідачем у рішенні зазначено, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи, надані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності. Товар постачається на умовах поставки CIF Cost, Insurance and Freight To (... named port of destination). Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Як вбачається з назви умов поставки, у вартість товару на умовах CIF включається вартість фрахту перевезення) та вартість страхування товару. За наявною в митниці інформацією вартість доставки лінією MAERSK одного 40-футового контейнера підвищеної місткості до митного кордону України з порту XINGANG (Китай) становить 12050 доларів США (лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза від 19.11.2021 року №2281). Вказане також підтверджується наявною у митному органі інформацією щодо вартості доставки товару у 40 футовому контейнері підвищеної місткості з Китаю у співвставний період (МД від 06.12.2021 року №UA508040/2021/009473). За поданою митною декларацією загальна фактурна вартість товару «Велосипеди...» із включенням до неї продавцем витрат на транспортування та страхування (вантаж переміщується у двох 40-футових контейнерах підвищеної місткості) становить 29083,3 доларів США (Invoice №28092021 від 28.09.2021). Виходячи з викладеного загальна вартість велосипедів при вирахуванні з неї витрат на транспортування становитиме 5016,15 доларів США. Тобто вартість велосипедів без врахування транспортних витрат складатиме 0,32 долара США за кілограм тоді як вартість сталевого прокату на ринку Китаю станом на 27.09.2021 становила від 950 доларів США за тонну. (Інформація щодо вартості сталевого прокату взята із «Огляду цін» ДЛ «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» за жовтень 2021 року). Зазначене ставить під сумнів дійсність фактурної вартості товарів та включення до фактурної вартості товару вказаної в Invoice №28092021 від 28.09.2021 року будь яких витрат, понесених продавцем відповідно до умов поставки CIF «Pivdenny». Сумніви щодо повноти заявлення фактурної вартості також підтверджуються пунктом 4.2 контракту № CHUA17/04/04 від 04.04.2017, де зазначено, що ціна, вказана в цьому контракті, включає в себе вартість пакування, в якому постачається товар та нанесеного на ньому маркування. Також, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково наданий прайс-лист мас адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: страхові документи; документи, що підтверджують вартість перевезення; банківські платіжні документи; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; калькуляцію виробника.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний.

Тобто, поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Винесення вказаного рішення про коригування митної вартості товарів і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Суд також зазначив, що відсутність додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Крім того, судом зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у даній справі, не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями ч.3 ст.318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що здійснюючи коригування митної вартості товарів, відповідач посилався на те, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей про митну вартість товарів, а складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати та витрати на страхування) достовірно документально не підтверджені.

Колегія суддів вважає такі доводи митного органу необґрунтованими, оскільки вага брутто товару 16801,60 кг, що перевозився (велосипеди та деталі до нього), зазначений в пакувальному листі від 28.09.2021 та в морському коносаменті №WMS21113576, повністю співпадає.

Згідно з зазначеним морським коносаментом №WMS21113576, 40-фунтовий контейнер підвищеної місткості MSKU1007875/ML-CN 2557142 вмістив 467 упаковок товару вагою 8,244.150 кг. 40-фунтовий контейнер підвищеної місткості TRHU4097080/ML-CN 2557157 вмістив 458 упаковок товару вагою 8,557.450 кг. Порт завантаження: Синьган, Тяньцзінь. Порт розвантаження: Південний. Порт доставки: Південний. Завантажено, пораховано та опечатано вантажовідправником (І 40-фунтовий контейнер), вміст контейнера на відповідальність вантажовідправника. Від контейнерного терміналу до контейнерного терміналу. Фрахт передплачено.

Умови поставки: CIF UA PIVDENNYI або вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

З огляду на ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, колегія судів приходить до висновку про відсутність у ТОВ необхідності (обов`язку) страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту призначення.

Тобто, витрати і фрахт по доставки товару до порту розвантаження покладені на продавця YIWU UNIQUCN TRADING CO., LIMITED (Китай), що підтверджується також морським коносаментом, складеним саме щодо спірного товару, який розмитнювався.

З наданих суду прайс-листа від 15.09.2021 та бізнес-пропозиції від 22.09.2021 року YIWU UNIQUCN TRADING CO., LIMITED вбачається, що ціна товару, який розмитнювався, відповідає ціні, що зазначена в інвойсі №28092021.

Колегія суддів зазначає, що адресна направленість прас-листа ТОВ не може сприйматись митним органом, як підстава для коригування митної вартості, а навпаки додатково підтверджує заявлену вартість імпортованих товарів.

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача, що прайс-лист є комерційною пропозицією необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки прайс-лист також може бути адресований і конкретному клієнту, при чому, ціни в ньому можуть відрізнятись від інших прайс-листів, що залежить від особливостей комерційних відносин (об`єм та кількість придбаного товару, давність господарських відносин, тощо).

Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Суд акцентує увагу митного органу на тому, що за принципом свободи договору суб`єкти підприємництва самостійно встановлюють не тільки предмет (товар) договору, а й умови та порядок його виконання, дії, що вчиняються для належного виконання домовленостей, відповідальність кожної з сторін.

Позивач не заперечує та наданими документами підтверджується, що дійсно товар був придбаний за вказаною в інвойсі ціною, пакування та фрахт за рахунок продавця.

При цьому, товар самим продавцем був відправлений та доставлений позивачу за ціною, що зазначена в інвойсі, про існування інших цінових домовленостей між продавцем та покупцем суду не доведено та відповідачем відповідних доказів не надано, а є припущеннями митного органу.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання митниці на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті.

Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу, чого в даному випадку не було.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2018 року в справі № 814/2659/16, від 24 січня 2019 року в справі № 804/3893/17.

Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланнями відповідача на ту обставину, що здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару заявленого виробника значно нижчий від рівня митної вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну, оскільки саме по собі неспівпадіння рівня митної вартості товарів не є самостійною підставою для корегування митної вартості товарів, оскільки не враховує низку обставин та особливостей, що притаманні будь-яким господарським правовідносинам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (постанови від 21 лютого 2018 року по справі №820/17417/14, від 04 вересня 2018 року по справі №818/1186/17).

Також, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено жодних аргументів з приводу того, що документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, тобто обов`язкові до подання декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в результаті чого відповідач взагалі мав би право затребувати декларацію країни відправлення.

Колегія суддів зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що посилання митного органу на відсутність таких документів як банківські платіжні документи; копія митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; калькуляції виробника, тощо є необґрунтованими, оскільки відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук