Постанова

від 22.02.2024 по справі 320/14667/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14667/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Балаклицький А. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Петренка Павла Івановича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправної та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), в якому просить суд:- визнати протиправною та скасувати відмову Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за належне житлове приміщення;- зобов`язати Центр зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій визначити та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення у відповідності до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, позивач має право на отримання грошової компенсації за житло, яке не було ним отримано під час виконання обов`язків в Центрі зв`язку та управління ДСНС. Вважає відмову відповідача протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 02 серпня 2001 року ОСОБА_1 відповідно до рішення житлової комісії № 36 було зараховано зі складом сім`ї (одна) особа на квартирний облік Центру зв`язку та управління Державної служби з надзвичайних ситуацій.

19 жовтня 2020 року позивач припинив виконання службових обов`язків за посадою (звільнено) за станом здоров`я, що підтверджується витягом з наказу № 158 від 19.10.2020 року.

15 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належне житлове приміщення, відповідно до Порядку виначення розміру надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.

05 серпня 2021 року відповідач листом № 75 01-936/75 повідомив про те, що на службовців цивільного захисту дія Порядку не поширюється ,для виплати грошової компенсації не має жодних законних підстав.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11 липня 2013 року затверджено Положення «Про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу» (далі Постанова №593).

Відповідно до п.2 Постанови №593 служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Згідно п.3 Постанови №593 особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Відповідно до п.176 Постанови №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні;

2) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні;

3) за станом здоров`я - на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби;

4) у зв`язку із скороченням штатів - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два місяці;

5) відповідно до заяви особи, яка звільняється у зв`язку із сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу;

7) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту керівництвом відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту;

8) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду;

9) у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії;

10) у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

11) у зв`язку з набуттям громадянства іноземної держави;

12) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.101 Кодексу цивільного захисту України №5403-VI від 02 жовтня 2012 року служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06 грудня 1991 року військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Указом Президента України №1467/2003 від 19 грудня 2003 року затверджено Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року.

Відповідно до абз.2 Указу Президента України №1467/2003 для проведення аварійно-рятувальних робіт у системі МНС України на базі органів управління, сил оперативного реагування і сил забезпечення військ Цивільної оборони України та органів і підрозділів державної пожежної охорони (далі - органи і підрозділи) утворюється Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі - Служба).

Згідно абз.3 Указу Президента України №1467/2003 служба є спеціальним невійськовим органом, діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов`язки на професійній основі.

Указом Президента України №726/2012 від 24 грудня 2012 року «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з надзвичайних ситуацій, шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16 грудня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі Постанова №1052).

Відповідно до п.1 Постанови №1052 Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно п.3 Постанови №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб;

3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах;

4) реалізація в межах повноважень, передбачених законом, державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Як було встановлено судом, позивач проходив службу у Центрі зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

02.08.2001 року позивача разом із сім`єю було зараховано на квартирний облік Центру зв`язку та управління Державної служби з надзвичайних ситуацій, що підтверджується довідкою від 07.07.2021 року № 01-46/80.

19 жовтня 2020 року позивач припинив виконання службових обов`язків за посадою (звільнено) за станом здоров`я, що підтверджується витягом з наказу № 158 від 19.10.2020 року.

15 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за належне житлове приміщення, відповідно до Порядку визначення розміру надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення.

05 серпня 2021 року відповідач листом № 75 01-936/75 повідомив про те,що на службовців цивільного захисту дія Порядку не поширюється, ,для виплати грошової компенсації не має жодних законних підстав.

Колегія суддів, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року встановлено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або з бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення розміру надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року, військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, мають право отримати компенсацію один раз протягом усього часу проходження військовослужбовцями військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій утворена шляхом реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій і Державної інспекції техногенної безпеки України. При цьому, відповідно до абзацу 3 Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року, затверджену Указом Президента України №1467/2003 від 19.12.2003 року, визначено, що служба є спеціальним невійськовим органом, що діє на принципах єдиноначальності, її централізації дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов`язки на професійній основі.

Системний аналіз вищевказаних норм, дає підстави для висновку, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є самостійним органом виконавчої влади, який не є військовим органом та не відноситься до органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та до інших військових формувань.

Заперечуючи проти виплати вказаної компенсації, відповідач зазначив, що дія Порядку поширюється на осіб, звільнених саме з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, та членів їхніх сімей, що перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов .

Тобто, суб`єктами права, на яких поширюється дія Порядку, є виключно звільнені з військової служби за відповідних обставин військовослужбовці військ Цивільної оборони України. На службовців цивільного захисту дія вказаного Порядку не поширюється.

Таким чином, враховуючи те, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій не є військовим формуванням, а позивач звільнений із посади старшого прапорщика служби цивільного захисту, колегія суддів вважає, що підстави для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане житло відсутні, а відмова Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій є правомірною, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи на те, що позовна вимога про зобов`язання Центру зв`язку та управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій визначити та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення є похідною вимогою, а колегія суддів огоджується із висновком усду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, у задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, у задоволенні вказаної вимоги слід також відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Петренка Павла Івановича - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль